Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи | [ Додати статтю ] |
”Дивись, не забудь – людиною будь!”
”Дивись, не забудь – людиною будь!” Виховний захід 1.Організаційна частина „Доброго ранку!” – мовлю за звичаєм. „Доброго ранку!” – кожному зичу я. „Доброго дня вам!” – людям бажаю. „Вечора доброго!” – зустрічним вітаю. І усміхаються в відповідь люди Добрі слова ж бо дня кожного любі. Мета: Після виховної години учні зможуть: – оцінити вчинки дійових осіб та проаналізувати їх; – дати визначення термінів "милосердя”, "доброта”, "чуйність”; – розв’язувати ситуацію та давати оцінку вчинкам дітей; – відповідати за свої вчинки та вчинки свого колективу; – відповідально ставитись до своїх обов’язків; – допомагати і навчати один одного під час виконання групових завдань; – уміти критично оцінювати себе; – відстоювати свою думку; – бути чуйними уважними; – робити висновки та аналізувати роботу інших. Основні поняття та терміни: чуйність, милосердя, тест, доброта, привітний. Методи: розв’язання проблемних ситуацій, групова робота, інсценізація оповідання, тестування. Тип заходу: засвоєння нових знань, термінів, виховання чуйності , уважності, милосердя. Обладнання: оповідання В. Сухомлинського "Іменинний обід” в запису, фотографії, прислів’я, грамзапис пісень „Посмішка", „Доброта". ІІ. Основна частина. Діти подивіться, будь ласка, на дошку, прочитайте. – Що означає прислів’я? (Відповідь дітей). Розповідь: милосердя, доброта. Ще з давньоруських часів благодійність була в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого. Не говори про доброту, Коли нею сам не сяєш, Коли у радощах витаєш, Забувши про чужу біду. Бо доброта, не тільки те, Що обіймає тепле слово. В цім почутті таке основне, Яке з глибин душі росте. Коли її не маєш ти, То раниш людяне в людині. Немає вищої святині, Ніж чисте слово доброти. Доброта, милосердя – багатоликі. Потреба в них повсякчасна. Навіть тоді, коли немає біди, навіть там, де гори спокійні та твердь зелена не хитається під ногами. Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство. В Україні проживає майже 2 млн. самотніх людей. Близько 200 тис. з них цілком або частково не здатні обслуговувати себе. 15 тис. із них проживають в будинках-інтернатах, їх об'єднує немічність, самотність. У злигоднях живуть 1.150 тис. Близько 30 тис. з них мешкають у напіврозвалених халупах. 70 тис. ті хто отримує мізерну пенсію. Є таких немало, що існують на межі бідності. Сумні цифри, незвичні. Та це правда життя. Важко уявити, що люди страждають не тільки від того, що не щодня мають свіжий хліб, а й через те, що не чують вкрай необхідного «Добрий день». Кажімо більше добрих слів Знайомим, друзям і коханим. Нехай комусь тепліше стало Від зливи наших почуттів. Нехай тих слів солодкий мед Чиюсь загоїть рану. – Чи можна бажати людині доброго дня із злим виразом обличчя? Тлумачний словник слово пояснює так: Привітний – той, що виявляє доброзичливість, привітність. Бути привітним – значить радіти іншому, доброзичливим – бажати добра. Навчаймося добра, Як вчаться мови діти, Щоб потім все життя Його творить святее. Плекаймо крізь роки Троянди ніжні й жито, Тримаймо у серцях, Як сонце золоте. Даруймо для людей Погожі дні весняні, Щоб щирим садом вік Святився небокрай. Щоби беріз пісні Лунали до нестями І повнився добром Наш дім і рідний край. І. А зараз, діти, послухайте оповідання з платівки, підберіть до нього заголовок. («Святковий обід», «Бабуся хвора», «Будь справжньою людиною»). – Назвіть усіх членів родини Ніни. – Хто був найстарший, а хто найменший? – Який настрій панував у родині до розмови Ніни з мамою і після неї? – Чому слова Ніни так вразили маму? – Поясніть як ви зрозуміли побажання матері «Будь справжньою Людиною». – Як ви вважаєте, чи зрозуміла Ніна свою помилку? – Якщо так, то спробуйте продовжити це оповідання. – Як бив ви вчинили у такому випадку {хвора бабуся, дідусь). 4. Прислів'я. „Хто бабусю має, той потіху знає”. „Там бабусині руки, де онуки”. Озумів сокриводитои оумоій воибаочиося. (Закресли всі буки О і прочитай прислів’я). – Чи можна це прислів'я віднести до прослуханого оповідання? 5. Інсценізація оповідання „Просто дідусь". – До яких роздумів спонукає вас ця інсценівка? Чого вона вчить? (Робити гарні, добрі справи). 6. Розповідь казок В.Сухомлинського. „Добре слово” (учителем). „Як важко бути людиною” (ученицею). В. СУХОМЛИНСЬКИЙ „ДОБРЕ СЛОВО" Була собі дівчинка Оля. Коли їй виповнилося 7 років, вона занедужала. Простудилася і злягла. Танула дівчинка на очах. До нещасної Олі приходили родичі. Кожен приносив що-небудь смачне і наживне: липовий мед, масло, лісові ягоди та горіхи, бульйон із курячого крильця. Кожен казав: „Треба добре харчуватися і недуга втече”. Оленка їла, та нічого не допомагало. Дівчинка воює ледве підводилася з постелі. Якось біля її ліжечка зібралися усі родичі. Дідусь Панас і каже: ,,Чогось їй не вистачає, а чого і сам не збагну”. Коли це відчиняються двері і до хати заходить столітня прапрабабуся Надія. Підійшла вона до ліжечка хворої, взяла Олину ручку в свою зморщену маленьку руку і каже: „Немає в мене ні меду, ні горіхів, ні ягід. Стара я, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучка один-однісінький подарунок – щире бажання, аби ти, моя квіточка, швидше видужал”. Така могутня сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине сердечко забилося частіше, щічки стали рум'яні, в очах спалахнули радісні вогники. – Ось чого їй не вистачало, - сказав дід Панас — доброго слова. Висновок: То чого не вистачало Олі? (Доброго слова) В. СУХОМЛИНСЬКИЙ „ЯК ВАЖКО БУТИ ЛЮДИНОЮ" Діти поверталися з лісу. Вони ходили в далекій похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежить у долині за кілька кілометрів од села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Вони зайшли в крайню хату, попросили води. Жінка витягла з колодязя води, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли з кілометр від хутірця, Марійка згадала: „А ми ж не подякували жінці за воду". Діти зупинилися. „Справді забули подякувати. Ну, що ж, каже Роман, це не велика біда. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?". „Варто", – наполягає Марійка. „Чому? Ну скажи, чому треба обов'язково це зробити? — питає Роман. — Адже ми ж так потомилися". „Бо ми люди. Як би ми були телята, можна було б не повертатися”. Марійка обернулася і рушила назад. А за нею пішли всі, Роман також. – Чого вчить ця казочка? (Залишити після себе добрий слід). – Прослухавши ці казки, скажіть, будь ласка, чим збагатилася ваша душа? (Бути добрими, допомагати в біді, залишати після себе лише добрий слід). Дидактична гра „Оціни вчинок" Ситуація І Дівчинка несе кошик із фруктами, їй важко. Розповідь учня. Тато купив яблука. Вони Були дуже запашні. Наталя знала, що бабуся дуже любить яблука. Бабуся жила близенько, зовсім поруч. Наталя дуже любила свою бабусю і захотіла пригостити її фруктами. Вона набрала повний кошик яблук. Нести було важко. Наталя пронесли трохи, але далі нести кошик не вистачило сили. Дівчинка зупинилася і подумала: «Що ж робити?» – Як ви гадаєте, чи донесла дівчинка яблука бабусі? – Уявіть, що буде далі й розкажіть, що трапилось з Наталкою далі? Дівчинка і хлопчик несуть удвох кошик і про щось розмовляють. – Чи задоволена Наталя? Чому? – Що відчуває хлопчик допомагаючи дівчинці нести кошик? Згадайте вчинки, якими ви порадували інших. Висновок: «Товаришеві потрібно допомагати». Ситуація 2. Одна дівчинка сидить на гойдалці, інша її розгойдує. До них підходить хлопчик. Діти побачили гойдалку. Всім захотілося на ній погойдатися. Першою сіла Таня, а Валя почала її розгойдувати. Підійшов Вова. Він теж хоче погойдатися. – Що роблять дівчатка? Одна дівчинка тримає гойдалку, інша проганяє хлопчика. Він похнюпився, прикро вражений. – Чи правильно роблять дівчатка? – Які обличчя у дівчаток? – Чи подобається хлопчикові таке ставлення? – Чому ви вважаєте, що йому прикро? Висновок: іграшками потрібно ділитися або гратися по черзі. – Як бив ви вчинили на їхньому місці? (Відповіді дітей). Ситуація 3 Тато дає хлопчикові коробку цукерок та іграшку. Поряд мама. У Вови день народження. Мама і тато купили йому в подарунок іграшкового ведмедя та цукерки, щоб він пригостив дітей у дитячому садку. – Що зробить Вова з цукерками? – Який настрій у Вови? З чого він радіє? – Як бив и повелися на його місці? Висновок: будь привітним. Завжди намагайся зробити іншому приємне, поділись ласощами, гостинцями. (Розповідь дітей про сніданки, пиріжки). Ситуація 4. Зима. Діти катаються з гірки на санках. Одна дівчинка впала. Олег і Вася запросили Катю покататися на санках. Катя боялася з’їжджати з гірки. Олег сказав, що це зовсім не страшно і на підтвердження з’їхав сам. Катя сіла на санки. Але на середині гірки санки перекинулися і Катя опинилася в снігу, сидить і плаче. Хлопчики проходили мимо. – Як поведуться хлопчики? – Чи можна назвати чуйними? – Що б ви зробили на їхньому місці? (Допоміг би дівчинці піднятися, привіз би санки, сів і з'їхав з нею разом). Висновок: прийди на допомогу, якщо бачиш, що хтось упав і плаче –підійди, підніми, заспокой, утіш. Ситуація 5. Зима. Дідусь ішов по тротуару, посковзнувся і впав. Петрик підійшов до дідуся, допоміг йому піднятися. Я вважаю, що Петрик чемний, добрий і вихований хлопчик. Ситуація 6. Одного разу Сергійко вийшов на полянку. Він дуже зрадів, побачивши таку прекрасну природу. Він ліг на пухкеньку травичку і подивився навколо. А як пахнуть прекрасні квіти - говорив він сам собі. В цей час хлопчик побачив, що його дідусь рубає дрова. Дідусь дуже стомився. Гарячий піт заливав його обличчя. Хлопчик подумав і сказав сам до себе: «Піду я до дідуся і допоможу йому». Сергійко пішов, почав швидко рубати дрова. Після роботи він пішов до водички і радо хлюпався у ній, промовляючи сам до себе: «Я працьовитий, я всім буду допомагати». Висновок: це вчинок, в якому проявляється піклування про людину. Погляньте, скільки добрих вчинків нас оточує! Це дуже радісно, а наша посмішка стає ще гарнішою, чи не так? – Через що, як ви вважаєте? – Так що ж таке «Добрий вчинок»? – Так, це вчинок, в якому проявляється піклування про Людину, чемне до неї ставлення, увага. Ми згадуємо власні вчинки, доповнимо їх добрими вчинками героїв наших книжок, котрі ми з вами читаємо. (Малюнки із зображенням цих героїв). – Бачите, як багато хорошого може зробити людина людині. І як тепло стає на душі від проявленого до тебе доброго ставлення. Я гадаю, що наша дружба з хорошими вчинками з часом ставатиме міцнішою і міцнішою. – То який вчинок можна назвати добрим? (В якому проявляється чемне, доброзичливе ставлення до інших). Бачите, як багато в нас хорошого, доброго. Давайте і надалі берегти і примножувати ці добрі вчинки. Щоб наші обличчя Були завжди радісні від того, що ви зробили доброго, а на обличчі ніколи не зникала посмішка. (Пісня «Посмішка») Лікування добротою потребують не лише хворі, й цілком здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і Тим, хто не бачить і не чує кривди і болю, несправедливості, горя. Не нарікай на глухість душ людських І не гостри в злобі на них зубів... А ти, що людям доброго зробив, Що вимагаєш доброти від них? Лікуймо наші зболені серця, Лікуймо наші душі зачерствілі, Несімо правди непогасний стяг – І кривда в нашу долю не поцілить. Є ще спасіння від недуг людських – Джерела віднайдімо лиш цілющі... Мов подорожником торкнімося до них Й добром розквітнуть й просвітліють душі. Скропімо серце щире, не черствее Людського милосердя еліксиром. Воно хоч кволе, знову оживе, У справедливість й людяність повірить. ТЕСТ «ХВИЛИНКА ДЛЯ РОЗДУМІВ» Чи хотіли б ви знати, чи виховані ви діти? Для цього досить дати відповіді на запитання цього тесту. Якщо відповідь «так» поставте (+), якщо «ні» - (-). 1. Якщо виникає необхідність затриматися в школі, на прогулянці чи раптово піти з дому - чи повідомляєш ти про це рідних (запискою, по телефону, через знайомих)? 2. Чи бувають випадки, що батьки займаються якоюсь великою роботою в домі (генеральне прибирання, ремонт, прання), а ти ідеш на вулицю чи до друзів, щоб не «крутитися під ногами»? 3. Відклади на хвилинку книжку чи відірвись від телевізора, оглянь квартиру не своїми, а маминими очима. Чи немає в кімнаті речей, які лежать не на своєму місці? 4. Чи можеш ти нікуди не заглядаючи назвати дні народження батьків, сестер, інших близьких? 5. Те, що тобі необхідно (купити м'яч, ляльку, джинси та кросівки), ти напевне знаєш добре. А чи відомо тобі, які речі терміново потрібно матері чи батькові, коли вони збираються їх придбати? 6. Чи буває так, що крім маминого чи татового доручення, ти виконуєш яку-небудь роботу „від себе, за своєю ініціативою” (наприклад, тебе просили підмести підлогу в коридорі, а ти, крім цього, все взуття привів в порядок). 7. Батьки пригощають тебе бананами, тістечком, шоколадкою. Чи завжди ти перевіряєш, чи дісталось смачненьке дорослим? 8. У батьків вільний вечір. Вони збираються в гості чи в кіно. Чи показуєш ти своє небажання залишитись вдома? (Просиш їх, щоб не йшли, вимагаєш взяти з собою, говориш, що тобі страшно, або може мовчки сидиш з незадоволеним обличчям). 9. У вашому домі дорослі гості. Чи доводилося рідним доводити тобі, що треба займатися якоюсь тихою справою, не заважати дорослим, не втручатися в їх розмову. 10. Чи соромишся ти вдома, в гостях, чи в театрі подати мамі чи сестрі пальто, дати руку, коли виходите з транспорту? Ну ось. Всього 10 запитань. Якщо ти дуже гарний син чи донька, знаки повинні стояти в такій послідовності: + – – + + + +– – – Якщо картина вийшла зовсім протилежна, ти повинен серйозно задуматись над тим, якою ти людиною ростеш. Якщо ж тільки дещо не співпадає, не засмучуйся. Справу можна виправити, будь тільки уважним до своїх близьких. Грамзапис. Ви тільки послухайте: Бабуся! Бабусенька! Бабуня! Дідусь! Дідусенько! Дідуньо! Які ніжні, красиві, лагідні й теплі ці слова. А чому? А тому, що бабуся, дідусь – це мамині або татові батьки. Отже вони прожили на світі удвоє більше, як наші мама чи тато. Бачили вони у житті удвоє більше. І ми дорожче для них удвоє, бо ми - діти їх дітей. Діти! Немає на землі нічого вічного. Не вічні й наші рідні... приходить час і ми прощаємось з ними. „На все Божа воля”, - кажуть у народі. Але як часто не вистачає онукам ніжної, теплої любові бабусі, дідуся. Як не вистачає їхнім батькам поради. І не гоїться в серці рана. Лише притупляється біль. Є в нашому класі діти бабусі, дідусі яких уже померли. Діти принесли з собою їх фотографії. Погляньте ще раз на ці фотографії і пом’янемо покійних добрим словом. В серці не гоїться рана, Душу біда напекла: Бабусю, чого ти так рано З дому пішла? З квартири прийдем у неділю, Гляну - дідуся нема, Двір наш - неначе стускнілий, Хата неначе німа. Але життя продовжується, і, як говорять у народі: „живі думають про живе”. Багато в бабусі турбот - не злічить! Одній всю роботу нелегко зробить. І хочеться вам, дорогенькі Таке усім сказать: Ми не будемо наших бабусь ображать. Любий, добрий, наш дідусю, Ти нас татові й матусі Помагаєш вчити, Як вирости чуйним, добрим, Як по правді жити. Діти, запам'ятайте: Без добрих справ немає доброго імені. Добрі справи красять людину. Слово - ранить, слово - лікує. III. Підсумок.
Як ви розумієте „Добра людина”. – Це людина, яка завжди допомагає іншим, поважає дорослих, піклується про старших. Вірш Ось і закінчилась наша година спілкування Залишивши теплий світ в душі На все добре, хлопці і дівчата, Хай в усьому завжди вам щастить. Підкоряє хай люб'язність ваша Доброту не тільки під час свят, Щоб здивовано казали: „Дивина, Що це за діти в колегіумі у нас”. ПІСНЯ „ДОБРОТА" Знають люди всі навкруг, (2 р.) Знають люди всі навкруг, всі навкруг, Що школяр чудовий друг. В нашім класі доброта, (2 р.) В нашім класі доброта, доброта, Ще з дитинства процвіта. Допомогу дасть на п'ять, (2 р.) Допомогу дасть на п'ять, дасть на п'ять, Чуйність буде проявлять. Отже, ростіть чуйними, доброзичливими, бо це кращі риси людини, які так потрібні сьогодні нашій Україні. Задорожня Н.Д., вихователька ГПД Коростишівської гуманітарної гімназії № 5, член обласної творчої групи | |
| Переглядів: 5551 | Рейтинг: 1.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |