Каталог статей

              1 ведучий. Батько, тато… Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Саме такою і повинна бути батьківська любов.

              2 ведучий. Батько має в сім’ї незаперечний авторитет. Він уособлюється як захисник, годувальник. Одначе батьків приклад, батькове слово завжди були законом. Стриманість батьківської любові відбилася в прислів’ях: „Батькова лайка – дужча за материну бійку”, „З батьком суд коротенький”.

              17 учень.

                                                      Ми мужики – тато і я.

                                                      І робота в нас своя:

                                                      Ремонтуємо замки,

                                                      Забиваємо гвіздки,

                                                      Помагаєм мамі ми,

                                                      Посуд миємо самі.

                                                      От які ми з татом

                                                      Вдвох помічники.

Діти вручають саморобні медалі своїм татам.

Гра „Впізнай свою дитину” (для тат і дітей).

              1 ведучий. Шанування батьків – один із найсвятіших обов’язків людини, неоплатних боргів дітей. Батьки нас зростили, виховали, навчили добра. То як не відплатити їм пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою? А власне саме цього на старості літ і хочуть від нас, дітей.

              2 ведучий. А якщо уваги, піклування старенькі не відчувають, їм здається, що вони є тягарем, чимось зайвим, непотрібним для своїх дітей. Кому не доводилося бачити, якою радістю спалахують їхні очі, коли онук чи онука скажуть: „Дорогенька моя бабуся” або „Любий мій дідусь”.

              18 учень. Ти тільки вслухайся: бабуся! Бабусенька! Бабуня! Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово!

              19 учень. А чому? А тому, що бабуся – це мамина або татова мама. Вона прожила вдвічі довше, ніж мама чи тато, бачила в житті вдвічі більше. І ти, мабуть, удвоє дорожчий для неї, бо ти дитина її дитини.

               20 учень.

                                                      Бо ти – її онучатко,

                                                      Дівчатко чи хлоп’ятко,

                                                      Бо ти – її пташенятко, ластів’ятко,

                                                      Козенятко, навіть телятко,

                                                      Або й поросятко.

Танець поросят.

              21 учень. Бабуся! Чи є в світі людина краща?

                               Ні! Скільки вона пережила, але така ніжна, щира!

                         Скільки вона не доспала ночей, голублячи своїх дітей, онучат!

              22 учень.

                                                      Скільки в бабусеньки з нами турбот.

                                                      Варить бабуся нам добрий компот.

                                                      Треба і шапочки теплі зв’язати,

                                                      Казку веселу нам всім розказати.

                                                      Скільки в турботах її різних вмінь.

                                                      Рідна бабусенько, сядь відпочинь.

              23 учень.

                                                      Наметушились, натомилися, бабусю.

                                                      Спочиньте трохи, в холодок ідіть.

                                                      З пошаною, як сядемо, дивлюся

                                                      На ваші руки, стомлені в труді.

                                                      Які вони мозолисті та почорнілі,

                                                      Сплелися жили у тугі вузли,

                                                      Їм не було ні свята, ні неділі,

                                                      Поки дітей на ноги ви звели.

              24 учень.

                                                      Я й досі чую дотик їх гарячий,

                                                      І тануть всі тривоги, наче сніг.

                                                      Бабуся мила, горлице терпляча,

                                                      Спішу завжди на Ваш святий поріг.

                                                      Спасибі, бабусю, за все,

                                                      що ви для нас зробили.

                                                      Та дуже вас просимо,

                                                      бережіть свої сили

                25 учень. Сивина. Одним бабуням вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сива волосина свідчить про те, що не завжди їх слухали їхні діти, та й ми, онучата. І боліло у бабусь серце за нас, за наших мам і тат, а волосинки сивіли.

              26 учень. Ой, бабусю. У ваших косах вже 4 сиві волосини, а вчора було три... Чого це посивіла ще одна?

              Бабуся. Від болю, любий онучку. Коли болить серце, тоді сивіє волосинка...

              26 учень. А від чого ж у вас болить серце?

             Бабуся. Пам’ятаєш, ти поліз на високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілочці. Серце заболіло, а волосинка посивіла.

              27 учень.

                                                      Дай, бабусю, поцілую

                                                      Сивину твого волосся.

                                                      Теплим диханням зігрію

                                                      Снігом вибілені коси.

                                                      Може, і на них розтане

                                                      Лоскотливий іній срібний,

                                                      Мов химерні візерунки

                                                      На замерзлій з ночі шибі.

              28 учень. Бабуся, бабусенька, невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплиною води поділиться. Кажуть, що бабусі більше люблять онуків, ніж власних дітей. Вони з любов’ю передають їм свої уміння. Погляньте, як прикрашають наш зал ці вишиванки. Всі вони виконані руками наших бабусь.

              2 ведучий. На нашому святі присутні бабусі. Привітаймо їх!

Найактивнішій бабусі вручають диплом „Почесна бабуся класу”.

Батьки звертаються до бабусь.