Первоцвіти - краса, яка потребує захисту - Класні виховні заходи - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи [ Додати статтю ]

Первоцвіти - краса, яка потребує захисту

ПЕРВОЦВІТИ – краса, яка потребує захисту

 
Мета: формувати в учнів бережливе ставлення до природи; розвивати естетичні смаки та риси справжнього дбайливого господаря.
Обладнання: ілюстрації із зображенням рослин – первоцвітів, вислови.

Не буду я плести вінок,
Не буду квіти рвати –
Вони для того зацвіли,
Аби нас чарувати!

Учитель. Дорогі діти, я вітаю вас всіх із приходом найчарівнішої пори року – весни. Пори пробудження природи від зимового сну, пори відродження, руху, розквіту перших вісників весни – наших тендітних перших весняних квітів. Зі святом Весни і Квітів. За календарем вона починається 1 березня. Але в природі вона вступає у свої права в різні строки, і це можна визначити за кількома ознаками.

І ведучий. Перша ознака весни – початок сокоруху в дерев і кущів. Він настає тоді, коли відтане грунт і вода через корені почне надходити в усі органи рослини, розносячи поживні речовини.
ІІ ведучий. Друга ознака – розквіт вітрозапильних дерев та кущів ще до появи зелених листочків.
І ведучий. Третя ознака весни – цвітіння багаторічних трав’янистих рослин – первоцвітів. Таку назву ці рослини отримали через те, що з’являються, тільки-но сходить сніг.
ІІ ведучий. Весна – красна надходить,
Свої крила підводить
Над полями та гаями,
Над вишневими садами,
Над левадами студеними
Віє крилами зеленими,
Каже: «Земле, пробудися,
Квітом чистим одягнися!»

Весна. А ось і я – Весна-красна.
Куди ступаю – сонце сяє,
Усе навколо оживає.
А ще пробуджую від сну
Я нашу землю чарівну.

І ведучий. Прийшла весна,
Чорну землю сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила.
І у полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю убрану весною
Вранці зустрічають.

(Виходять квіти)

Квіти. Весно, весно, весняночко,
Вітаємо тебе!
Виходимо із ганочка
Під небо голубе.
Весна до нас прилинула,
Нам квіти висіва,
Над гаєм, над долиною
Веселої співа.

ІІ ведучий. Як прекрасно, чарівно земля зацвіла,
Всюди гарно, спокійно і чисто.
Бо квітуча й весняна пора вже прийшла,
Тож оживіть, наші квіти, врочисто.

Первоцвіт. Я – Первоцвіт, мене ще називають квіткою дванадцяти богів. За грецькою легендою, вони перетворили хворого хлопця на квітку і наказали нести здоров’я людям. Тому я лікую людей від безсоння, головного болю, хвороб органів дихання.

Проліска. Я – перша квіточка весни,
Я пролісковий цвіт.
Пережила зимові сни.
Вродилася на світ.
У мене очі голубі,
Такі, як неба синь.
Росту між кленів і дубів,
Люблю і сонце, й тінь.
Зелені рученьки мої
Листочками зовуть.
Люблю ліси я і гаї,
Живу я здавна тут.

Шафран. Мене ще називають Крокусом. Зацвітаю в березні-квітні,радуючи все довкола своїми ніжними квітами. За легендою, бог Меркурій поранив свого друга Крокуса, невдало метнувши диск. Меркурій був у відчаї, але врятувати друга не зміг. З краплин його крові виросли гарні квіти – крокуси, або шафран.

Мати-й-мачуха. Коли б то не весна,
Не знали б ми про те,
Що мати-й-мачуха на світі є.
На стрункій низенькій ніжці,
Біля річки, біля ставу
У хустині жовтуватій
Стрінеш всюди квіточку таку,
Усміхається тобі привітно,
Хоча листя непомітне.

Підсніжник. Плакала Снігуронька, проводжала зиму,
Йшла сумна, за нею стали всі тужити.
Там, де йшла і плакала, торкаючи лози,
Виросли підсніжники – Снігуроньки сльози.

Сон-трава. Вже заквітла сон-трава –
Світло-синя голова.
А пелюсточки ворсисті,
А стебельця в них сріблисті.
Як наступить темнота,
Сон пелюсточки згорта,
Вранці знову розгортає –
Сонце, світ і ліс вітає.

Горицвіт. Мене називають Горицвітом, бо, коли я зацвітаю сотні сонечок спалахують на схилі, здається, ніби він горить від цього яскравого цвіту. А друге моє ім’я – Адоніс. Так назвала мене прекрасна Афродіта, бо я проріс із краплини крові її коханого, що загинув у сутичці з великим вепром.
Ряст. Я ряст весняний – квіточка чарівна,
В букетах стояти не звик.
Зів’яну і не стану, вкоротиш мені вік,
А новий вогник рясту
Розквітне аж на п’ятий рік.
У старі часи казали:
«Топчу, топчу ряст, ряст,
Бог здоров’я дасть, дасть,
І ще буду топтати,
Щоб на той рік діждати».
Конвалія. Із зеленої сорочки, що зіткав зелений гай,
Білі дивляться дзвіночки. Як зовуть їх відгадай?
Це конвалії у гаї на галявині цвітуть.
І ніде, ніде немає кращих квіточок мабуть.
Тюльпан. Я гордо голову тримаю
І перед вітром не схиляю.
Я жовтий, білий, полум’яний,
І, наче яблуко, рум’яний,
В лісах я квітну навесні,
Тюльпаном звуть мене усі.
Фіалка. На сонячній полянці
Фіалка розцвіла.
Бузкові свої вушка
Тихенько підняла.
Квітка ніжна і дрібна,
А ще дуже запашна.
В траві вона ховається
І кожен їй вклоняється.

ІІ ведучий. А чи знаєте ви звідки з’явилося таке забарвлення у первоцвітів? Давайте їх запитаємо.
І ведучий. Ой підсніжнику чарівний,
Хочем знати, розкажи,
Чом у тебе на голівці
Білі-білі пелюстки?

Підсніжник. Я зраненька прокидаюсь,
А струмочка ще нема.
Білим снігом умиваюсь,
Що залишила зима.
ІІ ведучий. Первоцвіте, первоцвіте,
Хочем знати, розкажи,
Чом у тебе на голівці
Жовті-жовті пелюстки?
Первоцвіт. Я зраненька прокидаюсь,
Мені сонечко за те
Без зупинно цілу днину
Шле проміння золоте.

І ведучий. Ой ти проліску чарівний,
Хочем знати, розкажи,
Чом у тебе на голівці
Сині-сині пелюстки?
Пролісок. Я зраненька прокидаюсь,
А на мене кожну мить
Виливає ніжні барви
Неба чистого блакить.

ІІ ведучий. Ой фіалочко, фіалко,
Хочем знати, розкажи,
Чом у тебе на голівці
Бузково-сині пелюстки?

Фіалка. Пелюстки бузково-сині,
Наче крапельки чорнила.
Запашні ми, любий друже,
І тому нас люблять дуже.

І ведучий. Кожній квітці навесні
Сняться кольорові сни.
Кульбабі сняться золоті,
Тюльпану – сни червоні.
А дуже-дуже голубі –
Дзвіночку лісовому.
Бузку – бузкові сняться сни,
Волошці – волошкові.
Ромашці – білі від роси.
Фіалці – фіалкові.

ІІ ведучий. А вранці прокидаються
квіти і там, і тут.
І райдужними зграйками
Для всіх навкруг цвітуть.

(Танок «Вальс квітів»)

І ведучий. А чи вміють квіти розмовляти? До вашої уваги вірш «Мова квітів».

Що скаже свіжих квітів жмутик?
Про що їх мова не проста?
Верба – одвертість,
Айстра – смуток,
Лілея біла – чистота.
Конвалія – любов таємна,
Мак – юний цвіт, що не згаса.
Лавр – завжди успіх, слава певна,
А мальва – холодність, краса,
Дзвіночок польовий – то вдячність,
Нарцис – то горда необачність,
Волошка – ніжність, простота,
Троянда – то любов свята.
Саранка-лілія – сміливість,
Півонія – життя сто літ,
Фіалочка – сором’язливість,
Любов минуща – Первоцвіт.
Ми любим квіти дарувати,
Й, коли настане слушний час,
Все те, що хочемо сказати,
Квіти висловлюють за нас.

Сценка «Браконьєр»
Браконьєр. Притомився, поки крав оцей товар. Природа щедра! Не полінуйся – і візьми. Ох і добрячий нині, бач, навар!

(Перебирає квіти)

Ось підсніжничок біленький!
О, горицвіт! Душа весни!
А ось і пролісок синенький!
Диви! І рястик запашненький!
Скільки ж грошей!
Гривні, гривні, гривночки мої,
Мій омріяний навар.

(Дивиться на годинник)
Побіжу чимдуж до міста,
Бо спізнюся на базар!

ІІ ведучий. Нащо йому весна крилата,
Яку він підло обікрав?
Хіба душа в нього багата,
Коли красу розпанахав?

І ведучий. Невже в майбутньому на світі
Не будуть квітнуть дивні квіти:
Конвалії й фіалки ніжні,
І вісник березня – підсніжник?

Невже ми більше не побачим,
Як сон-трава росою плаче.
Троянда степу, квітка мрії,
Жар-цвітом землю не зігріє.

ІІ ведучий. В Червону книгу ми занесли
Світ неповторний та чудесний.
Що поступово вимирає,
Давно рятунку в нас благає.

І ведучий. Не рвіть, не нищіть, не топчіть
Ви квіточки духмяні.
Вони себе не захистять –
Ми їм на захист станем!

ІІ ведучий. З легенд прийшли всі первоцвіти.
Вони в легендах і живуть.
Весняні зорі – перші квіти
У ваших душах хай живуть.

(Звучить пісня на мотив «Одна калина…»)

Сумно, сумно аж за край,
Подивись навколо і запам’ятай.
Землю треба рятувать
Не чекать даремно,
А самим ставать.

Садити квіти за вікном,
Прибрати квітник, що за селом,
Прокласти стежку,
Щоб до лісу йшла сама.
У річці риба, щоб жила,
Вода здоров’я, щоб несла
Врятуй Самару, бо в нас іншої нема.

Криниці чистить і струмки,
Садить дерева і квітки,
Шпаківні вішать, щоб лунав веселий спів.
І щоб оновлена земля
Нащадкам нашим розцвіла
Ти збережи її, бо в нас вона одна!

Садити квіти за вікном,
Прибрати квітник, що за селом,
Прокласти стежку,
Щоб до лісу йшла сама.
У річці риба, щоб жила,
Вода здоров’я, щоб несла
Врятуй Самару, бо в нас іншої нема.

Категорія: Класні виховні заходи | Додав: красний (16.11.2014) | Автор: Ужва Валентина Іванівна E
Переглядів: 2580 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!