Фантастичні тварини - Уроки - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Уроки [ Додати статтю ]

Фантастичні тварини

Тема: Фантастичні тварини.
Мета:
навчальна: вчити учнів зображувати фантастичних тварин за допомогою графічних матеріалів, ознайомити з творчістю Марії Приймаченко;
розвивальна: розвивати уяву, фантазію, спостережливість учнів, уміння аналізувати твори мистецтва, формулювати власні думки, робити висновки;
виховна: прищеплювати учням зацікавленість спогляданням творів образо-творчого мистецтва.
Оснащення
Зоровий ряд: зображення різноманітних фантастичних тварин, презентації «Творчість Марії Приймаченко» та «Фантастичні тварини»
Матеріали та інструменти: аркуш паперу, гуашеві або акварель¬ні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.
Тип уроку: комбінований.

                                                                               Хід уроку

І. Організаційний момент
ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів

Фронтальне опитування
- Що таке жанр образотворчого мистецтва? (Історично сформований різновид художніх творів, зображення яких мають свій характер, зміст та форму відповідно до певної теми).
- З яким жанром образотворчого мистецтва ми знайомились на попередніх уроках?
- Чому анімалістика є одним з найдавніших жанрів?
- У які періоди популярність анімалістики була великою, а в які - зменшувалася? Чому? (Велика популярність: первісні часи, Давній Єгипет; зменшується: античні часи Давня Греція, Давній Рим; збільшується: Середньовіччя, Відродження; XVII ст. - анімалістика виділилася в окремий жанр; XIX ст. - популярність анімалістики як окремого жанру зменшується).

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів
Зазвичай художники-анімалісти зображували тих тварин, яких часто бачили й добре знали. Складніше було зобразити маловідому тварину або ту, що зображувалася лише за описа¬ми мандрівників і мисливців, які, звичайно, могли дещо і перебільшити, і просто наплутати.
Так, на одному із давньоєгипетських рельєфів є зображення досить дивної тварини, яку разом з іншими дарунками пропо¬нують фараону іноземні посли. Лише добре придивившись, можна зрозуміти, що тварина ця - звичайний кінь, перший, якого побачили у Давньому Єгипті. Слон, носоріг, кит також могли перетворитися в зображенні на досить дивних, нереальних, фантастичних створінь, особливо якщо художник ніколи не бачив їх на власні очі.
Сьогодні ми також спробуємо намалювати фантастичну тварину, зовнішній вигляд якої, можливо, ви придумаєте самі.

ІV. Вивчення нового матеріалу
1) Демонстрація учнівської презентації «Творчість Марії Приймаченко»
"Роблю сонячні квіти, бо люблю людей, роблю на щастя людям, щоб квіти мої були, як саме життя народу, щоб усі народи один одного любили, щоб люди жили, як квіти цвіли б на всій землі".
Такі гарні слова належать відомій у всьому світі українській художниці Марії Примаченко. Мабуть, не знайдеться жодної людини на землі, яка б залишилася байдужою до творчості та життя цієї незвичайної жінки.
Народившись в маленькому поліському селі, з народження переборюючи важку невиліковну хворобу – поліомієліт, не маючи ніякої спеціальної освіти – Марія Примаченко зуміла стати одним із найгеніальніших митців XX століття.
Народна художниця і Заслужений діяч мистецтв України – Марія Приймаченко (1909–1997 рр.), зробила величезний внесок в розвиток народної художньої культури. Творчість Марії Приймаченко – явище самобутнє, неповторне, загадкове та незбагненне. І досі ще тільки накреслені підступи до з'ясування феномена Марії Приймаченко – народної художниці і народної поетеси.
Роботи мисткині є поєднанням усіх можливих художніх стилів ХХ століття: імпресіонізму, неоромантизму, експресіонізму. Світ образів Марії Приймаченко – казковий, фантастичний. В основі його лежать фольклорні легенди, народні казки та оповідання, враження від яких органічно переплетені з дозвіллям.
Усе так, як у казці: звірі, дерева, квіти розмовляють, борються за добро й стверджують його, знищуючи зло. Тема боротьби добра і зла проходить через всю творчість.
Одна з улюблених тем Марії Приймаченко, до якої вона часто зверталася, – космічна. Вона любила зоряне небо і населяла його своїми крилатими істотами – горбокониками, русалками, птахами. Навіть на Місяці вона садила городи, плекаючи свої чарівні мрії. Її дивосвіт був чарівним і неповторним, унікальним і сонцесяйним, щирим і добрим, як вона сама.
Людям у цьому світі жилося гармонійно і щасливо, а поміж великих, як у раю, диво-квітами з незліченною кількістю вишуканих пелюсток блукали в своїх казкових життейських справах розписні диво-звірі, і співали над ними витончені птахи з жіночими очима. Може, тому й лишається її світ поза часом і простором, бо від споглядання її робіт у душі накопичується оптимізм, піднімається настрій і впевненість, віра у краще майбутнє.
Геніальна художниця створила власний мистецький стиль, в межах якого нескінченні варіанти декоративних, орнаментальних, жанрових і пейзажних композицій.
Свої думки художниця передає через персоніфіковані, небачені квіти. Яскраві, декоративні, незвичні за формою та кольором, вони піднесені до рівня "дива" і вплітаються в естетично-філософське трактування стосунків людини та Всесвіту.
Птахів вона створила казковими істотами химерних форм, часто квіткоподібними, з крилами-вишиванками. Проте завжди вони в Марії Приймаченко добрі, симпатичні ("Захотів слоник моряком бути", "Молодий ведмідь по лісу ходить і людям зла не робить").
Серед творів Марії Приймаченко – серія малюнків "Звірі у Болотні" (1935-1941 рр.), для яких характерне біле тло, темні плями зображених звірів і птахів, пов'язаних із казковими рослинами, і цикл, "Людям на радість" (1960-1966 рр.), в якому переважають малюнки на кольоровому тлі. Вражають й незвичні кольори, якими художниця зображує звірів: то сині, то жовті чи темно-зелені, часто вкриті орнаментом, розмальовані квітами.
Колір несе основне змістовне навантаження, через нього вона передає свої думки, настрій. Відповідно до народних традицій художниця бачить в кольорах всеосяжну поетичну метафору світла, життя, красу природи, і тому її мало хвилює ботанічна правильність відображення.
В цьому плані характерна пристрасть Марії Приймаченко до зображень соняшників – яскраво-жовтих кольорів з безліччю темного насіння: свого роду переосмислене якнайдавнішого знаку, по-філософськи наповнений образ сонця, родючості, вічного кровообігу життя – народження, вмирання, відродження.
За її життя, протягом 30-80 років ХХ ст., відбулося близько 60 виставок картин, найвідоміші з яких – "Калиновий берег", "Галя і козак", "Літа молодії", "Стародавній болотяний звір", "Ой у полі три діди".
Картини Марії Примаченко зберігаються в найвідоміших державних і приватних галереях, мистецьких центрах України, Росії, Франції, Болгарії, Австрії, Угорщини, Канади, Білорусі, Бельгії, Данії, Швеції, Португалії, Польщі, в Прибалтики, Узбекистану, Казахстану, Чехії, Грузії.
Марія Примаченко створила понад 800 картин, 650 з яких зберігаються в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва.
Творчість М. Приймаченко стала відомою від 1936 p., коли вперше у Києві на Всеукраїнській виставці народного мистецтва були експоновані її малюнки й нагороджено дипломом першого ступеня.
Саме тоді її запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва, де вона малювала, вишивала, розписувала керамічні глечики й тарелі. На жаль, зберігся лише один твір у цьому жанрі – "Крокодил".
Митець малювала гуашшю, темперою, проілюструвала шість дитячих книжок, найвідоміші з яких: "Ой коники-сиваші" (1968 р.), "Товче баба мак", "Журавель" (1970 р.), "Чорногуз приймає душ" (1971 р.) і при цьому була лівшею.
Загальнолюдське значення творчості Марії Приймаченко полягає в тому, що воно зв'язує витоки найдавнішої культури з сучасністю. Вона посідає одне з найпочесніших місць серед визначних майстрів "наївного" малярства поряд з Арні Руссо, Ніко Піросмані, Іваном Генераличем, Іваном Нікіфоровим. Не маючи спеціальної освіти, художниця піднялася до світових висот.
Ім'я великої мисткині внесено до Всесвітньої енциклопедії мистецтва як однієї із зірок першої величини, нагородженої найвищою відзнакою молодої незалежної України – відзнакою Президента.
Адже ніхто інший, як Марія Примаченко з надзвичайною мистецькою силою поєднала і народнопісенний лад, і ритм, і колір, і образ, і декор. І все це у – експресивному русі, внутрішній палахкій динаміці.
М. Приймаченко була не лише талановитою художницею, а й зразком наслідування як для простих українців, так і відомих. Серед них були письменники М. Бажан, П. Тичина, А. Корнійчук, М. Стельмах, М. Вінграновський, художники Н. Глущенко, Т. Яблонська, Г. Кальченко, співак Д. Гнатюк, режисер С. Параджанов, журналісти Г. Мєстечкін та Ю. Рост.
Одних приводила проста цікавість, інших – осмислення високої естетичної цінності її мистецтва, третіх, у тому числі такого майстра, як Тетяна Яблонська, – внутрішня потреба знайти джерело творчого оновлення.
Все нові і нові дослідники творчості Марії Приймаченко намагаються осмислити цей щедрий світ любові, мудрості, мрії, що постає перед нами у всій своїй пишності і загадковості. Одним з таких її син, учень і творчий спадкоємець – Федір Приймаченко. Після її смерті (1997 року) він продовжує художню справу матері.
2)Розповідь-пояснення учителя
Вже з найдавніших часів існували розповіді про фантастичних тварин, а художники намагалися їх зобразити. Ці істоти мешкали в далеких незвіданих землях або ховалися зовсім поряд, у лісі, печері чи озері. Вони могли бути небезпечними й жорстокими тваринами, а могли бути мудрими порад¬никами, захисниками й навіть божествами. Зазвичай такі істоти поєднували в собі риси кількох різ¬них тварин чи навіть тварин і людей.
Подібних зображень - людей з голо¬вами тварин - надзвичайно багато в мис-тецтві Давнього Єгипту. У Давньому Дворіччі шанували напівлюдину-напіврибу, биків і левів із людськими облич¬чями і боялися людей-скорпіонів, що мешкають на краю Всесвіту. Дав¬ні греки описували кентаврів (напівлюдей-напівконей) або сатирів (напівлюдей-напівцапів). Проте інші античні міфи розповідають про Пегаса - крилатого коня або Химеру - чудовисько, яке поєднувало в собі риси лева, кози та змії. Це вже справжні фантастичні тварини.
У середні віки чимало різних тварин «оселилося» в гербах. Зазвичай обирали тих істот, які були зрозумілими для всіх утіленнями влади, сили та могутності. Усі ці якості символізував лев, але на всіх левів не вистачало. Тому герби прикрашали леопарди, ведмеді, вовки, навіть кабани й дикі коти, а також орли. Утім шанованими були майже всі тварини, адже лисиця символізувала хитрість, собака - вірність, заєць - обережність, бик - упертість, сова - мудрість. Один кар’єрист навіть зобразив у своєму гербі білку з підписом (девізом) - «Усюди вдерусь».
Було на середньовічних гербах чимало й фантастичних істот.
Деякі з них і досі дуже популярні. А найпопулярнішим, мабуть, є дракон - крилатий змій, який може мати одну або кілька голів. Про дракона розповідають легенди в усьому світі. Та, наприклад, мудрий китайський дракон (с.51) набагато симпатичніший за свого європейського родича, який зазвичай охороняє скарби або викрадає принцес . Якщо дракон має лише дві ноги і хвіст (і стає трохи схожим на птаха), то він називається віверною.
Грифони мають тіло лева, орлиний дзьоб і крила. Про грифонів почали розповідати ще в Давній Греції - і саме тоді з’явилися їхні перші зображення.
Фантастичною твариною є й єдиноріг. Можливо, все почалося з розповіді про реального носорога, тим більше, що спочатку ця істота мала тіло бика і вважалася дуже лютою. Традиційний єдиноріг – це білий кінь з довгим гострим рогом на лобі і з маленькою, як у цапа, борідкою. Утім ця красива і шляхетна тварина залишається досить небезпечною.
3) Демонстрація учнівської презентації «Фантастичні тварини»
Зазвичай художники-анімалісти зображували тих тварин, яких часто бачили й добре знали. Складніше було зобразити маловідому твар ину або ту, що зображувалася лише за описами мандрівників і мисливців, які, звичайно, могли дещо і перебільшити, і просто наплутати.
Так, на одному із давньоєгипетських рельєфів є зображення досить дивної тварини, яку разом з іншими дарунками пропонують фараону іноземні посли. Лише добре придивившись, можна зрозуміти, що тварина ця - звичайний кінь, перший, якого побачили у Давньому Єгипті. Слон, носоріг, кит також могли перетворитися в зображенні на досить дивних створінь, особливо якщо художник ніколи не бачив їх на власні очі.
Проте вже з найдавніших часів існували розповіді про насправді фантастичних тварин, а отже, і їхні зображення. Ці істоти мешкали в далеких незвіданих землях або ховалися зовсім поряд, у лісі, печері чи озері. Вони могли бути небезпечними й жорстокими тваринами, а могли - мудрими порадниками, захисниками й навіть божествами. Зазвичай такі істоти поєднували в собі риси кількох різних тварин чи навіть тварин і людей.

Подібних зображень - людей з головами тварин - надзвичайно багато в мистецтві Давнього Єгипту. У Давньому Дворіччі шанували напівлюдину-напіврибу, биків і левів із людськими обличчями і боялися людей-скорпіонів, що мешкають на краю Всесвіту. Однак всіх цих істот важко назвати саме «фантастичними тваринами», так само як і давньогрецьких кентаврів (напівлюдей-напівконей) або сатирів (напівлюдей-напівцапів). Проте інші античні міфи розповідають про Пегаса - крилатого коня або Химеру - чудовисько, яке поєднувало в собі риси лева, кози та змії. Це вже справжні фантастичні тварини.
У середні віки чимало різних тварин «оселилося» в гербах. Зазвичай обирали тих істот, які були зрозумілими для всіх утіленнями влади, сили та могутності. Усі ці якості символізував лев, але на всіх левів не вистачало. Тому герби прикрашали леопарди, ведмеді, вовки, навіть кабани й дикі коти, а також орли. Утім шанованими були майже всі тварини, адже лисиця символізувала хитрість, собака — вірність, заєць - обережність, бик - упертість, сова - мудрість. Один кар’єрист навіть зобразив у своєму гербі білку з підписом (девізом) - «Усюди вдерусь».
Було на середньовічних гербах чимало й фантастичних істот. Деякі з них і досі дуже популярні. А найпопулярнішим, мабуть, є дракон - крилатий змій, який може мати одну або кілька голів. Про дракона розповідають легенди в усьому світі. Та, наприклад, мудрий китайський дракон набагато симпатичніший за свого європейського родича, який зазвичай охороняє скарби або викрадає принцес. Якщо дракон має лише дві ноги і хвіст (і стає трохи схожим на птаха), то він називається віверною.
Грифони мають тіло лева, орлиний дзьоб і крила. Про грифонів почали розповідати ще в Давній Греції - і саме тоді з’явилися їхні перші зображення.
Фантастичною твариною є й єдиноріг. Можливо, все почалося з розповіді про реального носорога, тим більше, що спочатку ця істота мала тіло бика і вважалася дуже лютою. Традиційний єдиноріг - це білий кінь з довгим гострим рогом на лобі і з маленькою, як у цапа, борідкою. Утім ця красива і шляхетна тварина залишається досить небезпечною. У китайських легендах єдиноріг називається цилінь. Вважається, що він має тіло оленя, шию вовка, хвіст бика, копита коня, різнокольорове руно і, звичайно, один ріг.

V. Постановка практичного завдання
Створіть зображення будь-якої фантастичної тварини, що описана в підручнику, або вигадайте свою.
Послідовність роботи:
• На аркуші паперу скомпонуйте зображення.
• Продумайте його пропорції.
• Продумайте, які деталі вирізнятимуть цей образ.
• Знайдіть пояснення, що саме символізуватиме цей образ.

VІ. Практична діяльність учнів
Робота учнів супроводжується музичним супроводом.

VІІ. Підсумок уроку
1)Фронтальне опитування
- Чому деяких реальних тварин могли зображувати як фантастичних?
- Яких фантастичних тварин ви знаєте?
2)Виставка кращих дитячих робіт

VІІІ. Домашнє завдання
Підібрати зображення фантастичних тварин у різних видах образотворчого мистецтва.

Категорія: Уроки | Додав: gruzinsv (12.02.2016) | Автор: Грузін Світлана Василівна E
Переглядів: 461 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!