Як обрати хорошу книгу для дитини? - Сімейне виховання - Вчитель батькам - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель батькам » Сімейне виховання [ Додати статтю ]

Як обрати хорошу книгу для дитини?

Як обрати хорошу книгу для дитини?
 

Пам’ятаєте відому пісеньку «З чого зроблені хлопчики? З чого зроблені дівчатка? ».

Якщо говорити серйозно, то наші діти «зроблені» з багато чого: характеру, виховання, оточення. Будь-яка дрібниця здатна вплинути на становлення особистості. Ну, а вплив книг – звичайно значно! Саме тому дитячій бібліотеці потрібна особлива батьківська увага.

Одне з найсильніших вражень мого дитинства – книги. Одні – «забраковані» з перших рядків, інші – зачитані «до дір». Це герої, що стали рідними; вивчені до кожної деталі – ілюстрації; прожиті як наяву сюжети – начебто вже знаєш щасливу кінцівку, а все одно – «страаааашно»!

Дитяча книга – явище особливе, воістину чарівне. Вона володіє двома чарами: змістом та ілюстраціями. В грайливій формі, абсолютно ненав’язливо, захоплюючи діалогами і пригодами, книга доповнює, а часом навіть і створює уявлення дитини про навколишній світ.

Через велику кількість років дивлюся на деякі мої скарби: сірі сторінки, бляклі кольору, але ж у далекому дитинстві ці книги здавалися шедеврами поліграфії! Дефіцит хороших книг раніше не залишав вибору. Та не особливо про це замислювалися – не дивлячись часом на невисоку якість поліграфії, радянським дитячим книгам можна було довіряти.
Здавалося б, зібрати сьогодні хорошу дитячу бібліотеку зовсім просто – книжкові полиці, інтернет магазини рясніють яскравими обкладинками і низкою авторів.
Проте ця різноманітність несе в собі певні складності.

Знавці пишуть, що ідеальна дитяча книга за формою повинна бути:
• міцна
• легка
• зручна

Міцність книги залежить в першу чергу від палітурки. Природно, купуючи дитячі книги, слід віддавати перевагу твердій палітурці.
Знайомство з Літературою можна починати вже в три місяці. Звичайно, в цей час діти пробують все «на зубок», тому книги з тонкими сторінками дбайливо приховайте в шафу. Хіт перших 1.5 років життя – книжки-картонки. Товсті сторінки мужньо візьмуть атаку молочних зубів і чіпких пухких пальчиків. Крім того, картон при необхідності можна піддати вологому «прибиранню» – раптом дитя ненароком книжку морквиною вимаже.

Після року м’які книжечки можна дістати – нехай малюк привчається до акуратності під наглядом мами.

Зверніть увагу на те, як сторінки скріплені між собою. Склеєні листочки незабаром почнуть випадати з книжки, тому краще, щоб вони були прошиті.
Товщина книги – критерій теж не однозначний. Наприклад, у багатьох є гігантський талмуд – збірка казок на 900 сторінках. Так, принести дитині самостійно таку книгу з полиці вже проблематично. Але це не применшує цінності цього примірника у вашій бібліотеці. Прихована за склом, зазвичай недоступна, цінна книжка стає ще бажанішою. Читання такого збірника подібно справжньому святу, якого дитина чекає з радістю.
Якщо ви задумали придбати подібний збірник-скарбницю, то подумайте про те, що товсті збірки можуть поєднувати в собі декілька окремих книг одного видавництва. Цілком імовірно, що якісь «Чарівні казки» повністю продублюють в збірці «Всі казки світу», з тими ж ілюстраціями.

Зручність книги для читання в чому залежить, звичайно, від її товщини. Але це не все. Наприклад, книжки «на пружинці» мені здаються дуже зручними і міцними. А от формат «розкладачка» (як правило це книжки-картонки для малюків) на мій погляд абсолютно не практичний.

Велику популярність завоювали у діток книжки з «віконцями» або «флепамі».
Відкривати віконця і виявляти сховану картинку – дуже захоплююче і корисне заняття. Читання таких книг можна починати вже в 1.5 року. Відмінний спосіб не тільки привернути увагу до літератури, але тренувати дрібну моторику! Діти сидять з такими «скриньками» годинами.

Останнім часом у продажу з’явилося багато книг з так званим звуковим модулем. Ідея сама по собі не погана. Однак реалізована вона не завжди успішно. Іноді звук в таких музичних книгах залишає бажати кращого: гучний і нечіткий. Крім того, гучність часто не регулюється. Така книжка може навіть нашкодити слуху малюка.

Кілька слів про книжки-іграшки: всілякі машинки, паровозики та інше. На мій погляд, такі екземпляри породжують у дитини протиріччя. Придбавши дитині книгу на коліщатках, будьте готові, що вам прийдеться пояснювати малюку для чого призначені книги і, що вони зовсім не для того, щоб возити їх по підлозі.

Залучити дитину до літератури можна і іншими способами: красивими картинками, цікавими історіями і живим захоплюючим читанням вголос.

Уявіть, що ваш малюк подібний білому листу, якому тільки належить побачити різнобарвну палітру життя. І в більшій мірі залежить від вас – які ж фарби будуть превалювати. Нудний набір пастельних тонів або недоладні позбавлені смаку розлучення? Плавні гармонійні лінії або агресивно-кислотні плями?

Вибір за вами.

Слухаємо і розглядаємо.

Перше, на що звертають увагу в дитячій книжці – це ілюстрації. Значення картинок для малюка величезне. Чим молодша дитина, тим першочергово для нього зорове сприйняття інформації.

Малюк часто сприймає інформацію емоційно, неусвідомлено. Будь-яка деталь може вплинути на його сприйняття, створити певні асоціації.
Вітя дуже вразливий. Якщо йому подобається якась книга, то він буде віддано читати тільки її якийсь час. «Читати» – це означає, просити почитати мене, а ще носити її з собою, неважливо куди – в трамвай, в туалет або ліжко – і розглядати картинки. Улюблена книжка може пролежати якийсь час на полиці, а потім знову стати «бестселером». 90% успіху книги – це ілюстрації.

Веселі картинки.

Досвідчені книголюби стверджують, що ілюстрації в дитячих книжках повинні бути:
• Гарними (природними, оригінальними, «живими»)
• Ясними і чіткими
• Добрими
• Гармонійними

Перше, на що слід звернути увагу при купівлі книги – намальовані картинки, або ж скомпоновані на комп’ютері. Відрізнити «комп’ютерні» можна, досить ретельно розглянувши ілюстрації. Такі картинки виглядають начебто багатошаровими. Ось фон, а на ньому, як аплікації розташовані деталі, нашаровані один на одного. Найчастіше ці композиції створені за шаблонами. Погортати таку «книжку» і бачиш, як кочує по сторінках один і той же герой: в однаковій позі, з одним і тим же виразом обличчя.
Комп’ютерні малюнки – безликі і неживі. Тут немає душі художника. Герої ілюстрацій безхарактерні. Додатково до всієї цієї «пишності» – недоладні кольори.
Такі книги не тільки псують смак дитини і позбавляють її фантазії. Можливо мають і більш серйозний вплив на психіку малюка!

Наприклад, в інтернеті можна прочитати рецензії обурених батьків на збірку віршів Агнії Барто, випущену одним великим видавництвом. «Художниця» видавництва проілюструвала дитячу книгу, використавши оброблені на комп’ютері … картинки фривольного змісту в стилі «пін ап». Відверті пози, призовна посмішка … додайте до цього застиглий мертвий погляд … «Книга жахів!», «Секс-зомбування», – шоковані батьки. Тим не менш, хтось же цю книжку купив і читає її перед сном своїм дочкам. Брррр ….

Але й намальовані картинки теж можуть таїти в собі «сюрпризи». В одній ілюстрації до «Мухи-Цокотухи» художник не поскупився на фізіологічні подробиці. І ось ми бачимо павука без голови, що спливає кров’ю … Чи потрібні такі «реалістичні» картинки дітям? Я так не думаю!
Ілюстрації в дитячій книжці повинні бути добрими і гармонійними. Вони не розходитися з текстом, а доповнювати його.

А взагалі, звичайно, хочеться, щоб художник був більш уважний, а то доводиться батькам віддуватися.

Про смаки не сперечаються, тому розмірковувати про ілюстрації можна лише в загальних рисах, не торкаючись конкретних майстрів.

Тим не менш, у дитячій літературі є плеяда справжніх майстрів, чиє мистецтво перевірено часом: І. Білібін, В. Конашевич, Б.Дехтерев, Т. Мавріна та багато інших. Книги з їх роботами успішно перевидаються і в наш час. Я б хотіла, щоб мої дітки познайомилися з ними.

Багато хороших художників творять і в наші дні. Наприклад, ми дуже полюбили доктора Айболитя у виконанні В. Челак. Воістину чарівна кисть у І. Олейникова. Чудові композиції у Н. Бугославський … Продовжувати можна безкінечно!

У кожного автора є свій неповторний стиль. Це помічають і діти.

Здавалося, прочитавши на обкладинці прізвище улюбленого художника, можна сміливо купувати книжку.

Однак і тут зустрічаються «підводні камені».

Наприклад, одне видавництво вирішило доповнити сторінки книги з ілюстраціями Володимира Сутеева. І без того яскраві та насичені картинки були … окантовані в безглузді рамки, складені з фрагментів малюнків цього ж художника. У підсумку увага маленького читача розсіюється: він не знає, на чому зупинити свій погляд. А потім батьки здивуються: куди поділася посидючість – чому їх чадо розучилося концентруватися.

Тим не менше – рамка рамці це вже ворожнеча. Іноді гарний орнамент є гармонійним продовженням картинки, задумом художника. Така сторінка виглядає органічно, єдиним цілим, на відміну від рамок, самодіяльно домальованих дизайнером навздогін до чужих ілюстрацій.

Яскраві агресивні кольори безумовно збуджують дитину. Бляклі картинки часом теж небажані. У всьому потрібна міра і гармонія. Чудово, коли у вашій бібліотеці знайдеться місце і для книг з чорно-білими ілюстраціями. Графіка в дитячій книзі зустрічається набагато рідше, проте цей вид мистецтва теж заслуговує уваги. Світ прекрасного складається з різних видів, жанрів, напрямків. Чудово, коли з різноманітністю мистецтва можна познайомитися уже в дитинстві!

Наприклад, відомий художник А. Пахомов за свої чорно-білі ілюстрації до збірки оповідань Л. Толстого отримав Державну премію СРСР. Дивно, як за допомогою одного тільки олівця, не вдаючись до фарб, можна передати всі деталі, емоції, атмосферу. Ці ілюстрації прості і в той же час – безмежно багаті.

Для першого знайомства з книжкою ілюстрації повинні бути ясними, без зайвих деталей. Діткам постарше вже цікаві «подробиці».

На Заході існує навіть такий жанр книг – wimmelbuch (від нім. «Wimmel» – кишіти). Це книги-картинки, де немає або практично немає тексту. Ілюстрації просто «кишать» дрібними деталями.

Діти обожнюють такі книги: їх можна розглядати годинами, вишукуючи щораз щось новеньке. Крім того, картинки покращують пам’ять і увагу, а також розвивають фантазію дитини.

Отже, ілюстрації в дитячій книзі грають першу роль. Але не поспішайте позбуватися від книг без картинок. Відсутність картинок іноді може бути корисною. По-перше, це теж розвиває фантазію малюка. Слухаючи казки, дитина візуалізує казковий світ сама. А по-друге, малюк вчиться слухати. Так можна прищеплювати любов і до ауідіосказок – прекрасним і корисним замінником мультиків і телебачення.

Комп’ютерні шаблони, несподівані ужастики, безглузді рамки … Якщо раніше я навіть не замислювалася про подібні нюанси, то сьогодні я ніколи не куплю книжку «наосліп». Мені важливо, яку інформацію: вербальну чи візуальну несе в собі книга моїм дітям, яке зерно вона посіє в їхніх чистих і добрих від природи душах.

Як же передбачити всі недоліки заздалегідь? Вихід один: читати рецензії та цікавитися думкою досвідчених книголюбів. В інтернеті представлена маса сайтів з оглядами дитячої літератури. Багато книжкових інтернет-магазинів пропонують своїм покупцям поділитися враженнями про той чи інший екземпляр. Часто такі рецензії супроводжуються докладними ілюстраціями, так що покупки можна здійснювати і через інтернет.
Поступово ви й самі почнете безпомилково вибирати Скарби, гідні бібліотеки вашого малюка.

Категорія: Сімейне виховання | Додав: (12.05.2015)
Переглядів: 562 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!