Класна виховна година "За народними ремеслами" - Класні виховні заходи - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи [ Додати статтю ]

Класна виховна година "За народними ремеслами"

Виховна година “За народними ремеслами”
 

Мета: продовжувати знайомити учнів з традиціями та ремеслами рідного краю, з оберегом української родини - рушником, сорочкою, навчити читати візерунки вишиті на рушниках; пробуджувати пізнавальні інтереси до вивчення традиційних художніх промислів українського народу та розвивати логічне, асоціативне мислення, процеси пам’яті (згадування, запам’ятовування), творче мислення; коригувати мовлення учнів, емоційно-вольову сферу, збагачувати словниковий запас; виховувати національну самосвідомість, інтерес до народних традицій, культурної спадщини українського народу, глибокі почуття до батьків, пошани до людей праці, сприяти розвитку естетичного смаку.

І. Організація класу.

1. Любі друзі, до нас з миром
Завітали люди щирі.
Привітайте в добрий час
Гостей посмішкою враз.

2. Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,
Добрим словом привітати
Цей хліб на мальовничім рушникові,
Про цей рушник сьогодні йтиме мова.

Учитель: Подивіться скільки гарних рушників і сорочок сьогодні у нашому класі. Виготовили їх невтомні жіночі руки.
Із далекого минулого прийшло до нас і рукоділля – рук діло – шиття, плетіння, в’язання, вишивання, різьблення, ткацтво. І виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі, зі спілкування з навколишнім світом та потреби не стільки бачити красу, а й творити її власними руками.
У рамках проекту «Народні ремесла» ми познайомились з вами з витинанками и виготовляли їх, знайомились з традиційним ремеслом нашого народу – гончарством і ліпили з солоного тіста, виготовляли ляльки –мотанки, робили аплікації з тканини. Сьогодні ми продовжимо свою роботу і познайомимось з українською народною вишивкою

ЗВІДКИ 3’ЯВИЛИСЬ ВИШИВАНКИ (легенда)
Колись давним-давно серед мальовничої природи жили чоловік та жінка. Усе було б добре, та діток у них не було. Нарешті, через багато років у хаті з’явилося двоє дівчаток: одна білявенька з русявим волоссячком, а друга — чорнявенька з волоссям чорним, як смола.
Виросли дівчата справжніми красунями. Припали до вподоби двом юнакам за свою вроду, удачу і працьовитість. Та оселився поруч страшний Змій. Дуже сподобалися йому дівчата. Перетворившись на чудового метелика, він заманив дівчат у непролазні хащі, схопив і поніс у своє царство. Плачуть дівчата і кидають по одній волосині чорного і русявого волосся. І сталося диво-дивне: добрий лісовий дух перетворив їх на чорні й червоні ниточки.
Вирушили юнаки рятувати дівчат з неволі. Довго йшли і раптом побачили у траві чорні та червоні ниточки. Здогадались вони, що це дівчата їм слід залишили. Змотували нитки у клубочки та так і підійшли до Змієвого палацу.
Викликали Змія на бій. Не було у хлопців зброї, і вони схрестили ниточки. І сталося диво: перетворились ниточки на міцні мечі, що відразу відрубали по дві голови. Визволили хлопці полонянок й віддали їм решту чорних і червоних ниток. Цими нитками хрестиками вишили дівчата чудо-сорочки. З вдячністю одягли їх юнаки. Ще кращими і сильнішими стали. А дівчата всім рідним теж повишивали сорочки. Бо на візерунках вишиванок були обереги від усього злого. Відтоді, кажуть старі люди, повелось вишивання. І де у хаті є вишиванки, там рід живе добре і щасливо.

Висить рушник у хаті на кілочку,
Калина червоніє на столі,
А біля неї – житні колосочки,
Мов пустотливі братики малі.

Це все – моя земля, моя Вкраїна,
Це рук моєї матері тепло.
І цей рушник, яким і дочку, й сина
Благословляє мати на добро.

Учитель. Історія рушника дуже цікава. Традиційно він слугував оберегом. Оберіг – це чарівний предмет, що призначений захищати свого власник.
Його чіпляли на дерева, пускали на воду, просили щоб відвели стихійне лихо, щоб родила земля, щоб біда й усяка напасть обминали родину.

1.Висить цей рушник на стіні
В нашій тихій, привітній оселі.
Тільки квіти на ньому чомусь
Вже поблідли й не дуже веселі,

2. А квіти поблідли, бо роки проплили.
Вишивала його ще моя прабабуся.
І висить рушничок цей, як згадка жива
Про маму моєї бабусі.

3. Рушники, рушники –
Наче долі сторінки,
Їхня мова писанкова
Збереглася на віки.

Учитель: Рушник можна читати, як книгу. Треба лише розумітися на їхньому призначенні та орнаментах.

Учасникам нашої пошукової групи ми надаємо слово.

1. Були рушники вишиті і ні, білені і небілені. Небілені робили з цупких ниток для рук, обличчя, тіла. У народі їх називали «утирачі». Гостям, щоб висловити свою шану, зливали на руки воду і давали чистого утирала.

2. Стирачі – рушники для витирання столу, лавок, посуду.

3. Щоб рушник став білим – його відбілювали. Кожна господиня мала праник, яким били по вимоченому у ставку полотні, яке потім розстеляли у сонячні дні на траві. Робили це кілька разів, аж поки полотно не ставало білим. Потім прасували рубликом і качалкою.

4. Геометричні орнаменти . Вони дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, лінії, хрести.

5. Рослинні орнаменти. Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках. Це символи сили і краси. Калина – це дерево роду.
6. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї.

7. Мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищенну пам’ять роду. .

8. Пави – птахи дуже поважні, бо завжди розсідаються на весільних рушниках і здебільшого мають над собою Боже благословення – вінець чи вінок, тому вона – птах сімейного щастя.

9. Шлюбну пару символізують соколи, голуби, півні. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів один до одного голівками. Вони або тримають у дзьобику ягідку калини, або сидять в основі дерева – символі нової сім’ї.

10. Із великою любов’ю наш народ ставиться до ластівки – вірної супутниці людської оселі. Ця пташечка завжди несе добру звістку.

11. А ось — дерево життя, найдавнiший орнамент українського рушника. Ця прекрасна квiтка — її верхня частина — то сфера богiв, нижче — життя людей i всього сущого на землi, а долi — корiння — початок свiту. На рушнику i квiти калини, i дубове листя — то поєднання краси i сили, і пташиний свiт: пiвень, зозуля, голуб.

Учитель:. Бачите, як цiкаво читати рушники. Отож пам’ятаймо, як добре мати їх в своїй оселi. І вишивати треба з чистою думкою, свiтлою душею - тодi й у рушнику буде чарiвна сила.

(Пісня у виконанні дівчат класу.)

У 2007 році кращі майстрині вишивали рушник єднання, довжина якого становить 9 метрів. Кожна область вишивала свою частину. Автор ідеї “Рушника національної єдності” – Тамара Степаненко. Рушник складається з двох однакових половинок (крил), у центрі якого вишиті золотом герб України у вінку. Сам узор має три частини, які позначають минуле, сучасну Україну та майбуття-духовний світ.

Але найкращим оберегом була вишита сорочка, бо вона захищала не тільки тіло від хвороб, але й душу від злих духів. Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина чи доньки, вкладаючи свою любов, думи, мрії і світлі надії, щоб ішли діти у складну дорогу життя з маминим благословенням сміливими і сильними, мужніми і відважними, справжніми українцями.

4. Знову з вечора й до ранку
У зимові вечори
Вишивала вишиванку
Люба матінка мені.

5. Клала хрестики дрібненькі
В різнобарвні кольори
Вишиваночка чудова
Так сподобалась мені.

6. Одягну я вишивану
І на свято в ній піду
Гарну пісню заспіваю
І матусю звеселю.

7. А в кольорах вишиванки –
Милий серцю рідний край.
І радіють всі зі мною:
Сонце, небо, зелен-гай.

8. Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
– На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.

9.Вишиванка - символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.

Ой, подруженьки – дівчата!
Біжимо скоріш до хати.
Треба там усе прибрати.
Хлопців будем зустрічати.
Під музику до залу заїжджають хлопці на «конях»

1 хлопчик: Тпру! Мій коню, зупинись!
Та навколо повернись!
Подивись, які дівчата.
Всі красиві та завзяті!
2 хлопчик: Зараз злізу я з коня.
Хай узнають, який я!
До дівчаток підійду
Та гуляти запрошу.
3 хлопчик: Виходьте дівчата до нас погуляти
Ми хочемо з вами разом пограти.
Хороводна гра «Зелений шум»
(Під музичний супровід та слова гри діти виконують різноманітні рухи).

Учитель:
А щоб не пропадали наші традиції, не канули в вічність, мені хотілося б, що б ви теж навчилися вишивати.
Учениця:
Якщо людина хоче вишивати,
Знайдеться в неї голка, нитка, час…
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.

Учитель:
Якщо людина хоче вишивати… Все залежить від її бажання, наполегливості, праці. Бо ж мудрий народ каже: «Під лежачий камінь вода не тече», до всього треба докласти рук, розуму, старання, бажання. «Без труда нема плода». То ж давайте потрудимося трішечки і побачимо, що ж у нас вийде сьогодні на білому рушнику, тобто ми з вами створимо орнамент, використовуючи кольори: червоний – бо дізнались щось нове, синій – бо зацікавило мистецтво вишивання, жовтий – бо сподобався захід.

Мереживом виткане наше життя,
Душею свій час відчуваєш.
І буде настільки цікавим буття,
Які в нього нитки вплітаєш.
(учням роздаются різнокольорові ромбики: червоний, синій, жовтий)

Дякую вам! Я теж хочу прийняти участь у створенні вишиванки. Я додаю червоний колір – тому що при підготовці до цього заходу, я дізналась багато нового, синій – тому що я теж зацікавилась мистецтвом вишивання, жовтий – тому що від співпраці з вами я отримала задоволення. Бачите, який чудовий у нас вийшов рушник….
Закінчуючи наш виховний захід, хочеться подякувати вам, діти, за увагу і побажати, щоб у вашому молодому житті більше переважав червоний колір - ознака любові, щастя, радості, благополуччя.

Діти, пам'ятаймо:
Якою би не була в кожного з нас доля,
як би не складалися обставини життя,
яким би не було становище в Україні та у світі,
яка пора року не була би за вікнами наших осель,
нас поважатимуть доти,
доки ми поважатимемо самих себе,
доки ми пам'ятатимемо про своє коріння
і шануватимемо наші традиції!

Категорія: Класні виховні заходи | Додав: (21.01.2018) | Автор: Зуб Алла Володимирівна E
Переглядів: 131 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!