Обдарованість: природа і суть - Різні аспекти цього питання - Обдарована дитина - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Обдарована дитина » Різні аспекти цього питання [ Додати статтю ]

Обдарованість: природа і суть

Обдарованість: природа і суть
 

Микола Бердяєв казав: „ Витоки людини лише частково можуть бути зрозумілими і раціоналізованими. Таємниця особистості , її єдність нікому не зрозуміла до кінця. Особа людська більш таємнича, ніж світ. Вона і є цілий світ”.
Обдарованість – одна з таємниць особистості. Термін цей походить від слова „дар”, „даровано”, „дано” – безкоштовно. Мабуть , жодне поняття в психології не викликало такого пекучого інтересу, як обдарованість. Що це таке?
Дж. Рензуллі один з відомих дослідників цієї проблеми вважає, що треба просто шукати обдарованих дітей, працювати з ними. Створювати загальні і індивідуальні програми розвитку.
Так що ж все – таки лежить в основі талановитості, якнайвищому рівні обдарованості, чим відрізняються такі люди від звичайних. Сучасні психофізіологічні дослідження дають право стверджувати про специфіку діяльності нервової системи обдарованої людини. Зазначають такі показники:
- надзвичайно висока чутливість, сенсорика;
- чіпка і міцна пам`ять;
- дивергентний тип мислення;
- взаємодія лівої і правої півкуль мозку;
- висока загальна реактивність.
Б. М. Теплов ввів термін „Нахили” – це природна схильність до якої – небудь конкретної діяльності. Тонкий , нічого не пояснюючий термін , хоча і указує : шукайте нахили у дітей і сприяйте їх розвитку, якщо ви педагог.
Аналіз книг Старого і Нового Заповітів розкриває обдарованість як дар Божий. У талановитої дитини ще до всякого цілеспрямованого впливу збоку середовища виявляються чітко виражені інтереси, любов до певної діяльності, бажання займатися чимось таким , що дуже подобається.
Абсолютно ясно, що, по – перше, необхідно ростити і розвивати талановитих дітей в своїй країні; по – друге, економіка країни, а значить і її добробут залежить від того . якою мірою обдаровані і талановиті люди примножуватимуть даний їм талант – працювати на суспільство.
В різних країнах розроблені програми розвитку обдарованості. І вчені – психологи, педагоги , соціологи – єдині в своїй думці про доцільність своєчасного виявлення талантів і здібностей дітей.
Були відселені наступні сфери прояву обдарованості:
- інтелектуальна;
- академічні досягнення;
- творче мислення;
- спілкування і лідерство;
- художня діяльність;
- рухова.
Обдарованість дитини пов’язана з особистими якостями людини. С. Я. Лейтес сформулював: „ Обдарованість – це працьовитість – в тому контексті цього положення, що обдаровані в будь – якій сфері діти – це завжди трудоголики: один створює книгу про птахів з малюнками і оригінальними текстами, інший робить серйозне соціологічне дослідження, третій винаходить прилад і т.д. Але всі талановиті діти працюють і зайняті по багато годин на добу , проводять час в бібліотеках. Лабораторіях, читають і завжди зосереджені за своєю справою.
Мета складених програм - розвиток різних передумов предметно орієнтованої ще з дитинства обдарованості. Це задачі педагогічні. Задача ж психології – це пошук обдарованих дітей, діагностика виявлення, визначення показників обдарованості. Це може бути Художня , моторна обдарованість, академічних досягнень. Чим більш чіткі критерії будуть вироблені психологічною наукою саме для виявлення показників предметної спрямованості відповідно до віку дитини і чим більш соціум ( батьки, вчителі) буде єдиним у своєму прагненні допомогти обдарованим і талановитим учням, тим ефективнішою виявиться система роботи з такими дітьми.
Соціуму необхідно бути дуже уважними до інтересів дітей, підтримувати стійкість пізнавальних інтересів, допомагати дитині розвинути свої бажання, про щось дізнатись, щось зрозуміти або просто жити так. Як веде її внутрішнє єство, її природа – обдарованість, побачити за лінню, небажанням вчитися творчу особистість, зосереджену на тому, що її глибоко цікавить.
Проблем з обдарованими дітьми багато: ці діти нестандартні, вони мають свої особисті інтереси, вони нетерпимі, не конформні, занурені в собі, володіють надзвичайно високою чутливістю, вразливістю, рано ставлять перед собою чітку і визначену мету. Як сказав один поет: „Талантам треба допомагати, бездарності проб’ються самі”.
Робота з обдарованими дітьми повинна бути комплексною:
- єдність педагогічної і психологічної наук;
- залучення батьків і вчителів до пошуку і підтримки обдарованих дітей;
- створення умов, в яких дитина знайде вчителя – помічника, друга, середовище, де вона може знайти книги з проблеми і отримати відповіді на свої питання в діалозі із знаючим і розуміючим співбесідником, коли можлива дискусія, розумовий пошук і творчість;
- спеціальна підготовка вчителів до роботи з обдарованими дітьми.

                                                                   Виявлення обдарованих дітей

Виявлення обдарованих дітей , їх подальший розвиток, пошук педагогічних технологій професійної спрямованості обдарування є важливою проблемою педагогічної та психологічної науки та практики.
В діагностиці обдарованості існують два підходи:
1. Система єдиної оцінки.
2. Комплексна оцінка.
Прикладом єдиної оцінки можуть бути різні інтелектуальні тести, за допомогою яких визначається рівень інтелектуального розвитку дитини. Комплексний підхід включає багато оцінюючих процедур, групового тестування, рекомендації вчителів, дані батьків.
Проблема обдарованості – це не лише психологічна, але й проблема педагогічна, соціальна, економічна. Питання виявлення здібностей школярів – вимір їх масштабу, творчої спрямованості – це питання вибору і стабілізації професії, професійної підготовки і професійної орієнтації, раціонального використання талантів і обдарувань.
Перед психологічною наукою постає проблема створення методик пошуку і виявлення обдарованих дітей. Основу обдарованості складають здібності до конкретної професійної або допрофесійної діяльності ( спеціальна обдарованість) і загальні психічні якості високого рівня розвитку : сенсорні, інтелектуальні, вольові ( загальна обдарованість).
Біологічними передумовами обдарованості є:
1) задатки ( вроджені анатомо – фізіологічними особливостями людини, що зумовлюють розвиток здібностей до музики, малювання, математики, спорту);
2) здібності – індивідуальні якості особистості, які виявляються в певній діяльності і які забезпечують успіх саме в цій діяльності;
3) схильності – емоційне ставлення, конкретна вибіркова спрямованість на певну діяльність, що заснована на інтересі до конкретної діяльності.
Система задатків, схильностей і здібностей у комплексі є
обдарованість, яка забезпечує виконання професійної діяльності людиною на високому рівні і досягнення значних успіхів. Талант і геніальність - вищі рівні прояву обдарованості. Талант – це система якостей , які дозволяють людині досягти значних успіхів в оригінальному виконанні певної діяльності.
Структура розвиненої обдарованості складається з трьох основних під структур:
а) високої пізнавальної активності, яка базується на високому рівні сенсорних ( увага, сприймання, пам’ять) та інтелектуальних
( дивергентне і конвергентне мислення), критичність мислення, здатність до узагальнення і прогнозування);
б) творчої інтерпретації пізнавального досвіду ( вміння порівнювати, співставляти, аналізувати, бачити нове , реконструювати раніше створене, оригінальний підхід до рішення проблем, варіативність у рішенні задач);
в) емоційної захопленості діяльністю ( інтерес, енергетичність, висока харизма, впевненість в успіху і „відновлення” в разі неуспіху).
Наявність лише природних задатків не забезпечує просування обдарованості, тобто реалізацію її у життєдіяльності людини і лише відповідний соціум може організувати природні задатки, спрямувати їх у необхідне русло.

Як треба говорити, щоб дитина стала успішною

http://www.vospitaj.com/blog/kak-nuzhno-govorit-chtoby-rebenok-stal-uspeshnym/ 
 

Доктор Керол Двек стверджує, що майбутнє людини залежить від того, який тип мислення прищеплять дитині в дитинстві: мислення зростання або фіксоване мислення.
Чекаючи дитину, багато батьки читають різноманітну літературу, яка попаде під руку, про те, що може бути під час вагітності, як правильно виховувати дитину, як уникнути небезпек і так далі.
Але мало хто говорить про одну просту річ у вихованні дітей, яка допоможе їм стати більш успішними в майбутньому.
Доктор Керол Двек стверджує, що майбутнє людини залежить від того, який тип мислення прищеплять дитині в дитинстві: мислення зростання або фіксоване мислення.
Фіксоване мислення передбачає, що наш характер, інтелект і творчі здібності статичні, дані нам від природи.
Мислення зростання не боїться проблем і бачить поразки не як доказ безглуздості, а як трамплін для розвитку і нових можливостей.
Від того, який тип мислення складається у людини з самого раннього дитинства, залежить його кар'єра, відносини і, зрештою, вміння бути щасливим.
Ось прості приклади, як розрізняються ці два види мислення.
Хвалити дитину треба не за талант, а за здатність до навчання.

Дитина читає вам книгу:
ФІКСОВАНЕ МИСЛЕННЯ — «яка ж ти розумниця!»
МИСЛЕННЯ ЗРОСТАННЯ — «Скільки ж ти старався, щоб так навчитися, і ось якогось результату добився! Ось як ти можеш!»
Дитина швидко зібрав пазли:
ФІКСОВАНЕ МИСЛЕННЯ — «Що за розумник у мене росте! Ти все вмієш!»
МИСЛЕННЯ ЗРОСТАННЯ — «Ох, це дуже легко для тебе, треба дати тобі більше складний пазл. Ти, виявляється, так швидко всьому вчишся! І з важким завданням ти повинен так само добре впоратися!»
Дитина отримав 4 за тест:
ФІКСОВАНЕ МИСЛЕННЯ — «Ти отримав 4 за тест? Молодець, добре».
МИСЛЕННЯ ЗРОСТАННЯ — «Ти отримав 4 за тест? Значить, ти добре розумієш тему. Я можу посперечатися, що, якщо ти завтра спробуєш написати цей тест знову, ти вже не помилишся на тих же питаннях і точно отримаєш 5!»

Здавалося б, різниця в спілкуванні майже непомітна, але її вплив на долю дитини може бути величезним.
Коли ви хвалите дитину не за талант, а за старанність і здатність вчитися, ви даєте йому зрозуміти, що це не він таке чудо від народження, але працею і завзятістю можна досягти багато чого. І що провали і невдачі — це нормально. Самооцінка у дитини не падає, адже він знає, що все залежить від його зусиль і у нього є не один шанс довести це.
Доктор Двек і її колеги провели дослідження по цій темі: протягом двох років вони спостерігали за групою семикласників, якими навмисно прищеплювали різні типи мислення. Ось які вийшли результати: за два роки оцінки дітей нітрохи не змінилися, всі вчилися на тому ж рівні, але цілі у школі вони мали абсолютно різні.
Мета номер один для дітей з фіксованим мисленням полягала в тому, щоб будь-якою ціною виглядати розумними в очах оточуючих, а поведінка їх було направлено на усунення зворотних випадків. Діти ж з мисленням зростання не боялися невдач, їх головним правилом було вчитися в будь-якому випадку і за будь-яку ціну.
Кому буде легше переживати життєві випробування і розвиватися, висновок очевидний. Так що задумайтеся, яке мислення ви прищеплюєте своїм дитині. Це дійсно важлива деталь процесу виховання, її не варто випускати з уваги.



Джерело: http://zinyla09.blogspot.com/p/blog-page_6933.html
Категорія: Різні аспекти цього питання | Додав: (29.01.2017) | Автор: Зинаида Лакшинская
Переглядів: 561 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!