Інтерактивні технології особистісно зорієнтованого навчання

Учитель підіймається до висоти справжньої майстерності лише тоді, коли його талант, знання, вміння спрямовані до єдиної мети, коли його робота освітлена високим обов’язком виховання людини майбутнього.

                                                           Т.Ф.Бугайко

         Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої  – формувати конкурентно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення.

        Так, серед багатьох сучасних проблем загальноосвітньої школи, шкіл нового типу, найважливішою є проблема підготовки громадян нашої держави з високим рівнем знань, на базі яких формується їх свідомість і загальна культура. В умовах модернізації системи освіти Міністерством освіти і науки України визначені нові стратегічні цілі й тенденції оновлення змісту навчання і виховання підростаючого покоління. У національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ ст. Її головною метою визначено створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формування покоління, здатного навчатися, створювати і розвивати цінності.

        Навчити дітей вчитися, прищепити їм стійкий інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними – таке завдання я поставила перед собою прийшовши працювати до школи.       Вчитель сьогодення завжди у пошуку. Він має навчити учнів мислити, критично оцінювати дійсність, мати і відстоювати власну думку, виробляти індивідуальний стиль.

        Першого вересня шестилітня дитина вперше переступає поріг школи, з якою попрощається тільки в юнацтві. Попереду 12 довгих і важких років навчання. Як важливо, щоб ці роки для кожної дитини були роками радощів незалежно від того, які здібності і індивідуальні можливості вона має.

ЩО ТАКЕ ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ

      Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської (іпіег — взаємний, акі — діяти). Таким чином, інтерактивний означає здатний до взаємодії, діалогу.

     Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання.

         Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок та вмінь як предметних, так і загально навчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем.

         Перш ніж перейти до ґрунтовного розгляду інтерактивних на­вчальних технологій та інтерактивного уроку, пропоную з'ясувати за­гальну суть інтерактивного навчання і порівняти його із загальнові­домими, традиційними підходами до навчання. Виходячи з мети, яку я поставила перед собою, у своїй роботі користуюсь підходами, запропонованими Я.Холантом ще в 60-х рр. XX сх, і охарактеризую вам три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Так, він виділяв активну та пасивну моделі навчання залежно від участі учнів у навчальній діяль­ності та наголошував про інтерактивне навчання, як певний різновид активного, який має свої закономірності та особливості.

Пасивна модель навчання

        Учень виступає в ролі «об'єкта» навчання, повинен засвоїти й від­творити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо — джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, за яких учні лише слухають і дивляться (лекція-мо-нолог, читання, пояснення, демонстрування й відтворювальне опиту­вання учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не вико­нують якихось творчих завдань.

Активна модель навчання

Передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.     

  Інтерактивна модель навчання.

        Суть її в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб”єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Вона ефективно сприяє створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого коллективу.

Інтерактивні технології умовно поділяються на чотири групи:

1. Інтерактивні технології кооперативного навчання:

-   навчання в парах;

-   ротаційні (змінювані) трійки;

-   два - чотири - всі разом;

-   "карусель".

2. Інтерактивні технології кооперативно - групового навчання:

- обговорення проблеми в загальному колі;

-   "мікрофон";

-   незакінченні речення;

-   мозковмй штурм;

-   навчаючи - учусь;

-   ка$е - метод;

-   вирішення проблеми.

3. Технології ситуативного моделювання:

-   симуляції;

-   спрощене судове слухання;

-   розігрування ситуацій за ролями.

4. Технології опрацювання дискусійних питань:

-   метод - прес;

-   "займи позицію";

-   "зміни позицію";

-   неперервна шкала думок;

-   дискусія;

-   дебати.

              Ставлення до використання інтерактивних технологій на уроці  досить неоднозначне. Одні педагоги вважають їх прогресивним кроком у розвитку педагогічного процесу. Існує також думка, що такі технології  є компромісом з учнями, які не хочуть і не бажають наполегливо працювати. Однак, незаперечно, що саме інтерактивні технології  підвищують зацікавленість учнів до предмета, розвивають творчість, навчають працювати з різними джерелами знань, у якійсь мірі знімають пере навантаження учнів домашніми завданнями, розширюють кругозір.

Будуючи свої уроки, я насамперед:

·       передбачаю розв”язання різноманітних творчих завдань, спрямовуючи учнів на пошукові види робіт: бесіду за проблемним запитанням, усне малювання, мозковий штурм, обговорення іншого фіналу ( на уроці читання);

·       ураховую вікові особливості учнів і послідовно ускладнюю фолрми роботи;

·       залучаю до роботи всіх учнів класу, забезпечую участь кожного з них у групових та колективних формах роботи;

·       використовую інтерактивні форми і види роботи;

·       ставлю учнів у позицію творця.

        Це дало мені змогу виробити формулу успішної роботи на уроці:

творчість школярів+творчість вчителя=сучасний урок.

        Види і форми навчальної роботи, які я застосовую на уроках, сприяють зацікавленню навчальним матеріалом, розвитку творчих здібностей учнів, активізують розумову діяльність школярів, розвивають логіку та критичність мислення, мовленнєві вміння та навички, допомагають проявити особисте „Я”.

Засоби досягнення  мети особистісно зорієнтованого навчання

1.    Використовую різні  форми і методи, що дозволяє розкрити суб’єктивний досвід учнів.

2.    Створюю атмосферу зацікавленості кожного учня в роботі класу.

3.    Стимулюю учнів до висловлювання, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, отримати неправильну відповідь.

4.     В ході уроку використовую дидактичний матеріал, що дозволяє учням  обрати найбільш важливі для них види, форми навчального змісту.

5.    Оцінюю діяльність учнів не лише за кінцевим результатом „правильно”, „неправильно”, але і у процесі їх дослідження.

6.    Заохочую прагнення учнів знаходити свій спосіб роботи (розв’язку задачі), аналізувати способи роботи інших учнів в ході уроку, вибирати і опановувати найбільш раціональний спосіб.

7.    Створюю педагогічні ситуацій спілкування на уроці, що дозволяють кожному учневі проявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створюють умови  для самовдосконалення учнів.

Створення ситуації успіху на уроці

       Знання – це цілеспрямований і вмотивований процес, тому завдання вчителя в тому, щоб включити кожного учня в діяльність, яка забезпечує формування і розвиток пізнавальних потреб – пізнавальні мотиви. Цьому процесу сприяє пізнання учнем мети майбутньої діяльності. Ланцюг, по якому проходить цей процес, виглядає так:

Потреба èмотив èмета èдіяльність èрефлексія

(самоаналіз діяльності).

Так, у процесі своєї діяльності щодо особистісно орієнтованого

 навчання , я намагаюсь:

1.    Переходити з позиції носія знань в позицію організатора власної пізнавальної діяльності учнів, тобто  керую пізнавальною діяльністю учнів;

2.    Мотивую пізнавальну діяльність учнів на уроці за рахунок комунікації, взаєморозуміння і домагаюсь або зацікавленості, або стійкого ставлення до предмета;

3.    Організовую творчі і самостійні роботи на уроці;

4.    Використовую колективні способи навчання;

5.    Організовую роботу учня з учнем або джерелом знань;

6.    Організовую допомогу діяльності учня, проявляю увагу до його діяльності, що підкреслює її значення;

7.    Створюю систему успіху, тому що розробляє такі завдання і таку методику, при якій учень обов’язково справиться з роботою;

8.    Створюю обстановку, що залучає учня до діяльності, яка викликає позитивні емоції;

9.    Організовую гуманну систему взаємовідносин „вчитель-учень”, „учень-вчитель”, при поєднанні вимоги і поваги до людини, позитивних емоцій в суспільстві;

10.         Організовую самоаналіз власної діяльності учнів і її самооцінку.

Не забуваю й про критерії ефективності уроку

 з особистісно зорієнтованим 

напрямом діяльності учнів:

1.    Використовую проблемні, творчі завдання;

2.    Застосовую завдання, що дозволяють учням самостійно вибирати тип, вид і форму матеріалу (словесну, графічну, умовно-символічну);

3.    Створюю позитивний емоційний настрій на роботу всіх учнів в ході уроку;

4.    Обговорюю з учнями в кінці уроку не лише того, що дізналися, що засвоїли, але й того, що сподобалось, що не сподобалось і чому, щоб хотілося виконати ще раз, а що зробити по-іншому.

5.