Каталог статей

Педагогіка збору сміття

Найчистіший у світі парк знаходиться в Бельгії. Говорять, там жодного папірця від шоколадки або морозива вдень з вогнем не знайдеш. Зате на очі попадаються черги людей, бажаючих кинути в урну яке-небудь сміття. А справа, виявляється, в тому, що урни ці не звичайні, а у вигляді смішних ненажерливих чоловічків. Коли в урну кидають сміття, ненажера відкриває величезний рот, закочує очки, бурчить, прицмокує, а потім гучним голосом говорить спасибі і просить добавки.

Ну і диваки ж ці бельгійці! Могли б просто написати людською мовою “Не смітити! Штраф у розмірі десяти мінімальних зарплат!” – і все. А вони он яку канитель розвели. Зате, правда, відвідувачі підбирають із землі все сміття до останнього папірця.

Заборонити, припинити, не пускати, обуритися, обсмикнути, докорити – звичайна реакція дорослого, якщо йому щось не подобається. Звична – але не найрезультативніша, особливо коли справа стосується навчання та учнів.

А ось всякі, здавалося б, несерйозні, дивні, неочікувані ходи (у придумуванні яких діти нам, дорослим, до речі, сто очок фори дадуть) виявляються на подив плідними, хоч і морочливими.

                                                                            М.Ганькіна, В.Букатов

                                                                 "Первое сентября", N 10/2004