Формування компетентності на уроках історії та суспільствознавчих дисциплін - "Методична скарбничка" - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" [ Додати статтю ]

Формування компетентності на уроках історії та суспільствознавчих дисциплін
Формування компетентності 
на уроках історії та суспільствознавчих дисциплін 

Зараз в сучасних умовах зростає значення суспільногуманітарної освіти, а також змінюється її зміст, оновлюються форми та методи навчальної діяльності. Тому школа відіграє важливу роль, вона повинна допомогти учням стати поінформованими, обізнаними, активними, самостійними та творчими особистостями.
У Державному стандарті базової і повної середньої освіти одним із завдань освітньої галузі «Суспільствознавство» визнано формування в учнів критичного мислення на уроках суспільствознавчих дисциплін. Така методична система створює умови для формування компетентності учнів.
Що таке компетентність? Компетентність можна зобразити у вигляді будинка, який складається з трьох частин. Перша частина –це знання (фундамент), друга – уміння і навички (стіни), третя – ставлення ( дах). Дуже важливо, щоб ці складові були тісно взаємопов’язані між собою, саме так можна досягти високих результатів у навчанні.
Наприклад, знання з історії (перша частина нашого будинка) мають свої категорії:
1. історична хронологія (н-д, 1489 р. – перша документальна згадка про українських козаків у писемних джерелах);
2. історична термінологія (н-д, Запорізька Січ – військово-політична організація українського козацтва);
3. історична географія (н-д, Запорізька Січ знаходиться на о. Мала Хортиця);
4. історична персоналістика (н-д, Б. Хмельницький очолив національно-визвольну боротьбу українського народу);
5. історичне джерелознавство (н-д, Літопис минулих літ, усні та писемні джерела ін.);
6. історична культурологія (н-д, будинок Корнякта – архітектурна пам’ятка XVI ст., що знаходиться у Львові).
Коли учні отримали відповідні знання, то тоді в них починають формуватися уміння і навички (друга частина нашого будинка). Учні повинні орієнтуватися в історичному часі, використовувати у мовленні відомі їм поняття і терміни. Характеризувати постатей. Орієнтуватися в історичному просторі, опрацьовувати історичні джерела. Характеризувати історико-культурні пам’тки, установлювати причинно-наслідкові зв’язки, аналізувати, систематизувати, зіставляти історичні події та факти і т.д.
Ставлення (третя частина нашого будинка) – це вже рівень творчості учнів, їх особиста думка до тої чи іншої події, явища, фактів. На цьому етапі дітей потрібно спонукати до самостійної роботи на уроці.
Свого часу давньокитайський філософ Конфуцій писав: «Три шляхи ведуть до знань: шлях роздумів – цей шлях найблагородніший, шлях наслідування – цей шлях найлегший і шлях дослідження. Самостійної роботи – цей шлях найважливіший». Тому дуже важливо, щоб кожен з учнів зрозумів, що рівень їхнього навчання залежить насамперед від них.
Для формування критичного мислення на уроках суспільствознавчих дисциплін застосовують різноманітні методи і прийоми, а саме: прийом «кластери», прийом «позначки», прийом «синкан», «фішбаум» (скелет риби), прийом вірні та помилкові твердження, «мозковий штурм», прийом «кубування», «гронування» (асоціації), прийом «плюс-мінус-цікаво», прийом «бортові журнали», «ключові фрази», «атака на вчителя», «атака на учня», «пустий стілець», «ромашка блума». Метод «рюкзак», проблемна дискусія, текстова дискусія, прийом «кошик ідей», «експерти проти журналістів», метод «знаємо – хочемо дізнатися - дізналися» та ін.
Сьогодні на уроках суспільствознавчих дисциплін використовують чимало модерних інформаційних ресурсів – це візуальні історичні джерела (аудіо, відео матеріали). Це робить процес навчання цікавим. Однак доступ до цих джерел не завжди є доступним на кожному уроці, тому основним джерелом залишається підручник і опрацювання історичних текстів. Така методика на перший погляд займає багато часу, але якщо працювати з текстами постійно, то це дає свої результати.
Таким чином, різноманітність методів і прийомів на уроках історії і суспільствознавчих дисциплін на сьогодні є досить широкою. Це в свою чергу повинно сприяти активізації діяльності у навчальному процесі. Але я вважаю, що всі ці методи потрібно впроваджувати у своїй педагогічній практиці поступово, при цьому враховувати рівень класу, і зокрема можливості кожного учня.
Дуже важливо, щоб вчитель також розумів, що результати навчальної діїльності класу певною мірою залежать і від нього самого. Свого часу відомий український педагог писав: «Учитель повинен усе життя працювати над самовдосконаленням». Напевно потрібно навчитися нам створювати таку ситуацію на уроці у якій учні просто не могли б не вчитися, щоб вони перейшли від байдужості до зацікавленості того чи іншого навчального предмету.

Боднарчук Руслана Михайлівна, вчитель історії Торговицької ЗОШ І-ІІІ ступенів імені Леся Мартовича
Категорія: "Методична скарбничка" | Додав: ri (09.02.2014)
Переглядів: 1254 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!