Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи | [ Додати статтю ] |
Казка з казкою зустрічається…
Казка з казкою зустрічається… Літературно–музична композиція (Напівтемна сцена.. Світловий акцент на письмовому столі. Який стоїть біля бічної завіси. На столі лампа. Біля столу великий годинник з боєм. З протилежного боку сцени виходить школяр і прямує до столу. Величезний ранець на спині наче притискає його до землі. Хода втомлена). Учень (спочатку втомлено, а потім все більш і більш гніваючись).
Нарешті, закінчилися уроки, А скільки з завданнями ще мороки! Нема коли і вгору подивитись. З усіх боків лиш чуєш: «Вчитись, вчитись, вчитись!». Півдня у школі голову «ламаєш», Додому прийдеш… (пауза, чухає потилицю і починає стягувати ранець). Дзуськи погуляєш! (Кидає ранець на стіл, витягує щоденник). Ось! (Б’є зовнішньою стороною долоні по розгорнутому щоденнику). Треба приклади й задачку розв’язати, А з історії завчити дати. Ще прочитати про війну сторінку Та казку написать екологічну. (Сідає за стіл і десять-двадцять секунд щось пише, потім потягується та позіхає. Знову починає писати, але голова «клює», ще раз позіхає і через позіхання говорить). Учень. Казки складають феї, А пишуть казкарі. З цим завданням самому Не справитись мені! (Засинає. Б’є годинник. Чути тиху музику, під звуки якої на сцені з’являються танцівниці і кружляють у танці. На них легкі короткі сукні, в руках шарфи.. Через декілька тактів танцю повільно і граційно на сцену виходить фея казки, в руках у неї чарівна палочка). Фея. Чарівна казка знову ожива. В світ дивовижний кличе нас вона, Де дуб столітній гордо височіє, А вчений кіт пісні співати вміє. Де сірий вовк царівні вірно служить, І цар Кощій усе над златом тужить. Де лісовик діброву береже, А в річечці русалонька живе. Де квітка й камінь говорити вміють І таємницю казки вам розкриють. (Музика припиняється. Дівчатка завмирають. З-за столу піднімається учень, який наче переноситься в чудовий сон). Учень. Де я? І звідки голос цей чудовий? (Дівчатка, не сходячи з місця, тягнуться до нього, їхні голоси подібні до дзюрчання струмка чи шелесту листя). Ти уві сні… І фея тут казкова. Фея. Ти згадував мене. У чім нужда твоя? Кажи мерщій, І спробую зарадити їй я. Учень. У школі нам завдання дали, Щоб казку дома написати, Та не стару, не споконвічну. Нову! Та ще й екологічну. Фея. Ну що ж, завдання нелегке, Але ми виручим тебе. Покличем друзів і з їх ласки Сама собою вийде казка. (Змахує рукою, і дівчатка під передзвін кружляють і вибігають зі сцени). Фея. Агов, лісовик! Йди скоріше сюди. (За сценою відлуння: «Йди сюди-и-и!»). У казку прадавні ліси приведи. (Дівчатка, помічниці феї, обертаючись навколо себе, перетинають сцену під передзвін. А за ними, так само обертаючись, з’являються лісовик і його піддані). Лісовик. Рубають ліси, Все під пилкою гине, Знищують люди ліси України. Де рідний мій дім? У душі моїй страх, Нема мені місця в лісах та борах. 1-й пеньок. Ялинкою був я, Та під Новий рік Зрубав її хтось і кудись поволік. Лише для цієї святкової днини Щороку безліч ялиночок гине. 2-й пеньок. Я дубом могутнім колись красувався. Зрубали мене! Тільки пень ось зостався. 1-е деревце. Нищать ліси. 2-е деревце. Ліси вже зникають. 1-й пеньок. В жадобі своїй люди меж вже не знають. 1-е деревце. Рубають у Карпатах. 2-е деревце. Рубають у Поліссі. 2-й пеньок. Рубають у нас в Михайлівському лісі. 2-е деревце. Не кличте нас в казку! Ми вже не чудові, Засмічені, зрубані, зламані, голі! Учень. Пробач, лісовик, за наругу таку. Я в казку тебе і такого візьму. Хай всі прочитають, побачать, почують, Ліси України нехай порятують! Фея. Не сумуй, В нашій казці чиста водиця Весело й дзвінко за струмениться. Агов, водяник! Скоріше пливи, У казку живу нам водицю неси. (Змахує паличкою, чується дзвін і через сцену кружляють дівчатка-помічниці, а за ними водяник, річка, краплинка). Водяник. Де бачили нині ви воду живу? Її я шукаю, та все не знайду. Отруєні ріки, в озерах сміття! Сумне і безрадісне наше життя. Річка. В дзеркальнії води мої, як колись, Феє казкова, ти не дивись. Побачиш мазути лиш плями масні, Пляшки, залізяччя, бляшанки на дні. Хоч спрага стомила – водиці не пий, Стоки отруйні розчинені в ній! Смотрич і Ворскла, Буг і Дніпро Від того сміття уже хворі давно. Усі ми повільно і тихо вмираєм І нас врятувати людину благаєм. Краплинка. У небі хмаринка пливе над тобою, Та дощик проллється, на жаль, кислотою. Впадемо ми вниз на ліси і поля, Й поглине отруту стражданна Земля. Не хочу я більше краплиною бути! Не хочу нести я на Землю отруту! Учень. Простіть нас за кривду, благаю, простіть, Та в казку мою і такими ідіть. Хай люди побачать, хай люди почують, Хай ріки й озера від смерті рятують! Фея. У казку я кличу зразу усіх, Нехай залунає в ній радісний сміх. Мавки, русалки і ви чортенята, Риби, птахи та різні звірята! До нашої казки скоріш завітайте, Веселості й жарту казці додайте. (Змахує паличкою і під передзвін сцену заповнюють звірята і казкові герої). Зайчик. О феє! Даремно не клич нас у казку, Бо сумно на серці, гірко і важко. Сплюндровано дім наш! Полюють за нами, Трують отрутою, Душать димами! Вовк. Усі ми повільно і тихо вмираєм. Спинися, людино! Врятуй нас, благаєм. Лисичка. Дев’ятнадцятий рік лине полем і гаєм Чорнобильський дзвін! Він нам серденько крає. Зайчик. Чорнобильський дзвін, Як набат, як спокута. Вовк. Його нам ніколи уже не забути! (У перші слова зайчика тихо вплітаються звуки музики – «Реквієм» А. Моцарта. До останніх слів вовка на сцену виходять дівчатка-мавки зі свічками .Музика припиняється, і чути перестук хронометра). Учень. Послухай, люба фея разом з глядачами, Яку «чудову» казку творимо ми з вами. Не за морями, не за горами, А у краю, де живемо ми з вами, Ріки забруднені, гинуть ліси, Линуть в повітрі отруйні дими. У грунті уже лиш нітрити й нітрати, Токсичні відходи і хімікати. (У той час, коли читається вірш, учасники дійства піднімають плакати зі статистикою руйнівного впливу людини на природне середовище). Фея. Досить! Досить вести цей ганебний перелік, людино! Досить святе плюндрувати невпинно! Досить, бо серце ганьби не знесе! Досить! Ти знищиш і нас, і себе! 1-а дівчинка-мавка. «Досить, людино!» - Благають ромашки у полі. 2-а дівчинка-мавка. «Досить», - шепоче потік веселковий. 3-я дівчинка-мавка. «Досить», - хмаринка у небі кричить! 4-а дівчинка-мавка. Світ кришталевий не кидай в безодню! Це ти ще можеш зробити сьогодні! Учень. За долю нашої планети Відповідальні всі ми й повсякчас. Тож хай побачене й почуте У серці закарбується у вас. Фея. Щоб кожен день свого життя земного Ви в злагоді з природою жили, А ваші мрії й плідна праця Відродження природи принесли. (Лунає фінальна пісня. Виконують її усі учасники дійства). Послухай музику Землі, Послухай музику Землі, В ній спів дібров і сонця ласка. У синім небі журавлі, А на деревах дивна казка. Співає чисте джерело, Навколо вквітчане барвінком. І пісня, людям на добро, Лунає весело та дзвінко. Послухай музику Землі, Люби навколишню природу. В ній ніжність наших матерів, В ній сила нашого народу. Співає чисте джерело, Навколо вквітчане барвінком. І пісня, людям на добро, Лунає весело та дзвінко. Джерело: http://olauo76.wix.com/biblioteka116 | |
| Переглядів: 1250 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |