БАРВІНКОРУБАННЯ. ВІНКОПЛЕТІННЯ - Вчитель студенту - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Вчитель студенту [ Додати статтю ]

БАРВІНКОРУБАННЯ. ВІНКОПЛЕТІННЯ
БАРВІНКОРУБАННЯ. ВІНКОПЛЕТІННЯ 
Сценарій весесільного обряду 

Верховина красна, 
Верховина – рай, 
Верховина – гори, 
Чудовий то край.

Нема таких долиночок, 
І такого гаю,
І такого весіллячка , 
Як то в нашім краю!

Дівчина. Міжгір'я – це тихий земний рай. Ним зачарований кожний, хто хоч раз побував тут, вдихнув свіжого повітря, милувався синьоокою перлиною гір – Синевирським озером, слухав тужливий голос трембіти чи веселий спів сопілки. Та не тільки неповторною красою своїх гір відомий наш край, але й своєрідною культурою, побутом , звичаями та обрядами.Одним з найулюбленішим і найколоритнішим обрядом Верховини є весільний обряд. Здавна він відзначався своєю різноманітністю барв і такими його обов'язковими елементами як барвінкорубання і вінкоплетіння.
Хлопець. Ці два обряди передували весіллю і обов'язково були пов'язані із барвінком, цією вічночнозеленою і привабливою рослиною.Використовували її масово і в інших обрядах: ворожіннях, заклинаннях, похоронах тощо.Говоримо: „використовували”, бо на жаль, вона поступово почала забуватись. А нам так хочеться, щоб цього не сталось. Саме це змусило нас взятися за відродження звичаїв та обрядів нашого мальовничого краю.
Дівчина. Отож, стелися, хрещатий барвінку, по землі низенько, весели наші душі й серденька!
Барвінкорубання
(Перед весіллям заздалегідь вибирається місце рубання барвінку для цього обряду. Мати молодої приготовляє для складання барвінку домоткану білу скатертину, ножниці, вовняну рукавицю, хліб, склянку паленки, вовняні нитки та копійки, окремо має могорич для власниці барвінку).
(Розмова матері молодої з власницею городця, яка має у квітнику нев’янучий цвіт барвінку)
Мати молодої.
Добрий день, кумочко. Як ся маєте? Господиня. Доброго здоров’я. Слава Богу, непогано. Мати молодої. Та що Ви там робите?
Господиня. Дивлюся, чи порядок у моєму городчику, бо знаєте, кумо, паде дощ, а бур’ян росте, як із води.
Мати молодої. Знаєте, що я до Вас прийшла? У нашій родині скоро буде весілля, і нам би треба нарізати барвінку молодятам на віночки.
Господиня. Видите, в мене барвінку є много. Ще бабка моєї мамки насадила зеленого цвіту, а він з кожним роком розростається. Правда його много ріжуть на вінки, але його й так є много. І мені ся видить, що молодята, котрі мали вінки з нашого барвінку, живуть дуже щасливо.
Мати молодої. Ага, і я се чула, що вони живуть щасливо, ніколи не вадяться. Одним словом – благополучна сім’я.
Господиня. Та скажіть, коли Вас чекати, бо ще хтось прийде різати барвінок. Мати молодої. Ми прийдеме сьої суботи, вдосвіта.
Господиня. Добре, приходіт. Мати молодої. Бувайте здорові! Господиня. Ходіт здорові!
(Розмова матері з дочкою перед різанням барвінку)
Мати молодої. Ну що, доню, завтра йдеме різати барвінок?
Молода. А Ви, мамо, дивили, чи файний барвінок, бо деколи буває, що господиня нахвалює, а на нього не можна дивитися.
Мати молодої. Я дивилася, барвінок файний, хоча в давнину молода сама йшла дивитися барвінок. І коли поверталася додому, якщо зустріла першого чоловіка, то народить першого хлопчика, якщо жінку – то дівчинку.
Молода. Мамо, зараз зовсім не так.
Мати молодої. А ти, Марічко, запросила подружок плести вінки, а про нанашок не забула? 
Молода. Запросила. А Ви, мамо, напарували мені вовняні рукавиці та Свячену воду?
Мати молодої. Напарувала, все готове: і відро з Свяченою водою, нитки, вовняна рукавиця, пляшка горілки. Не журися, Марічко, лягай спати. бо вдосвіта треба вставати.
Молода. Мамо, а Ви про музикантів забули!
Мати молодої. Про музикантів молодий подбає. Я музикантів добре знаю, вони цілу ніч би вигравали. Все, доню, лігай спати.
У вівторок, четвер, або суботу перед весіллям, на зорі йдуть різати барвінок. На городець йде староста з музикантами, молоді з дружбами і дружками, нанашки (хрещені матері) молодих і хлопчик років 5-10. Заходять до хати молодої.
Староста вітається з матір’ю молодої.
Молода. Слава, Богу, що Ви прийшли! Я так переживала, чи не проспите! Цілу ніч не спала! Молодий. Не треба було журитися, мої цімбори не підведуть.
Перший дружба. Ми не самі прийшли, ми музикантів із собою привели. Другий дружба. Хай грають, оби все село чуло, що Іван ся женить.
Перша дружка. А я думаю, що не так треба казати. Грайте, музиканти, хай уся Верховина чує, що одружується найкраща пара у світі – Іван та Марічка!
Друга дружка. Та не вадьтеся! Ми прийшли барвінок різати, а не вадитися! Музиканти до роботи! Усі в святковому одязі йдуть селом у супроводі музики (здебільшого протяжної весільної) і співають:
Ой ідеме молодятам різати барвінок.
Будеме вити, вививати зелененький вінок!
Ой, ідемо Марічині рубати барвінок,
Бо віночок доносила
в чести без ширінок.
(Всі присутні прямують до городця, де росте зелене зілля, господиня їх радо зустрічає і дає дозвіл рубати.)
Нанашка молодої. Спочатку я покроплю кущ барвінку свяченою водою. Оби їм було добре і із води, і із роси. із рідної землиці (кропить навхрест кущ барвінку свяченою водою).
Нанашка молодого.
Оби вбоїчко довго цвіли, як у городці косиці. (Розстеляє білу скатертину в городі біля барвінку, ставить на неї дві, перв’язані повісмом, хлібини і пляшку горілки. Звертається до хлопчика) А тепер, хлопче, надівай вовняну рукавицю і копійками притискаючи до хліба починай різати барвінок, а ми продовжимо.
Хлопчик. Спершу коли доброє діло починати, годилоби ся молодим щось побажати. Бажаю їм, оби були зодорові і щасливі, і оби мали діточок, як у полі квіточок! (Натягає рукавицю на праву руку і монетою зрізає першу гілочку барвінку та кладе на хлібину. Потім дружби і хресні матері ріжуть по черзі, перед цим зробивши три ковтки горілки з пляшки.)
Перший дружба. Зрізаю барвінок на щастя, на долю моєму цімборові та його молодій, оби ся любили і біди не знали.
Перша дружка. Зрізаю барвінок на щастя і на долю моїй цімборці та її молодому,оби файно і довго жили.
Нанашка молодої. Марічко, ти добре подумала за кого ся віддаєш, оби не було як у тій співанці співається? (починає співати, її підтримують інші)
Заплакала дівчинонька та в той понеділок, Як їй прийшли із городця рубати барвінок. Заплакала дівчинонька та у той вівторок, Як їй прийшло у головку гадочок аж сорок. Заплакала дівчинонька та у ту середу, Вдарила її лиха біда у личко спереду. Заплакала дівчинонька раненько у четвер, Мамко моя солоденька, що діяти тепер?!
Заплакала дівчинонька раненько в п’ятницю, Як їй прийшло виганяти із корчми п’яницю. Заплакала дівчинонька раненько в суботу, Як їй прийшло виганяти газду на роботу. Заплакала дівчинонька раненько в неділю, Ой, уже я люба мамка, з бідов нич не вдію.
Другий дружба. Ану, відступіться, най іду різати барвінок молодим на щастя! Оби були такі багаті, як дощами хмара. Щоби свій вік звікували, як голубів пара.
Всі співають: Рубай, дружбо, барвіночок, та клади в рядочок.
Бо се перший і послідній на дівці віночок. Ой любку солоденький ,та любку, та любку. Чи будеш ня так любити, як голуб голубку.
Староста. Ану, нанашки, рубайте барвінок, бо дружба вже не берує, та співайте май голосно. оби усі чули, що Іван ся женит!..
Всі співають: Ой чиє се веселічко, чи не молодого.
Молода ся обзиває, половина мого.
Ой плачте вічка, плачте, та не висихайте. Та кого ви полюбили,тому ручку дайте.
Не самі ми сюди прийшли, молоді просили, Дай їм Боже здоров’їчка, оби щасливо жили.
(Нарізавши вдосталь барвінку, його загортають в скатертину, дякують господині за нев’янучий цвіт, залишають їй могорич, а недопиту пляшку забирають із собою і йдуть до молодої плести вінки.) Староста. (Звертається до газдині, яка дала різати барвінок в своєму городці) Здоров'я би ти мала, що барвінок кохала. Рано вставала, барвінок поливала, раненько з росицьов, і водицьов- Йорданицьов. (дає кожному пити горілки) За її роботицю, даємо їй паляницю.
Газдові даємо півлітру, бо він любить горілку!
Староста. А тепер, дорога мамко молодої, складіть файно барвінок у скатертину і міцно завяжіть, оби не дай Боже не розсипався по землі. Та покладіть собі на голову і тричі затанцюйте на щастя, на
долю молодим. Оби так ся файно мали, як у Святій неділі земля ся має. Ану, гудаки, заграйте, мамка
молодої танцює.. Всі співають.

ІІ частина :
Вінкоплетіння
Всі, хто був на барвінкорубанні разом із музикантами заходять до хати молодої. Нанашка молодої ставить скатертину з нарізаним нев’янучим цвітом посеред столу на нього ставлять хлібину і недопиту горілку. Мати запрошує всіх до столу. Вони домовляються про те, хто кому буде плести вінки.
Мати молодої: Но! Ставайте собі дівочки й жіночки кругом стола, кладіть скатерть із барвінком на стіл, а посеред барвінку кладіть хлібину, оби молоді були багаті. Тепер нанашки беріть вовняні нитки і міряйте з кута в кут. З цих двох ниток будете плести вінки для наших молодят. Дівчата, беріть барвінок, складайте в купочку і подавайте нанашкам. Нам треба виплести два вінки молодим, а ще на відро і на горня. Ану кажи чоловіче, що маєш казати при сьому ділі?
Батько молодої: Поможи нам Боже, великоє діло почати, поможи всім добрим людям, тай нам при сьому ділі.(Частує всіх горілкою)
Нанашка молодого: Я буду плести вінок Іванкови, я так давно сього дня чекала. Нанашка молодої: Ну а я буду молодій, бо Марічка – моя перша похресниця!
Мати молодої: Дивіться кумоньки, плетіть файно віночки. Та давайте, заспівайте, бо лише з піснею спориться всяка робота.
Всі співають пісню:
Ой у лісі-лісі, під дубиною, Найшли барвінок під ожиною. Найшли барвінок, ой зелененький На два віночки ой молоденьким. Найшли барвінок, його зірвали, Двом молодятам вінки сплітали. На тім барвінку синенькі квіти, Іван з Марічков – злучені діти.
Перша дружка: Яка чудова старовинна пісня! Давайте заспіваємо нашої, латканої! Молода. Заспівайте мені латканої (протяжної), бо більше не будете.
Всі співають: Нарізалисьме зілля (2) 
Молодим на весілля,
Ой занесено зілля (2) 
Із городця на подвір’я.
Ой занесено, занесено (2) 
Тай на столик положено. 
Бдеме з нього вінки вити (2) 
Вби молодих сподобити.
Перша дружка (до молодої): Ну що, подружечко, прийшли ми тобі та Іванкові віночка виплести, шкода тільки, що не будеш ти з нами свої секрети ділити.
Друга дружка: Ой як мені за тобов жаль.
Молода: І не кажіть, любі та милі мої подружечки. Мені буде без вас тяжко.Така туга мене за дівоцтвом хапле…
Перший дружба: Ану хто туй кого хапле? Ви мені, цокотухи дивіть, щоб хто молоду вже сьогодні не вкрав, бо всякі люди бувають…
Другий дружба: Дівочки, ви туй не теревеньте, роботи много, а вони вже жалі виливають! Молодий: Добре, що в мене такі вірні цімбори. Та я хотів зазвідати, чи будеме прапор прибирати?
Перший дружба: Но айяк! Що то за перший дружба без курагова (весільний прапор)? Зараз дівочкам даме роботу, най лише вінки доплетуть.
Перша дружка: Я буду плести вінок на відро, мене бабка навчила. Вона кожний раз говорить, що дівчина повинна вміти робити всяку роботу, бо в житті все пригодиться. Моя бабка часто ходила на вінкоплетіння, бо має много похресників.
Друга дружка: А пришию барвінок на фату, я тоже знаю плести вінки. Коли я була мала, то ми із сестрою часто ходили на поле, де росли різні квіти. Там були і чебрець, і фіалки, і волошки, і ромашки. Я зрізала їх, а сестра файно вплітала їх у віночок – для мене і для себе.
Молода: А я поможу хлопцям прапор прибрати разом із другими дружками. Староста: Ану заспівайме собі якоїсь, бо ще заспите за роботов!
Всі співають: Ой старосто, старостику, дай горілки пити,
А ми будем веселічко сесе веселити!
Ой дай Боже, здоров’ячка цьому старостові, Чи би дав нам палиночки хоч по погарові! На високій полонині котилося пластя, Позад кого гуляєме – дай їм Боже щастя! (Староста частує всіх горілкою
Мати молодої: Дай вам Боже здоров’я, так файно співаєте. Ану ще даяку заспівайте! Всі співають пісню «Ой, Марічко, чічері»
Нанашка молодого: Ану, Іванку, йди сюди, я вже виплела тобі вінок, та приміряй його! Диви, як ти штимує!
Молодий: Дякую вам, нанашечко за вашу ласку і тепло.
Нанашка молодої: Марічко, приміряй і ти свій віночок, ану ци файний?
Молода: І я вам дякую, нанашечко. Мені ся дуже любит. Най вам Бог помагат виплітати ще много- много вінків і другим молодятам.
Мати молодої: Які красні наші діти.
Перший дружба: Дружки, а на відро вінок готовий? Перша дружка: Готовий! Все готово!
Друга дружка: Такі файні вінки, як наші молодята! Тепер поставимо їх на холодний камінь і змастимо олією, щоб довго не в’яли і не втрачали блиск. У них підуть наші молодята вінчатися до церкви.
Староста: Дай Боже, щоби молодята щастя і добра зазнали, і щоб у наших дружбів і дружок ми скоро такі вінки справляли!
Перший дружба. Дивіт, уже і курагов готова, файно постаралися наші дружечки.
Перша дружка: Думаєме, що не буде наш дружба ганьбитися йти з нив горі селом, бо старалися ми від душі! (Дає прапор першому дружбові)
Всі співають:
Ой, дружбо молоденький, яло ти дружбити, Та яло ти горі селом курагов носити. Чия сисе кураговця горі селом має, Того, того легіника, що жони немає? Треба сисю кураговцю файно прикрасити, Треба сього легіника, вженити, вженити.
Староста. Отже, добрі дюди, зробили ми своє діло, а тепер можна й погуляти сміло! Музиканти, до роботи!
Дружби співають: Загусляй ми гудаченьку, у струну тоненьку,
Бо, я беру танцювати дівку молоденьку. Загусляй ми гудаченьку,я буду играти, Щоби моїй файній рибці легко танцювати.
(Грає музика, танцюють усі коломийку і частуються. Після частування розходяться, щоб зібратися після обіду вже на весілля – починається масове гуляння)

Шандор О.М., керівник фольклорно-театральної студії Міжгірського професійного ліцею 
Категорія: Вчитель студенту | Додав: (05.01.2014) | Автор: Шандор О.М.
Переглядів: 859 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!