Методичні рекомендації класному керівнику 5 класу (практичний матеріал) - "Методична скарбничка" - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" [ Додати статтю ]

Методичні рекомендації класному керівнику 5 класу (практичний матеріал)

Загородня Н.В. Борецька Н.О. Поради шкільної мами (5клас) (посібник для класного керівника 5 класу) ДОДАТКИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ Додаток 1 Від 24.05.13 № 1/9-368 На № від Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управлінням (департаментам) освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій Інститутам післядипломної педагогічної освіти Загальноосвітнім навчальним закладам Про організацію навчально-виховного процесу у 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів і вивчення базових дисциплін в основній школі від 08.07.13 № 1/9-480 Про методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2012/2013 навчальному році МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ Від 04.06.2013№¬¬¬¬14.1/10-1654 УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 344/2013 Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року Додаток 2( БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ) Додаток 2.1 Відсутність мотивації до навчання - 10 помилок батьків (бесіда з батьками) Половина людей здаються на шляху до своєї мети, тому що їм ніхто не сказав: "Я вірю в тебе, у тебе все вийде"! Багато батьків, у яких є діти шкільного і дошкільного віку, стикаються з проблемою відсутності мотивації до навчання у дитини. Як же сформувати у школяра бажання вчитися? Як зробити так, щоб у нього не пропадав внутрішній стимул пізнавати нове, незалежно від того, скільки зусиль потрібно буде для цього прикласти? Як сформувати мотивацію до навчання у школяра, який вважає, що вчитися в школі нудно? Сьогодні ми постараємося розібратися, що таке мотивація, чому відбувається її зниження і втрата у школярів, як формується і працює мотивація до навчання, і що ви можете зробити, щоб дитина почала відчувати задоволення від процесу навчання і підвищила успішність в школі. Одна з основних проблем сучасної педагогіки - відсутність бажання і інтересу дітей вчитися, отримувати знання. У одних дітей мотивація до навчального процесу зникає, не встигнувши з'явитися, у інших - з різних причин втрачається з часом. Чому це відбувається, хто винен і в чому причини, давайте розберемося разом. У інтернеті, та і в книжкових магазинах є велика різноманітність інформації на цю тему, та і у кожного батька є своя думка із цього приводу. Проте питання залишається актуальним і до цього дня у багатьох сім'ях. Деякі батьки пропонують ставити в приклад сьогоднішніх успішних людей, олігархів, лякають роботою двірником і вантажником, а хтось упевнений, що інтерес дитини до навчання залежить від учителів і психологів, тим самим перекладаючи з себе відповідальність на плечі школи. Інші ж пропонують радикальні способи вирішення цього питання : карати за погані оцінки, позбавляти комп'ютера, планшетів, телефону, прогулянок, спілкування з друзями і солодощів за низькі бали, серед таких батьків зустрічаються і ті, хто приміняє фізичне покарання дитини. З чого все розпочинається? Помилка батьків №1 Неблагополуччя в сім'ї: дитина, що звикла до високого емоційного негативного напруження під час переживань з приводу своєї сім'ї, як правило, вже просто не реагує на проблеми з приводу навчання і оцінок - у нього просто не хвапає на це енергії. Помилка батьків №2 Відсутність чіткої організації життя дитини, недотримання режиму дня, бездоглядність в побуті - діти, які організовані окрім школи, тобто відвідують якесь цікаве для них зайняття, як правило, незважаючи на навантаження, більше мотивовані на навчання. Помилка батьків №3 Порушення єдності вимог до дитини з боку батьків (завжди є лазівка для дитини щось зробити не так, як потрібно, "зіштовхнути батьків лобами", поскаржитися бабусі і дідусеві на батьків) Помилка батьків №4 Неправильні методи виховання : пригнічення особи, загрози, фізичні покарання або, навпаки, заголублювання, надмірна опіка. Помилка батьків №5 Завищені вимоги без урахування об'єктивних можливостей дитини; розсуд злого наміру, ліні, в той час, як можуть бути об'єктивні причини для цих проявів (соматичний стан, психологічні особливості, особливості розумового розвитку і ін.) Помилка батьків №6 "Вбивання" мотивації до навчання шляхом висміювання, некоректних висловлювань, порівняння з іншими дітьми, "загорода" дитини в ситуацію неуспіху, невдачі і ін. Проектування своїх очікувань на дочку або сина - це, напевно, найпоширеніша помилка батька, що не завжди навіть усвідомлюється. Помилка батьків №7 Батьки вірять в те, що діти повинні розділяти інтереси, які були у них в дитинстві, і іноді не допускають навіть думки про те, що їх дитині це може бути зовсім не цікаво. Тиск батьків може бути тим сильніше, чим менше їм самим вдалося реалізуватися в областях, що цікавлять їх. Рекомендації батькам:  Дорослі часто говорять дітям про те, що "не вчитимешся - станеш двірником". Така далека перспектива ніяк не впливає на мотивацію до навчання. Дитину цікавить найближча перспектива. Але йому важко, він не справляється. Труднощі в навчанні формують небажання вчитися у тих, кого батьки не привчили їх долати. Як правило, такі діти не люблять вчитися. Причиною відсутності мотивації може бути і минулий невдалий досвід (двічі не вийшло, третій раз і не намагатимуся). Батькам необхідно учити дитину "не здаватися", а продовжувати прагнути до результату, вірити в себе і свої сили, і тоді результат не змусить себе чекати.  Не чекайте негайних успіхів - зніміть із цього приводу "рожеві окуляри". Можуть бути падіння, "тупцювання" на місці. Але якщо ви послідовно і систематично працюватимете над питанням підвищення учбової мотивації своєї дитини, то неодмінно буде зліт.  Дуже важливий період в житті школяра - перехід в середню ланку. З'являються нові предмети, учителі і обов'язки, сильно зростає навантаження. Навчіться слухати дитину і вникати в його проблеми. У цьому віці він особливо потребує вашої допомоги. Вивчити все, що задають в школі, практично неможливо. Саме тому пропадає інтерес до навчання. Навчіть школяра правильно планувати час і розподіляти навантаження, це допоможе і в подальшому житті.  Пам'ятайте, що Ваша дитина - це особа, не належна Вам, але до якогось моменту залежна від Вас і потребуюча Вашої підтримки і у Вашому визнанні її як самодостатньою. Додаток 2.2 Особливості морального виховання в сім’ї (батьківські збори) Мета: 1. Розкрити основні напрямки та завдання морального виховання дітей молодшого підліткового віку в родині. 2. Ознайомити батьків з ефективними формати та методами виховання загальнолюдських цінностей у школярів. Коментар: на дошці — плакат або напис з епіграфом до заходу: "...Добрі почуття мають іти своїм корінням у дитинство, а людяність, доброта, ласка, доброзичливість народжуються у праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу. Добрі почуття, емоційна культура — це зосередження людяності. Якщо добрі почуття не виховані в дитинстві, їх ніколи не виховаєш, тому що це, істинно людське, утверджується у душі одночасно з пізнанням найперших та найважливіших істин, одночасно з переживанням і відчуттям найтонших відтінків рідного слова. У дитинстві людина повинна пройти емоційну школу — школу виховання добрих почуттів". (В. О. Сухомлинський) ХІД ЗБОРІВ Бесіда. "Я" ВАШОЇ ДИТИНИ Людська особистість — це органічне, нерозривне ціле, у якому переплітаються та взаємодіють часом найрізноманітніші, але найтіснішим чином пов’язані якості — і гарні, й погані. Кожна мати, кожен батько прагнуть виростити свою дитину, своє майбутнє, такою людиною, яка була б наділена лише позитивними якостями — доброю, щирою, сердечною, здатною на співчуття, розуміння ближнього,— всіма тими чинниками, які ми називаємо людяністю, моральністю, загальнолюдськими цінностями. І це не дивно: адже тільки на таку людину, близьку їм не лише фізично, а, насамперед, духовно,— зможуть розраховувати батьки в літньому віці; лише така особистість зможе принести користь суспільству, державі, стати її гідним громадянином. Кожна дитина — особливий, неповторний індивідуум. Є батьки, які впевнені: бувають діти самі по собі хороші й самі по собі погані. Але це помилкова думка. "Самих по собі" дітей не буває. Визначальну роль відіграє батьківський вплив. І всі враження дитини, його світосприймання, світовідчування залежать майже цілком від сім’ї. Якщо взяти такі риси характеру, як доброта, чуйність, щедрість, жадібність, байдужість, егоїзм, гуманність, замкненість, товариськість та ще багато важливих рис особистості, неважко побачити, що всі вони лежать на межі "я" і "не я", на лінії зіткнення та взаємодії особистості з навколишнім світом. Здавалося б, уявлення про те, що інша людина для себе таке ж "я", як твоє для тебе, природне. Але між знанням та відчуттям цього існує певна дистанція. І, можливо, у максимальному скороченні її і полягає найголовніша задача виховання. Звідси народжується інтерес, повага до ближнього, визнання за ним права на власну думку, увага до його потреб. А поруч із цим стоять вимоги чесності, товариського ставлення, добросовісного виконання своїх батьківських обов’язків — цілий комплекс різноманітних почуттів: естетичних, етичних, вольові якості характеру тощо. З одного боку, дитина дуже чуйна, довірлива, товариська, наївна, відкрита, щедра. З іншого боку, їй властиві егоїзм та егоцентризм. І не лише властиві, але і в певній мірі необхідні. Тому що дитині в безмежному світі потрібно скоріше вичленити себе із навколишньої дійсності, створити своє індивідуальне "я". Це відбувається інтенсивно, і хоча слабшає з часом, але все ж триває багато років та періодично дає перехід кількості у якість у вигляді відомих вікових криз. Без уваги до самого себе, без жаги самоутвердження людська особистість не почне складатися. БАТЬКИ ТА ДІТИ — ШЛЯХИ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ Немає таких батьків, які свідомо добивалися, щоб їх дитина росла черствою, грубою, злою. Ні, її щиро хочуть бачити лагідною, чуйною, доброю і по мірі сил, вільного часу, педагогічної інтуїції займаються плеканням позитивних якостей. Але в одних батьків, здавалося б, всупереч їх старанням, нічого не виходить. В інших же, навпаки, без особливих зусиль все йде як слід. Значить, у цих, інших, інша, більш здорова атмосфера в родині. Але, окрім того, успішність виховання означає, що дитина від народження зайняла вірне місце в емоційній структурі сім’ї, що близькі знайшли та утвердили у спілкуванні з нею правильний тон. Дитина — ще не доросла людина. Її слід любити. Більш того, її треба поважати, про що часто не здогадуються найніжніші батьки, примудряючись суміщати пристрасну прихильність до дитини з приниженням її гідності, ігноруванням її суджень, думок, прагнень. Дитина болісно сприймає таке ставлення, особливо в молодшому підлітковому віці, коли світовідчуття загострюється і відбувається інтенсивне формування моральних основ юної особистості. Ніякої зневаги, ніякого пригнічення з боку дорослих не повинно бути. Під пригніченням ми розуміємо постійні нагадування дитині про її залежне положення, зловживання своєю владою над нею, надмірні покарання тощо. Звичайно, дитина має слухатися батьків, але не бути рабом, а підкорятися родинній дисципліні, яка, як правило, накладає певні обов’язки на всіх членів сім’ї. Дитина не повинна відчувати якусь особливу виключність свого положення серед дорослих — ні в хороший, ні в поганий бік, а бути членом невеликого, але міцного колективу. Вона повинна мати право на власне дитяче життя, але ні в якому разі не позбавляти особистого життя батьків, не перетворюватися у єдиний сенс їх існування. У міру того, як дитина навчається доброти, уважності, чуйності, як формуються у неї поняття про позитивне та негативне, складається і моральна категорія її совісті. Переживання сина через недостойну поведінку — переживання у вищій мірі благотворні. Знаючи це, багато батьків прагнуть за всякого зручного випадку посилити відчуття сорому в дитини шляхом довгих докорів та пояснень, від чого їй та чому має бути соромно. Але совість, сором — чуття потаємні, їх рідко виставляють напоказ, а навпаки, намагаються приховати від сторонніх. Дотик до цього сокровенного має бути тактовним, обережним та коротким. Поки ви тривало соромите та урезонюєте дитину, совість, замість того щоб заговорити голосніше, часто зовсім замовкає, змінюючись нудьгою та роздратуванням. ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ Наші діти вже вступили у досить складний період розвитку — підлітковий вік. Це зумовлює особливу увагу, в першу чергу, батьків до їх оточення, смаків, уподобань. Не можна ігнорувати і такий момент, як приятельські стосунки з усіма, якщо вони позбавлені глибини, істинного тепла, здатності до співчуття. Тут загальне — лише пусте, спільне проводження часу. Як же вберегти підлітка від поганого впливу, від марнування часу? Яку роль дитина відіграє у компанії: лідер чи виконавець? Спробуйте вирішити головне питання: чи існує у дитини власне стійке "я"? Чи не прагне вона пристосуватися до однолітків? Наскільки легко вона відмовляється від власних | захоплень та інтересів, переймаючи чужі, що не відповідають і її задаткам? Подекуди ми недооцінюємо значення виховання особистості — самобутньої, своєрідної. Іноді ми передчасно починаємо "підганяти" дитину під уявний зразок, примушуючи її бути "як усі": "Так ніхто не чинить!", "Подивися, хіба хто-небудь себе так поводить?". Добиваючись слухняності, ми для зручності посилаємося на авторитет суспільної думки. Також ми не завжди визнаємо права дитини на самостійність мислення, на самобутність поглядів: "Вважаєш, інші дурніші за тебе?", "Рано тобі ще розмірковувати ". Звичайно, не можна привчати дитину нехтувати думкою оточуючих, але не можна прищеплювати їй і безумовне підкорення цій думці, навіть всупереч самій собі. Адже суспільна думка у масштабах дитячого та підліткового життя може бути різною. Педагогічний практикум для батьків. 1. Батькам пропонується обговорити ситуацію. Ситуація для обговорення. "Олексійкова мама навчилася читати по обличчю сина майже безпомилково: опущені вії та скорботний вираз означали проблеми з оцінками, відведені вбік очі та стиснуті губи — неприємності дисциплінарні. Ну а заплакане обличчя та впертий погляд свідчили про пригоду принципового характеру. І на цей раз вираз синового обличчя не залишав у мами ніяких сумнівів. — Що цього разу? — Квасоля! — сказав Олексійко. — Яка квасоля? — Нам з біології задали намочити і проростити квасолю. Ще давно. Всі уже забули. А вчора сказали принести її в школу. За ніч же нічого ні в кого не виросло. Тільки Маринка Зуєва принесла цілу купу з великими паростками, навіть з листочками. Ми в неї все розхапали, я також. Одну їй залишили, а потім і цю у неї хтось узяв. Олена Іванівна стала перевіряти — усім гарні оцінки поставила. А в Маринки лежить у банці одна засохла квасолина. Олена Іванівна і каже: "Всі чомусь вчасно виконали завдання, а ти лише вчора згадала!" І поставила їй "пару". — Чому ж Маринка нічого не сказала вчительці? — Вийде, що весь клас бреше, одна вона правду каже? Вона заплакала, а я підвівся і сказав, що це несправедливо! Тому що всі квасолини проростила Маринка, а зовсім не ми! Тоді Олена Іванівна сказала, що вона потім розбереться у цій історії. — Що далі? — Далі, на перерві Володька та Сашко сказали, що я — зрадник, і ми стали битися. А черговий учитель записав нам у щоденники. — Горе ти моє! — схопилася за голову мама .— То одне, то інше! Більше від усіх тобі треба? Знову мені до школи іти? — Ще не викликали,— без особливої впевненості заспокоїв її Олексійко. — Викличуть! Не сумнівайся! — вибухнула мама. — І відмітку за поведінку знизять! У всіх діти як діти, а в мене якась "особлива"! Змовчати не міг?" Запитання до батьків: — Чи мала рацію мама Олексія? Як би вчинили ви на її місці? — Чи траплялися з вашою дитиною подібні прикрі випадки? Розкажіть, поділіться досвідом. 2. Батькам пропонується проаналізувати, чи немає відхилень від моральних норм у житті їхніх родин, у поведінці дитини, вжити заходів до їх усунення, якщо такі виявлені. 3. Виявити, які заохочення та покарання батьки застосовували по відношенню до сина (дочки) протягом останніх 3—4 місяців. Чи відповідають ці заходи тим рекомендаціям, які були дані у бесіді? Якщо ні, чому? Запропонувати батькам поділитися своїми спостереженнями з класним керівником. Підсумки зборів. Василь Сухомлинський писав: "... Вища мудрість батьківської любові полягає в тому, як ми, батьки і матері, вміємо розкрити перед нашими дітьми справжні джерела радощів життя, у чому бачать і відчувають діти радощі буття. Дитяче щастя за своєю природою егоїстичне. До тих пір, поки вона не відчула, не пережила на власному досвіді (а досвід сам по собі, стихійно ніколи не приходить), що найважливіше джерело її особистої радості — це праця і піт старших, вона буде глибоко переконана в тому, що мати і батько існують лише для того, щоб приносити їй радість. Учити дитину бачити і відчувати людей — це одна з найважливіших речей у важкій справі виховання людини. Батьківська любов повинна бути такою, щоб у дитини пробуджувалася чулість серця до навколишнього світу, до всього, що створює людина, що служить людині і, зазвичай, насамперед до самої людини. ... Виховання людського благородства в дитячому серці починається з максимального олюднення її ставлення до людей, одухотворення цього ставлення чистими, високими почуттями поваги до людини, і насамперед поваги до матері й батька. Переживаючи безкорисливу радість творення добра, дитина набуває дорогоцінного багатства душі: вона відчуває серцем, коли й де товаришеві, другові, милім людині, що жине поруч, треба допомогти. Дитина, що зазнала потреби робити добро, потреби в людині,— стає дуже проникливою, сприйнятливою, чутливою до навколишнього світу, до людей, до вчинків, подій, до стосунків між людьми. Які чутливі діти, що пережили радість творення добра для людей, до прикрощів, негод матері, батька! Вони відчувають, що стомлені на роботі мати і батько потребують відпочинку, що тиша, спокій, чистота в домі, краса — важливі умови тієї повноти духовного життя, яку треба дати матері й батькові. Діти, що пізнали радість творення добра для людей, серцем відчувають, що їхня погана поведінка, погані успіхи в навчанні — усе це засмучує матір і батька, а засмутити найближчу, найдорожчу людину для сердечної чуйної дитини рівнозначно злому, поганому вчинкові. ... Що ж ми залишаємо в серцях своїх дітей, батьки? — давайте частіше ставити самим собі це запитання. Будемо залишати в їх серцях моральні цінності, створені, добуті, вистраждані нашим народом за його багатовікову історію, за століття його боротьби, що утверджує високу гідність Людини. Будемо пам’ятати завжди, що найвища й найпочесніша творчість у нашому суспільстві — це творення людини". Керуймося цими порадами, і діти стануть ближчими до нас і більш відкритими для добра. Додаток 2.3. У чому сутність гуманних взаємин батьків і дітей? Мета: Розкрити сутність гуманних взаємин батьків і дітей та виробити шляхи, засоби та прийоми побудови гуманних стосунків у родині. Учасники: класний керівник, батьки, психолог. Підготовка: провести попереднє анкетування дітей; розвісити на дошці малюнки дітей на тему "малюю свою родину"; приготувати для батьків пам’ятки-поради; провести з психологом аналіз малюнків дітей. План проведення зборів 1. Повідомлення теми і порядку денного. 2. Визначення регламенту. 3. Розкриття теми. 4. Аналіз малюнків та анкет дітей (за допомогою психолога). 5. Виступи батьків. 6. Підведення підсумків та висновки. Методичні поради щодо розкриття теми. Рекомендуємо вам провести збори даної теми у формі бесіди. Інформація повинна бути подана жваво, цікаво, усі відповіді на запитання залиште на кінець бесіди. Хід бесіди: Класний керівник. Діти не можуть захистити себе від фізичного та психологічного тиску з боку дорослих, але вони вчаться у нас поведінки та взаємовідносин : крику, якщо ми кричимо, грубощів, якщо ми грубимо, жорстокості, якщо ми її демонструємо. І навпаки, добра, поведінка наших дітей породжується тільки добром і справедливістю. Жорстоке ставлення до дитини дуже часто спричиняє не каяття, а зовсім інші реакції, а саме: - Страх; - Збурення, протест; - Образу, почуття ображеності, жагу помсти і компенсації; - Прагнення до обману; - Нівелювання різниці між добром і злом, між "можна" та "не можна"; - Агресивну поведінку; - Заниження самооцінки; - Ненависть до себе та оточуючих (якщо дитину часто б’ють). Вийти зі становища або попередити ситуацію допоможуть такі поради. 1. Прислухайтеся до своєї дитини, спробуйте зрозуміти її. Вникніть у проблему дитини. Не обов’язково погоджуватися з її точкою зору, але, завдяки батьківській увазі вона відчуває свою значущість і людську гідність. 2. Приймайте рішення спільно з дитиною, дайте їй можливість приймати самостійні рішення: дитина з більшим задоволенням підкоряється тим правилам, які встановлює сама, надайте дитині право вибору, щоб вона реально відчула, що може вибирати з кількох можливостей. 3. Спробуйте попередити ситуацію або змінити її таким чином, щоб дитині не потрібно було вести себе неправильно. 4. Вимагаючи щось від дитини, давайте їй чіткі та зрозумілі вказівки. Не обурюйтеся, якщо дитина щось не зрозуміла або забула. Без роздратування роз’яснюйте сутність своїх вимог. 5. Не вимагайте від дитини відразу багато, дайте їй можливість поступово засвоїти всі ваші вимоги. 6. Не давайте дитині непосильних завдань, не можна очікувати від неї того, чого вона не в змозі зробити. 7. Не дійте зопалу. Зупиніться і замисліться, чому дитина діє саме так. 8. Подумайте, у чому полягає складність ситуації, у яку потрапила дитина, чим ви можете допомогти, як підтримати. Запам’ятайте, наші необдумані агресивні дії відносно дитини можуть бути спричинені навіть не вчинками дитини, а нашою втомою, неприємностями та невдачами, роздратуванням тощо. Гнів, вилитий на дитину в цьому разі, не навчить її нічого, а лише принижує, обурює та дратує. Важко знайти батька чи матір, які б незалежно від їхнього віку, національності, місця проживання і рівня освіти не бажали щастя своїм дітям, не мріяли про те, щоб ті виросли здоровими, розумними і чуйними до інших, у першу чергу до батьків і рідних. Однак у житті таке виховання і взаєморозуміння досягається не завжди. Протягом усієї історії розвитку людства і становлення сім’ї, зокрема її виховної функції, так і не вдалося знайти єдиного універсального рецепту успішного родинного виховання. У чому ж причина? Вона в тому, що однакових дітей, як і однакових батьків, не існує. Кожна особистість неповторна, і в питаннях взаємин між ними завжди потрібно виходити саме з цього. У колі сім’ї відбувається процес двостороннього спілкування, тобто спілкування між батьком і матір’ю та батьками і дітьми з ініціативи тієї чи іншої сторони. Тут набувається соціально-психологічний досвід, який, у міру накопичення, веде до розширення діапазону спілкування і його поширення на інших,значущих для дитини людей. У філософському розумінні гуманізм тлумачиться як визнання цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і вияв своїх здібностей, на достойне життя. У психологічному плані сутність гуманності полягає у зумовленій моральними цінностями установці щодо інших людей, здатності до переживання за них, співчуття та співпраці. Термін "гуманний" у перекладі з латини означає "людяний". Людяність як риса характеру найповніше виявляється в любові й повазі до людей і передбачає високий рівень вимогливості. Несформована або порушена гуманність стосунків між батьками та дітьми може призвести до формування або дитиноцинтричного типу сім’ї, у якій центром загальної уваги і піклування буде дитина, що спричинить формування у неї споживацького ставлення до інших, у тому числі до батьків, і байдужість до їхніх проблем, або байдужості батьків стосовно задоволення природних потреб дитини та свідомого уникання ними допомоги у вирішенні дитячих проблем, психологічного і фізичного насилля над дитиною. У сучасному житті багато прикладів таких порушень стосунків. Вони закінчуються трагедіями і для батьків, і для дітей. Джерелом упевненості людини у собі є любов до неї інших. Люблячи, людина знаходить радість у радості іншого. Кількість цієї радості визначається тим, у якій мірі їй вдалося перебороти свій егоїзм. У справжній любові ми сприймаємо людину в цілому, не поділяючи її на риси і якості, інші ознаки, тобто на те, що нам більше подобається, а що менше. Дитина потребує постійного підтвердження любові до себе, саме це почуття надає відчуття захищеності, безпеки і впевненості у собі. Однак, любов батьків до дитини, як і самі батьки, буває різною. Щоб досягнути успіху у вихованні дитини в наш час, батькам необхідно не лише засвоювати кращі надбання родинної педагогіки й оволодівати новими методами і прийомами. У сучасних умовах необхідна система виховання на основі любові та логіки. Її сутність базується на тому, що ефективність виховання досягається любов’ю, яка не означає вседозволеність, а є настільки сильною, що дозволяє дітям робити помилки і вчитися на них. Отже основи гуманних взаємин батьків і дітей формуються завдяки взаєморозумінню, визнанню і повазі особистості кожного з них, доцільному врахуванню інтересів, створенню кожному умов для самореалізації і самовдосконалення. На наступному етапі проведення батьківських зборів запропонуйте батькам знайти малюнок своєї дитини і тільки потім, за бажанням батьків, починайте аналіз малюнків та анкет. Дайте можливість записати поради психолога, обов’язково зауважте на тому, що не треба дорікати вдома дитині, якщо вам щось не сподобалося у її малюнку. Якщо дитина зрозуміє, що на батьківських зборах відбувається детальний аналіз її робіт, вона може почати хитрувати і видавати батькам те, що вони хочуть бачити. Таким чином можна загубити довірливий зв’язок з донькою чи сином. Додаток 2.4. Спілкування дорослих та дітей (тренінг для батьків) Мета: Пояснити батькам, які причини впливають на взаємовідносини між близькими, люблячими людьми та як усунути "бар’єри непорозуміння". Підготовка: приготувати картки із зображеннями людей у різних позах (наприклад, людина, яка схрестила руки на грудях та поставила ноги навхрест, яка розставила ноги на ширину пліч і поставила руки в боки, дитина, що простягла руки вперед, долонями догори). План проведення зборів. 1. Повідомлення теми та порядку денного. 2. Визначення регламенту. 3. Розкриття теми. 4. Підведення підсумків та висновки. Методичні поради щодо розкриття теми. На початку наведіть вислів одного учня шостого класу: "З моєю мамою не можливо розмовляти. Вона увесь час задає питання, я ж не злочинець на допиті." Спробуйте проаналізувати причини, через які виникає непорозуміння між близькими людьми. Обговоріть з батьками, із яких елементів складається процес спілкування, що спричиняє нашу відповідну реакцію. Після обговорення на дошці з’являється такий запис: - вербальне спілкування – слова; - тілесно-звукове (зі словами чи без) – поза тіла – інтонація – жести – м’язовий тонус – ритм дихання. Варто зупинися на кожному з елементів. Дуже проста вправа допоможе виявити, наскільки вони значущі. Запропонуйте батькам протягом однієї хвилини виказати своєму сусідові власну думку з приводу почутого. Але один із них буде говорити стоячи, а інший – сидячи на стільці; потім поміняйте їх місцями. Батьки мають намагатися, зосередившись на розмові, не втратити відчуття свого тіла при даному просторовому розташуванні. Після того як час вийде, учасники зустрічі мають поділитися своїми відчуттями. Виявляється, що у багатьох почали боліти шия та плечі, очі втомилися, деякі відчули головний біль. Той, хто вів розмову стоячи, змушений був зігнутися і дивитися вниз. Фізичний дискомфорт, який він при цьому відчув, негативно впливав на почуття і стосунки. Правда, цей вплив не завжди усвідомлюється. Усі ми колись відчували себе в ролі людини, яка сидить на підлозі у той час, як інші стоять. Це позиція малої дитини в сім’ї. Діти виростають, багато дівчат вже наздогнали своїх батьків за зростом, а інші наздоженуть їх у найближчі 1,5-2 роки. Але стиль стосунків не змінюється, хоча чисто фізично стає важко розмовляти з дітьми і відчувати себе вищим. На цю саму вправу можна поглянути з іншого боку. Що можна побачити, перебуваючи внизу? Тільки ноги. Піднявши голову догори, помічаєш ніс, підборіддя, груду, живіт – і все з порушенням пропорцій. Формується образ батьків-чудовиськ, що нависають над дитиною. І навпаки, дивлячись на дитину зверху, батьки бачать щось мале, безпорадне. Бува, що це виділення залишається на все життя. Далі слід продовжити вправи з батьками. Запропонуйте їм, перебуваючи в тих самих позиціях, спробувати торкнутися одне одного руками. Той, хто внизу, має здійняти руки, а той, хто в горі, - опустити їх. Через деякий час руки затерпнуть. Якщо батьки хочуть відчути себе більш комфортно, вони піднімають руки дитини, яка, відчувши біль, прагне його позбутися і намагається висмикнути руки-останнє, найймовірніше, буде сприяти як погана поведінка. Чи захотілося комусь із батьків, коли вони перебували в різних позиціях, відвести погляд? Якщо вони це зробили, то, ймовірно, відчули полегшення: плечі й спина розслабилися. Якщо це дозволить собі зробити дитина, то в більшості випадків вона почує: "коли балакаєш з дорослими, треба дивитися їм в очі". Її поведінка буде інтерпретуватися як неслухняність. Так оцінить цю ситуацію дорослий. Для дитини ж припинення зорового контакту може означати байдужість. Тактильні контакти також дуже важливі. Немає ані дорослих, ані дітей, які не відчули б потребу у ласці та ніжності. Якщо дитина не знаходить задоволення цих потреб у батьків, вона шукатиме його в інших людей. Запропонуйте батькам виявити, як можуть впливати на партнера поза і жести. Учасникам роздаються кілька карток із зображенням людей у різних позах. Необхідно озвучити ці малюнки і розіграти діалог, можливий за даних поз. Варто звернути увагу на те, що в житті дуже часто зустрічається розбіжність між словами та жестами. Наприклад, дорослий каже: "я тобі добра бажаю ", але при цьому грозить пальцем. У таких ситуаціях людина орієнтується скоріше на жести, ніж на слова. Алан Піз (автор " мови рухів тіла") вважає, що тільки 20-40 % інформації передається за допомогою слів, а 60-80% - за допомогою жестів. Але більшість батьків очікують, що дитина буде відповідати тільки на наші слова. Запропонуйте їм зіграти в одну відому гру. П’ять осіб мають стати одне за одним. Торкнувшись останнього, передайте йому жестами певну дію, він, торкнувшись наступного, передасть йому те, що сприйняв. Перший, коли до нього дійде черга, спробує назвати дію, що передавалася. Це різновид відомої гри "Зіпсований телефон". Різниця між життям і грою у тому, що в житті ми зазвичай не підозрюємо, в яку гру граємо. Досить типовим є такий монолог: "якщо ти будеш так вчитися, ти нікуди не підеш Усі вчителі кажуть, що на уроках ти відволікаєшся, працюєш гірше, ніж можеш. Що з тобою буде далі? Час братися за розум". Це розмова, у якій партнер не підозрює про існування іншого світу. Дорослий виходить із припущень, що дитина: - надає великого значення майбутньому; - знає, чим одна освіта відрізняється від іншої, ясно усвідомлює, що є корисним; - здатна відмовлятися від своїх бажань або приймати не свої бажання за свої; - піддається впливу авторитетів. До кого звертається батько в цій розмові? До конкретної дитини, що має невеликий життєвий досвід, який не дозволяє їй передбачити довгострокові наслідки. Ні, він звертається до образу, який перебуває у його уяві. Якщо він уважно придивиться до цього образу, то побачить, що він дуже схожий на нього самого. Запропонуйте батькам уявити себе на місці дитини. Вони живуть тихо, нікому не заважають. Раптом приходить чужинець, який прикинувся мамою, татом, бабусею або вчителем, і починає щось говорити іноземною мовою, упевнений у тому, що його розуміють. Вони відповідають своєю мовою, що не розуміють його, але він продовжує говорити та ще й сердиться. Тут вони здогадуються, що іноземець глухий, і намагаються порозумітися з ним жестами, але він сердиться, і вони змушені припинити спілкування. Дитина відчуває, що їй нав’язують деякий образ, і опирається цьому. Чи можна зрозуміти іншого? До кінця, мабуть, ні людина занадто багатозначна, але наблизитись до порозуміння можна. Додаток 3 Виховні години Додаток 3.1 Я і мій клас (бесіда) Мета: допомогти дітям зрозуміти важ¬ливість спілкування, сприяти дотри¬манню прав дитини в школі; навчити співпереживати, слухати; виховувати почуття поваги та взаємоповаги; уточнити уявлення дітей про ввічливість; учити оперувати ввічли¬вими мовними формами; виховувати бажання бути ввічливими, турботливими, чуй¬ними. 1. Розповідь вчителя з читанням оповідання. — Вивчаючи права людини, ми з вами говорили про людяність, доброту, співчуття. А для чого людині знати, як почувається хтось поруч? Вміння слухати, почуття довіри, по¬ваги і відповідальності необхідні лю¬дині. У ставленні одне до одного слід поводитись з іншими так, як би хоті¬ли, щоб ставились до вас. Ви всі — учні. Вдома та в школі вас вчать, як правильно себе поводити, як стави¬тися до однокласників. Будемо вчитися слухати, співпереживати та співпра¬цювати. Це те, що необхідне кожному в спілкуванні з однокласниками. Послухайте оповідання В. Сухомлинського "Чому?" Три тижні не був у школі Сергійко: хворів. Скучив за товаришами й за вчителькою. Радісний, збуджений, прийшов хлопчик до школи. Ось його парта, ось і товариші. Думалось йому: в очах товаришів побачить він радість і привітання. Та їхні очі були спокій¬ні й незворушні... —А ти виконав сьогодні завдання? — тільки й спитав сусіда по парті. — Виконав,— тихо сказав Сергійко й заплакав. 2. Бесіда з учнями. — З яким настроєм ішов Сергій до школи? — Що він хотів побачити в очах товаришів? — Чому заплакав хлопчик? — Приємно відчувати настрій інших людей, а іноді навіть необхідно. Зараз ми пограємо у гру, яка навчить нас розуміти почуття учнів без слів. 3. Гра "Емоції". Правила гри • Двоє учнів залишають клас. • У той час, як вони за дверима, інші діти обирають якесь почуття, яке вони мають продемонструвати. Наприклад, щастя, злість, розчарування, захоплення, нудьга, самотність тощо. • Діти, які були за дверима, повертаються, а присутні в класі розігрують обране почуття. Діти повинні відгадати його. — Чи легко було відгадати зображене почуття? — Як вам вдалось його відгадати? — Чи це добре — знати, що відчувають люди навколо тебе? — Чому? -- Що б сталось, якби ніхто не звер¬тав уваги на почуття іншого? — Уміння співпереживати — це складова частина людських стосунків. 4. Розповідь вчителя. — Життя людини — складний механізм, який залежить не тільки від зовнішніх умов, але й від внутрішнього світу людини. Кожна людина має особисте я — характер. 5. Розподіл на групи методом "Улюблений фрукт". Складові характеру. Група 1. Із чого складається характер людини? Група 2. Що впливає на формування характеру людини? Група 3. Чи бере участь сама дитина у надбанні якихось своїх якостей, звичок, рис характеру? Група 4. Що ми називаємо людськими чеснотами, а що — недоліками? (Робота в групах. Відповіді дітей (3-4 хв.) — Народжується дитина. Вона тільки з'явилась на світ, а вже потребує батьківської уваги, любові. Зараз від рідного оточення залежить, які риси характеру, звички закладаються в ди¬тини. Дитина підростає, і вже не тільки рідні мають вплив на особистість, а й інші люди — в дитсадку, в школі, у тран¬спорті на прогулянці. Книги, музика, живопис впливають на формування внутрішнього світу дитини. 6. Гра "Чарівні окуляри". — Проведемо гру ″Чарівні окуляри″. Через них можна бачити тільки гарне. Ви будете передавати їх з рук у руки, розповідати при цьому, що бачите гарного в тих людях, які поруч із вами. (Передача окулярів від дитини до дитини. Починає вчитель) 7. Характеристика учнями свого характеру. Власні спостереження. — А тепер спробуйте розповісти про свої чесноти і недоліки. Напишіть на одному листку свою хорошу рису характеру, а на іншому – погану. А потім на хмаринку ви будете наклеювати листок з негативною рисою характеру, а на сонечко – з позитивною, при цьому потрібно буде коментувати свій вибір. (Приклеювання рис характеру до сонечка і хмарки) — Як ви вважаєте, хто є причиною появи у вас недоліків? — Як, на вашу думку, їх можна уникнути? Що для цього ви повинні зробити? — Чи важко виправляти недоліки, про які вам повідомляють оточуючі? — Процес формування характеру — не односторонній. Крім зовнішніх факторів, важливі ще й внутрішні — робота мозку, серця і душі. Тільки у такому випадку можна говорити про саморозвиток особистості. — Чи може людина сама впливати й розвивати свій характер? 8. Притча "Про пихатого мандарина" Дуже давно у старовинному місті жив великий мудрець, слава про якого поширювалася далеко від його рідного міста. Проте був у місті і вельможа – мандарин, який заздрив славі мудреця. І вирішив він придумати таке запитання, на яке той не зміг би відповісти. Спіймав метелика і подумав: "А що, як спитаю у мудреця: який метелик у моїх руках, живий чи мертвий? Якщо він скаже, що живий, я стисну долоні, і метелик помре, а як скаже, що мертвий, я розтулю долоні, і метелик злетить. Тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший". Так заздрісник і зробив. Та коли запитав про метелика, мудрець, який насправді був надзвичайно розумною людиною, відповів: "Усе в твоїх руках". 9. Бесіда про ввічливість. - Сьогодні ми ще поговоримо про те, як учні повинні поводитися з дорослими, товаришами, учителями, батьками, сторонніми людьми, тобто про ввічливість. — Що, на вашу думку, означає слово ввічливий? — Є слова дуже важливі, вагомі — Батьківщина, Україна, мир. Є рідні слова та близькі — мама, тато, бабуся, дідусь, брат, сестра. А ще є ввічливі слова, які називають ″чарівними″. — Які ви знаєте ввічливі слова? — Що ви кажете, йдучи зі школи додому? — Які слова ви промовляєте за зроблену вам послугу? — Всім людям стає приємно й хороше від цих слів. Чому? — Як ви звертаєтесь до старших за віком, незнайомих людей, до вчительки? 10. Гра "Ми — ввічливі діти" — Пограємо в гру "Ми — ввічливі діти". Вам потрібно буде вставити ввічливі слова в текст. Мама послала Оленку до тітки Галі за книжкою. Оленка подзвонила у две¬рі, зайшла в квартиру і сказала... Тітка Галя саме відпочивала, дівчинці стало незручно, і вона промовила... Тьотя Галя дала дівчинці книжку. Оленка сказала... і пішла додому. — Потрібно бути ввічливим не лише в словах, а й у тоні, жестах, діях. Якщо ввічливі слова сказані грубим голосом, вони перестають бути ввіч¬ливими. Культурна людина завжди вітається і прощається, адже не відповісти на привітання неввічливо. 11. Казка про єнота. Послухайте казку "Про Єнота". Маленький єнот збирав у лісі хмиз. Він набрав велику в'язку сухих гілок і рушив додому. Йому потрібно було перейти через річку. Міст був старий, скрипучий, і єнот дуже боявся. Обе¬режно перебираючи лапами, він уже підходив до берега... Випадково гля¬нув униз. Який жах! На нього диви¬лось величезне кудлате чудовисько. Єнот швидко показав йому кулак,— чудовисько — теж. Єнот посварився на нього палкою — палкою посварили і його. Єнот ки¬нувся тікати. Захекавшись, він при¬біг додому, до мами: — Ніколи більше не піду в ліс — там хтось страшний і злий. — Не бійся,— сказала мама. — Спробуй усміхнутися йому. Єнот знову побіг до моста. Він нагнув¬ся і... посміхнувся. І що ж? На нього дивилася усміхнена істота. Малий єнот так зрадів, що зареготав. —Тепер воно буде зі мною дружити! І єнот побіг через міст на інший бік. — Чого вчить ця притча? — Наведіть приклади зі свого життя, які підтверджують правильність цієї притчі. — 12. Гра ″Хто більше знає ввічливих слів″. — Давайте пограємо в гру "Хто більше". (Діти називають ввічливі слова) — Запам’ятайте: від теплого слова і лід розмерзає. Тож будьте ввічливими дітьми! — Я хочу роздати вам Пам’ятку "Правила спілкування". Покладіть її в щоденники і не забувайте слідувати їй. (Роздати пам’ятки "Правила спілкування") Додаток 3.2 "ЩО ТАКЕ 5-й КЛАС?" (тренінгове заняття) Мета: • познайомити дітей із цілями занять, формою роботи; прийняти правила поведінки під час занять; • профілактика проблем адаптації: мобілізація внутрішнього ресурсу, уміння самостійно проявляти активну участь і співробітничати з однолітками . Завдання: • Розвивати уявлення про новий соціальний статус п'ятикласника в порівнянні зі статусом учня початкової школи; дати кожній дитині можливість представити себе іншим дітям. ХІД ЗАНЯТТЯ 1. Вправа "Ім'я та квітка". 2. Прийняття правил. 3. Вправа "Продовж фразу". 4. На дошці або в середині кола малюнок "Шкільний шлях". На ньому зображена сміття, що відображає шкільний шлях з 1-го по 10-й клас. Учасникам пропонується продовжити фразу: "У початковій школі мені найбільше запам'яталося..."; "У п'ятому класі мені хотілося б...". Усі висловлюються по колу, передаючи один одному м'яч або іграшку. Ведучий відзначає найцікавіші висловлення й оптимістичні очікування, звертає увагу на те, що всі учасники мають досить великий шкільний досвід, тому подальший шлях повинен бути легше. Яким він буде? Ведучий пропонує поговорити про те, що нового з'явилося в шкільному житті учнів у зв'язку з переходом в 5-й клас. 5. Вправа "Ті, хто" Роблять крок уперед ті, хто любить солодке; піднімають праву руку ті, у кого є кішка; присідають ті, кому подобається грати у футбол, тощо. Після закінчення вправи пропонується узятися за руки всім, хто є учнем 5-го класу. При цьому ведучий підкреслює, як багато загального в учасників. 6. Вправа "Шкільний шлях" Ведучий проводить бесіду із школярами про пройдений відрізок шляху й про те, що ще має бути. 7. Вправа "Що важливо для мене?" Учням необхідно представити, що вони з батьками надовго їдуть, щоб провести канікули на незаселеному острові. Батьки пропонують дітям взяти із собою валізу й упакувати в нього рівно три речі, найважливіші для них. Що ви оберете? Назви цих речей напишіть на аркуші паперу (5 хвилин). Далі учням необхідно прочитати список і розповісти, чому вони вибрали сааме ці три речі. 8. Обговорення • Хто-небудь вибрав те ж, що й ти? • Чиї записи тебе здивували? • Чи є на світі такі речі, які цікаві й важливі більшості з нас? • Який предмет з тих, які кому-небудь схотілося взяти із собою, був, на твій погляд, самим незвичайним? • Про кого ти довідався що-небудь нове? 9. Вправа ″Мої цілі″ Попросіть дітей написати чотири найголовніших своїх бажання або цілі (Я хочу…), враховуючи свої можливості. Скажіть: "Перш ніж написати про свою мету (бажання), хай кожен подумає, що він може зробити, щоб виконалося те, що ви хочете". 10. Аналіз заняття (зворотний зв'язок) Давайте подивимося, як пройшло наше заняття. Виберіть два листка із чотирьох, кожен з них підписаний: цікаво або нецікаво; важко або легко. Запишіть свій варіант на нашому імпровізаційному намальованому портфелі. 11. Домашнє завдання А). Подумай і запиши дома, які якості для тебе є важливими в людях, які тебе оточують (не більше 10 варіантів). Б). Знайдіть своє фото, де ви зображені у ранньому дитинстві. Я впевнена, що ви були чудовими малюками. Візьміть лист паперу, намалюйте на ньому сонечко. Приклейте фото в середину цього сонечка, в сонячний круг, вийде портрет у променях сонця. (якщо не знайдуть фото, можна намалювати автопортрет). Не показуйте нікому цей лист до наступного заняття. Задумка полягає в тому, що кожний з вас повинен буде вгадати того, хто зображений на тому чи іншому Додатки 4 Пам'ятка класному керівнику щодо проведення виховних годин Мета проведення: вивчити індивідуальні особливо¬сті учнів під час неформального спілкування; пізнавати інтереси учнів, розуміти їхні переживання та мотиви по¬ведінки; обговорювати поточні події класу, району, держави. Форма проведення: вільне спілкування вчителя з учня¬ми; бесіди на заплановані теми; обговорення актуальних статей із газет; обговорення кінофільмів, книжок, вистав; зустріч із цікавими людьми; усні журнали; засідання прес-клубу; виступи учнівських лекторських груп; дискусії; години спілкування; тренінги; екскурсії; політичне інформування учнів. Поради батькам п’ятикласників 1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом. 2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей. 3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів. 4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси. 5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога. 6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. 7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння. 8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: "Як пройшов твій день у школі?". Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень. 9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність — як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем. 10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. 11. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню. 12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі. Пам'ятка батькам п'ятикласника У ваших дітей проблемно-переломний період, тому будьте особливо спостережливими, уважними, небайдужими. У 5-му класі розширився обсяг основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час для підготовки уроків. Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками. Програми включають більше теоретичного матеріалу. Тому слід привчати дітей міцно заучувати окремі правила з математики, української мови, географії тощо. Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай удома виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів. Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах. Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників. Ніколи не поспішайте з висновками ні про дитину, ні про вчителя - прийдіть у школу, поспілкуйтеся з учителем. Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та довідкову літературу. Пам'ятайте, що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніші, цілеспрямованіші будуть ці колективи, у тим кращій атмосфері буде формуватись ваш хлопчик чи дівчинка. Це залежить від кожного й від вас теж. Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати. Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад. Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини. Умійте ставити себе на місце дитини. Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - перший ворог. Рекомендації батькам п’ятикласників Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: "Як минув твій день у школі?" Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте імена, події, деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати бесіди про школу. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поводження та взаємини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих приводів, для занепокоєння, консультуйтеся з учителем не рідше, ніж раз на місяць. Знайте програму й особливості школи, де вчиться ваша дитина. Відвідуйте всі заходи й зустрічі, організовані батьківським комітетом і педагогічним колективом. Використовуйте будь-які можливості дізнатися, як ваша дитина навчається і як її навчають. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання,але не робіть їх самі. Установіть спеціальний час для виконання домашнього завдання і стежте за виконанням цих настанов, що допоможе вам сформувати позитивне ставлення до навчання. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім установіть зв'язок між її інтересами й предметами, що вивчають у школі. Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу вдома, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни. За будь–якої можливості намагайтеся уникнути значних змін або порушень у домашній атмосфері протягом першого півріччя. Спокій домашнього життя дитини допомагає їй ефективніше розв’язувати проблеми в школі. АНКЕТА БАТЬКІВ П.І.Б. учня ____________________ клас ____________ Що в характері вашої дитини вас радує, викликає задоволеність (підкресліть відповідне): A. 1) гарні здібності до навчання; 2) добра працездатність на уроці; 3) хороші пам'ять, увага; Б. 4) сильна воля, впевненість у собі; 5) дисциплінованість, ввічливість, слухняність; 6) вміння бути завжди в гарному настрої; 7) доброта, чуйність, уважність до людей; 8) вміння знаходити спільну мову з учителями, однолітками, батьками; B. 9) уміння поводитися в суспільстві; 10) відсутність мстивості, злопам'ятності; 11) уміння трудитися, працьовитість; 12) скромність; 2. Що в характері вашої дитини вас засмучує, у чому йому необхідна допомога (підкресліть відповідне): A. 1) слабкі здібності до навчання; 2) низька працездатність на уроці; 3) погані пам'ять, увага; Б. 4) недисциплінованість, брутальність, неслухняність; 5) слабка воля, невпевненість у собі; 6) невміння тримати добрий настрій; 7) озлобленість, жорстокість, неуважність до людей; 8) невміння знаходити спільну мову з учителями, однолітками, батьками; B. 9) невміння вести себе в суспільстві; 10) злопам'ятність, мстивість; 11) невміння працювати; 12) зайва скромність. Після заповнення діагностичних анкет складається загальна діагностична карта, де зафіксовано кількість проблем, що викликають труднощі батьків. Молодому вчителю на замітку. Поради наставника Будь-який молодий учитель, який нещодавно перетнув поріг школи, зіштовхується з безліччю проблем, пов’язаних з професійною самоідентифікацією, із сприйняттям старших колег та, насамперед, утвердженням у дитячому колективі. Різка переорієнтація ролей від вчорашнього учня до вчителя зобов’язує молодого педагога шукати безболісні, комфортні шляхи адаптації в шкільному середовищі. Як достойно проявити себе, зарекомендувати відповідальним та сумлінним працівником, як знайти спільну мову з дітьми, чи потрібні компроміси між обов’язками та бажаннями? Кожного дня молоді вчителі ставлять подібні питання колегам, наставникам, друзям та, перш за все, собі. По-перше, радимо вам не боятися своїх перших кроків, адже з вашою появою в школі додаються більш сучасні педагогічні технології, нові свіжі ідеї, креативні підходи та й, звичайно, привабливі, молоді, усміхнені обличчя. Не стіни формують авторитет навчального закладу, а люди, які натхненно працюють у ньому. По-друге, сучасні діти дуже цінують та комфортніше почувають себе в оточенні молодих учителів, які володіють іноземними мовами, обізнані в сучасній музиці, модних тенденціях, молодіжних течіях, які знають, що таке «Vkontakti», спілкуються по Скайпу, вільно почувають себе в лабіринтах Інтернету та є постійними учасниками чатів і форумів. Працюйте над собою, зростайте інтелектуально, поглиблюйте свої знання з предмету, цікавтесь новинками професійної сфери, не залишайтесь осторонь активного громадського життя. Учні поважають тих педагогів, які виходять за рамки офіційної шкільної програми, не розгублюються через каверзні запитання, з гумором реагують на нестандартні ситуації та можуть стати чудовим взірцем для них самих. Сучасні школярі будуть більш відкриті та відвертіші скоріше з молодим учителем, аніж із педагогом старшого покоління. Не нехтуйте позакласною роботою. Ніщо так не зближує вчителів та дітей, як сумісна творчість (театральні постановки, конкурси талантів, волонтерська діяльність, благодійні проекти, мандрівки тощо). Головне – поважайте своїх учнів, цінуйте їхню думку та акуратно коригуйте її, якщо це потрібно. Намагайтеся бути демократичними, але без панібратства. Завжди дотримуйтеся субординації. У принципових ситуаціях дайте чітко зрозуміти, що думка вчителя повинна теж враховуватись. У кожній школі існує сьогодні психологічна служба, яка надасть вам необхідну підтримку. Обов’язково радьтесь зі старшими колегами. Вони застережуть вас від можливих помилок, максимально проінформують про існуючі проблеми, підкажуть вихід із ситуації. Для молодого вчителя важливим компонентом успіху є його зовнішній вигляд. Подбайте про свій власний стиль. Джинси залиште для вихідних або мандрівок. Для роботи придбайте 2-3 елегантних костюми та доповнюйте їх різними блузками та аксесуарами. По можливості, купіть гарну сумку та класичне взуття. Це надасть вам певної статусності та більшої впевненості в собі. Сучасні діти дуже ретельно стежать за зовнішнім виглядом учителя, помічають будь-які дрібниці, тобто надають велике значення тому, як він виглядає. І насамкінець, найважливіше. Приходьте до класу з усмішкою. Як би не складались обставини, своїм виглядом ви повинні випромінювати впевненість та оптимізм, справляти враження успішної людини. Користуйтесь чудовим висловом Марка Твена: "Якщо хочеш підняти собі настрій, підійми його кому-небудь іншому". Існує думка, що молодість – це недолік, який дуже швидко проходить. Бажаю вам, щоб у вашому випадку цей "недолік" був притаманний вам якнайдовше та перетворився у вашу велику перевагу. Література 1. Журналу "Класному керівнику. Все для роботи" ВГ «Основа» №8 2012р 2. Довідник класного керівника в запитаннях та відповідях В»Ранок» 2006 3. Довідник класного керівника в запитаннях і відповідях /Авт. Упоряд. М.Є Канцедал, О.М. Кравцова. - Х.: Веста: Вид-во "Ранок", 2007. - 384 с. 4. Книга класного керівника: довідково-методичне видання / Упоряд. С. В. Кириленко, Н.І. Косарева. - Вид.2-е, доп. - Х.: ТОРСІН ПЛЮС, 2006. - 544.с. 5. На допомогу класному керівникові 5-8 класів / Упоряд. М. Голубенко. - К.: Редакції загально педагогічних газет, 2003. - 128 с. 6. Лізинський, В.М. Прийоми і форми у вихованні / В.М. Лізинський. - Х.: Веста: Вид-во "Ранок", 2007. - 160 с. 7. Лізинський, В.М. Практичне виховання в школі: методи й організація / В.М. Лізинський. - Х.: Веста: Вид-во "Ранок", 2007. - 160 с. 8. Лізинський, В.М. Класний керівник: молитва на кожний день / В.М. Лізинський. - Х.: Веста: Вид-во "Ранок", 2007. - 160 с. 9. Нурєєва, О.С. Імідж класного керівника / О.С. Нурєєв, О.В. Скворчевська. - Х.: Видавнича група "Основа",2007. - 176 с. 10. Рибальченко, І.М. Взаємодія з батьками / І.М. Рибальченко.- Х.: Видавнича група "Основа",2007.- 208 с. 11. Традиції в спілкуванні з батьками учнів / Упоряд. В.Л. Сухор. - Х.: Ранок-НТ, 2007. - 176 с. 12. Сергеева, В.П. Классный руководитель в современной школе: практическое пособие / В.П. Сергеева. - М.:ЦГЛ, 2002. - 224 с. 13. Созонов, В.П. Организация воспитательной работы в классе: методическое пособие для классного руководителя / В.П. Созонов. - М.: Центр "Педагогический поиск",2002. 160 с. 14. https://sites.google.com/site/ladizinskazosi/skilni-predmeti-1/informati/a---klasnij-kerivnik 15. http://lib.convdocs.org/docs/index-108853.html 16. http://www.doippo.dp.ua/ru/2010-07-03-10-43-07/802-2013-06-04-07-56-21 17. http://school.lubin.in.ua/2009/02/pyatyklasnyky-ta-jih-adaptatsiya-do-protsesu-navchannya-batkivski-zbory/ 18. http://pp-books.com.ua/catalog_book.html&book_id=100001370 19. http://star3.dp.ua/shkilnyi-psykholoh/psykholohichnyi-dovidnyk/1201-adaptatsiia-uchniv-p-iatoho-klasu-do-navchannia-v-osnovnii-shkoli 20. http://nodesash2.ucoz.com/publ/poradi_vchiteljam/poradi_klasnomu_kerivniku_5_go_klasu/3-1-0-15

Категорія: "Методична скарбничка" | Додав: (05.01.2015) | Автор: Загородня Наталія Вікторівна E
Переглядів: 1035 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!