Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи | [ Додати статтю ] |
МОВА – ДУША НАРОДУ
| МОВА – ДУША НАРОДУ (Сценарій свята з нагоди дня української писемності та мови) Задорожна Н.М., бібліотекар ВПУ №3 м. Мукачево Ведуча. В землі віки лежала мова І врешті вибилась на світ. О мово! Ніжна, колискова! Прийми мій радісний привіт! Навік пройшла пора безславна, Цвіти і сяй, моя державна! Ведучий. Зі святом Ваc шановні друзі, шанувальники рідного слова. Нещодавно наш національний календар поповнився ще одним святом – це День української писемності та мови, який відзначаємо щорічно 9 листопада в день вшанування преподобного Нестора Літописця. Ведуча. Рідна мова – то неоціненне духовне багатство, з яким народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції. Кожне слово рідної мови має своє обличчя, як у квітки, у нього свій неповторний аромат і відтінок барви. Воно – могутній засіб передачі історичного, культурного, морального, естетичного, побутового досвіду народу. Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Віками український народ творив це багатство, збираючи в скарбницю рідної мови найдорогоцінніші перлини думки, почуття, фантазії. 10 Ведучий. Мова кожного народу Неповторна і своя. В ній гримлять громи в негоду В тиші - трелі солов'я. Солов'їну, барвінкову, Колосисту навіки Українську рідну мову В дар мені дали батьки. Берегти її, плекати буду всюди, повсякчас. Бо ж єдина - так, як мати, Мова в кожного із нас. Ведуча. У світі налічується близько 3-х тисяч мов. І серед них - ніби запашна квітка в чудовому букеті - українська мова, її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнана світом. У 1928 р., у Парижі, на Міжнародному конкурсі мов, українська мова зайняла 3 місце (після французької та перської). Мова рідна - з пісні та любові, Це народ мій викохав таку. Сотні літ несла вінець терновий, Птахом билась в клітці на замку. Та в Парижі, з конкурсу на мови Гордо вийшла в лавровім вінку. Ведучий. Українська мова, як і наш народ, пройшла тернистий шлях історії. Від Петра І і Катерини II до Й.Сталіна і Л.Брежнєва видавались укази про заборону книгодрукування та викладання українською мовою, закривалися українські театри, скасовувалась українська преса, заборонялася українська дитяча книга. (На сцену виходять дівчата й хлопці, тримаючи в руках листи з датами. Зачитують одну із дат скорботного календаря української мови, після чого йдуть у глиб сцени і шикуються в ряд). • 1720 рік - російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою. 1769 рік - видано розпорядження української церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг. • 1775 рік - зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях. • 1862 рік - закрито українські національні школи, які безкоштовно організовували видатні українські діячі. • 1863 рік - Указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою. • 1884 рік - закрито всі українські театри. • 1914 рік - російський цар Микола II ліквідовує українську пресу - газети та журнали. • 1938 рік - сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння української мови. • 1989 рік - видано постанову, яка закріпила російську мову, як офіційну загальнодержавну, чим українську було відсунуто на третій план, що позначається ще й до сьогодні. (На перед виходить учениця і, тримаючи у руках свічку, декламує вірш „Молитва”) Ведуча. Мова народу – поняття священне, зневажати її – це не лише ознака безкультур'я, а й бездуховності. Щоб наша мова буяла пишним квітом, ми повинні любити і шанувати українську мову, берегти і збагачувати цей найдорожчий скарб, очищати нашу прекрасну мову від словесного сміття, шліфувати кожне слівце. (Учениця декламує вірш „Буду я навчатись мови золотої”) Ведучий. Українські поети з великою любов’ю та ніжністю ставилися до рідної мови, про це вони писали у своїх віршах. Особливо піднесено звучать вірші поетів Андрія Малишка, Івана Багряного, Миколи Сингаївського, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Юрія Рибчинського та багато інших. Послухайте кілька таких віршів. (Учні декламують вірші „Рідна мова” , „Про мову”.) 11 Ведуча. Про музикальність української мови дуже натхненно висловився український поет і письменник Д.Павличко: „ Українська мова має свою особливу музикальність. Це незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує хвилями народної пісні, переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі. Геніальні композитори В. Моцарт і Л. Бетховен, М. Глинка й П. Чайковський, Б. Барток і І. Стравінський користалися українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови. Нашій мові потрібен вогонь любові, потрібна духовна міць! І той, хто дихає суржиком, не може мати духовного здоров'я. Українська мова за своїми виражальними можливостями, лексичними арсеналами, музичними прикметностями, історичними надбаннями в пісенній і літературній галузі належить до найрозвиненіших мов світу ”. Дійсно, українська мова має свою особливу музикальність. На слова українських поетів легко і прозоро лягають мелодичні акорди композиторів. Одну з таких пісень нам зараз проспівають. ( Звучить пісня „Мій рідний край”) Ведучий. Українська мова є однією з найбільш розвинених і багатих мов світу. Багатство мови виявляється передусім у кількості слів. Володіння багатством засобів рідної мови дозволяє досягти точності вираження думок, виразності у висловленні почуттів, дає змогу сприймати й усвідомлювати зміст чужих висловлювань. До виступу запрошується бібліотекар. Бібліотекар. Щоб підтвердити слова про багатство української мови я розповім Вам одну бувальщину. Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першого класу швидкого потягу Львів – Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови – чия краща, котрій з них належить світове майбутнє. Першим заговорив англієць: – Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова – мова Шекспіра, Бай-рона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених. – Ні в якому разі, – гордовито заявив німець. – Німецька мова – це мова двох великих імперій – Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення. Італієць усміхнувся і тихо промовив: – Панове, ви обидва помиляєтеся, італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетгі. Тому італійській мові належить бути провідною у світі. Українець довго думав нарешті промовив: – Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери? – Ні, ні, ні! Це ж неможливо, – відповіли англієць, німець та італієць. – На ваших мовах неможливо, а нашою – просто. Назвіть якусь літеру,– звернувся він до німця. – Нехай буде „П” – сказав той. – Добре. Оповідання буде називатися „Перший поцілунок” Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: „Приїздіть, пане Павле, – писав поважний правитель повіту Полікарп Паскевич, – погостюєте, повеселитесь”. Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під'їхали поважні персони – приятелі господарів. Посадили пана Павла поряд панночки – премилої Поліни. По- говорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого 12 пуншу, пльзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові по- лумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прохмелілому поетові. Походили, погуляли. ... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати! В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу. Ведучий. Українська мова особливо щедро наділена прислів’ями, приказками, крилатими висловами, пісенними примовками. Вони – то філософськи роздумливі, то бадьоро-жартівливі, то святково-урочисті, то ліричні, поетично-таємничі. У них – спостережливість, досвід, життєві поняття та уявлення багатьох поколінь. Наприклад, „Котові жарти – мишці сльози”, „Поки сонце зійде, роса очі виїсть”, „Як не вмер Данило – то болячка задавила”, „За добрим мужем жінка як ружа”, „Брехня швидко на верх вилазить”, „ Хто легко обіцяє, той рідко виконує”, „Ледачий до їжі скорий”. Кожний з таких виразів – ніби мініатюрна поема з мудрим житейським сюжетом на різні теми, з різного приводу. А їх є сотні тисяч. Ведуча. Рідна мова має бути єдиною, але це не означає, що на Україні нею повинна бути тільки українська мова. На теренах нашого багатонаціонального Закарпаття для багатьох закарпатців рідною є російська, угорська, словацька, німецька, румунська та інші мови. Зараз послухаємо вірші на рідній мові росіян, словаків, німців, угорців, румунів. ( На сцену виходять учні і зачитують по черзі вірші названими мовами) Ведучий. Усі ми знаємо, що зараз Україна переживає скрутні часи, але ми маємо надію, що всі разом відбудуємо нашу державу, зробимо її могутньою, багатою, сильною. Хай буде з хлібом кожен дім, Хліб пахне сонячно, медово, А поруч з ним – струмком дзвінким Натхненне слово Ведуча. Народ наш, трудар є і воїн, що тьму подолав у бою. І той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою... Любіть же, любіть свою мову, вкраїнськую мову свою. | |
| Переглядів: 2818 | Рейтинг: 3.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |