Урок 5. Добро і зло в нашій душі. Совість – голос Божий - Християнська етика в українській культурі - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Християнська етика в українській культурі [ Додати статтю ]

Урок 5. Добро і зло в нашій душі. Совість – голос Божий

Урок 5. Добро і зло в нашій душі.

Совість – голос Божий

 

1 клас

 

Мета: визначити і окреслити суть категорій "добро" і "зло"; допомогти дітям усвідомити значення добра як життєвого вибору в духовному становленні особистості; створити ситуацію, за якою учень може виявити доброту і відчути від цього задоволення; виховувати схильність безкорисливо чинити добро.

 

Хід уроку

 

I. Організація класу. Режим роботи: вчитель-учень.

Я всміхаюсь сонечку:

– Здрастуй, золоте!

Я всміхаюсь квітоньці:

– Хай вона цвіте!

Я всміхаюсь дощику:

– Лийся, мов з відра!

Друзям усміхаюся

Зичу їм добра!

М. Познанська

 

– Який настрій передає цей віршик?

– На які гарні вчинки надихає радісний, гарний настрій?

– Який у тебе найчастіше настрій?

– Коли він буває гарним і радісним?

II. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми уроку.

Творче завдання "Сонце доброти". Намалюйте сонце доброти, у якого повинно бути стільки променів, скільки добрих вчинків різних людей ви згадаєте, потім кожен розповість про своє сонце доброти. (Виконання завдання та розповіді дітей).

Сьогодні ми будемо говорити про Добро і Зло в нашій душі і про те, хто ж нам підкаже, як робити добро і не робити зла.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Бесіда за малюнком "Добре діло роби сміло".

– Що сталося з цією старенькою жінкою?

– Як вона почувається?

– Як можна допомогти бабусі?

– Що для вас важливіше: почути слова подяки чи просто допомогти?

– Які добрі справи ви можете зробити для своїх бабусі та дідуся, стареньких сусідів, незнайомих стареньких людей .

2. Вправа "Як зробити так, щоб добро на планеті Земля примножувалось?"

– Самому робити добрі вчинки.

– Вирости гарною і доброю людиною.

– Щодня робити хоч маленькі, проте добрі справи.

– Ваші пропозиції.

3. Фізкультхвилинка. Пісня "Усмішка".

IV. Опрацювання нового матеріалу.

1. Вправа "Назви казку".

Проти ночі в ліс пішла,

Взимку квіти там знайшла:

Рік зустріла в день зимовий,

Хто це? Хто сказати готовий?

(Казка "12 Місяців").

Зайчика він захистив

І лисицю насварив,

А вона його злякалась,

Більше в хаті не з'являлась.

Він хоробрий, бойовий,

Відгадай-но, хто такий?

(Казка "Півник і Лисиця").

– Що відчувала дівчинка в лісі? А як почувався зайчик у лісі взимку? Як би ви їм допомогли?

2. Розповідь вчителя.

Людина прийшла у цей світ, щоб творити добро і добру пам'ять залишити по собі. Про це гарно сказала у своєму вірші "Людина починається з добра" Любов Забашта.

Учню казав мудрець:

– Живи, добро звершай, та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи і від звіра:

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.

– До чого закликає нас автор цього вірша? Людина – творець добра. У характері нашого народу доброта і чуйність, щирість та уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину. З давніх-давен, гарні стосунки між людьми, взаємопідтримка, милосердя були основними у житті, і про це говорить народна мудрість.

Хто людям добра бажає, той і собі має.

Роби добро – не кайся, робиш зло – зла і сподівайся.

Все добре пам'ятай, а зла уникай.

Добре серце, як сонечко в небі.

Добрі вчинки потрібні нам у житті і залежать від наших душевних зусиль. Чому я так кажу? Тому що наші добрі думки і почуття знаходяться у наших душах. А що ж таке душа, як ви розумієте?

Душа – це живий відгук людської істоти на все, що відбувається. І якщо у людини цей відгук є, вона душевна людина, а якщо ні – черства і байдужа. Спробуємо заглянути у свою душу і намагатимемося визначити, які ми.

Будь ласка, продовжіть речення:

– Я плачу, коли…

– Я сміюся, коли...

– Я радію, коли...

3. Хвилинка фантазії.

Якщо б до вас прилетіла Фея Краси зі своїми чарівними подарунками, що б ви попросили у неї: красиві риси обличчя, чуйне серце, приємний голос чи ще щось?

Отже, зробимо висновок: кожна людина може формувати свою душу. Ви повинні прагнути до розвитку своєї душі.

4. Інсценівка вірша Б. Грінченка "Зорі". На лаві сидить мати в українському одязі, напроти неї – донечка.

Донечка:

Мамо, люба, глянь, як сяють ясні зорі золоті!

Мати:

– Кажуть люди: то не зорі,

Сяють душі то святі.

Кажуть, хто у нас на світі

Вік свій праведно прожив,

Хто умів людей любити,

Зла нікому не робив,

Бог послав того на небо,

Ясной зіркою сіять...

Донечка:

– Правда, мамо, то все душі,

А не зорі там горять.

Так навчи ж мене, голубко,

Щоб і я так прожила,

Щоб добро робити вміла,

І робить не вміла зла.

Учитель: Давайте і ми, діти, будемо робити лише добрі справи. Пам'ятайте народну мудрість: "Зло породжує зло", "Добро завжди перемагає зло". Бог подарував нам розум, щоб ми розуміли, як робити добро. Добре серце – щоб ми любили Бога і людей, і волю – щоб ми бажали робити добро. А чи завжди ми добре користуємося дарами, які дав нам Бог?

Буває і так, що ми втрачаємо Божий дарунок, коли не хочемо робити добра собі й іншим людям. Хтось із нас сердиться, ображається, лінується, не слухається батьків і не допомагає їм, отже, зло також знаходить місце в душі. Але наш Творець не залишає нас, він дав нам у душі особливий голос. Цей голос підказує нам, що добре, а що погано. Він є в душі кожної людини і називається совістю. Совість спонукає соромитися лихих вчинків і перемагати зло добром. Совість у нашій душі – це неначе вогник свічки (запалюю свічку), коли совість не спить – світло в душі людській. Якщо ми не забуватимемо про неї, питатимемо її: "Чи добре те, що я роблю?", то совість наша ніколи не згасне. А якщо не берегти її – будемо злими, байдужими до людей, ледачими, і вогник погасне, у душі запанує пітьма, і ніхто не підкаже, як робити добро і не чинити зла.

5. Робота у зошиті.

– Яке з трьох сердець може належати добрій людині?

– А людині, в серці якої є і добро, і зло?

– Розфарбуй кожне серце кольорами, які ти вважаєш доречними.

Вправа "Яке хто серце має?"

– Яке серце у...? Зле серце має Карабас-Барабас.

– Кам'яне серце у…

– Крижане серце у ...

– Байдуже серце у...

– Добре серце у…

– Чуйне серце у....

– У мене серце...

Приклади контрастних образів у музиці: Л. Працюк, "Різдвяна пісня", Е. Гріг "У печері гірського короля" (фрагмент із сюїти "Пер Гюнт").

– Які асоціації викликає у вас кожна із мелодій?

– Якби вас попросили намалювати малюнок до кожної з мелодій, які фарби ви б використали?

V. Підсумок уроку.

                       

 Муль А. С., вчитель ЗНЗ № 158 м. Києва

http://shkoladobra-edu.org.ua/

Категорія: Християнська етика в українській культурі | Додав: [ADM]Irina (07.06.2009)
Переглядів: 5403 | Рейтинг: 1.5/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!