Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Уроки [ Додати статтю ]

Література рідного краю «А сопілка, сопілка, сопілка з калиновим голосом Буде довго сміятися, плакати довго в мені».

ЗОШ І-ІІ ст. с. Великий Окорськ
Локачинської райдержадміністрації
Волинської області

Тема.

«А сопілка, сопілка, сопілка з калиновим голосом
Буде довго сміятися, плакати довго в мені».
Ігор Павлюк



Підготувала: Л.С. Яковюк,
вчитель української мови
та літератури

 

Тема. Література рідного краю.
«А сопілка, сопілка, сопілка з калиновим голосом
Буде довго сміятися, плакати довго в мені». Ігор Павлюк
Мета уроку: ознайомитися з життєписом Ігоря Павлюка; розкрити художню майстерність автора, під час аналізу поезій сформувати духовні цінності учнів,; виховувати в учнів національну свідомість, високу духовність; прищеплювати любов до Слова.
Обладнання: виставка книг поета, збірки поезій «Сопілка», фільм «Між Бугом і Богом», аудіозапис пісні «Сопілка».
Тип уроку: урок-зустріч.
...Ігор Павлюк походить із поліського краю.
Цей регіон має особливе магічне звучання…
                                                                            Мо Янь
(лауреат Нобелівської премії з літератури)

                                                                                                       Хід уроку
І. Організаційний етап.
- Добрий день, дорогі учні і гості! Якщо день починається з посмішки, то можна сподіватися, що він пройде вдало. Давайте сьогоднішній урок проведемо з посмішкою. Посміхнімось один одному.

ІІ. Мотиваційний етап.
Вчитель. У мене в руках всім відомий музичний інструмент – сопілка. Вона буває калинова, вербова, яворова. Про неї складено багато легенд, казок. Вона оспівана в піснях та поезіях. Тож послухам її голос.
Звучить мелодія сопілки.
(На фоні музики). Мелодія сопілки – це голос душі – ніжний, чарівний, сумний і тривожний, привабливий і неповторний. Музика всесильна. Вона здатна долати тугу, творити красу, перемагати зло, повертати до життя.
Завдання для учнів: доторкніться до сопілки, передаючи з рук в руки, і продовжте речення: «Коли торкаюсь сопілки , я відчуваю…»
Вчитель. Слухаючи мелодію сопілки, я уявила картину весняного пробудження природи. Предковічний волинський ліс, голубі плеса озер, оспівані нашою землячкою Лесею Українкою у знаменитій «Лісовій пісні». Природна краса Волині, її джерела напоїла снагою не один літературний талант. Таланти не обминули і наше мальовниче село Окорськ, що розкинулось на берегах чарівного озера. Тут народився український письменник, науковець Ігор Зиновійович Павлюк.
Шановні друзі! Сьогоднішнього уроку ми чекали з нетерпінням, адже він особливий. Це свято зустрічі з поетом – І.З.Павлюком, доктором наук із соціальних комунікацій, професором кафедри української преси Львівського національного університету імені Івана Франка.

ІІІ. Оголошення теми й мети заняття.
«А сопілка, сопілка, сопілка з калиновим голосом
Буде довго сміятися, плакати довго в мені».
Вчитель. Сопілка буде символом нашого уроку. Мелодія якої допоможе відчути безмежну, глибоку любов поета до рідного краю, яка, мов журавля, повертає його з усіх доріг на отчі пороги, до стежини, на якій сліди бабусь і дідусів.
1. Біографічні відомості про Ігоря Павлюка (випереджувальні завдання для учнів).
1учень. Ігор Зиновійович Павлюк народився 1 січня 1967 року в селі Малий Окорськ Локачинського району на Волині. На жаль, доля розпорядилась так, що його мама Надія Олексіївна (вчителька початкових класів нашої школи) померла через 10 днів після народження сина. Тож виховувався в родині діда та баби по материній лінії в селі Ужова Рожищанського району.
Допитливий, жвавий вдачею юний Ігор був ініціатором, організатором сільських дитячих розваг, а із сьомого класу відмінно вчився у школі, допомагав у веденні домашнього господарства, оскільки з восьми років жив лише з бабусею – Тетяною Герасимівною Вовкотруб, бо його дідусь Олексій помер.
У цей же час, у сьомому класі, Ігор Павлюк написав свої перші вірші, які опублікувала шкільна газета, а він сам був запрошений в обласну літературну студію «Лесин кадуб» до Луцька, їздити на заняття якої не мав змоги, бо мусив допомагати бабусі…
У січні 1984 року, коли Ігор Павлюк закінчив навчання в Доросинівській середній школі Рожищенського району Волинської області, померла його бабуся Тетяна, яка замінювала йому батьків. Отож, хлопцеві довелося майже півроку жити на квартирі в матері одного померлого воїна-афганця в тому ж селі Доросині.
Попри все школу закінчив із золотою медаллю. Вступив до Ленінградського вищого військового інженерного училища, яке залишив на другому курсі, коли почав писати вірші, за що був висланий у Забайкальську тайгу будувати автомобільну дорогу із в'язнями.

2 учень. Родина Павлюків проживає в нашому селі Малий Окорськ. У гіллі родового дерева поета Ігоря Павлюка висвітлена драматична історія нашого народу, а своє прізвище Ігор Зиновійович асоціює із прізвищем відомого гетьмана українського козацтва Павлюка (Бута), про якого він написав драматичну поему «Бут».
Прадід (Андрій Зиновійович Павлюк) та прабаба були репресовані за участь у національно-визвольних змаганнях (ОУН) 1942-1946 роках, вислані на спецпоселення в м. Кисельовськ Кемеровської області, де і померли у 1955 році, посмертно реабілітовані в 1991 році.
Прадід Павлюк Андрій Зиновійович — як земельний власник спілкувався із відомим громадсько-політичним діячем В’ячеславом Липинським, який жив у сусідньому селі Затурці. Дідова сестра – бабуся Наталя, згадувала, що він «приїжджав бричкою до батька»). Дідусь поета — Павлюк Яків Андрійович був досить набожною людиною і хотів, щоби його онук Ігор став священиком.
Батько Ігоря – Павлюк Зиновій Якович – все життя працював на різних інженерно-технічних посадах у колгоспі «Промінь» рідного села, де жив зі своїми батьками та донькою – Ігоровою сестричкою Тетяною. В юності він також писав вірші Помер у 2011 році. Зараз в селі Окорськ проживає сестра Тетяна та брат Володя по батьковій лінії.
Ігор Павлюк по-синівськи шанує своє родове гніздо, глибоко відчуваючи свій зв'язок з рідним краєм. Це відчувається в романі «Паломник».
Уривок «Окорськ» із роману «Поломник» читає Солодинська Аня.
3 учень. Після військової служби повертається на рідну Волинь. Працює корреспондент Ківерцівської районної газети. 1987 року вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив із відзнакою. Після закінчення працював у релігійній пресі, готував передачі на радіо. Муза поезії не зраджувала Ігоря Павлюка. Він відвідував літературну студію «Франкова кузня» при Львівському університеті, керівником якої пізніше став, підкорив усі найвищі вершини Карпат, освоїв Крим, східну та центральну частини України. Після виходу у світ у всеукраїнському видавництві «Каменяр» (1990 року) першої поетичної книжки «Острови юності» ім’я Ігоря Павлюка як поета почали все частіше згадувати на всеукраїнських літературних обширах.
1996 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Митець — Влада — Преса: історико-типологічний аналіз» в Інституті журналістики Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. 2009 р. — дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій.
Працював науковим співробітником Науково дослідного центру періодики ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України (1993–2004 рр.), викладачем Львівського Національного університету ім. І. Франка, старшим науковим працівником Інституту франкознавства Львівського національного університету ім. І. Франка, викладачем Національного університету «Острозька академія»
У цей же час Ігор Павлюк – учасник міжнародних літературних фестивалів, зустрічей ― в Естонії, у Грузії, в Росії, Білорусі, Польщі, Туреччині, Ірландії, Англії, США, Пакистані...
Твори Ігоря Павлюка перекладені російською, білоруською, польською, англійською, латиською, болгарською, німецькою, французькою, японською та іншими мовами, окремі книги поета виходили друком закордоном.
4 учень. Ігор Павлюк – лауреат Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай), лауреат премії англійського ПЕН-клубу, багатьох всеукраїнських літературних премій, міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф», доктор наук із соціальних комунікацій, член Асоціації європейських письменників.
Зараз Ігор Зиновійович працює старшим науковим співробітником відділу української літератури XX століття Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України в Києві. Він – професор кафедри української преси Львівського національного університету імені Івана Франка, член редколегій літературно-мистецьких та наукових часописів. Ігор Павлюк – автор до 2 тисяч публікацій у періодиці, наукових збірниках та книгах, автор 37 окремих книг.

2. Слово вчителя. Нещодавно вийшла нова збірочка Ігоря Павлюка «Сопілка». У виданні представлено поетичні твори, які включені до оновленої програми з української літератури. Розпочинається вона віршем «Дівчинка». Зараз ми переглянемо уривок фільму «Між Бугом і Богом», де Ігор Павлюк, головний герой фільму, ділиться спогадами про історію написання цього вірша.
Перегляд уривка фільму «Між Бугом і Богом».
Вчитель. Для того, щоб краще осягнути і зрозуміти творчість нашого земляка Ігоря Павлюка, потрібно прочитати не один десяток його віршів. Не просто прочитати, а пропустити крізь себе, осмислити кожне слово, зрозуміти прихований зміст творів, метафоричність поетичних образів.
Учні читають вірші із збірки «Сопілка»: «Котенятко», «Вертатись пізно», «Асоціації», «У краю волошкового літа», «Доброта», «За словом о полку Ігоревім», «Осінні роздуми», «Нашому лісові».
Вчитель. Чимало віршів Ігоря Зиновійовича стали піснями, як-от: «А я стою й дивлюся на сніги», «Доброта», «Поет і муза», «Моє село», «Сопілка» та інші. Домашнім завданням було опрацювати поезію «Сопілка», а зараз прослухаємо пісню І. Павлюка «Сопілка» у виконанні В.Сірого.
Бесіда за прослуханим твором.
- Які враження охопили вас після прослуханої пісні?
- Які дії виконує сопілка у вірші ?
- Які почуття озиваються в серці ліричного героя під впливом співу сопілки?
- Чому в душі ліричного героя одночасно поєднуються два протилежних почуттів?
- Що символізує сопілка?
( Сопілка – це голос поета, його душа. І не лише в одній поезії, а в усі збірочці відчувається безмежна любов до рідного краю, до найрідніших людей. Вірші пробуджують найчистіші почуття: милосердя, щедрість, любов.)
Скласти сенкан «Сопілка»;

Сопілка
Милозвучна, калинова
Чарує, п’янить, надихає
Чарівний світ весняної краси
Пісня 

 

Сопілка
Тоненька, вербова
Плаче, тужить, сумує
Душа страждає
Плач.

Вчитель. Дивлюся на вас, діти, і бачу, що душі випромінюють щирість, очі сяють цікавістю. Хтось трохи соромиться, переживає, а хтось навпаки – поводиться впевнено. Переконана, ніхто сьогодні не залишиться байдужим.
Уявіть, що ви – майбутні журналісти. Можливо , у вас є запитання,
які цікавлять, ви їх можете поставити нашому гостю.

Інтерв’ю з письменником.
- Чи таланило вам у житті на добрих людей?
- А звідки натхнення черпається?
- Звідки ідеї щодо тієї чи іншої теми беруться?
- А як склалася ваша творча доля сьогодні?
-У чому секрет популярності ваших збірок?
- Скільки труднощів подолено? Чи важко видати книгу?
- Які невеличкі історії з Вашого життя передували написанню збірки
- Чи отримуєте задоволення від творчої праці?
- Коли приходять натхненні Музи? Вони допомагають написати як- найкраще?
- Яка книга у вас зараз на робочому столі?
- Які нові твори прочитаєте нам?
Звучать поезії у виконанні Ігоря Павлюка.

Вчитель. Ось і пролунав для нас довірливий, щирий голос поета. Його небайдужість до всього сущого вражають. Любить рідну землю, материнську мову. Поет, науковець, виступає за розвиток української мови, історичної пам’яті, духовності нашого народу. Пише серцем сина і душею патріота.
Чи розділяєте ви поетове ставлення до Слова? До Батьківщини? Ваші відгуки вражень від зустрічі. Адже хто краще розкаже, ніж ви самі !

Слово учням.
1. Неповторне відчуття переживаєш, коли зустрічаєшся із високим гостем, поетом. Ця зустріч дала можливість зазирнути в шпаринку поетичної майстерності митця слова. Вам щиро дякую. Бажаю здійснення всіх Ваших задумів і прагнень.
2. Мені дуже подобаються Ваші вірші. Вдома маю збірки. Знаю, що за кожною короткою фразою - величезна праця, болі й радощі, сумніви й впевненість, любов і зневага. Все, що зроблено Вами, говорить про величезний талант, талант винятковий, народний. Ми щасливі, що народилась в нас така творча людина , людина великого серця і доброї душі.
Ми гордимося тим, що наша земля народжує таких співців.
3.У моїх очах Ви обдарований поет, вчений, патріот, принципова і чесна людина. Я захоплююсь вашим талантом. Уклін Вам, нових творчих злетів!
4. Я дуже люблю свій край, нашу Волинь. Пишаюся, що в нас є такі талановиті люди, які викликають повагу вже при першій зустрічі. Адже вони присвятили своє життя благородній і складній справі - слову. Ваші книги вчать нас любові до рідної землі, пробуджують найчистіші людські почуття: щедрість, доброту, милосердя.
5. Збірочка «Сопілка» відкриває перед нами Ваш дивосвіт. В ній відчувається безмежна любов до рідного краю, віра в мудрість народу, життєдайна сила слова. Ці вірші розмовляють із вічністю., поєднують глибинне, таємниче і водночас такі трепетні, щирі. Дякую Вам за них.

Вчитель. Не кожному на землі судилося віднайти й почути свою музику, музику власної душі. Ви спитаєте: а той, хто її віднайшов, хто він ? Певно, дехто з вас уже здогадався: він Поет!
Шанований Ігорю Зиновійовичу! Ваша музика – прекрасна! Бентежить, хвилює і захоплює, полонить.
Сьогодні ми припали до цілющого поетичного джерела поета-сучасника, наші душі просвітились і запалились іскоркою вдячності і гордості за Вас, Ігорю Зиновійовичу. Ви своєю творчістю довели, що тільки з любові до рідної землі, близьких і рідних людей народжуються поети і поезія. Ваші поетичні й ліричні твори стали окрасою нашої літератури. Спасибі за приємні хвилини спілкування! До скорої зустрічі!

Категорія: Уроки | Додав: yakovyuklesya (11.03.2018) | Автор: Леся Степанівна Яковюк E
Переглядів: 842 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!