Каталог статей
Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи | [ Додати статтю ] |
БАБУСИНА СКРИНЯГодина спілкування
Л. В. Буренко, спеціаліст I категорії, ЗОШ I–III ст. № 124, м. Харк
Мета: ознайомити учнів зі скринею, її оздобленням, призначенням; наголосити на потребі оберігати як святиню все те, що пов’язує нас із рідною землею; виховувати у дітей любов до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії навколишнього світу; прилучати до народного етикету. Обладнання: книжки В. Скуратівського «Берегиня», «Посвіт»; українські рушники; гончарні вироби; Біблія; сушені трави; калина; вінки цибулі; качани кукурудзи; портрет Т. Г. Шевченка в рушнику; хлібина, накрита рушником; скриня. Хід заходу
— Дорогі гості, сьогодні на наше свято завітали бабусі, батьки, учителі! А зібралися ми на свято бабусиної скриньки, що присвячене найпочеснішій людині в сім’ї — бабусі.
Учні (по черзі)
1. Ми хлібом-сіллю гостів зустрічаєм. Хай в світі буде більше в нас братів, Хай в кожній хаті будуть короваї, Щоб люд ніколи хліба не просив.
2. Гостей дорогих ми вітаємо щиро, Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.
3. Для людей відкрита хата наша біла, Тільки б жодна кривда в неї не забігла!
4. Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі, Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.
Вручають хліб-сіль.
Учитель. Переступивши на вищий ступінь шкільної освіти, ми маємо добре усвідомити, яке багатство містить наша рідна мова і все, що пов’язане з нею: мудрі народні традиції, мелодійні пісні, казки та перекази, ремесла та обряди,— і все це нам належить оберігати, примножувати. Принаймні й досі літні люди на Поліссі все те, що становить добробут і благоустрій оселі, називають Берегинею. Ваші бабусі й прабабусі завжди тримали все це у скринях. — Що ж таке скриня? Учениця. Скриня — дерев’яний ящик з віком та прискринком. Здавна люди дотримувалися народної моралі: ніхто не мав права зазирати до скрині — ані мати, ані батько, ані сестри — вона залишалася власністю дівчини, а пізніше жінки на все життя. У спадок вона могла перейти тільки після смерті. Про скриню клопотала кожна жінка ще в пору дівування. Сюди складали вбрання, вінок, рушники і прикраси, а у прискринку ховали таємниці, позав’язувані у вузлики різне зілля, що мало чарівну силу. Учитель. І справді — ви тільки вслухайтеся: «Бабуся!.. Бабусенька!.. Бабуня-солодуня!» Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово! А чому?
Учні (по черзі)
1. А тому, що бабуся — це мамина або татова мама, отже вона прожила на світі вдвічі більше, як наші батьки. 2. Бачила у житті вдвоє більше. І ми, мабуть, удвоє дорожчі для неї, бо ми — дитина її дитини. 3. Бо ми її онучатко, дівчатко чи хлоп’ятко. 4. Бо її пташенятко, ластів’ятко чи козенятко. Учитель. Так, діти, усе це правда. А дбає про вас бабуся тому, що ви її дитиночка, кровиночка. Правду кажуть у народі: «Діти — це діти, а справжні діти — це онуки». Бабуся нам заповіла — розібрати її спадщину. (Відкривається скриня.)
Усі. Рушник!
Учитель. Так, діти, це рушник. Оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! А що ви знаєте про рушник? Учні (по черзі) 1. Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі рушник — невід’ємна складова нашого побуту, його можна порівняти з піснею. 2. Без рушника, як і без пісні, неможливе народження, одруження, зустріч гостей. Ним витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову. 3. Після завершення жнив хліборобів зустрічають з хлібом-сіллю на рушникові. 4. В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. 5. Коли син вирушав з дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник як оберіг від лиха. Учитель. Рушник... Він пройшов через віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до дітей. Кого не зворушувала, не бентежила пісня, яка облетіла весь світ! (Звучить «Пісня про рушник» (муз. П. Майбороди, сл. А. Малишка).) — А ось погляньте (виймає вишиту сорочку)! Це сорочка. А знаєте, що її вишивала бабуся... своїй доньці..., коли та ще була ученицею. А що ви знаєте про сорочку?
Учні (по черзі)
1. Довгими зимовими вечорами вишивали дівчата не тільки рушники, а й сорочки. 2. Сорочки вишивали і матері своїм синам, а коли син вирушав у далеку дорогу, то сорочка служила йому оберегом: оберігала від злого й недоброго. 3. Сорочки вишивали червоними і чорними нитками. Червоне — то радість, а чорне — печаль.
Учитель. І на багатьох із вас також вишиті сорочки. Хто вам їх вишив? (Відповіді учнів. Пісня «Про сорочку».) — Віночок! Дівчатка, погляньте, що у мене в скринці? А що таке віночок? Які бувають вінки? Учениця. Вінок — це символ добра і надії. Віночок — це сплетене коло з квітів, листя, гілок. Є вінок лавровий, його надягали на голови переможців. Є терновий вінок, що завжди був символом страждання. А ще є вінок український. Він символізує молодість і кохання, може визначати долю. Дівочий вінок носять юнки щовесни та щоліта. Весільний вінок надягають тільки раз — на весілля. Мені бабуся розповідала, що дівочий вінок обов’язково повинен бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості, а отже, такий головний убір, що нагадує сонце, захистить молодий організм від різних хвороб, згубного ока, недоброго духу. Учень. Біблія — священна книга християнства і складається вона з двох частин: Старого Заповіту і Нового Заповіту. А ось ця наша Біблія ще й дуже стара, їй уже понад 80 років. Усе це не тільки зберігали у скрині, а передавали з покоління в покоління: від прабабусь — бабусям і т. ін. Учениця. А моя бабуся знає багато прикмет. Деякі я записала. (Читає.) Учитель. Мудрість народна — то теж великий наш скарб. І ми вдячні нашим бабусям, що вони зберегли ці скарби для нас.
Учні (по черзі)
1. Моя бабуся, гарна й мила, Вона найкраща від усіх людей. І хоч вона вже трохи посивіла, Але так щиро любить нас — дітей.
2. Свою бабусю знаю Я з давніх-давніх пір, Її обличчя любе, Її ласкавий зір. Замислиться бабуся, Зажуриться на мить І знов, дивись, сміється, Ласкаво гомонить.
3. Дай, бабусю, поцілую Сивину твого волосся. Теплим диханням зігрію Снігом вибілені коси. Може, і на них розтане Лоскотливий іній срібний, Мов химерні візерунки На замерзлій з ночі шибі.
4. Богородице-мати! О, Пречиста Діво! Тобі дяку складати Я беруся несміло.
Даруй, Матінко Божа, Їй життя довге й миле, Кожна днина пригожа Додає хай їй сили!
Я молюся до тебе За матусю неньку — Зачинательку роду, За бабусю рідненьку.
Хай ніколи бабуся Наша горя не знає. Поможи їй, молюся, Преподобна, благаю! 5. Любов наша до неї Завжди світла і чиста. Молю серцем, душею: Будь же з нею, Пречиста!
Побажаєм Вам сто років жити Без горя, сліз і без журби! Хай з вами буде щастя і здоров’я На многі літа, назавжди! Учитель декламує вірш «Запрошення». Спасибі всім за щирість І участь у святі. Ходіть всі до хати. Страви наші куштувати! З жита та пшениці Пиріжечки смачненькі Їх приготували наші бабусенькі! | |
Переглядів: 3919 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |