Перший урок - «Україна - наш спільний дім»
Мета: Поглибити знання учнів про нашу державу - Україну; продовжувати вивчати історію рідного краю та його героїчне минуле; формувати громадянські якості: патріотизм, людяність, працьовитість.
Обладнання. Карта України, символи, Конституція, Декларація, Акт проголошення незалежності, розгортка «Хроніка України»; на столі - вишитий рушник, гілка калини, колоски, барвінок, чорнобривці.
Форма проведення: урок - подорож. Розповідь з елементами довідок, повідомлень, бесіди
Вислови.
Всім серцем любіть Україну свою, І вічні ми будемо з нею (В. Сосюра). Свою Україну любіть, За неї Господа моліть (Т. Шевченко).
Хід уроку
I. Організаційна частина.
II. Вступна частина.
Слово вчителя.
Діти тема нашого першого уроку «Україна - наш спільний дім»
Вступне слово вчителя.
Щасливі мп, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, як барва зоріє із зажури поліських озер, що чистими очима довірливо дивляться на світ, виростає недосяжно на повен зріст із карпатських верховин.
Нема життя без України, бо Україна - це мати, яку не вибирають, бо Україна - це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна - це пісня, яка нічна на цій землі. Багатовікова історія українського народу, народу-великомученика, на долі якого було досить лиха... Майже кожне століття, як свідчать джерела, розпочате голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами. З XV століття, з часів козаччини, почалася національно-визвольна боротьба за побудову незалежної самостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий. Важко назвати країну, яка б пережила те, що пережила Україна за більш ніж півтисячолітнє поневолення (1240 - 1991 р.)
Дівчина-українка.
Я - Україна, я - страдниця-мати, Яка споконвіку була у ярмі Турецькім, російськім... Та всіх не назвати, Бо зайди є різні, а муки одні. Не тільки чужинці мене шматували, Були і свої в нас жорстокі тирани. Вони видавали укази й закони, Тому і загинуло всіх нас мільйони. Немов маля, що в муках народилось, У долі, радості і різних неладах, - Так я з неволі відродилась І намагаюся стояти на ногах. Ще зовсім молода та непокірна, А на чолі - блакитно-жовтий стяг, Прошу мені служити вірно, Нехай Господь благословить мій шлях.
Пісня Петриненка «Україна»
Вчитель. Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.
Відомий французький вчений Й. Г. Коль у 1841 році писав: «Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться, і Україна стане вільною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою та історичною традицією. Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для Української держави готовий: коли не нині, то завтра з'явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну українську державу».
І довгожданий час настав. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української республіки приймає важливий документ - Декларацію про державний суверенітет України. Декларація стала першим кроком до незалежності нашої держави, відчутним рушієм у боротьбі за волю.
Так, Україна здобула волю і незалежність. Перед усім світом постала держава з давньою славною історією, оригінальною духовною культурою, зі своїми символами, мовою, чесними, працьовитими, миролюбними людьми - українським народом. І сьогодні хочеться сказати словами відомого прикарпатського поета Степана Пушика: «...Є на світі Україна! Не грудка, а земля з народом є!»
А чи могло бути інакше? Ні, інакше бути не могло. Не могла бути марно пролита кров тих, хто боровся за волю і незалежність, тих, хто вірив у перемогу, і тих, хто вірив у воскресіння. Хіба міг не почути Всевишній тих молитв, з якими звертався до нього славний син Тарас Шевченко: Молю, ридаючи, пошли, Подай душі убогій силу, Щоб огненно заговорила, Щоб слово пламенем взялось, Щоб людям серце розтопило, І на Украйні понеслось, І на Украйні освятилось...
16 липня 1990 року назавжди залишиться в історії українського народу великим і пам'ятним днем. Здається, після того кожний день нашого життя був наповнений демократичними змінами і перетвореннями, про які ми зараз поговоримо, розглядаючи хроніку України.
Учень. 24 серпня 1991 року назавжди залишиться пам'ятним днем. У цей день проголошено Акт про незалежність України. Акт проголошення незалежності завершив тисячолітні прагнення українського народу до волі, до створення своєї суверенної держави.
А 1 грудня цього ж року відбувся Всеукраїнський референдум, на якому Акт проголошення незалежності дістав переконливе підтвердження і схвалення.
Учениця. 1992 рік, жовтень. Україна відзначає 50-річчя Української Повстанської Армії. Доля УПА - одна з найбільш трагічних сторінок в історії народу України. Повстанська армія вела справедливу боротьбу за незалежність. Сини України, українські повстанці!.. Вони вмирали, як герої, а останніми їхніми словами були: «За тебе, свята Україно!»
Учень. 1993 рік. На всенародне обговорення винесені два варіанти проекту Конституції. України.
Учениця. 1994 рік. Україна відзначає 180-у річницю з дня народження славного сина Тараса Шевченка. В цьому ж році відбулися вибори до Верховної, обласних, районних, селищних і сільських рад. А у вересні місяці затверджена конституційна комісія.
Учень. 1995 рік. Україна відзначає 400-річчя з дня народження славного гетьмана Богдана Хмельницького. Протягом цього року йде широке обговорення проекту Конституції України.
Учениця. 1996 рік. 28 червня Верховна Рада України прийняла Основний Закон - Конституцію України. Цей день став національним святом. У цьому році також затверджено українську грошову одиницю гривню.
Учень. 1997 рік. Україна відзначає першу річницю Конституції України і готується до 55-річчя УПА.
Учениця. 1998 рік. Вибори до Верховної Ради України.
Учень. 1999 рік. Вибори Президента України. Вибрано Леоніда Кучму. Прем'єр-міністром призначено Віктора Ющенка.
Учениця. 2000 рік. 16 квітня відбувся Всеукраїнський референдум, який засвідчив, що українці вміють зробити правильний вибір. 16 липня
Україна відзначає 10-у річницю з дня прийняття Декларації про державний суверенітет України.
Учитель. Звичайно, що ми згадали тільки деякі важливі події з життя молодої Української держави. Але сьогодні з гордістю можемо сказати: так, є незалежна Українська держава зі своєю землею, своїм народом, своїми символами, своєю рідною мовою, традиціями і культурою, і, нарешті, зі своїм Основним Законом - Конституцією.
І саме сьогодні ми з вами здійснимо віртуальну подорож, під час якої пригадаємо, а також дізнаємось багато цікавого про нашу державу, її традиції, історію, теперішнє життя.
А перш ніж відправитися у подорож, ми пограємо в гру «Чарівна квітка»
(квітка з різнокольоровими пелюстками. На оберненій стороні пелюсток написані питання. Кожна дитина обирає пелюстку тим самим і обирає собі питання)
Питання:
1. Що таке Батьківщина?
2. Кого з відомих українців знаєте?
3. Як називається основний Закон України?
4. Хто такі козаки?
5. Де розташована Україна?
6. Де жили козаки?
7. Столиця України?
II. Подорож. Зупинка перша «Державні символи України»
Слово вчителя.
Кожна держава світу має свої символи. Що ж означає слово символ? Символ - це знак, умовне позначення якогось предмета чи явища. Наша Україна теж має свою символіку.
- Які державні символи України ви знаєте?
Герб
Герб - символічний знак, ключ до історії, роду, міста, держави. Ще герб - це відмітний знак, картинка. Герби бувають різні: на них зображують рослини, звірів, птахів. Знак свідчить про те, чим славна держава, що символізує її могутність.
Зображення тризуба на території нашої держави має дуже давню історію. Наскальні малюнки, гончарні вироби, монети, прикраси, які розкопують археологи, свідчать про те, що тризуб був поширений тут ще у 4 - 1 ст. до нашої ери, тобто 3-6 тисяч років тому...
За часів Київської Русі у 9-11 ст бачимо тризуб на золотих та срібних монетах князя Володимира Великого. Потім він стає ознакою державної влади для нащадків Володимира - князів Святослава і Ярослава Мудрого. Є він і в гербі дочки Ярослава - князівни Анни, яка стала королевою Франції.
Саме тому, що на землях України тризуб має безперервну тисячолітню традицію, він визнаний символом Української держави. Можна пофантазувати з приводу того, що саме символізує тризуб. Число три завжди вважалось числом казковим, чарівним.
Тризуб означає триєдність життя - батько, мати, дитя, які символізують силу, мудрість і любов. Тризуб ще відображає і єднання трьох стихій - землі, води, повітря, без яких неможливе життя. Якщо придивитися уважно до герба, то можна ще й скласти слово з його частин - воля. Адже до волі завжди прагнув українській народ.
Державний прапор України - це національний прапор України, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг - синього та жовтого.
Жовтий колір - це колір пшеничної ниви, колір зерна, що дарує життя усьому сущному на землі. Жовтий колір - це й ще колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.
Блакитний колір - це колір ясного, чистого мирного неба. А хіба без живлющої матері - води визрів й заколосився хліб? От вам і ще один блакитний колір - колір цариці - води.
Гімн ( Лунає уривок гімну) «Ще не вмерла Україна». Автор Павло Чубинський, композитор Михайло Вербицький.
Вчитель. Завдання кожного справжнього громадянина України - знати, поважати символи своєї держави, не дозволяти глумитися над ними, гордитися тим, що ми живемо у вільній державі.
- А що треба робити вам, діти, щоб відчути, що ви патріоти, громадяни, що також берете участь у будівництві своєї держави?
Учні відповідають. (Добре вчитися, щоб у майбутньому оволодіти якоюсь спеціальністю і приносити користь своїй країні; любити природу, берегти і примножувати її багатства; берегти історичні і духовні пам'ятки свого народу, не руйнувати, а вивчати історію рідного краю; наполегливо навчати рідну мову, бо це мова народу нашого, державна мова України; знати традиції свого народу тощо).
Зупинка друга «Моя мала Батьківщина».
І.Як ви розумієте значення слова Батьківщина? А значення мала Батьківщина?
Мала Батьківщина - це місце де ти народився. Кожен з нас повинен знати історію рідного краю. Ми живемо на славетній землі . Тому пригадаємо, чому вона так була названа,
Місто Городок, районний центр Хмельниччини, по праву належить до тих невеликих міст-перлин, які є окрасою України загалом і Подільського краю зокрема.
Виявлені на території сучасного міста рештки поселення трипільської культури III тисячоліття до нашої ери свідчать про те, що люди жили тут з дуже давніх часів. Свої роки Городок рахує, від першої писемної згадки. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року № 878 "Про затвердження Списку історичних населених місць України" (міста і селища міського типу). Встановлено дату заснування м. Городок 1362 року, коли Литва розгромила татар на р. Сині Води і підпорядкувала Поділля з його містами та селами своїй владі. Однак у Литовському літописі, де описуються ці події про Городок не згадується.
Дехто з істориків схильний вважати за дату заснування Городка 1392 рік, коли литовський князь Ф.Коріатович передав кілька населених пунктів землевласнику Бедриху. Звідси нібито й назва - Бедрихів-Городок. В актах XV ст. поселення зустрічається під назвами Городок, Грудек, Грудок і, нарешті, Новодвор, та, як цілих півстоліття, з кінця п'ятнадцятого і до середини шістнадцятого, належав магнатам Новодворським.
За найновішими дослідженнями історика В.Михайловського м. Городок під назвою Новий двір згадується у документі, що датований 1456 роком, згідно якого генеральний кам'янецький староста Бартоша з Бучача записав Миколаю Свірчу з Нового двору 50 кіп кам'янецької монети на села Кузьмин і Новосілка.
Часта зміна назви містечка була не єдиною особливістю, яка виділяла його з-поміж інших поселень Поділля. Тут ще дуже часто змінювались власники. З кінця XV і до першої чверті XVI ст. містечко належало магнатам Новодворським; з середини і до кінця XVI ст. - перважно генералу Гербурту та шляхтичу Свірчу; з короткими перервами протягом двох віків - XVII та XVIII- магнатам Замойським, першу чверть XIX ст. - барону Гейсмару. Останнім власником Городка з 1875 року була родина Виноградських з Києва.
Кожен з перелічених власників та епоха, в яких вони жили, наклали свої глибокі відбитки на економічному, соціальному та духовному портреті Городка на Смотричі.
Орди чужинців не раз руйнували місто дотла, як це було, наприклад, у 1550 році, коли на Поділля вторглись полчища татар, але жителі відроджували його знову. Занадто вигідним було географічне розташування Городка, щоб не використати цієї обставини: він лежав на важливому торговельному шляху з Брацлавщини в Коломию.
Добре відомий історії наступний факт. Турецьке ярмо, під яким перебував Городок з 1672 по 1699 роки, вкрай негативно позначилось на кількості населення міста, тому магнат Замойський змушений був заселити Городок селянам-мазурами з-за Вісли і Сяну. Варто сказати, що це був другий за рахунком наплив поляків у Городок. Перший мав місце наприкінці XV ст. після шлюбу литовського князя Ягайла та польської королеви Ядвіги, коли поляки активно почали полонізувати Поділля. Звідси, власне, і бере початок історія Городка, як переважно польського містечка, з давніми духовними традиціями, яким він у певній мірі залишається й донині і чим, безумовно, теж вирізняється на тлі інших подільських міст. Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 років під проводом Богдана Хмельницького жителі Городка не залишились осторонь важливих історичних подій. Національний і релігійний гніт, якого зазнавали подоляни, штовхав їх на активну участь у визвольних змаганнях. Відомо, що в 1653 році козацькі війська взяли городоцький замок.
Саме 20 червня 1653 року під Городком сталася історична подія, котра можливо, на віки визначила б долю України. Через допущені політичні помилки та прорахунки і в силу несприятливих обставин стався масовий протестний виступ козаків проти гетьмана. Зважаючи на серйозність моменту, ним та старшинською радою було прийнято рішення «повертатися назад і за ляхами не гнатися». Наступного дня (21 червня) військо знялося і подалося на схід України. Провал наступу позбавив сприятливого шансу перемоги над поневолювачами і домогтися возз'єднання етноукраїнських земель в національну державу.
Активно проявили себе місцеві жителі і під час народного повстання 1702 року, яке розгорнулось на Правобережжі. Чимало міщан приєдналось тоді до загонів Федора Шпака, які діяли в районі Городка, Сатанова та інших міст. А дещо пізніше, в часі селянсько-гайдамацького повстання 1734 року, влились до повстанців Медведя (Медведенка), які нищили шляхту на Поділлі.
Втім, у цих історичних катаклізмах містечко, відроджуючись щоразу буквально з попелу, міцніло і росло. За королівською грамотою 1786 року Городок отримав права міста.
Кінець XVIII ст. став переломним для Поділля загалом і Городка зокрема. Після третього поділу площі Правобережна Україна до Збруча відійшла до Росії. І, як і в більшості прикордонних містечок, у Городку спостерігається ріст єврейського населення. На початку XX ст. воно вже переважало за кількістю і православних, і католиків.
Стрімко розвиваються капіталістичні відносини. У 1839 році запрацював один з перших на Україні цукрових заводів, збудований бароном Гейсмаром,
Згодом ливарно-механічна майстерня Мельхерта та Єфімова. На початку XX ст. Городок став переважно промисловим. Тут діяло 23 заводи, з яких половина випускала продукцію з глини. На все Поділля славилися городоцькі гончарі. В особливій пошані була фабрика з оздоблення фарфору, який для художнього розпису привозили з Карлових Вар та Праги.
Одночасно з ростом промисловості на прикінці XIX і на початку XX століть у Городку спостерігається пожвавлення в галузі просвіти. На кошти казни і Місцевих жителів було збудовано школу і відкрито двокласне міністерське училище.
XX ст. принесло місту нові випробування.
Радянська влада була встановлена у Городку в січні 1918 року, і невдовзі місто стало районним центром.
Кінець 20-х-30-х років - колективізація, голодомор, сталінські репресії - забрали життя сотень людей. Голод 1931-1933 тут перенесли без масових жертв, хоча голодування не обминуло жодну сім'ю. Чимало городчан дістало ярлики «шкідників» і «ворогів народу», більшість з них безслідно пропала в сталінських гулагах.
Великої біди і незліченних страждань коштувала Городку фашистська окупація, яка тривала з 8 липня 1941 року до 25 березня 1944-го. У боях за звільнення міста загинуло 240 радянських воїнів, і не повернулись додому з полів битв Другої світової війни понад 300 городчан. Такою була ціна звільнення від коричневої чуми - фашизму.
Почались роки відбудови. Знову ожили цехи промислових підприємств. Городок перетворився у промислове місто, оновився новобудовами, став затишним та впорядкованим.
Розповідь про сьогодення Городоччини
Нині у Городку проживають 17 тисяч жителів. За роки незалежності він
став одним із найпривабливіших міст Поділля. У ньому, як ніколи раніше,
відчутні національне та духовне відродження. Місцеві мешканці гордяться
тим, що у них, окрім трьох загальноосвітніх навчальних закладів, діють її
гімназія та школа з польською мовою викладання, музична та спортивна школи, філії двох профтехучилищ та Київського авіаційного технікуму. За останні роки у місті збудовано ще два костели і три православні церкви. Діє перша в Україні римо-католицька духовна семінарія.
Мальовниче містечко Городок над Смотричем приваблює своїм історичним минулим, овіяне таємничістю давнини, визьвольними змаганнями, розвитком промисловості та ремесел, розквітом духовності і освячене мудрими і працьовитими людьми. Любов і повага до міста приходить з усвідомленням його славного минулого.
Зупинка третя «Літературна». Слово вчителя.
Послухайте уважно легенду.
Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці - любов до господарювання, німці дисципліну і порядок. Діти Росії - владність, Польщі - здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики...
Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної калини.
-Хто ти? Чого плачеш? - запитав Господь?.
-Я Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті нема правди й волі.
-Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти вже пороздавав. Як же зарадити твоєму горю?
Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її:
-Є у мене найцінніший дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.
Узяла дівчина - Україна - дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
Пісня «Україна» Мопіе Кгі§Іо
-А які пісні і вірші про Україну знаєте ви? (Діти розповідають) III. Підбиття підсумку уроку.
-Що нового ви сьогодні дізналися? -Чи цікаво вам було на цьому уроці?
Ви - майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову
Учитель. Діти, від розуміння і любові кожного з нас залежатиме, яким буде майбутнє України. А любити її - це значить працювати в ім'я її рідної землі.
Нові часи, нові завдання, нові вимоги... Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі, а для того, щоб ним стати, потрібно, найперше, любити землю, віддати їй розум, серце, душу. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні: Україна твердо стала на шлях реформування економіки. Приватизація, розвиток підприємництва, конкуренція - це нові ритми економіки, які народилися в процесі розвитку державності.
Найголовнішим нашим багатством є земля. Вона потребує дбайливого господаря. Земля передається тим, хто на ній живе, хто її обробляє, хто береже її і дбає про неї. Буде у землі господар - буде хліб і до хліба. Справжній господар не отруїть землі, не переоре незібраний урожай, не допустить, щоб його засипало снігом. А такі випадки були в минулому. Кожен з нас уже сьогодні повинен подумати, яку професію обере в майбутньому, які знання потрібні для того, щоб здобути її, і що робитиму «я», щоб принести користь людям, країні, собі. А відроджувати потрібно і саму землю, природу. Погляньте навкруги: забруднені озера, отруєні моря, вирубані ліси, зруйновані пташині гнізда, поріділі від хімікатів ліси. Природа жива. Вона також потребує дбайливого господарського ставлення до себе. Подбаймо про неї! Яким буде завтрашній день нашої держави? Відповідь на це запитання дає день сьогоднішній.
Що більше буде зроблено для розбудови сьогодні, то краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями. Бо, як сказано в Біблії, «...хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздається». Хай Бог допомагає нам творити своє майбутнє своїм розумом, своїми руками і серцями.
Не розчаровуйсь в Україні. Не розчаровуйсь в Україні.
Немає єдності у нас, Вона - свята, а грішні - ми. То наша головна провина В її недолі часто винні За весь неволі довгий час. її ж бо дочки і сини. Не розчаровуйсь в Україні, Не розчаровуйсь в Україні, А розумій її печаль. Ідеї волі певним будь, Що робиш ти для неї нині - Бо тільки той є справжнім сином, У себе спершу запитай. Хто вміє неньки біль збагнуть. Не розчаровуйсь в Україні, Вір, що мине важка пора, Розквітне пишний цвіт калини В садах достатку і добра.
Літературні джерела:
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ьпр: //когак-иа. ога/кЬаае/с 1 /і (16
М. Кримська с. Старий Нижбірок, Тернопільська обл.. «Моя країна - Україна» С.Д. Прит Глишська ЗОШ, Рівненська обл.. Твої символи, Україно!
М.В. Коновалова Тематичні класні години 5-11 класи. Видавництво «Основа» м. Харків 2011 р.
|
