Аудіювання: тестові завдання на основі легенд рідного краю для учнів 1- 4 класів - "Методична скарбничка" - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" [ Додати статтю ]

Аудіювання: тестові завдання на основі легенд рідного краю для учнів 1- 4 класів

Аудіювання: тестові завдання на основі легенд рідного краю

Навчання української мови — одне з найважливіших завдань школи. Воно покликане не лише формувати, удосконалювати вміння вільно користуватися українською мовою в усіх сферах суспільного життя, а й навчати дітей бачити багатство, милозвучність української мови, цінувати й любити її. Велику роль тут має відігравати добре спланована й забезпечена якісним дидактичним матеріалом робота із розвитку вміння слухати й розуміти усне мовлення (аудіювання).

Зміст роботи з розвитку навички аудіювання визначається багатоаспектністю процесу сприймання усного мовлення, яке здійснюється і на сенсорному (акустичному, чуттєвому), і на перцептивному (смисловому) рівнях. Аудіювання — у вузькому значенні слова — смисловий рівень, саме про нього можна сказати, що це розуміння почутого. Однак, із методичного погляду доцільно тлумачити аудіювання ширше — як сприймання усного мовлення і його розуміння. Отже, робота з аудіювання в школі повинна бути спрямована і на розвиток мовленнєвого слуху, і на усвідомлення почутого.

Розвиток розуміння передбачає вміння усвідомлювати значення окремих елементів тексту: слів, сполучень слів, речень, а також, і це найголовніше, розуміти цілий текст: його тему, фактичний (логічний) зміст, основну думку, окремі особливості побудови, стилю тощо.

Для успішного розвитку аудіативник умінь необхідно застосовувати окремі, відмежовані від інших, види робот — так само, як і для розвитку будь-якого іншого виду мовленнєвої діяльності.

Дібравши матеріал і розробивши до нього завдання, учитель дає настанову на уважне слухання. Він пояснює характер роботи: учням необхідно зосередитись, вислухати від початку до кінця (не можна переривати висловлювання жодними запитаннями, репліками, зауваженнями), а потім самостійно виконати завдання за прослуханим матеріалом. Після цього вчитель читає (розповідає, використовує магнітофонний запис та ін.) і перевіряє, як учні зрозуміли прослухане (без будь-якого попереднього обговорення). Найпридатнішими тут є фронтальні роботи текстового характеру, вони дають змогу залучити до активної діяльності кожного учня, порівняно легко зафіксувати наслідки перевірки.

Тексти для слухання повинні допомагати вчителеві у вихованні в учнів патріотичних почуттів, доброти й людяності, поваги до природи, до красивого у людських взаєминах, сили впливу точного, влучного, образного слова тощо.

Пропонуємо вашій увазі добірку текстів для аудіювання на основі народознавчого матеріалу з тестовими завданнями.

Норми, що визначають обсяг тексту для слухання та характер завдань для перевірки його розуміння

1 клас

Час звучання 40–60 с (обсяг 50–80 слів)--
4 запитання «так — ні»

2 клас
Час звучання 1–2 хв (обсяг 80–160 слів) — 4 альтернативні запитання

3 клас

Час звучання 2–3 хв (обсяг 160–240 слів) —
6 запитань із трьома варіантами відповідей

4 клас


Час звучання 3–4 хв (обсяг 240–320 слів) --
6–8 запитань із трьома варіантами відповіді


1 клас

МАТЕРИНКА (Легенда)

Жили собі хлопчик і дівчинка, зігрівала їх любов’ю та ласкою добра і ніжна матір. Та несподівано спіткало родину горе — занедужала і померла матуся. Сирітки щоденно ходили на могилу. Плакали, благали матінку встати, повернутися до них, зрошували слізьми могилу.

Одного дня побачили діти на могилі ніжну, запашну, червонувато-рожеву квітку. Вони повірили, що то мати повернулася до них у вигляді квітки, і назвати її материнкою. (63 слова)

Запитання

1. Хлопчик і дівчинка жили, зігріті любов’ю і ласкою матері?

а) Так;

б) ні.

2. Чи плакали сирітки на могилі матері після її смерті?

а) Так;

б) ні.

3. Чи побачили діти на могилі матері червонувато-рожеву квітку?

а) Так;

б) ні.

4. Хлопчик і дівчинка назвали її конвалією?

а) Так;

б) ні.

ВЕРБА (Легенда)

Одна жінка вдень жила зі своєю сім’єю, а на ніч перетворювалась на вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік, узяв та й зрубав вербу,— тоді й жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити у цьому дереві. Зроблена з нього колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку з пагінців, що виросли на пеньку старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати. (70 слів)

Запитання

1. Жінка на ніч перетворювалася на березу?

а) Так;

б) ні.

2. Після того, як чоловік зрубав вербу, жінка померла?

а) Так;

б) ні.

3. Осиротілого хлопчика заколисували в колисці, зробленій із тієї верби?

а) Так;

б) ні.

4. Сопілка розмовляла з хлопчиком як мати?

а) Так;

б) ні.

БІЛІ ВОДЯНІ ЛІЛІЇ (Легенда)

Це було в давнину, коли на Полісся залітали татарські орди. Страшний то був час: горіли села, голосили матері, просили захисту діти. Лилася кров, лилися сльози. Старих людей рубали, молодих дівчат та хлопців забирали в полон. В одному селі росли чорноокі, працьовиті красуні, ніжні, як цвіт лілій. Одного разу на село напали татари. Дівчата, щоб не йти в полон, утопилися в глибоких озерах.

І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів красунь, на світанку з’явились білі пуп’янки невідомих квітів. З того часу ці чудові, ніжні квіти, яких прозвали водяними лілеями, прокидаються з сонцем і засинають з його заходом. (99 слів)

Запитання

1. У давнину на Полісся нападали татарські орди?

а) Так;

б) ні.

2. Чи забирали татари дівчат у полон?

а) Так;

б) ні.

3. Дівчата, щоб не йти у полон, утопилися в глибоких озерах?

а) Так;

б) ні.

4. Водяні лілеї прокидаються вранці з сонцем?

а) Так;

б) ні.

2 клас

ПІДСНІЖНИКИ (Легенда)

У підземнім царстві квітів рух і гамір. Пробудилися деякі з них і поспіхом стали вибиратися вже на поверхню. Хтось приніс їм звістку, що вже Весна на землю зійшла. Поспішають квіти, щоб Весну привітати. Стали думати-гадати, як ца не торжество прибратися. Вирішили, що квіти, які першими піднімуться на поверхню землі, одягнуться у біле вбрання.

Дізнався Вітер, вірний слуга Зими, що перші весняні квіти з’явилися у білому вбранні. Розсердився Вітрюган й вирішив їх знищити. Було б загинули дрібні квіточки, та врятував їх білий одяг. Глянув Вітер: щось біліє на узліссі. «Це ж сніг ще лежить...» — подумав собі й полетів далі. (99 слів)

Запитання

1. Про яку пору року до квітів прийшла звістка?

а) Про Зиму;

б) про Весну.

2. В якому вбранні з’явилися квіти на торжество?

а) У білому;

б) у блакитному.

3. Хто вирішив знищити перші квіти?

а) Вітер;

б) Дощ.

4. Що здалося Вітрові білим на узліссі?

а) Лебединий пух;

б) сніг.

ЛЕГЕНДА ПРО КАЛИНУ

Було це у ті часи, коли на нашу землю нападали завойовники, плюндрували наші землі, а людей забирали у неволю.

У селі жила дівчинка Маринка. Пішла вона назустріч ворогам і завела турків-бусурманів у непрохідні нетрі, там вони й загинули. Загнула й дівчинка Маринка, султан-турок відтяв Маринці голову. Заструменіла гаряча кров. І де та крівця на землю впала — калиною стала. Весною цвіте білим цвітом, нагадує нам про ніжну красу Маринки, а восени червоні кетяги скидаються на краплини крові. А насіння схожі на серце — серце дівчинки Маринки. (86 слів)

Запитання

1. Коли відбувалися події, що описані у легенді?

а) Коли на нашу землю напали завойовники;

б) коли нашу землю завойовники визволяли.

2. Що зробила Маринка?

а) Завела турків у непрохідні нетрі;

б) показала дорогу ворогам.

3. Дівчинка Маринка:

а) загинула;

б) їй вдалося втекти від ворогів.

4. Навесні калина цвіте:

а) білим цвітом;

б) червоним цвітом.

ЛЕГЕНДА ПРО МАРГАРИТКИ

Колись, дуже давно, на наш край напали татари. В одному селі жила вдова. Мала вона трьох вродливих синів. Мріяла мати про невісток і внуків, раділа, дивлячись на синів. Чорною ордою напали татари на Україну, грабували народ, руйнували садиби, палили села. Сини попросили благословення у матері, вклонилися громаді, взяли мечі до рук, осідлали коней і поїхали з побратимами захищати рідний край. Сили були нерівними, на одного козака по п’ять зайд сунуло, але захисники боролись відважно і перемогли. Радісно зустріли переможців односельчани. Та матері-вдові принесли сумну звістку: двоє синів загинуло у лютій січі, а третього, порубаного, забрали з собою татари. Боса і простоволоса бігла мати по білому снігу за третім сином і тяжко голосила. Гіркі сльози падали рясним дощем з очей. Від них танув білий сніг. Де впала сльозинка, там розквітала маленька квіточка. Назвали люди ці квіти материнськими сльозами. Це — маргаритки. (140 слів)

Запитання

1. Колись на наш край напали:

а) татари;

б) німці.

2. Сили були нерівними, і захисники:

а) боролись відважно і перемогли;

б) здалися у полон і загинули.

3. Яку звістку принесли матері-вдові?

а) Сумну;

б) веселу.

4. Де впала сльозинка, там виростала маленька квіточка:

а) ромашка;

б) маргаритка.

3–4 класи

ЧОМУ ХВОЙНІ ДЕРЕВА НЕ СКИДАЮТЬ НА ЗИМУ СВОГО ЛИСТЯ (Легенда)

Було це під осінь. Пташки відлітали у вирій. Одна пташка скалічила собі крильце і не могла відлетіти. Вона залишилась одна і мусила перебути зиму в нашім краї.

— Найкраще мені буде у лісі,— думає пташечка.— Деревина має гарне, густе листя, допоможе мені і дасть раду, як і що робити, коли сніги випадуть і мороз потисне.

Першим ділом вона звернулась до берези.

— Прекрасна березо,— сказала пташечка,— у мене зламане крило, дозволь мені оселитися у твоїх гілочках.

— Ні,— відповіла береза.— Ми тут у лісі маємо своїх лісових пташок, яким мусимо допомагати.

Пішла пташечка до дуба просити про допомогу. Дуб також відмовив їй. Він боявся, що пташечка поклює жолуді.

Просила пташечки й інші дерева, але всі вони не прийняли її під свій захист. Зажурилася вона, вирішила піднятися високо у небо.

Аж тут почувся голос:

— Пташко, куди ти хочеш летіти?

— Я й сама не знаю куди, голод і холод докучають мені,— відповіла пташечка.

— Тоді йди до мене,— сказала ялинка.— Глянь, ось гілочка, тут буде тепло, можеш сидіти на ній цілу зиму.

— І я тобі допоможу,— відізвався ялівець. Можеш ласувати цілу зиму моїми ягодами.

Так оселилась наша пташечка на гілочках привітної ялинки, а ялівець годував її своїми ягодами.

Одного дня подув вітер, заморозив листя. Усі дерева стали сумні, втратили зелені листочки.

— Чи можу я заморозити листя всіх дерев? — спитав вітер Мороза, який володів землею.

— Ні,— сказав зимовий цар.— З дерев, які дали бідній пташині притулок, не можна листків струшувати.

І від того часу з ялини, сосни, ялівцю не опадає листя. Стоять вони вічно зеленими і влітку, і взимку, захищають птахів від негоди. (273 слова)

Запитання

1. Якої пори року сталися події, що описані в легенді?

а) Улітку;

б) узимку;

в) восени.

2. Чому пташка не полетіла у вирій?

а) Не хотіла далеко летіти;

б) скалічила собі крильце;

в) боялася, що сумуватиме за лісом.

3. До кого в першу чергу звернулася пташка?

а) До осики;

б) до клена;

в) до берези.

4. Де оселилася пташка?

а) На дубі;

б) на ялинці;

в) на каштані.

5. Хто годував пташку своїми ягодами?

а) Калина;

б) ялівець;

в) горобина.

6. На яких деревах вітер не заморозив листя?

а) Які мали гарні листочки;

б) які дали пташині притулок;

в) не заморозив на жодному дереві.

ЛЕГЕНДА ПРО БАРВІНОК

А було це давно, на свято Івана Купала. Якось однієї ночі дівчата плели вінки, слухаючи пісню хвиль Черемошу. Ось вінки сплетені, і побігли дівчата до Черемошу, аби кинути вінки на воду. Лише Лади серед них не було. Вона так захопилась збиранням квітів, що забрела далеко в ліс та й заблукала. Злякалася Лада, почала шукати, кликати подруг та даремно. А ніч, ця чудова купальська ніч, творила справжні дива: вчувалися голоси, завели танок лісові мавки. А під темними кущами розцвітали небачені квіти. Вони розтуляли свої ніжні пелюстки й сяяли сріблясто, манили до себе. Нахилилася Лада, зірвала квітку, вплела до свого вінка, і сталося диво: засвітився вінок голубуватим світлом. І почула дівчина тихий голос, народжений вітерцем:

— Пам’ятай, Ладо, що п’ять пелюсток цієї квітки — то п’ять засад щасливого подружнього життя. Запам’ятай
і збережи в серці своєму на все життя: перша — то краса, друга — ніжність, третя — незабутність, четверта — злагода, п’ята — вірність.

Замовк голос, і невідома сила повела дівчину через ліс до берегів Черемошу. Але там вже нікого не було. Стояла Лада і думала, що робити. Раптом до неї підійшов хлопець і сказав:

— Може мені подаруєш вінок?

Не промовила й слова, простягнула вінок. Вінок упав на землю, розсипався, розрісся зеленим веселим зіллям попід кущами, глянув на світ блакитними очима квіточок барвінку. (207 слів)

Запитання

1. Про яке свято йдеться в легенді?

а) Трійцю;

б) Івана Купала;

в) Пасху.

2. Що робили дівчата на це свято?

а) Плели вінки;

б) розписували писанки;

в) купалися.

3. Що збирала в лісі Лада?

а) Гриби;

б) хмиз;

в) квіти.

4. Яке диво сталося купальської ночі?

а) Розцвіли небачені квіти;

б) знялася буря;

в) повиходили з лісу звірі.

5. Скільки пелюсток було у небаченої квітки?

а) 4;

б) 6;

в) 5.

6. Кого зустріла Лада біля річки?

а) Своїх подруг;

б) хлопця;

в) лісового звіра.

ЛЕГЕНДА ПРО АЇР (ТАТАРСЬКЕ ЗІЛЛЯ)

Було це давно, ще за часів татарської навали. Біля одного селища під лісом било джерело з цілющою водою. Перехожі тамували спрагу, решта води в Дніпро-ріку спливала.

Дбали люди про джерело. А воно, кажуть, навіть говорити вміло людською мовою. Замулять його весняні або дощові води, засиплють глиною чи камінням, джерело й заговорить до перехожого чоловіка:

— Змилуйся, добра людино, вичисти мене.

І перехожі прислухалися до його голосу. Спускали в джерелі воду, чистили дно і стіни від намулу. І знову пили цілющу воду.

І було так доти, доки хмари татар і турків не насунули на Україну.

Ото прийде, було, татарин до джерела, припаде до води цілющої спраглими вустами. А джерело йому мову відбирало або голову корчило, а то й дух запирало.

Тоді й почали татари якесь коріння з собою возити, що аїром у них називалося. Нібито те коріння водойми очищає. Де розкидають його, воно зеленню проростає. Уважали, то лиш у тих місцях, де аїр виростав, можна воду пити і коней напувати, не ризикуючи нічим.

Накидали того коріння і довкола джерела з цілющою водою.

Минув час. Тікали татарські орди різними дорогами на південь, порятунку шукали. І знову не обминули того джерела, бо довелося вибиратися тією самою дорогою.

Нагнувся котрийсь татарин до джерела водиці напитися. А воно йому:

— Не напою тебе, вороже клятий, бо багато лиха ти мені й народові нашому заподіяв.

І розлилося на всі чотири сторони, утворивши грузьке болото. І чим далі тягайся до води татари, тим далі вело їх джерело у трясовиння. Засмоктала їх багнюка. Тож і назвали тоді люди ту зелену й пахучу рослину татарським зіллям. Так вона називається й донині. (264 слова)

Запитання:

1. Що знаходилось біля лісу?

а) Озеро;

б) річка;

в) джерело.

2. Чому люди дбали про джерело?

а) Бо там ловили рибу;

б) адже у джерелі цілюща вода;

в) бо не було місце відпочинку.

3. Як зустрічало джерело татар?

а) Відбирало мову або голову корчило;

б) напувало їх цілющою водою;

в) лагідно говорило до них.

4. Для чого татари привозили з собою коріння аїру?

а) Щоб очистити водойми:

б) щоб джерело заросло;

в) щоб виросли гарні квіти.

5. Що сказало джерело татаринові, який хотів води напитися?

а) — Змилуйся, добра людино, вичисти мене!

б) — Не напою тебе, вороже клятий!

в) — Спробуй моєї джерельної водиці!

6. Чим стало джерело?

а) Бурхливою рікою;

б) неосяжним озером;

в) грузьким болотом.

БУЗОК І БУЗИНА (Легенда)

Жив старий-престарий чоловік. Жив самотньо. Мав тільки одного-єдиного сусіда — бузька, на стрісі своєї хати. Бузько жив зі своєю бузьчихою. Вони виводили троє–четверо бузьченят і вчили їх літати.

Одного разу молодий бузько не розрахував своїх, ще слабеньких сил, упав у глибоку прірву, зламав собі ніжку і крило пошкодив. Бачив те нещастя старий чоловік. Підібрав зраненого птаха і приніс його до себе. Місяць виходжував його, в коли ніжка і крило зовсім зажили, виніс надвір і відпустив до пташиної родини, яка вітала його радісним клекотом. Восени полинули бузьки в далекій вирій. Минула зима. А коли з-за гір повіяли теплі весняні вітри, повернули знов до хати старого. Той, якого врятував він від загибелі, і його молода бузьчиха. І кожен із них приніс у дзьобі по зернині. Поклали ті зернини на долоню старому і зрозумів він, що не прості зернини, а чарівні. Оту зернину, що приніс бузько, посадив старий біля самої хати, а ту, що принесла бузьчиха,— над кручею. Поливав їх водою з джерела. І зросли з тих зернин небачені тут кущі. Зацвіли вони в травневу пору пахучими квітами: бузьків кущ — фіолетовими кетягами, а бузьчихин — білими, схожими на парасольки, суцвіттями. Тоді й назвав цей удячний чоловік бузьків кущ — бузьком, а бузьчихи — бузиною.

Бузок веселив зір своїм цвітом, а бузина дарувала старому цілющі ліки від багатьох хвороб. (212 слів)

Запитання

1. З ким жив старий-престарий чоловік?

а) З сім’єю;

б) самотньо;

в) з онукою.

2. Хто поселився на стрісі хати діда?

а) Бузько з бузьчихою;

в) ластівка;

в) довгонога чапля.

3. Куди впав молодий бузько?

а) У річку;

б) у прірву;

в) у вогонь.

4. Як учинив дідусь?

а) Залишив помирати бузька у прірві;

б) підібрав птаха і вилікував його;

в) виніс птаха із прірви і залишив на лузі.

5. Чи відбулася зустріч молодого бузька з дідусем навесні?

а) Бузько прилетів на дідусеве подвір’я;

б) бузько оселився на лузі поблизу села;

в) оселився на сусідовій хаті.

6. Що принесла молода пара у дзьобах дідусеві?

а) По зернині;

б) дві гілочки;

в) дивну квітку.

7. Де посадив дідусь ті зернини?

а) Біля хати під кручею;

б) на городі;

в) біля річки.

8. Що виросло з тих зерен?

а) Кущі з фіолетовими та білими квітами;

б) високі дерева;

в)високі чагарники.



Джерело: http://budschool.at.ua/_fr/0/3994466.doc
Категорія: "Методична скарбничка" | Додав: (04.10.2016)
Переглядів: 417 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!