Каталог статей

Мотивація навчальної діяльності, як засіб підвищення якості знань учнів

Якщо вчитель не зміг дати дитині радощів успіху —

учіння перетвориться для незміцнілої,

без наявного морального досвіду людини в тяжкий тягар,

В. О. Сухомлинський

Мотив - усвідомлена потреба, яка викликає активність людини й визначає спрямованість цієї активності.

Мотивація - це так звані психічні явища, що стали спонуканням до виконання тієї або іншої дії, учинку, що визначають активність особистості та її спрямованість на досягнення запланованого результату. Виділяють два види мотивації: зовнішню і внутрішню.

Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях та інших видах стимуляції, які або спрямовують, або гальмують поведінку людини. У разі зовнішньої мотивації чинники, що регулюють поведінку, не залежать від внутрішнього «я» особистості.

Внутрішня мотивація сприяє одержанню задоволення від роботи, викликає інтерес, радісне збудження, підвищує самоповагу особистості.

Мотивація навчальної діяльності молодшого школяра.

Найбільш цінною є пізнавальна мотивація. Вона зумовлена бажанням учитися, інтелектуальною ініціативою дитини. Учитель має так організувати навчальний процес, щоб зацікавити дітей, викликати бажання вчитися. Навчальний матеріал повинен стимулювати мислення учнів, поставлене завдання — підштовхувати до пошуків шляхів його розв'язання. Надмірно спрощені завдання є нецікавими для учнів, а це призводить до втрати мотивації засвоєння навчального матеріалу. Дитина має радіти тому, що вона про щось дізналася. Тільки тоді можна сказати, що в неї розвивається мотивація, адекватна структурі особистості.

Мотивація досягнення успіху -— це бажання якісно і правильно виконати завдання, отримати потрібний результат. Вона орієнтує дитину на якість і результативність навчальних дій (незалежно від оцінки), сприяє формуванню саморегуляції. При формуванні такого виду мотивації у пригоді стає створення учителем ситуації успіху, похвала, заохочення до діяльності.

Мотивація престижу найбільш характерна для дітей із завищеною самооцінкою і схильністю до лідерства. Вона спонукає школяра навчатися краще за однокласників, виділитися серед них, бути першим. Але постійне суперництво з однолітками, зверхнє ставлення до них заважають формуванню здорових стосунків дитини з колективом.

Мотивація уникнення невдачі, як правило, виявляється в учнів, які не встигають у навчанні. Діти намагаються у будь-який спосіб уникнути негативної оцінки і тих наслідків, які вона за собою тягне. Ця мотивація надає навчальній діяльності негативного емоційного забарвлення, викликає у дитини почуття страху і тривоги. Щоб запобігти формуванню такої мотивації, необхідно підтримувати дітей в їхніх найменших успіхах, хвалити за виконання проміжних дій, а не оцінювати тільки кінцевий результат.

Серед   причин   спаду   мотивації   молодших. школярів   до   навчальної діяльності можу зазначити наступні:

-         ставлення учня до вчителя;

-         ставлення вчителя до учня;

-         особиста значущість предмета;

-         розумовий розвиток учня;

-         продуктивність навчальної діяльності;

-         нерозуміння мети навчання;

-         страх перед школою.

Виділяють наступні умови формування в учнів повноцінної мотивації:

•  Використання на уроці особистісно орієнтованого цікавого матеріалу.

•  Підтримка прагнення до саморозвитку і самовдосконалення.

•  Формування допитливості та пізнавального інтересу.

•  Збагачення мислення інтелектуальними почуттями.

•  Стимулювання появи емоційного задоволення від процесу навчання.

•  Формування адекватної оцінки власних можливостей.

•  Використання різних способів педагогічної підтримки.

•  Виховання почуття  обов'язку,  відповідального  ставлення до  навчальної роботи.

•  Установлення по-справжньому гуманних стосунків з учнями, повага до особистості дитини.

Взаємозв'язок мотивації з характером навчальної діяльності