ЕЛЕМЕНТИ НАРОДОЗНАВСТВА НА УРОКАХ РІДНОЇ МОВИ ТА НАВЧАННЯ ГРАМОТИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ - "Методична скарбничка" - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" [ Додати статтю ]

ЕЛЕМЕНТИ НАРОДОЗНАВСТВА НА УРОКАХ РІДНОЇ МОВИ ТА НАВЧАННЯ ГРАМОТИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ НАРОДОЗНАВСТВА НА УРОКАХ РІДНОЇ МОВИ ТА НАВЧАННЯ ГРАМОТИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСА

1. Ефективні методи та прийоми використання елементів народознавства на уроках рідної мови
2. Методика роботи над скоромовко
ю
Скоромовки належать до перлин народної творчості. Народна педагогіка здавна використовувала скоромовки для розвитку мовного апарату дитини, постановки правильної артикуляції звуків. Це невеликі прозові або віршовані твори, побудовані на алітераціях. Специфіка скоромовок - дуже швидке промовляння їх.
Діти легко переймають від старших, запам'ятовують і залюбки розважаються скоромовками.
Ігровий ефект базується на навмисному утрудненні вимови певного тексту (часом римованого або римованого) відповідним розташуванням звуків. Вживання скоромовок часто сприймається як весела забава: той, хто прагне швиденько продекламувати скоромовку, часто потрапляє у смішну ситуацію, “спотикаючись” та перекручуючи слова. Така розвага має і виразне практичне значення - допомагає формувати мовленнєвий апарат дитини, привчає до складних поєднань звуків.
Цінність скоромовок полягає не в смисловому навантаженні чи оригінальних засобах художнього вираження, а в такому доборі і розстановці слів, вимова яких потребує певних зусиль і сприяє виробленню дикції, правильної артикуляції, що у свою чергу, підвищує культуру усного мовлення.
Крім того, завдяки скоромовкам прищеплюється увага й повага до кожного вимовленого звука, слова , до якості і чистоти мовлення.
Письменники, що пишуть для дітей, розвивають традиції складання скоромовок, поглиблюючи їх зміст і надаючи їм форми невеликих закінчених віршованих творів. Вони легко засвоюються і, поширюючись усно, найчастіше втрачають автора, наповнюючи скарбницю дитячого фольклору.
Зміст скоромовок нескладний, пов'язаний з повсякденним життям людини, природою, близький і зрозумілий дітям. Простота змісту та ігровий характер полегшують сприймання їх дітьми, викликають інтерес до цікавих вправ, які, за висловом К.Д.Ушинського, допомагають розвинути у дітях чуття до звукових красот рідної мови.
Скоромовки, як інші зразки усної народної творчості, можна використовувати на різних етапах уроку мови та читання. Заучують їх колективно й індивідуально (або з невеликою групою дітей).
Пропонується така методика заучування і робота зі скоромовкою:
Спочатку вчитель промовляє її двічі - правильно й чітка, інтонуючи потрібний звук, потім - аналізує звуковий склад, визначає звуки, що повторюються в кожному слові. Після цього скоромовку повільно повторюють окремі учні (троє - четверо) за викликом учителя, потім усі промовляють її хором повільно й чітко (два -три рази). Коли діти запам'ятають текст, класовод пропонує спочатку окремим учням, а потім разом промовити його швидко й голосно.
Для вправляння молодших школярів у темпі й силі голосу можна проказувати скоромовку так: пошепки - повільно; тихо - трохи швидше; голосніше - ще швидше; голосно – швидко .
Особливо цікавими є скоромовки діалогічної форми. Учні поділяються на групи залежно від кількості дійових осіб.
Після дворазового промовляння діти міняються ролями.
Наприклад, "Когут каже".
Когут каже:
- Вовки йдуть.
Баран каже:
- Де?
А пес каже:
- Онде, онде.
Квочка каже:
- Клопіт мій, клопіт мій,
- Де курятка подіти?
А квочка каже:
- Так, так.
Дуже цінна індивідуальна робота зі скоромовкою. Для цього їх добирають відповідно до існуючих вад у мові окремих дітей. Наприклад, з першокласником, який неправильно або погано вимовляє звуки [г], [р], [ч], варто вивчити скоромовки:
В сіренької горлички туркотливе горлечко;
Ворона проворонила вороненя;
Через грядку гріб тхір ямку;
Гусят багато у нашого Гната.
З другокласником ці звуки можна відпрацювати на таких скоромовках:
Хитру сороку
Спіймати морока,
А на сорок сорок –
Сорок морок.
На печі, на печі
Смачні та гарячі
Пшеничні калачі.
Хочеш їсти калачі —
Не лежи на печі.
З учнем 3 класу можна вивчити скоромовки, де повторюються потрібні звуки:
У нас на дворі погода розмокропогодилася.
На дворі трава, на траві дрова.
Раз дрова, два дрова, три дрова.
Не рубати дрова на траві двора.
Мурлика муркоче —
Морозива хоче.
Мурлико руденький —
Замерзнеш, дурненький.
Очиці у вовчиці - наче блискавиці.
В горішнику горішина горішками обвішані.
Учень 4 класу вивчить такі скоромовки:
Був господар, був господар,
Да й розгосподарився.
Годувала гава гавенят на ганку.
Зготувала в горшечку гарну запіканку.
Летів горобчик, сів га стовпчик,
Пробіг клопчик, утік горобчик.
Окрім завдання удосконалювати звуковимову та розвивати мовний апарат учнів, скоромовки ще широко використовуються під час вивчення літер у букварний період для вивчення і закріплення звука.
Наприклад:
Смаженю смажила
Смажила Саша, -
Замість смажені
У Саші сажа.
На кожну виучувану літеру вчитель добирає по кілька скоромовок, то така літера вживається найчастіше. Робота з такими скоромовками, їх заучування полегшує засвоєння учнями тієї чи іншої букви, викликає у них інтерес, активізує їхню діяльність.
На уроках письма (української мови) скоромовки теж займають чільне місце і виконують ряд важливих завдань. Вони використовуються і як матеріал для самодиктантів та пояснювальних диктантів, і як основа для творчих вправ і завдань тощо.
Наприклад:
Босий хлопець
Сіно косить,
Роса росить
Ноги босі
(Визначити корінь у споріднених словах)
Летів горобець, сів на хлівець,
Як вийшов стрілець, то утік горобець.
(Знайти слова із суфіксами, визначити їх)
Дуже подобаються дітям ігри - скоромовки з елементами змагання: хто краще промовить скоромовку ? Хто більше знає їх? Варто використовувати цей жанр на початку уроку мови як фонетичну “зарядку” або зачин (введення) до уроку. Якщо виникає потреба, незрозумілі слова і вислови слід пояснити до заучування скоромовки напам'ять. Бажано працювати з ними і позаурочний час. Це дає можливість відпрацювати вимову звуків з окремими учнями та групами, відпочити, погратися тощо.
Щоб скоромовки завжди були постійними помічниками вчителя, їх треба збирати, групувати за темами.
3. Загадки на уроках рідної мови
Використання загадок на уроках української мови і читання допомагає вчителю зробити урок цікавішим, а отже, і засвоєння матеріалу - більш глибоким та міцним. Адже загадки - це стилі поетичні запитання, де у прихованій формі одні предмети чи явища зображаються через інші завдяки спорідненості, подібності їхніх властивостей, часом ледь помітних. Це спонукає дитину вдумуватись у кожне слово, порівнювати його з іншими, знаходити подібність і відмінність, виділяти головне у спостереженні за природою Дітям дуже цікаво загадувати і розгадувати загадки. На таких заняттях у них формуються навички уважніше придивлятися до предметів і явищ природи, розвиваються спостережливість, кмітливість.
Загадки завжди поетичні, легко запам'ятовуються. У ході розгадування дини та виконує ряд мислительних операцій: аналіз, синтез, порівняння, доведення, узагальнення. Цікава вигадка і несподівана відгадка викликає позитивні емоції.
Робота над загадками здійснюється в кілька етапів. Спочатку учні читають прямий зміст згадок: “Не чоловік, не звір, а має вуса”, “Плету хлівець на четверо овець, а на п'яту окремо”, “У воді купалася, сухою зосталася” та ін. Потім розбирають, для чого народ їх використовував (щоб зробити життя привабливішим, виховувати спостережливість, уміння узагальнювати).
Кожне слово в загадці несе якусь інформацію, допомагає розвивати фантазію, уявляти реальні картини в інших зв'язках. На прикладі загадок учитель показує дітям, як вживати уособлення, слова - образи. Скажімо, хто може мати вуса, якщо це і не чоловік, і не звір? (Очевидно, рослина. Яка ж рослина має вуса, хлібна - колосок ячменю, жита, вівса).
А звідси і висновок, що предмет у загадці прямо не називається, пропонуються тільки окремі ознаки, а той, хто хоче відгадати, має думати, порівнювати, зіставляти, робити певні припущення: “Зуби має, а їсти не просить” - усе живе, маючи зуби чи їх замінники, хоче їсти і добуває собі їжу, отже , це не живий предмет. Що ж має таку будову, схожу на зуби за формою? (Пилка)
Особлива увага звертається на читання самої загадки - у повільному темпі, промовисто, з виділенням слів, які передають у прихованій формі ознаки певного предмета, явища, невеликим підсиленням голосу і паузами, інтонація залежить від змісту, як і вираз обличчя, але здебільшого він -хитрий і доброзичливий.
Учні обов'язково мають повправлятися у виразному читанні загадок, пригадати раніше вивчені, навчитися зпівставляти прямий і переносний зміст у загадках.
Під час навчання грамоті слово-відгадка може стати тим словом, у якому є виучуваний звук у найзручнішій позиції.
У наш час загадка використовується з виховною метою, для розвитку у дітей уміння зіставляти, в звичайному бачити прекрасне, привабливе і таємниче.
Загадка найбільше зацікавлює дітей, коли вона стає відправним моментом для бесіди про тварину, подію чи явище для того, щоб учні здогадалися, яку нову тему вивчають, щоб закріпити слова із словника, для логічних вправ і класифікації предметів тощо.
Отже, у будь - якому випадку загадка на уроці допомагає справі виховання, навчання, розвитку мислення і мовлення дітей.
Добре, коли вчитель, загадуючи загадки, покаже ті предмети, про які йдеться. Адже в цьому разі важливо не стільки те, щоб діти відгадали загадки, скільки те, щоб вони їх зрозуміли, запам'ятали.
Серед усіх вище згаданих функцій і завдань загадок у навчально-виховному процесі однією з найвизначніших і найсуттєвіших є функція впливу на мовний розвиток дітей та збагачення їхнього словника.
Їх поетичних, часто смішних текстів молодші школярі черпають слова для поповнення свого словника. Оскільки загадки легко запам'ятовуються, так як мають простий, стислий виклад думки, то для дітей це не становить великих труднощів. Усвідомлення значення слів - відгадок, запам'ятовування їх сприяє зафарбовуванню даних слів на довго в пам'яті дитини і подальшому їх використанню в мовній практиці.
Значну роль відіграють загадки в процесі уточнення словника школярів. Адже у них слово-відгадка пояснюється і розтлумачується сукупністю ознак та характеристик на даний час вже відомих дітям.
Наприклад, на уроці вивчення звука [з] і букви з де учитель може організувати пояснення нового матеріалу ось як:
- Послухайте загадку і скажіть, про яку пору року в ній йдеться:
Посивіла вона, бо дуже стара, Часом тиха бува, до всіх добра така, Хто розсердить її—заспіва не тієї Холод з рота несе, сивиною трясе.
- Хто може сказати, про яке зимове явище ця загадка?
- Що то за кість, що тепло їсть?
- Вимовте всі разом слово мороз
- Скільки складів у ньому?
- Який перший склад? Який другий?
- Який звук з другого складу для вас новий? (звук [з])
- Давайте хором промовимо його.
- Який він - голосний чи приголосний? Чому?
Для ознайомлення з новим звуком вчитель може використати ряд загадок, слова - відгадки яких містять цей звук у різних позиціях. Робота з такими загадками полегшує учням виділити звук із потоку мовлення, засвоїти його артикуляцію, запам'ятати звук, який вихоплюють.
Для розвитку фонематичного слуху дітей можна використати такі завдання:
1. Послухайте загадки, відгадайте їх, вимовте слова, в яких ви почули тільки що вивчений звук.
2. Відгадайте загадки й скажіть, на якому місці в слові — відгадці (на початку, в середині чи в кінці) знаходиться виучуваний звук.
3. Із поданих відгадок виберіть ті, у яких виучуваний звук стоїть на початку слова (в середині або в кінці).
Використовуються загадки також з метою постановки навчальних завдань, тобто на етапі повідомлення теми і мети уроку.
Наприклад:
- Сьогодні у нас урок під блакитним небом. Запрошує нас до себе в гості маленька, рожевощока яблунька. Вона хоче познайомити нас зі своїми друзями. Хто вони, дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку:
Не мотор, а шумить, не пілот, а летить, не змія, а жалить. (Бджілка)
- А чому ви так думаєте? (Діти пояснюють)
- Тоді підемо в гості до яблуньки.
Ознайомити учнів з новими знаннями вчителю теж може допомогти загадка:
- Діти відгадайте загадку:
Червона, солодка, духмяна, Росте низенько, до землі близенько.
- Які слова допомогли відгадати загадку?
- На які запитання вони відповідають?
- Що означають ці слова?
На матеріалі загадок для учнів початкових класів будуються і творчі завдання. Так, їм пропонують скласти загадки, у прихованій формі подаються ознаки предмета, за схожістю яких його потрібно відгадати наприклад про дошку і крейду ("дошка-чорне поле, крейда - білий зайчик"),
Діти складають таку загадку: "По чорному полю біжить білий зайчик". Можна запитати у учнів, у який бік він біжить (адже пишемо ми зліва направо), подати інший варіант цієї загадки. Наприклад:
Білий зайчик жваво
Злів біг направо
Через чорне поле,
Та не вибіг з школи.
Для загадок учням слід пропонувати й теми, не названі у підручнику. Можна запропонувати, наприклад, завдання скласти загадку про вулик і бджіл. Діти без особливих труднощів назвуть вулик хаткою. Далі слід провести бесіду про бджолину сім'ю, про її працелюбність про матку, яка організовує роботу бджіл — дітей, а також про лежнів - трутнів, (ледачих людей називають трутнями).
І ось з допомогою вчителя складається така загадка:
Скажіть, діти, що за хата:
Батьків кілька - одна мати,
Мама й діти - працьовиті,
А батьки всі - лежні ситі.
За поданими ознаками предмета дітям, звичайно, легше скласти загадку, тому потрібно навчити їх вирізняти такі ознаки.
Завдання такого типу сприяють розвитку у молодших школярів вмінь правильно будувати та висловлювати свої думки, складати віршовані тексти, римувати текст.
Наведемо приклади загадок про засоби праці та знаряддя господині, господаря, селянина, які використовуються у традиційному і сучасному селянському господарстві:
— Пливе щука-верещука, де не гляне – трава в’яне.
(Коса)
— Маленьке, кривеньке, хоч яке поле перескочить.
(Серп)
— Хто трьома зубами сіно їсть?
(Вила)
— Теля рогате, на зуби багате,
Не їсть, не п’є, тільки дерево жує.
(Пилка)
— Літом служить, а зимою зуби сушить.
(Борона)
— Землю риє, говорить не вміє,
З провожатим ходить, мовчки робить.
(Плуг)
— П’ять плугів одним волом орють.
(Трактор)
Учитель не досягне бажаних успіхів у розвитку мовлення учнів, якщо обмежуватиметься лише одноманітним викладом матеріалу. А тому урізноманітнення форм роботи позитивно впливатиме на емоційний стан дітей, сприяти глибшому засвоєнню знань.
4. Вивчення українських прислів’їв та приказок
Пригадаймо, як у давнину виховували і навчали дітей. За важкою роботою не було зайвої хвилини часу, щоб довго і докладно пояснювати правила поведінки. Тут на допомогу приходили маленькі прислів'я та приказки, ті ж правила, але подані з гумором, з долею іронії, то того ж мелодійні й легко запам'ятовуванні. Вечорами вже сама молодь, збираючись, обмінювалась дотепними жартами,, перенизувала ними розповіді, ігри.
Та й зараз важко уявити собі хоч один підручник рідної мови або читання без прислів'їв та приказок. У цих витворах мистецтва прихована не лише мудрість, вивірена сотнями поколінь, багатовікові роздуми і спостереження, піклування про людей та взаємини між ними, а й чарівна привабливість рідної мови, поетичний геній.
Прикро те, що хоча в навчальних посібниках і відведено чимало місця цим творам - мініатюрам, та часто - густо вони просто нехтуються вчителем) він обмежується одним запитанням: “Що означає це прислів'я?” (чи приказка). Ось тут і виникає суперечність, коли, з одного боку, існує незліченні кількість прислів'їв, а з іншого - діти мало обізнані як із жанром, так і з його зразками. І нерідко наприкінці 2 класу учні не можуть пояснити зміст багатьох прислів'їв та приказок.
Щоправда, такою ситуацією гріх не скористатися для розвитку дитячої фантазії, але все-таки на початку 1 класу, коли школярі ще не ознайомлені зі специфікою жанру, вони кожне прислів'я сприймають буквально. І скільки б учитель не говорив: "Під лежачий камінь вода не тече", учні дивитимуться на нього здивованими очима. Водночас таке нерозуміння породжує бажання розібратися, розв'язати проблему. Варто спробувати складати разом з дітьми казки, оповідання, різні фантастичні твори, нісенітниці, виходячи з тексту прислів'їв та приказок. Тут будуть доречними і створені дітьми малюнки, ілюстрації до прислів'їв чи приказок.
У мовленнєву практику першокласників термін "прислів'я" традиційно вводиться після читання спеціально дібраної або поміщеної у підручнику казки (оповідання). “Сім лозин”, “Кіт і пес”, “Котик і півник”. Далі вчитель підсумовує:
- Так буває і в житті людей ... В такому випадку так і говорять: “Щасливо там жити, де вміють дружити”. (“Друг пізнається в біді” тощо). Подібний виспів, що узагальнює схожі ситуації в житті, називають прислів'ям. Прислів'я - це народна мудрість.
Але можна спробувати ввести в активний обіг поняття “прислів'я” й інакше. Наприклад, враховуючи попередній життєвий досвід дітей, записати на дошці кілька речень, серед яких будуть і давно відомі прислів'я: “Друг пізнається в біді”, “Лише того можна назвати своїм справжнім товаришем, хто в горі буде поруч”.
Як бачимо, серед перелічених речень є і прислів'я, і їхні тлумачення, що полегшують учням з'ясувати суть жанру. Для цього можна скористатися наступними запитаннями:
Які з висловів ви чули раніше? Від кого ви їх чули? Навіщо їх говорили? Як можна пояснити значення даного прислів'я? Відшукайте на дошці речення, що розкриває зміст цього прислів'я?
Таким чином досягнемо усвідомлення дітьми того, що прислів'я:
1) відомі давно;
2) за їх допомогою навчають;
3) це народна мудрість, виражена у короткій формі.
Але не всі прислів'я легко аналізуються і пояснюються дітьми. Тому для полегшення вивчення цих творів мініатюр варто дотримуватися послідовності від простого до складного, від відомого до невідомого.
Для навчання і виховання школярів зроблено добірку прислів'їв та приказок, у яких виражено мудрість і життєвий досвід багатьох поколінь. Вони легко запам'ятовуються, бо майже завжди побудовані на співзвучності слів. У прислів'ях передано досвід народу, поради, застереження, повчання. Думку завжди висловлено влучно й дотепно. Співзвучні слова у них вжиті в прямому і переносному значеннях.
Вивчаючи приказки, учні встановлюють своєрідність їх структури –не закінченість думки, натяки на висновки, стисло і влучно подано дотепну оцінку вчинків і дій людини, подій, явищ життя.
Прислів'я розподіляють з ступенем складності на три групи:
1) прислів'я з прямим значенням (“Без праці не проживеш”)
2) прислів'я з прямим і переносним значенням (“Дерево шанують, як добре родить, а чоловіка, як добре робить”);
3) інакомовлення, або прислів'я з переносним значенням (“Чути віз по шурхоту коліс”), [2,16-18]
Перша група найдоступніша для дитячого сприймання (“Зробив діло - гуляй сміло”, “Гуртом велику справу зробиш” тощо) завдяки тому, що в таких прислів'ях конкретне значення кожного слова допомагає пояснити значення усього вислову.
Наприклад, школярі тлумачать “Добрі діти доброго слова послухають”; “Гарна і розумна дитина послухається порад дорослих"”. Учні схоплюють ще одну важливу ознаку прислів'їв: їх емоційну не забарвленість поза певною ситуацією використання. Конкретний зміст кожного такого твору - мініатюри розкривається тільки в ситуативному оточенні.
Ця група прислів'їв виступає також ефективним засобом виховання моральних почуттів учнів на класних годинах, у бесідах, дискусіях для обговорення різноманітних вчинків чи людських вад.
Без праці не проживеш.
Будь господарем своєму слову.
Вчитися ніколи не пізно.
Більше роби, та менш говори.
Друг група - прислів'я, перша частин яких пояснює другу або навпаки. Такі прислів'я особливих труднощів у тлумаченні не викликають.
Робота над ними не лишає школярів байдужими до народних афоризмів, вони замислюються над їх значенням, дослуховуються до їх звучання.
Ці вислови пробуджують у дітей естетичні почуття, вчать розуміти виразність, образність рідної мови, готують до сприймання поезії.
Наука для людини, як сонце для життя.
Голова без розуму, що млин без води.
Гарна птиця пером, а людина розумом.
Поміч у свій час, що дощ у засуху.
Остання група прислів'їв - інакомовлення. Зовсім не дивно, що подекуди учні намагаються розгадати їх як загадки. Але на відміну від загадки, де потрібно відшукати зашифрований предмет ( явище), в прислів'ях криється характеристика певної ситуації, яка легко виявляється в конкретних умовах, де розтлумачує події і вчинки. Саме тому метафоричні прислів'я найліпше вводити в активний мовленнєвий запас дітей, прив'язуючи “до певної ситуації”.
Робота над прислів'ями і приказками сприяє розвитку самостійного мислення і мовлення учнів.
Прочитавши прислів'я, класовод пояснює його зміст, а потім пропонує: “Вимовте слова, у яких ви почули щойно виучуваний звук”. Це спонукає учнів бути уважними, зосередженими, а самі прислів'я розвивають фонематичний слух, увагу до художнього слова.
У роботі над розвитком зв'язного мовлення прислів'я та приказки виконують одну із головних ролей. Адже вони, перш за все, є скарбницею для збагачення учнівського словника, з якої вони черпають просте, влучне, народне слово.
По-друге, будуючи на прислів'ях і приказках творчі завдання для учнів початкових класів, ми цим самим розвиваємо у них вміння правильно виражати власну думку, будувати висловлювання на запропоновану тему чи запитання, а цим самим сприяємо і удосконаленню граматичного ладу їхнього мовлення. До завдань такого типу належать: складання та написання коротеньких творів за заданою темою — прислів'ям. Наприклад: “Шабля ранить тіло, а слово – душу”. Сказав якось хлопчик матері образливе слово. Заплакала мати. “Пробач”, - сказав син. Вона ж відповіла: “Рана від колючки загоїться, й слід у не залишиться. Рана від слова також заживе, проте слід глибокий зостанеться”.
Підбір до казки, оповідання чи вірша відповідну приказку чи прислів'я. Наприклад, до казки “Язиката Хвеська” діти можуть дібрати такі образні і повчальні вислови:
Умієш говорити, навчись і слухати. Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути. Бережи хліб на обід, а слово — на відповідь.
Продовження прислів'я чи приказки за поданим початком.
Наприклад:
Коси коса ... (поки роса)
Слово не горобець ... (вилетить — не піймаєш)
Сім раз відмір ... (один раз відріж)
Як було відмічено вище, у прислів'ях і приказках відображена народом надбана мудрість з приводу норм і правил поведінки, спілкування і взаємовідносин між людьми. Засвоюючи такий матеріал, учні, в свою чергу, підвищують рівень своєї культури, унаслідують утверджені поколіннями етичні та моральні норми.
Наведемо приклади мовленнєвих завдань для усних (бесіди, обмін думками, розмови на тему, складання розповідей та ін.) та письмових (твори, конструктивні, творчі вправи та ін.) видів роботи на основі прислів’їв з практичного досвіду автора дослідження. Прислів’я варто добирати такі, у яких широко представлена народознавча лексика, яка входить у активний словник учнів початкової школи:
1. Поміркуй над прислів’ями:
— Два ледарі друзями на бувають;
— У доброї господині і півень несеться;
— Де плуг господар, а борона господиня, там повна бочка і скриня.
2. Напиши твір-роздум на тему: «Роблене наспіх, зроблене на сміх», «Чим більше науки, тим розумніші руки».
3. Запиши від бабусі, дідуся, інших членів родини прислів’я та приказки про працю та працьовитих людей; про лінивих і нероб.
4. Придумай прислів’я за даним початком: Як став робить, то…; Хто не любить працювати, той …; Де вміла господиня, там….
5. Вибери із запропонованих слів потрібне за змістом прислів’я, поясни, як розумієш його; спробуй за поданим зразком скласти своє прислів’я:
— Поганий жнець довго … вибирає (лопату, сокиру, серп, граблі);
— Корова сама молока у … не наллє (відро, глечик, кухлик, дійницю);
— Ледачому робітникові кожен … важкий (плуг, молоток, молот, леміш).
6. У поданих прислів’ях встав слова, найбільш вдалі за значенням:
— Без труда нема …;
— Все хіхоньки та …, а роботи ні крапельки;
— Будеш … — будеш кормитися;
— До їжі вовк, а до роботи — …;
— За сто робіт береться, а ні одна не …;
— Краще добре …, ніж гарно говорити.
(Слова для довідок: коптити, плода, трудитися, не знав, хахоньки, заєць, ведеться, робити).
Робота над прислів'ями та приказками може бути продовжена і в позаурочний час. Це ігри “Хто більше знає прислів'їв та приказок?” на конкретну задану вчителем тему, бесіди, конкурси на кращий малюнок за прислів'ям, на кращий сюжет, створення класної “Скарбнички народної мудрості” і так далі.

5. Народознавчі мотиви на сторінках букваря та їх роль у мовленнєвому розвитку першокласників
Незважаючи на те, що першокласники лише вступають у навчальну діяльність, актуальними є завдання долучення їх до духовної та матеріальної спадщини українського народу з метою формування національно свідомої гармонійної особистості.
Буквар – перша і найголовніша книга, з якої дитина має навчитися читати, писати, збагатити свій лексичний запас, розвинути усне і писемне мовлення, ознайомитися з фонетичною системою рідної мови, підготуватися до опанування курсів мови та читання і найголовніше – усвідомити себе громадянином України.
Під час навчання грамоти мовленнєвий розвиток, що є одним із провідних завдань мови в сучасній початковій школі, здійснюється у процесі роботи над сторінкою букваря, у зв’язку зі слуханням із вуст учителя, заучуванням напам’ять віршів, скоромовок, прислів’їв, потішок, загадок.
Добір текстів, тематичних груп виразів, у яких відображено особливості матеріальної і духовної культури українського народу, національного характеру, доречне використання етнографічних елементів у мовленні передбачено соціокультурною змістовою лінією Державного стандарту .
Ці завдання повною мірою реалізовуються на сторінках «Букваря» М.С.Вашуленка, Н.Ф.Скрипченко – першого підручника з навчання грамоти першокласників.
До 1 класу дитина приходить із певним лексичним запасом, з індивідуальними мовленнєвими уміннями. Шестирічні діти пройшли етап «дитячої» мови – підготовчий етап на шляху мовного розвитку. Але вчителеві слід пам’ятати, що зустріч у школі зі знайомими для неї дитячими потішками, скоромовками, казками завжди радісна, цікава, приємна. Вона пробуджує позитивні емоційні відчуття і переживання, викликає інтерес до школи і потяг до шкільного навчання, робить малодоступне простим, близьким, зрозумілим, активізує мислення.
На думку академіка М.Г.Стельмаховича, могутнім навчальним засобом, який використовується для навчання дітей говорити загальнонародною літературною мовою, є дитячий фольклор – словесна творчість дорослих для дітей (колискові, пестушки, потішки, забавлянки, небилиці, казки, бувальщини), творчість дорослих, яка з часом перейшла в дитячий репертуар (заклички, примовки, приспівки, ігрові пісні), і дитяча творчість у прямому розумінні цього слова (скоромовки, дражнилки, прозивалки, лічилки) .
Фольклор – невичерпне джерело тем, ідей, образів. У фольклорних образах К.Д.Ушинський вбачав «кращий засіб привести дитину до джерела народної мови ».
Проаналізувавши дидактичний матеріал Букваря авторів М.С.Вашуленка, Н.Ф.Скрипченко, маємо такі дані використання фольклору та інших засобів народознавчого спрямування (врахований також ілюстративний матеріал добукварного періоду):
Як бачимо, зразки фольклору, народознавчі мотиви різноманітні, їх кількість є достатньою для першого підручника молодших школярів. І це, на нашу думку, свідчить про те, що буквар – справжня українська книга, адже враховано головну закономірність процесу пізнання: від свого – до чужого, від близького – до далекого, від національного – до світового, планетарного.
Крім того, малюнки і тексти окремих сторінок букваря розкривають безмежні можливості для творчості вчителя у використанні народознавчих засобів.
Розглянемо методику роботи над народознавчим матеріалом букваря (з досвіду практичної діяльності автора статті).
Народні казки К.Д.Ушинський назвав першими блискучими спробами народної педагогіки . З усіх безперервних повторень у кожній казці складається щось ціле, струнке, що легко оглянути, сповнене руху, життя й інтересу. Тому народна казка не тільки цікавить дитину, є прекрасною вправою у початковому читанні, але й надзвичайно швидко запам’ятовується з усіма своїми мальовничими деталями і народними висловам.
Перша казка на сторінках букваря – «Ріпка». Першокласникам вона добре знайома і улюблена ними. Діти знають слова персонажів і залюбки розповідають її. У роботі над казкою використовуємо інсценізацію з елементами костюмів (дідові – солом’яний бриль, бабі – фартух і хустка, онучці – віночок, тваринам – маски-шапочки). Відпрацьовуємо інтонацію, звертання, жести, рухи. Визначаємо головну думку казки: «У дружбі – сила!».
На цій же сторінці впізнаємо інші відомі українські народні казки, будуємо речення за схемами до них. Діти висловлюють своє ставлення до вчинків дійових осіб казок і роблять перші висновки: в українських казках прославляється працьовитість, дружба і товаришування, повага, взаємодопомога; засуджується неробство, обман, бажання легкої наживи, непослух тощо.
При опрацюванні казки «Лисичка і Журавель» також не обходиться без інсценізації та атрибутів. Діти використовують глечик з вузькою шийкою, мілку мисочку, ставлять на стіл, запрошують призволятися до того, що Бог послав. (Народознавча світлиця автора статті – своєрідна сцена з готовими декораціями та атрибутами).
Драматизацію прочитаного твору, що захоплює учнів своєю красою, С.Ф.Русова вважала особливо корисним серед прийомів розвитку мовлення, оскільки дуже легко навернути дітей на те, щоб вони лицедійно переказали те, що прочитали. Цей вид роботи є ефективним засобом активізації пасивного словника дітей, бо під час драматизації відбувається «переймання щойно вислуханих слів із розмови і утворення власних, відповідних тим чи іншим особам, яких вони із себе видають".
Крім того, опрацьовується на уроці українське прислів’я: «Яке частування, – таке й дякування». Пропонуємо дітям бесіду:
– Здавна український народ славиться своєю гостинністю. Ніколи не відмовляли випадковому подорожньому, запрошували до хати, пригощали найкращими стравами, припрошували. Навіть вважалося ознакою невихованості не припрошувати гостей. А ще іноді кажуть у народі: «Уміла приготувати, та не вміла подавати (припрошувати)». Сьогодні на уроці ми прочитаємо казку про Лисичку і Журавля, які також запрошували один одного у гості. А ще з’ясуємо для себе одну річ: хто ж із них був більш гостинним.
Першокласники завжди активно висловлюються і роблять правильні і розумні висновки.
Далі наводимо приклади опрацювання сторінок букваря, де, на наш погляд, яскраво присутні народознавчі мотиви.
Зі сторінок на закріплення звука [р], знайомимо дітей із традиціями сінокосу в Україні. Розпочинали косовицю у червні, до схід сонця, коли на траві роса, першим у загінок ставав найміцніший і найвправніший косар, який задавав темп у роботі, але стежив за тим, щоб давати відпочинок іншим косарям, повідомляв про те, коли вже слід зупинятися на полуденок чи обід.
Пропонуємо прислів’я, скоромовки, звуконаслідування.
(Скоромовки – найцінніший матеріал для розвитку мовного апарата, дикції, постановки правильної артикуляції звуків, удосконалення фонетичного слуху, розвитку мовного чуття, зміцнення сили голосу, правильного регулювання дихання. першокласникам подобається промовляти скоромовки із простукуванням, що вчить відчувати ритмічність).
– Червень каже: «Коси, коса, допоки роса, бо сонце пригріє – косар упріє, а коли сонце додолу, то косар додому».
– Відчуймо звуки коси, коли лягає скошена трава у покіс: «Рос-с-са рос-с-сила, кос-с-са кос-с-сила».
(Можна запропонувати ще одну скоромовку: «Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі», прослухати і заспівати народну пісню «Вийшли в поле косарі», показати рухи коси, як косарі клепають коси).
– Хто впізнав пташку на малюнку?
– Так, це жайворонок польовий. Він живе у полі і дуже любить сонце, бо співає свою пісню, зустрічаючи сонечко рано-вранці, летить до нього високо-високо.
Для фізкультхвилинки можна запропонувати імітаційну пісеньку про жайворонка:
Показують рух жайворонка вгору до сонечка:
– Сонце ловити, сонце ловити, сонце ловити!
Рух жайворонка донизу:
–Ціп урвався, ціп урвався, ціп урвався!
– Кру-ці! Кру-ці! Кру-ці!
(Тут же демонструємо ціп, і його призначення у селянському побуті)
На цьому ж уроці розповідаємо про просо, розглядаємо стебла проса, визначаємо, як називається зерно проса. Подобається дітям і викликає сміх така скоромовка:
Ішло дванадцять попів через дванадцять просів.
Перший каже: «Добре просо»
Другий каже: «Добре просо» –
(і так до дванадцятого із прискореним промовлянням)
Під час опрацювання нового матеріалу, виділення звука [п], артикуляційних вправ використовуємо скоромовки, загадки, пов’язані зі словами на сторінці букваря.
Виділення виучуваного звука та його артикуляцію опрацьовуємо з допомогою скоромовки:
Наш Прокіп зварив окріп.
До окропу вкинув кропу.
Буде юшка для Прокопа.
У окропі окрім кропу
Кипить короп для Прокопа
Звукове моделювання відгадок, визначення місця звука [п] у слові:
Між двома дубами зав’язло теля зубами (Пилка)
В лісі вирізана, гладенько витесана,
Співала, заливалася. Як вона називалася? (Сопілка)
З бородою, а не мужик,
З рогами, а не бик,
З пухом, а не птах.
Лико дере, а личаків не плете. (Цап)
(У народознавчій світлиці є і сопілка, і личаки, діти знайомляться з ними, можуть взяти їх у руки).
На фізкультхвилинку пропонуємо народну дитячу пісеньку «Два півники». Діти співають, показують рухи:
Два півники, два півники горох молотили,
Дві курочки-чубарочки до млина носили.
Цап меле, цап меле, коза насипає,
А маленьке козенятко на скрипочку грає!
Після ознайомлення із новою буквою, читанням складів, слів, анаграм, переходимо до опрацювання тексту «На Івана Купала». Спочатку лунає купальська пісня «Ой на Івана, ой на Купала» у запису Ніни Матвієнко та тріо «Золоті ключі». Далі пропонуємо коротку вступну бесіду про свято Івана Купала. У ході бесіди діти одночасно спостерігають за мовним матеріалом: місяць, коли цвіте липа – липень, від слова купатися утворилося слово Купало (у цей день гарно сходить сонечко, воно ніби купається на небі серед хмарок, у цей день треба обов’язково покупатися у річці). Діти з великим задоволенням читають текст, дають відповіді на запитання:
– Що робили парубки?
– Що робили дівчата?
– Що вони співали?
Повідомляємо про символіку купальських вінків – дівчата сподіваються мати щасливу долю, гарну сім’ю, коханого чоловіка. Із цікавістю діти слухають про те, що стрибали через запалене вогнище дорослі хлопці та дівчата, а малі діти – через кропиву. Купало – давнє свято єднання Природи і Людини.
Під час закріплення вивченого пропонуємо гру «Чий віночок?» ( на квітах макетів віночків записані букви, дітям потрібно скласти з них ім’я дівчини –Поліна, Павлина, Килина, Калина).
На завершення уроку розповідаємо легенду про цвіт папороті, висловлюємо побажання кожному в житті знайти свій цвіт папороті.
Такий урок проходить на одному диханні, швидко, діти активні, зацікавлені, веселі. Емоційний стан піднесений, а тому працює уява, пам’ять. Лексика збагачується власне українськими словами, розвивається мовлення. І виховний потенціал такого уроку надзвичайно високий.
Цікавим і насиченим народознавчим матеріалом є урок з вивчення звука [ж]. Проводиться робота над багатозначним словом журавель. Діти із цікавістю слухають легенду про вірного журавлика, який не хотів залишити свою журавочку, що загинула і перетворився на колодязь-журавель.
Народні вірування, пов’язані із вужем, також дуже подобаються дітям. Вони вперше дізнаються, що вуж – «сонячна» тварина і зображення знака вужа на вишивках, писанках символізує сонце, вогонь (демонструємо знаки вужа на українському рушникові).
Діти діляться своїми спостереженнями над жабками, розповідають про традиційні народні заборони: не бери жабу в руки, бо бородавки будуть, та ін.. Повідомляємо про те, чим корисні жаби, а тому мудрість народна своїми заборонами оберігала жабок. Можна запропонувати звукові імітації, приповідки, пісеньки про жабок, які дітям дуже подобаються. Створюється позитивний настрій, розвивається спостережливість, вдосконалюються навички діалогічного мовлення.
Коли жаби заведуть свій жаб’ячий концерт, то діти їх передражнюють:
– Кум, кум! З чого ваша хатка?
– З жабур-и-иння, з жабури-и-ння!
– Кум, кум! Що-сте вар-вар-варили?
– Борщ, борщ, буряки-ки-ки, буряки-ки-ки!
– Кум, кума! А десь була?
– На яр…яр…яр…ярмарку.
– А що-сь купила?
– Черевикі-кі-кі-кі!
Усі хором: На ко-о-о-орках, на ко-о-о-орках!
(Подібні звуконаслідувальні вправи надзвичайно корисні для формування виразності читання і розширення діапазону голосу, його рухливості і польоту (голосно – голосніше, спокійно, тихіше, швидко – швидше – повільніше). Розвиток мелодики руху на таких зразках робить мовлення яскравим. емоційним, сприяє кращому засвоєнню змісту текстів, що читатимуться на уроках).
Для фізкультхвилинки можна запропонувати пісеньку-гру із рухами:
Налетіли журавлі, то великі, то малі,
Сіли-впали на ріллі, заспівали: «тра-ра-рі».
Де журавка ходила, там пшениця вродила,
Де журавель походив, то там кукіль уродив…
Після такої хвилинки відпочинку плавно переходимо до читання обрядової поезії, пов’язаної із жнивами.
– Працелюбний український народ протягом цілого року турбувався про хліб. І щоб вродив хліб, а не кукіль, треба працювати, доглядати ниву, а піснями прославляти женчиків, дякувати Богу, сонечкові, літу за хороший урожай.
Знайомимо дітей із обрядом обжинків, значенням обжинкового снопа, обжинкового вінка. Діти спостерігають за семантикою слів жати, женчики, жнива, обжинки, обжинковий, жатка; серп, серпень, серпневий. Демонструється серп, діти беруть його у руки, розповідають, де бачили його. Можна запропонувати поміркувати, чому місяць у небі називають серпиком.
При опрацюванні обрядової поезії наголошуємо, що такі пісні співали лише у період жнив і називалися вони жниварськими, пропонуємо такі запитання за змістом:
– Чому женчики поламали серпики?
– Як ви гадаєте, чи сердився господар на женчиків? Чому?
– Які були серпики?
– Коли нажнемо жита?
– Яке літо? Яке жито?
– Чому жито назване золотим?
На цьому ж уроці проводимо бесіду про традиційне шанобливе ставлення до хліба, про одвічні людські символи – хліб-сіль.
Вивчаючи скоромовку, повідомляємо про улюбленого супутника хліборобів, маленького крилатого господаря ланів жайворонка, якого у народних піснях теж називають женчиком-бренчиком. (Можна пригадати і повторити політ жайворонка до сонечка: «Сонце ловити! Ціп урвався!», можна пограти у танок-гру «Женчичок-бренчичок вилітає»)
На нашу думку, на наведених сторінках букваря настільки вдало підібраний матеріал, що ефективність таких уроків надзвичайно висока.
Опрацьовуючи сторінки із вивчення апострофа, знайомимо першокласників із традиціями та обрядами весни. Заклички до птахів, сонечка, веснянки, ігри спрямовані на радісне очікування приходу весни, пробудження природи від зимового сну, прильоту птахів. Розповідаємо про надзвичайно поетичну вдачу українців, їх любов до всього живого. На цьому уроці діти водять «кривий танець», співають веснянки, закликають птахів.
Пропонуємо закінчити веснянку-закличку
«Вийди, вийди, сонечко»:
На весняні квіточки,
На маленькі діточки.
Там вони граються,
Тебе дожидаються.
Діти складають речення за малюнком про дружну сім’ю, розповідають про власну родину, свята за спільним столом, розмірковують над значенням прислів’я «Навіщо і клад, коли в сім’ї лад».
Веснянка «Ой ти соловейку» допомагає дітям зрозуміти, що з прильотом птахів відбуваються зміни у природі, а розкриваючи глибинний зміст веснянки, передаємо дітям прагнення птахів повернутися якомога швидше на рідну землю, звити гніздечко і вивести пташенят. Веснянка допомагає відпрацьовувати діалог, інтонувати речення.
(Веснянки, заклички, ігри розвивають уяву. А уява сприяє урізноманітненню, деталізації мовлення і творить образне мовлення. Краса рідної природи, краю, де в органічній єдності зливається образ, емоція, слово стає джерелом любові до свого народу, України, рідної мови).
На цьому ж уроці повідомляємо і про «солов’їний» день у народному календарі – 15 травня, на свято Бориса і Гліба, коли вперше починає співати соловейко. Діти дізнаються про народну прикмету:
– Якщо співає соловей усю ніч, то буде гарний сонячний день
Робота над прислів’ями допомагає встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, розвиває готовність до складання власних міркувань, правильного інтонування речень.
На наш погляд, народознавчі мотиви присутні на сторінках про Карпати , Батьківщину, адже краєзнавчі матеріали формують системні уявлення про рідний край, різноманітність природи різних куточків України, взаємозв’язки між ландшафтом, рослинним, тваринним світом та людиною.
Величезні можливості для розвитку мовленнєвих умінь має і народна дитяча пісня, і колискова пісенька на сторінках букваря. Створюється задушевна атмосфера спілкування з дитиною, зменшувально-пестливі суфікси надають мові експресивності та емоційного забарвлення.
Слід відзначити цінність введених у нові видання букваря фразеологічних зворотів. Знайомство з ними уже в 1 класі сприяє розумінню глибини народної мудрості, розкриває веселу українську вдачу, тонкий гумор, уміння підсміюватися над своїми недоліками.
В добукварний період тематика сторінок дозволяє вчителеві використовувати загадки, скоромовки, дитячі потішки, заклички, замовляння, звуконаслідування, що знайомі дітям з дошкільного віку, із свого повсякденного життя. (Так, наприклад, у роботі над сторінкою «Свійські тварини» використовує скоромовку із звуконаслідуванням «розмови» свійських тварин:

Така скоромовка викликає пожвавлення, створює мажорний настрій, діти намагаються «почути», про що можуть «розмовляти» тварини на сільському подвір’ї, розвивається фонематичний слух, увага, спостережливість).
Вважаємо, що і тексти післябукварного періоду теж містять народознавчі мотиви, адже класики української літератури, з якими знайомить буквар, – гордість і слава України. Витоки їхньої творчості йдуть з глибинної мудрості народу, а твори давно стали загальнонародними та улюбленими.
А введення вже з першої сторінки букваря Державних символів України дає підставу стверджувати, що «Буквар» М.С.Вашуленка, Н.Ф.Скрипченко – сучасний український підручник, покликаний навчати і виховувати громадянина-патріота України.

Категорія: "Методична скарбничка" | Додав: (15.09.2016) | Автор: Чіркова Інна Валентинівна E W
Переглядів: 559 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 2

Добавил: мамуся-Инуся
0

Дякую! 
А якщо врахувати,що це можна обєднати з національно-патріотичним вихованням, виходить ще корисніше
Дата публикации: 23.09.2016 в 15:33 Спам

Добавил: [ADM]Irina
0

Дуже корисний матеріал!
Дата публикации: 16.09.2016 в 19:25
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!