Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи [ Додати статтю ]

Бабусина скриня

БАБУСИНА СКРИНЯ

Година спілкування

 

 

Л. В. Буренко, спеціаліст I категорії, ЗОШ I–III ст. № 124, м. Харк

 

Мета: ознайомити учнів зі скринею, її оздобленням, призначенням; наголосити на потребі оберігати як святиню все те, що пов’язує нас із рідною землею; виховувати у дітей любов до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії навколишнього світу; прилучати до народного етикету.

Обладнання: книжки В. Скуратівського «Берегиня», «Посвіт»; українські рушники; гончарні вироби; Біблія; сушені трави; калина; вінки цибулі; качани кукурудзи; портрет Т. Г. Шевченка в рушнику; хлібина, накрита рушником; скриня.

Хід заходу

 

—   Дорогі гості, сьогодні на наше свято завітали бабусі, батьки, учителі! А зібралися ми на свято бабусиної скриньки, що присвячене найпочеснішій людині в сім’ї — бабусі.

 

Учні (по черзі)

 

1.    Ми хлібом-сіллю гостів зустрічаєм.

Хай в світі буде більше в нас братів,

Хай в кожній хаті будуть короваї,

Щоб люд ніколи хліба не просив.

 

2.    Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

 

3.    Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла!

 

4.    Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

 

Вручають хліб-сіль.

 

Учитель. Переступивши на вищий ступінь шкільної освіти, ми маємо добре усвідомити, яке багатство містить наша рідна мова і все, що пов’язане з нею: мудрі народні традиції, мелодійні пісні, казки та перекази, ремесла та обряди,— і все це нам належить оберігати, примножувати. Принаймні й досі літні люди на Поліссі все те, що становить добробут і благоустрій оселі, називають Берегинею. Ваші бабусі й прабабусі завжди тримали все це у скринях.

—   Що ж таке скриня?

Учениця. Скриня — дерев’яний ящик з віком та прискринком. Здавна люди дотримувалися народної моралі: ніхто не мав права зазирати до скрині — ані мати, ані батько, ані сестри — вона залишалася власністю дівчини, а пізніше жінки на все життя. У спадок вона могла перейти тільки після смерті. Про скриню клопотала кожна жінка ще в пору дівування. Сюди складали вбрання, вінок, рушники і прикраси, а у прискринку ховали таємниці, позав’язувані у вузлики різне зілля, що мало чарівну силу.

Учитель. І справді — ви тільки вслухайтеся: «Бабуся!.. Бабусенька!.. Бабуня-солодуня!» Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово! А чому?

 

Учні (по черзі)

 

1.    А тому, що бабуся — це мамина або татова мама, отже вона прожила на світі вдвічі більше, як наші батьки.

2.    Бачила у житті вдвоє більше. І ми, мабуть, удвоє дорожчі для неї, бо ми — дитина її дитини.

3.    Бо ми її онучатко, дівчатко чи хлоп’ятко.

4.    Бо її пташенятко, ластів’ятко чи козенятко.

Учитель. Так, діти, усе це правда. А дбає про вас бабуся тому, що ви її дитиночка, кровиночка. Правду кажуть у народі: «Діти — це діти, а справжні діти — це онуки».

Бабуся нам заповіла — розібрати її спадщину. (Відкривається скриня.)

 

Усі. Рушник!

 

Учитель. Так, діти, це рушник. Оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! А що ви знаєте про рушник?

Учні (по черзі)

1.    Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі рушник — невід’ємна складова нашого побуту, його можна порівняти з піснею.

2.    Без рушника, як і без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей. Ним витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову.

3.    Після завершення жнив хліборобів зустрічають з хлібом-сіллю на рушникові.

4.    В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі.

5.    Коли син вирушав з дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник як оберіг від лиха.

Учитель. Рушник... Він пройшов через віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до дітей. Кого не зворушувала, не бентежила пісня, яка облетіла весь світ! (Звучить «Пісня про рушник» (муз. П. Майбороди, сл. А. Малишка).)

—   А ось погляньте (виймає вишиту сорочку)! Це сорочка. А знаєте, що її вишивала бабуся... своїй доньці..., коли та ще була ученицею. А що ви знаєте про сорочку?

 

Учні (по черзі)

 

1.    Довгими зимовими вечорами вишивали дівчата не тільки рушники, а й сорочки.

2.    Сорочки вишивали і матері своїм синам, а коли син вирушав у далеку дорогу, то сорочка служила йому оберегом: оберігала від злого й недоброго.

3.    Сорочки вишивали червоними і чорними нитками. Червоне — то радість, а чорне — печаль.

 

Учитель. І на багатьох із вас також вишиті сорочки. Хто вам їх вишив? (Відповіді учнів. Пісня «Про сорочку».)

—   Віночок! Дівчатка, погляньте, що у мене в скринці? А що таке віночок? Які бувають вінки?

Учениця. Вінок — це символ добра і надії. Віночок — це сплетене коло з квітів, листя, гілок. Є вінок лавровий, його надягали на голови переможців. Є терновий вінок, що завжди був символом страждання. А ще є вінок український. Він символізує молодість і кохання, може визначати долю. Дівочий вінок носять юнки щовесни та щоліта. Весільний вінок надягають тільки раз — на весілля. Мені бабуся розповідала, що дівочий вінок обов’язково повинен бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості, а отже, такий головний убір, що нагадує сонце, захистить молодий організм від різних хвороб, згубного ока, недоброго духу.

Учень. Біблія — священна книга християнства і складається вона з двох частин: Старого Заповіту і Нового Заповіту. А ось ця наша Біблія ще й дуже стара, їй уже понад 80 років.

Усе це не тільки зберігали у скрині, а передавали з покоління в покоління: від прабабусь — бабусям і т. ін.

Учениця. А моя бабуся знає багато прикмет. Деякі я записала. (Читає.)

Учитель. Мудрість народна — то теж великий наш скарб. І ми вдячні нашим бабусям, що вони зберегли ці скарби для нас.

 

Учні (по черзі)

 

1.    Моя бабуся, гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас — дітей.

 

2.    Свою бабусю знаю

Я з давніх-давніх пір,

Її обличчя любе,

Її ласкавий зір.

Замислиться бабуся,

Зажуриться на мить

І знов, дивись, сміється,

Ласкаво гомонить.

 

3.    Дай, бабусю, поцілую

Сивину твого волосся.

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

Може, і на них розтане

Лоскотливий іній срібний,

Мов химерні візерунки

На замерзлій з ночі шибі.

 

4.    Богородице-мати!

О, Пречиста Діво!

Тобі дяку складати

Я беруся несміло.

 

Даруй, Матінко Божа,

Їй життя довге й миле,

Кожна днина пригожа

Додає хай їй сили!

 

Я молюся до тебе

За матусю неньку —

Зачинательку роду,

За бабусю рідненьку.

 

Хай ніколи бабуся

Наша горя не знає.

Поможи їй, молюся,

Преподобна, благаю!

5.    Любов наша до неї

Завжди світла і чиста.

Молю серцем, душею:

Будь же з нею, Пречиста!

 

Побажаєм Вам сто років жити

Без горя, сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров’я

На многі літа, назавжди!

Учитель декламує вірш «Запрошення».

Спасибі всім за щирість

І участь у святі.

Ходіть всі до хати.

Страви наші куштувати!

З жита та пшениці

Пиріжечки смачненькі

Їх приготували наші бабусенькі!

Категорія: Класні виховні заходи | Додав: Natali (19.05.2014) | Автор: Л. В. Буренко
Переглядів: 3919 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!