Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Уроки [ Додати статтю ]

Л. Мовчун. П’єса-казка «Горіхові принцеси»

Грінчак Світлана Петрівна, вчитель початкових класів Ірпінського навчально– виховного комплексу «Школа І – ІІ ступенів – Коцюбинський гуманітарний ліцей»

Тема: Л. Мовчун. П’єса-казка «Горіхові принцеси»
Мета: Розширити знання дітей про театральне мистецтво, історію його виникнення. Вчити учнів здійснювати пошукову діяльність на основі дослідження життя і творчості Лесі Мовчун. Формувати досвід спілкування з мистецтвом слова, уміння працювати з довідковою та художньою літературою. Розвивати пам'ять, творчу уяву, естетичні смаки, акторські здібності. Виховувати повагу до акторської діяльності, кращі моральні якості людини – готовність прийти на допомогу, доброту, вміння цінувати дружні стосунки.
Тип уроку: урок-вистава
Обладнання: книги Л. Мовчун, реквізити, костюми до п’єси-казки, малюнки, довідкова література, фотоапарат, фотографії, музичний центр, фонограми пісень із дитячих мультфільмів; девіз уроку: «Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом» Л. Костенко.

                                                                                      Хід уроку

І. Організаційний момент

Сьогодні у нас незвичайний урок:

До світу театру ми зробимо крок.

Акторами з вами були ми не раз,

Та знову здивує усіх третій клас.
Ми будем митцями: ми вмієм творити!

То ж час урочисто завісу відкрити!
Девіз наш ми разом усі зачитаймо
І в казку театру скоріш вирушаймо!
Учні: Віддай людині крихітку себе.
За це душа поповнюється світлом
                                                        Л.Костенко
ІІ. Підготовка до вивчення нового матеріалу
1. Повідомлення вчителя

Сьогодні у нашому класі буде незвичайний урок, тому що його будете творити ви – учні. І сьогодні ви будете митцями. Всі помандруємо у казковий світ театрального мистецтва.
Саме казка нас навчає справедливості, розуму, доброті та сміливості. А коли казку творять діти, то її сила подвоюється.
2. Робота з акровіршем
Коли не було ні землі, ні неба,
А лиш думки промінням засвітились,

З думок вона створила світ для тебе:

Казкові царства у словах зродились,
А людям, як Яйце-райце, – розкрились!

3. Актуалізація опорних знань
– Кожен з вас відкриває красу слова, мистецького самовираження по- своєму. Для когось це пов’язано з бабусиною колисковою, дідусевими приказками, материнською казкою, батьківською мудрістю. Багато кому відкрилося нове відчуття слова і дії в особистому переживанні казкових подій під час підготовки до вистави. Переглядаючи виступи ваших однокласників, ви обміняєтеся своїми враженнями, досвідом мистецької постановки.
– Слухання вірша Наталі Забіли
Затихнув гомін.
В залі згасло світло,
і, враз заполонивши всі чуття, розсунулась завіса...
І розквітло
життя – мов казка,
й казка – мов життя...

ІІІ. Засвоєння нового матеріалу
1. Повідомлення теми і мети уроку

Сьогодні у нас урок-вистава. Творимо виставу. Л. Мовчун «Горіхові принцеси»
2. Мотивація навчальної діяльності
Українці здавна шанують і люблять театральне мистецтво, пишаються своїми відомими акторами, які славлять Україну на сценах українських та світових театрів.
Театральне мистецтво – це вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою сценічної дії акторів перед глядачами. Головною особою театральної дії є актор, у його творчості втілена суть театру: здатність захоплювати глядачів художнім відтворенням життя. Основною особливістю театрального мистецтва є його неповторність у часі: кожен спектакль існує тільки в момент його відтворення.
Кожен з вас у певній ситуації відчував себе актором. Хтось грався з друзями, виконуючи відповідні ролі, багато хто з учнів виступає на сцені, презентує свої досягнення, відвідуючи гуртки.
І всі ви знаєте, що для виступу обов’язково потрібна підготовка. Сьогодні на уроці ми доторкнемося до натхненної, творчої і насиченої праці актора.
3. Підготовчі вправи
Мистецька розминка.
Гра «Читаю навпаки»
На дошці записані слова, які треба прочитати справа наліво (Київ, Дніпро, Коцюбинське).
в ї и К о р п і н Д е к ь с н и б ю ц о К
Що означають ці слова?

Змагання скоромовців
Скрипу – скрипу скрипле сніг, зорі скрапують до ніг. Мандрував вовк із вовчихою та вовченятами.
Футболіст футболістові футболку подарував.
Гра «Мозковий штурм».
– Як ви розумієте слова Л. Костенко, що стали девізом нашого уроку?
– Про що розповідає вірш Наталі Забіли?
– Хто з вас був у театрі?
– Як потрібно себе вести під час перегляду вистави?
– Хто виконує ролі героїв казок?
– Кого з відомих акторів сучасного театрального мистецтва ви знаєте?
4. Фронтальна робота.
а) Створення асоціативного куща «Театр».
(Актори, сцена , декорації, реквізит, дійові особи, гардероб, вистава, п’єса, антракт).
б) Ознайомлення з виставкою книг, автор яких Л. Мовчун.

в) Відомості про автора.
Леся Мовчун
Талановитий автор чудових поезій, драматичних творів, казок та оповідань для дітей Леся Мовчун – ще й серйозний мовознавець. Вона укладає словники: і академічні, і для учнів. На українському радіо письменниця веде авторську передачу «Цікаве мовознавство» для школярів.
Леся Мовчун народилася 1969 року в учительській родині в Києві. Щоліта на канікулах у мальовничому подільському селі на Вінниччині дівчинка прислухалася до співучого українського слова й відкривала його чари. Тому й не дивно, що її професією стало вивчення рідної мови.
Для дітей Леся Мовчун написала збірки «Неслухняні яблучка»,
«Чепуриться черепаха», «Для чемних ведмежат», «Кактусове королівство», «Ви такого ще не чули» та ін.
А ще в неї є своя рубрика «Наш скарб – рідна мова» в журналі «Барвінок», куди їй сотні дітей пишуть листи із запитаннями про мову та відповідями на її завдання. Тож і ви зможете поспілкуватися з письменницею, написавши їй листа в «Барвінок».

Фізкультхвилинка

5. Гра «Творча майстерня»
Клас ділиться на групи «Історики», «Мистецтвознавці», «Театральні експерти», «Пошуковці» для групування та презентації матеріалів до теми.
Група «Історики»
Повідомлення «Історія театру»
Театральне мистецтво України бере початок із глибокої давнини. Наші предки навіть у круговерті щоденних своїх проблем намагались знаходити час для того, аби з головою зануритись у світ перевтілень. Ще в народних іграх, танцях, піснях та обрядах розігрувалися сцени з життя. Вже в XI столітті своїми театральними виставами уславилися скоморохи, елементи театрально дійства були й в церковних обрядах, коли діти долучались до Різдвяних вистав. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві.
Перші зразки драми виголошували прилюдно учні братських шкіл. І вже у вісімнадцятому столітті на Наддніпрянщині народилися перші театральні осередки. Пізніше в Києві (1806), Одесі (1809), Полтаві (1810) з'являються перші театральні споруди.
Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами І. Котляревського, який очолив театр у Полтаві, та Г. Квітки-Основ'яненка, який організував діяльність театру в Харкові.
У другій половині XIX ст. в Україні поширився аматорський (любительський) театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали творчість видатні діячі українського театру – драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Велика роль у розвитку українського театру належить видатній родині Тобілевичів. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька.
«Українська сцена – це я», – могла сказати про себе видатна театральна актриса трагедійного, комедійного та музичного жанрів М. Заньковецька (1854– 1934).
Дивлячись на її гру, глядачі плакали і сміялись, і ніхто не міг подумати, що Марія Костянтинівна не мала професійної освіти. З шістнадцяти років вона брала участь в аматорських виставах. Спеціально для актриси М. Кропивницький і М. Старицький писали та ставили п'єси.
За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів. Українське драматичне мистецтво стає відомим і в Європі.
Група «Театральні експерти»
Повідомлення «Київські театри»
Національна опера України ім. Т. Г. Шевченка
Національна опера України імені Тараса Шевченка – видатний творчий колектив, який увібрав у себе найкращі традиції української культури у призмі історичних подій.
Зведення сучасної будівлі театру у стилі французьке відродження розпочалося у 1898 році за проектом Віктора Шретера.
У серпні 1918 р. були поставлені, перекладені українською мовою опери:
«Галька», «Фауст», «Травіата», «Черевички», «Казки Гофмана», «Богема»,
«Продана наречена», «Русалка», «Сільська честь», «Жидівка», «Мадам Батерфляй».
У післявоєнний період актори театру нагороджені Державною премією ім. Т.Г. Шевченка, а постановка Анатолія Шекера балету «Ромео і Джульєтта», здійснена у 1971 році, була відзначена медаллю ЮНЕСКО як найкраща інтерпретація твору С. Прокоф’єва.
Імена київських митців з'являються на афішах багатьох зарубіжних театрів. Анатолій Кочерга та Вікторія Лук'янець співають тепер на найпрестижніших оперних сценах Європи. З тріумфом виступають у Метрополітен-опера та Нью- Йорк Сіті-опера Володимир Гришко, Михайло Дідик. Вистави київської трупи із захопленням слухали і дивились в останні роки у Німеччині, Франції, Швейцарії, Канаді, США, Мексиці, Данії, Іспанії, Італії, Японії, Польщі, Угорщині, Австрії, Голландії.
Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка
Історія театру Франка, як і історія будівлі, у якій він розташований, насичена великою кількістю імен та подій. Приміщення театру збудоване у 1898 році на Миколаївській площі, що з’явилась на місці засипаного ставка, в межах маєтку київського професора Ф. Ф. Мерінга.
Театр ім. І. Франка заснований у Вінниці 1920 року під керівництвом Гната Юри. У 1923 році театр був запрошений у Харків. А влітку 1926 року театр переїжджає до Києва.
Над музичним оформленням вистав працювали К. Данькевич, Л. Ревуцький, О. Білаш, М. Скорик та інші композитори. Указом Президента України від 11 жовтня 1994 року театру надано статус Національного. Від кінця 2001 року до 2012 року театр очолював відомий народний артист України Богдан Ступка.
Київський національний академічний театр оперети
Київський національний академічний театр оперети знаходиться в приміщенні колишнього Троїцького народного дому, збудованого на початку ХХ-го століття на благочинні кошти.
Сучасна реконструкція театру проектувалася групою архітекторів під керівництвом лауреата Шевченківської премії Е. М. Бикова.
У приміщенні Народного Троїцького дому 1907 року М. Садовським був заснований перший стаціонарний український театр. Корифеї, які працювали в театрі від початку свого існування, – визначні постаті не лише в театральній, а й у громадсько – політичній сфері, які працювали в ім’я становлення української національної свідомості – Марія Заньковецька, Марко Кропивницький Панас Саксаганський, Микола Садовський, та інші. Саме в Київській опереті свого часу відбулася прем’єра вистави «Наталка Полтавка» видатного українського композитора Миколи Лисенка.
Київський Державний Академічний театр ляльок
Театр заснований 27 жовтня 1921 року при Київському театрі для дітей ім.
Івана Франка (сьогодні Театр юного глядача на Липках).
У 1946 році І Премія на Всеукраїнському огляді театрів ляльок, на якому було показано виставу «Вовк та семеро козенят» у постановці Я. Жовинського. Надзвичайно високий професійний рівень акторського складу театру дозволяє здійснювати будь-який задум режисера і драматурга. Результатом щоденної наполегливої і напруженої праці творчого колективу театру є великий репертуар, де представлені кращі здобутки української та світової лялькової драматургії. З 1991 року виступають організаторами Міжнародних фестивалів театрів ляльок, в яких брали участь видатні терти ляльок з багатьох країн світу, а саме Бельгії та Австрії, Канади та Словаччини, Фінляндії та Японії, Китаю, Швеції. 30 жовтня 2002 року Рішенням Колегії Міністерства культури і мистецтв України за видатний внесок у розвиток українського театрального мистецтва Київському державному театру ляльок надано статус академічного театру.
Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей та юнацтва
Історія театру почалася в червні 1982 р.
На сцені Оперної студії консерваторії ім. П. І. Чайковского театр дебютував трьома виставами: дитяча фантастична опера М. Лисенко «Зима і Весна», балет «Мальчиш-кибальчиш» М. Сильванського, опера-казка «Чарівна музика» М. Мінкова.
Великою заслугою театру є включення в репертуар великих творів кантато-ораторіального жанру: «Реквієм» Морцарта, «Stabat mater» Россіні,
«Карміна Бурана» Карла Орфа і «Реквієм» Альфреда Шнітке.
Київський муніципальний академічний театр ляльок
Київський муніципальний академічний театр ляльок, як самостійна творча одиниця, виник на основі філіалу Республіканського театру ляльок, що був заснований в 1981 році. Самостійно колектив розпочав свою діяльність 31 серпня 1983 року. Лише в 1997 році колектив оселився в приміщенні колишнього кінотеатру «Ровесник», неподалік від станції метро «Чернігівська», де знаходиться і до сьогодні.
Видатною подією для колективу стало надання нашому театру статусу Академічного. Це відбулося 17 жовтня 2007 року.
Репертуар Київського муніципального академічного театру ляльок складають казки народів світу. Колектив здійснює постановки за відомими творами Вільгельма Гауфа, Шарля Перро, братів Грімм, Астрід Ліндгрен, Алана Мілна, Ганса Крістіана Андерсена, а також за творами українських відомих драматургів: Всеволода Нестайка, Григорія Усача, Юфима Чеповецького та інших.
Київський академічний театр юного глядача на Липках
Київський академічний театр юного глядача на Липках найстаріша й традиційно головна театральна сцена міста для глядачів дитячого віку.
Був заснований 1924 року Олександром Соломарським та Іриною Дєєвою, композитором І. Віленським як Державний театр для дітей ім. І. Я. Франка. Перша прем'єра – «Мауглі» за Р. Кіплінгом – відбулася 8 листопада.
Починаючи від 1954 року Київський театр юного глядача розмістився в історичній частині столиці України – на Липках на Печерську.
Повідомлення «Ти в театрі»
До театру приходять завчасно (за 15-20 хвилин до початку вистави), щоб спокійно здати свій одяг у гардероб, відшукати своє місце. Відвідини театру – це маленьке свято, тож подбайте про своє вбрання та зовнішній вигляд.
 Якщо хлопчик і дівчинка йдуть між рядами до своїх місць, то хлопчик має бути попереду.
 Якщо ряд вільний, глядачі йдуть, повернувшись обличчям до сцени, якщо ні, проходити потрібно обличчям до тих, хто вже сидить.
 Уникайте шуму, коли сідаєте або підіймаєтесь зі свого місця.
 Не розмовляйте під час вистави.
 Не схиляйте голову один до одного, бо це заважає тим, хто сидить за вами.
 Із зали не можна виходити під час вистави без крайньої потреби.
 Під час вистави не можна їсти. Група «Мистецтвознавці» Повідомлення «Актор та його робота»
Актори – це виконавці ролей у театральних виставах. Виконувати ролі – незвичайна робота, це мистецтво створювати на сцені образ людини, дійової особи п'єси. Зіграти роль, – а вона може бути позитивною чи негативною, – означає перевтілитися у свого героя.
Актори – дуже спостережливі люди, у них добре розвинена уява, пам'ять, здатність яскраво виявляти почуття і переживання, тобто емоції. Основним в акторській професії є також уміння володіти словом. Актори повинні говорити сценічною мовою. А це уміння теж мистецтво, якого навчаються; в театральних вузах навіть викладають такий предмет – культура й техніка мовлення.
Та найосновніше для актора – це талант. Звідки він береться? Невже його дарує природа тільки своїм улюбленцям, чи його можна самому розвинути в собі? Окрім природних даних, талант розвивається наполегливою працею, спеціальними вправами. Бути актором – означає від спектаклю до спектаклю складати іспит глядачам. Такі іспити складали тільки на «відмінно» видатні українські актори.
Група «Пошуковці»
Повідомлення «Театральні терміни»
Антракт– перерва між відділами концерту чи діями вистави.
Артист – той, хто публічно виконує твори мистецтва; ще – той, хто досяг високої майстерності в чомусь.
Афіша – оголошення про якусь подію (спектакль, концерт, збори), що вивішується на видному місці.
Вистава – показ п'єси, опери, балету тощо; спектакль.
Гардероб – приміщення в установі, театрі тощо, де зберігається одяг відвідувачів.
Партер – нижній поверх залу з місцями для глядачів.
Сцена – спеціальна площадка, місце, де відбувається вистава.
Театр – установа, організація, що здійснює сценічні вистави з певним колективом артистів, а також приміщення, де відбуваються вистави.
Фойє – приміщення у театрі, кіно, клубі тощо, призначене для перебування глядачів під час антракту (перерви).
Театральне мистецтво – це вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою сценічної дії акторів перед глядачами.
Актори – це виконавці ролей у театральних виставах.
Декорація – це оформлення художником сцени і спектаклю як місця дії.
Костюмер –працівник театру, який готує костюми до вистави.
Вчитель. Молодці, діти, добре попрацювали наші групи. Зібрали дуже цінний матеріал, який буде зберігатися у класі.
6. Динамічна хвилинка
Гра «Пантоміма»
Продумай, якого героя хочеш зобразити
Намагайся лише рухами, жестами, мімікою показати свого героя так, щоб однокласники його вгадали
Гра «Упізнай героя»
 Ясноока, горнолика – …(Джоан)
 Юна – …(Ніколь)
 Мудрий – …(король)
 Хитренька – …(фея)
 Бідолашний – …(Принц)
 Кмітливі – …(принцеси)

7. Виступи учнівських груп (театральних колективів).
Вистава Л. Мовчун «Горіхові принцеси».

ІV. Закріплення вивченого матеріалу
1. Підсумкова бесіда

–Хто автор п’єси-казки «Горіхові принцеси»?
–Яка головна думка цього твору?
–Які почуття викликав у вас цей твір?
–Хто позитивні герої казки, хто негативні?
–Кому ви співчували?
–Чиї дії засуджували?
–Доведіть, що «Горіхові принцеси» – чарівна казка.
–Яку інформацію про театральне мистецтво ви отримали сьогодні, що була вам невідома?

V. Підсумок уроку
Молодці, діти. Ви добре впоралися зі своїми завданнями. Ваша робота заслуговує на шквал аплодисментів. Герої цієї казки навчають нас бути справжніми друзями, завжди приходити на допомогу тому, хто потрапив у біду і вірити у те, що добро завжди перемагає зло. Адже недаремно відома українська поетеса Л. Костенко сказала такі слова: «Віддай людині часточку себе. За це душа поповнюється світлом».
На завершення уроку хочу надихнути вас на продовження вашої творчої мистецької діяльності словами Л. Мовчун.
«Творчість для мене – це форма існування думки. Думка – це озвучений образ. А образ – маленький атом моєї внутрішньої галактики».Л. Мовчун
Оцінювання творчої діяльності учасників груп.

Категорія: Уроки | Додав: (01.08.2017) | Автор: Грінчак Світлана Петрівна
Переглядів: 3454 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!