«ПіснеЗнайка», або Школа без стресів: чи можливо таке? - "Методична скарбничка" - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" [ Додати статтю ]

«ПіснеЗнайка», або Школа без стресів: чи можливо таке?

«ПіснеЗнайка», або Школа без стресів: чи можливо таке?

На сакраментальне запитання, чи хочеш ти навчатися в школі, практично кожний малюк відповідає ствердно. Ще б пак: хто ж не хоче стати дорослим і розумним? Бажання пізнавати зберігається у дітей і в перші дні нового шкільного життя. Але от десь уже наприкінці вересня з’являється перше розчарування, починає накопичуватися невідомо звідки виникла втома, (начебто й уроків небагато, і домашніх завдань поки нема), а наприкінці першої чверті навіть багато «живчиків» ні-ні, та й запитають у батьків: «А можна я завтра не піду до школи?» І хоча згодом усе приходить до норми, батьки і вчителі не перестають розмірковувати: а чи можна в принципі навчати школярів без стресів? Для цього знання мають приходити до дитини в комфортній формі, твердить президент Міжнародного інноваційного центру гармонійного розвитку людини Наталія ЯНОВСЬКА. На недавній конференції в столичному Будинку вчителя під назвою «Сучасні ефективні підходи до оздоровчого й індивідуально-орієнтованого навчання дітей» вона представила «музично-терапевтичну педагогіку «ПіснеЗнайка». — Напевно, багато батьків помічали: через місяць-два після початку навчання живі і веселі першачки стають менш емоційними, а дехто й зовсім загальмованим. Дорослим здається, що дитина просто подорослішала. Насправді ж ідеться не про зміну характеру, а про порушення, викликані в організмі перевтомою лівої півкулі головного мозку. Саме це, констатують лікарі, — одна з основних причин шкільного неврозу. Виявляється він по-різному. Дитина може стати агресивною, неслухняною, навідріз відмовлятися робити уроки. — Здавалося б, програма першого класу досить легка і мало чим відрізняється від тієї, за якою навчають у дитячому садку. — Але там принципово інші форми навчання. Діти засвоюють основи лічби, письма та читання в зручній для них формі: самі уроки тривають недовго (зазвичай хвилин по 20), а всі премудрості опановуються через гру, ручну працю, казки, музичні заняття тощо. Тобто дошкільна програма враховує особливості розвитку малят, у котрих, як правило, більш розвинена права півкуля, відповідальна за емоції, творчість. У школі ситуація різко змінюється. Всі традиційні методики навчання з першого дня роблять натиск саме на ліву півкулю, яка у дітей шести-семи років, а іноді й восьми-десятирічних, ще недостатньо зріла. Саме тому такі дії, як аналіз, логіка, лічба, читання або письмо, нерідко даються їм важко. Звісно, є діти, у котрих від природи домінує ліва півкуля. Але їх не так уже й багато, до того ж і у них у молодшому шкільному віці переважають «правопівкульні» методи пізнання світу — через гру, музику, спів, рух, творчість. Більшості ж звичайних малюків попервах у школі буває сутужно: передусім тому, що з ними розмовляють не їхньою «мовою». — Ви пропонуєте не навчати першачків читання, письма та математики? — Зовсім ні. Просто навчальний матеріал потрібно скласти так, щоб він відповідав фізіологічній організації молодших школярів, а знання надходили в легкодоступній і комфортній формі. Для цього потрібно робити натиск на ті функції, які у таких дітей найбільш розвинені, тобто на емоції, творчість, музику. Пропонована нами методика підходить для дітей із будь-якою розумовою організацією та каналами сприйняття. Як відомо, одному для запам’ятовування інформації потрібно її прочитати, другому — побачити, третьому — почути, а четвертому — порухатися. У дитини, котра займається за «ПіснеЗнайкою», працюють обидві півкулі головного мозку і всі канали сприйняття. У результаті знання, що їх малюк зазвичай отримує в перші два роки навчання в школі, він може засвоїти всього за два-три місяці — причому граючи. Але головне — така форма навчання дозволяє уникнути перевантажень, стресу, гіподинамії, поліпшує психоемоційний стан дитини, оскільки передбачає одночасно навчання, виховання, оздоровлення, відпочинок і розвагу, розвиток творчого потенціалу і духовного світу малюка. Така інтеграція функцій обох півкуль мозку, активна діяльність слухового, зорового і рухового каналів сприйняття у поєднанні з розвитком духовного світу людини допомагають дитині не лише успішно навчатися, мати цілісне розуміння світу, а й бути здоровою. Цей факт підтвердило і системне обстеження дітей, які працюють за нашою методикою, проведене спеціалістами Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. За їхніми даними, діти стали «більш емоційно розкутими і менш уразливими для зовнішніх подразників», тобто менше хворіють як на застудні, так і деякі інші захворювання. — Як вдалося об’єднати, здавалося б, несумісні речі? — Ми просто постаралися врахувати вікові особливості та можливості дітей. Наприклад, робота з навчальним комплектом «Всесвіт» відбувається так. На першому етапі дитина просто слухає навчальні пісні під час гри, відпочинку, виконання якоїсь роботи. Причому неголосно і стільки разів, скільки їй це приємно і хочеться чути. Якщо це відбувається в школі, то спочатку на уроках малювання, художньої праці, письма, у процесі фізкультхвилинок, і тільки потім — на уроках природознавства. Головна мета на цьому етапі — формування у дитини інтересу до навчання. Між тим матеріал запам’ятовується пасивно, ніби сам собою. Коли малюк уже наспівує знайому пісню, починається другий етап навчання — активний. Тепер під час прослуховування пісень дитині показують ілюстрації до неї в першій енциклопедії. Але ступінь засвоєння матеріалу на цьому етапі контролювати ще не слід: краще поговорити з дитиною про те, що їй сподобалося, зацікавило, запропонувати поділитися своїми знаннями з іншими дітьми і дорослими. Будьте упевнені, вона це зробить із задоволенням! Більше того, зацікавившись інформацією, дитина постарається дізнатися про неї додатково з інших посібників. І тут у великій пригоді стане друга енциклопедія комплекту, де міститься навчальний матеріал до вже відомих тем у прозі з першої книги. Окрім текстів, у ній багато ілюстрацій, а знання подані в образах і тому зрозумілі й цікаві кожній дитині. Паралельно зі знаннями дитина дістане добрі поради, як берегти і любити природу, ставитися до оточуючих. «Всесвіт» допоможе і поліпшити техніку читання, що також відбудеться легко і комфортно. На третьому етапі, коли дитина добре знає матеріал і розповідає за картинкою, вона може читати тексти пісень, надруковані під ілюстраціями в першій енциклопедії. Це дозволить по-новому, досконаліше організувати процес читання — не роздроблено від літери до слова, а цілісно — від слова до речення, куплетів. — До речі, про ілюстрації. Вони в посібниках досить нестандартні — особливо в тих, що входять до комплекту «Чарівний світ чисел». Здається, на сторінці хаотично зібрано безліч фотографій, які не стосуються теми — немов упорядник не хотів особливо морочитися з добором ілюстрацій. — Навпаки, проведена величезна робота! Ми консультувалися з фізіологами, психологами, психіатрами, терапевтами та деякими іншими спеціалістами. Фотографії підібрано так, щоб дитина, вивчаючи окреме, бачила його цілісно. Це, до речі, більш фізіологічно: згадайте, як вам було важко з окремих параграфів підручника скласти цілісну картину про предмет. З нашим посібником малюк учить, скажімо, не тільки цифру та число три, а й набуває уявлення про весь десяток у цілому. Працюючи з фотографіями, він не тільки рахує, а й освоює такі поняття, як «більше» та «менше», «верх» і «низ», «праворуч» і «ліворуч» і багато інших. Більше того, ми серйозно підходили не тільки до питання розташування ілюстрацій на сторінці, а й колірного оформлення. Так, основне поле математичної гри, з допомогою якої діти легко опановують додавання та віднімання, — жовтого кольору, а рамочка — синього. Але зовсім не тому, що це кольори національного прапора: просто жовтий колір задіює ліву півкулю, а синій — праву, і таким чином гармонізується робота обох півкуль головного мозку. — Наскільки добре знайомі з вашою технологією вчителі шкіл? — За нашими даними, сьогодні з нею працюють у школах 60 міст і сіл України, а також у Росії, Польщі й Італії. Перша презентація й апробація пройшли у травні 2002 року на базі СШ №34 м. Києва. Тоді було створено спеціальні навчальні пісні, що містили інформацію, яка відповідає шкільній програмі: «Органи дихання», «Злаки», «Орхідеї», «Східна Азія», «Київська Русь», «Сучасний Київ», «Закон Архімеда». Спочатку касету з їхніми записами ставили дітям під час фізкультхвилинок, а вже через тиждень пасивного прослуховування школярі не тільки підспівували, а й запросто відповідали на запитання вчителів. Нині учні 2-б класу цієї спецшколи працюють за навчальним посібником «Всесвіт», причому практично щодня. Іноді, щоб легше зрозуміти матеріал підручників, іноді — щоб зняти втому, підняти настрій. Слідом за СШ №34 було проведено апробацію в школі-садку «Ізюминка». Для цього створили спеціальний навчальний посібник для дошкільників про тварин. Малюки слухали пісні під час гри, відпочинку, а потім, коли почали підспівувати, дивилися одночасно книжку з ілюстраціями до пісень «Бурий ведмідь», «Африканський слон» та ін. Легко й невимушено дітлахи вивчили головні енциклопедичні відомості про цих тварин і з радістю могли всім про них розповісти. Тепер із «ПіснеЗнайкою» познайомилися вже в багатьох школах. У столичній 271-й вона навіть підштовхнула дітей до творчості: вони самі завели альбоми про Всесвіт, де малювали планети, зірки та галактики. У гімназії «Академія» із «ПіснеЗнайкою» успішно навчаються не лише молодші школярі, а й учні шостих класів: вона допомагає їм легше засвоїти навчальний матеріал із географії. За ці роки «ПіснеЗнайку» застосовували в роботі з дітьми, котрі мають різні порушення в стані здоров’я. Послуговуються нею і лікарі дитячого психоневрологічного відділення Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, Київської дитячої клінічної лікарні № 4, лікарні ім. І.Павлова. У центрах соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями (Дніпровський і Деснянський р-ни) наші посібники використовують для навчання і реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи. — У нашій школі вчителі не знайомі з цією методикою. Чи можна працювати за нею вдома? — Усі наші навчальні посібники можна використовувати як у поєднанні зі шкільними підручниками, так і самостійно. * * * Власне, про можливості віршів і пісень із погляду навчання та корекції дитини відомо вже давно. Та й кожен із нас, напевно, зауважував: інформація найкраще вкладається в голові у формі віршів або оригінальних текстів. Згадайте з російської мови «уж замуж невтерпеж» або з геометрії: «Биссектриса — это такая крыса, которая гуляет по углам и делит угол пополам». Такою особливістю мозку — своєрідною реакцією на незвичне, нестандартне (серед довгої складної прози — легкий кумедний вірш) педагоги користувалися за всіх часів. Іноді інтуїтивно приходили до того ж, що і Наталя Яновська, тобто до перекладання тексту підручника на вірші та музику для корекції деяких захворювань дітей. От що розповідає, приміром, запорізька вчителька Ганна Чорнобривець. «Якось я зіштовхнулася з серйозною проблемою: дівчатко в третьому класі зовсім не хотіло відповідати на запитання і читати вголос, хоча писала правильно, без помилок. Діти пояснили мені, що Катруся (так її звали) заїкається і не вимовляє деякі звуки. Я почала залишати її після занять і всіляко намагалася умовити хоч щось сказати. Але Катя тільки плакала. Якось я почула, що в коридорі співають дівчатка. Серед них виділявся дзвінкий голосок Каті, котра співала стародавню пісню, досить чітко вимовляючи всі слова. Тоді у мене виникла ідея... Ми залишалися після уроків і... співали все те, що було в підручниках. Мелодію дівчинка придумувала свою. До кінця навчального року вона вже могла вільно читати і правильно вимовляти всі слова». Однак комплексної технології, за якою навчальна інформація підносилася б у такі зручній і комфортній для дитини формі, донедавна не було Здавалося б, учителі мають із радістю вхопитися за неї, тим більше що сучасні школярі, особливо найменші, дуже ослаблені і, як правило, мають цілий «букет» хвороб. А медики вже відкрито заявляють: школа губить здоров’я дітей! Так, за словами заступника начальника відділу охорони здоров’я матерів і дітей Міністерства охорони здоров’я України Валентини Педан, у школярів від 7 до 14 років порівняно із шестирічками утричі збільшується кількість випадків порушення зору, у 15 разів — сколіозу. Крім того, за роки навчання стає в півтора разу більше дітей, які мають проблеми з нервовою системою, у 1,7 разу — які страждають від захворювань очей, у 2,8 разу — із порушеннями системи кровообігу, у 2,3 разу — органів травлення, 3,6 разу — кістково-м’язової системи, 2,5 — ендокринної системи. Коли припустити, що уразливість до більшості названих захворювань (особливо шлунково-кишкового тракту й ендокринної системи) підвищується саме за ослабленої нервової системи, то роль «шкільного неврозу» важко переоцінити. В.Педан пояснює всі проблеми малою рухливістю дітей, котрі проводять час як у школі, так і вдома переважно сидячи за столом або партою, і недостатньою кількістю уроків фізкультури. Але аналогічні ситуації виникають і в школах, де діти не тільки двічі на тиждень бувають на уроках фізкультури, але також займаються хореографією, ходять до різних спортивних секцій. Тому психологи, вже давно наголошуючи на такій тенденції зі здоров’ям школярів, схильні пояснювати це все ж таки зайвою перевтомою дітей, передусім шестирічних першачків. Як вважає дитячий психолог Валентина Гараєва, «на першому етапі пристосування до шкільного життя всі шестирічні діти відчувають труднощі адаптації. Вони напружені не лише фізично, а й психологічно. В одних з’являється млявість, плаксивість, порушується апетит і сон, інші, навпаки, стають дратівливими й запальними. Причина всього — перевтома через перевантаження, яке вони відчувають у школі. Подеколи виникають неврози та шкільна дезадаптація, через що лікарі навіть рекомендують забрати дитину зі школи і почекати ще рік. Виникають же перевантаження тому, що традиційна шкільна система не підходить для навчання таких маленьких дітей. Їм не можна давати завдання, які потребують тривалого зосередження на одному предметі, виконання серій монотонних точних рухів й інших, без яких наші учителі поки не вміють обходитися під час навчання читання, письма чи математики». Наявність стресу у першачків відзначають і самі вчителі. «Шестирічки справді більш напружені психологічно і частіше хворіють, аніж першокласники, котрі приходили до школи в сім років, — зазначає вчителька першого класу столичної Скандинавської гімназії Галина Рєпік. — Звісно, я намагаюся частіше давати їм відпочинок під час уроку (так називані фізкультхвилинки), не перевантажувати домашнім завданням, але малюки все одно хворіють. От сьогодні, приміром, у класі з 30 чоловік на заняття прийшли 18. Тому, звісно, необхідно шукати якісь нові методи, додаткові прийоми, щоб максимально знизити стрес дітей під час опановування шкільної премудрості. У цьому плані нова технологія «ПіснеЗнайка» може стати серйозною підмогою. Я не кажу, що потрібно повністю перейти на проведення уроків лише за схемою, запропонованою автором, але використовувати окремі елементи для зняття напруженості в класі і кращого запам’ятовування деяких складних тем цілком реально». У Міністерстві освіти та науки України нову технологію підтримують, але не бачать можливості проводити уроки в повній відповідності з пропозиціями її авторів. «Нову технологію навчання дітей у початкових класах під назвою «ПіснеЗнайка» міністерство підтримує, — каже головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України Лідія Щербакова. — Це справді унікальна інновація, з допомогою якої вдасться зацікавити дитину навчанням, допомогти краще засвоїти і запам’ятати матеріал, який викликає труднощі у викладі навіть у педагога. Технологія передбачає серію навчальних посібників із різних шкільних предметів. Нинішнього року комісія з питань педагогіки та методики початкового навчання рекомендувала до використання в школах країни комплект «Всесвіт». Інформація про це була надрукована в журналі «Початкова школа», і кожний учитель міг ознайомитися з інновацією і почати використовувати у своїй роботі. Сьогодні науково-методичну експертизу проходить і комплект «Чарівний світ чисел». Але хотілося б зауважити, що вчитель не може весь урок вести тільки за технологією «ПіснеЗнайка»: набагато розумніше брати лише окремі її елементи — по кілька хвилин на уроці і тільки у вигляді доповнення до звичайної навчальної програми». Як видно, у риториці багатьох педагогів і чиновників більше звучить тема навчання, а не здоров’я дітей, які нині йдуть до школи з шести років. При цьому в переважній більшості навчальних закладів не дотримуються навіть тих мінімальних рекомендацій, які виробляє МОН: проводити дві фізкультхвилинки за 35-хвилинний урок, не задавати домашніх завдань, уводити додаткові канікули, давати можливість повноцінно відпочити в ігровій кімнаті тощо. На жаль, із малюками працюють за такою ж схемою, що і з дітьми старшими, абсолютно не задумуючись про те, що з ними буде вже через кілька років. Звісно, «ПіснеЗнайка» — не панацея, у неї є і слабкі місця. Приміром, далеко не кожен здатен день у день слухати одні й ті ж самі пісні, деяким дітям вони в принципі можуть не подобатися. Крім того, чому неодмінно припускається, що у дитини, котра звикла набувати знання в комфортній і зручній формі у вигляді пасивного слухання, раптом несподівано з’явиться бажання самостійно щось пізнавати, ставлячи запитання і порпаючись в енциклопедіях? І навіть якщо запитання в такому віці ставлять усі діти, то багато хто з них задовольняється цілком формальними відповідями, які не потребують глибоких пізнань і серйозного осмислення. Проте, якщо таку технологію схвалено, то чому б не спробувати створити на її основі навчальні програми для шестирічок, за якими можуть працювати всі учителі, а не тільки підготовлені? Чому б не піти назустріч дітям, у яких держава буквально забрала цілий рік дитинства?
Більше читайте тут: http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/pisneznayka,_abo_shkola_bez_stresiv_chi_mozhlivo_take.htmlНа сакраментальне запитання, чи хочеш ти навчатися в школі, практично кожний малюк відповідає ствердно. Ще б пак: хто ж не хоче стати дорослим і розумним? Бажання пізнавати зберігається у дітей і в перші дні нового шкільного життя. Але от десь уже наприкінці вересня з’являється перше розчарування, починає накопичуватися невідомо звідки виникла втома, (начебто й уроків небагато, і домашніх завдань поки нема), а наприкінці першої чверті навіть багато «живчиків» ні-ні, та й запитають у батьків: «А можна я завтра не піду до школи?» І хоча згодом усе приходить до норми, батьки і вчителі не перестають розмірковувати: а чи можна в принципі навчати школярів без стресів? Для цього знання мають приходити до дитини в комфортній формі, твердить президент Міжнародного інноваційного центру гармонійного розвитку людини Наталія ЯНОВСЬКА. На недавній конференції в столичному Будинку вчителя під назвою «Сучасні ефективні підходи до оздоровчого й індивідуально-орієнтованого навчання дітей» вона представила «музично-терапевтичну педагогіку «ПіснеЗнайка». — Напевно, багато батьків помічали: через місяць-два після початку навчання живі і веселі першачки стають менш емоційними, а дехто й зовсім загальмованим. Дорослим здається, що дитина просто подорослішала. Насправді ж ідеться не про зміну характеру, а про порушення, викликані в організмі перевтомою лівої півкулі головного мозку. Саме це, констатують лікарі, — одна з основних причин шкільного неврозу. Виявляється він по-різному. Дитина може стати агресивною, неслухняною, навідріз відмовлятися робити уроки. — Здавалося б, програма першого класу досить легка і мало чим відрізняється від тієї, за якою навчають у дитячому садку. — Але там принципово інші форми навчання. Діти засвоюють основи лічби, письма та читання в зручній для них формі: самі уроки тривають недовго (зазвичай хвилин по 20), а всі премудрості опановуються через гру, ручну працю, казки, музичні заняття тощо. Тобто дошкільна програма враховує особливості розвитку малят, у котрих, як правило, більш розвинена права півкуля, відповідальна за емоції, творчість. У школі ситуація різко змінюється. Всі традиційні методики навчання з першого дня роблять натиск саме на ліву півкулю, яка у дітей шести-семи років, а іноді й восьми-десятирічних, ще недостатньо зріла. Саме тому такі дії, як аналіз, логіка, лічба, читання або письмо, нерідко даються їм важко. Звісно, є діти, у котрих від природи домінує ліва півкуля. Але їх не так уже й багато, до того ж і у них у молодшому шкільному віці переважають «правопівкульні» методи пізнання світу — через гру, музику, спів, рух, творчість. Більшості ж звичайних малюків попервах у школі буває сутужно: передусім тому, що з ними розмовляють не їхньою «мовою». — Ви пропонуєте не навчати першачків читання, письма та математики? — Зовсім ні. Просто навчальний матеріал потрібно скласти так, щоб він відповідав фізіологічній організації молодших школярів, а знання надходили в легкодоступній і комфортній формі. Для цього потрібно робити натиск на ті функції, які у таких дітей найбільш розвинені, тобто на емоції, творчість, музику. Пропонована нами методика підходить для дітей із будь-якою розумовою організацією та каналами сприйняття. Як відомо, одному для запам’ятовування інформації потрібно її прочитати, другому — побачити, третьому — почути, а четвертому — порухатися. У дитини, котра займається за «ПіснеЗнайкою», працюють обидві півкулі головного мозку і всі канали сприйняття. У результаті знання, що їх малюк зазвичай отримує в перші два роки навчання в школі, він може засвоїти всього за два-три місяці — причому граючи. Але головне — така форма навчання дозволяє уникнути перевантажень, стресу, гіподинамії, поліпшує психоемоційний стан дитини, оскільки передбачає одночасно навчання, виховання, оздоровлення, відпочинок і розвагу, розвиток творчого потенціалу і духовного світу малюка. Така інтеграція функцій обох півкуль мозку, активна діяльність слухового, зорового і рухового каналів сприйняття у поєднанні з розвитком духовного світу людини допомагають дитині не лише успішно навчатися, мати цілісне розуміння світу, а й бути здоровою. Цей факт підтвердило і системне обстеження дітей, які працюють за нашою методикою, проведене спеціалістами Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. За їхніми даними, діти стали «більш емоційно розкутими і менш уразливими для зовнішніх подразників», тобто менше хворіють як на застудні, так і деякі інші захворювання. — Як вдалося об’єднати, здавалося б, несумісні речі? — Ми просто постаралися врахувати вікові особливості та можливості дітей. Наприклад, робота з навчальним комплектом «Всесвіт» відбувається так. На першому етапі дитина просто слухає навчальні пісні під час гри, відпочинку, виконання якоїсь роботи. Причому неголосно і стільки разів, скільки їй це приємно і хочеться чути. Якщо це відбувається в школі, то спочатку на уроках малювання, художньої праці, письма, у процесі фізкультхвилинок, і тільки потім — на уроках природознавства. Головна мета на цьому етапі — формування у дитини інтересу до навчання. Між тим матеріал запам’ятовується пасивно, ніби сам собою. Коли малюк уже наспівує знайому пісню, починається другий етап навчання — активний. Тепер під час прослуховування пісень дитині показують ілюстрації до неї в першій енциклопедії. Але ступінь засвоєння матеріалу на цьому етапі контролювати ще не слід: краще поговорити з дитиною про те, що їй сподобалося, зацікавило, запропонувати поділитися своїми знаннями з іншими дітьми і дорослими. Будьте упевнені, вона це зробить із задоволенням! Більше того, зацікавившись інформацією, дитина постарається дізнатися про неї додатково з інших посібників. І тут у великій пригоді стане друга енциклопедія комплекту, де міститься навчальний матеріал до вже відомих тем у прозі з першої книги. Окрім текстів, у ній багато ілюстрацій, а знання подані в образах і тому зрозумілі й цікаві кожній дитині. Паралельно зі знаннями дитина дістане добрі поради, як берегти і любити природу, ставитися до оточуючих. «Всесвіт» допоможе і поліпшити техніку читання, що також відбудеться легко і комфортно. На третьому етапі, коли дитина добре знає матеріал і розповідає за картинкою, вона може читати тексти пісень, надруковані під ілюстраціями в першій енциклопедії. Це дозволить по-новому, досконаліше організувати процес читання — не роздроблено від літери до слова, а цілісно — від слова до речення, куплетів. — До речі, про ілюстрації. Вони в посібниках досить нестандартні — особливо в тих, що входять до комплекту «Чарівний світ чисел». Здається, на сторінці хаотично зібрано безліч фотографій, які не стосуються теми — немов упорядник не хотів особливо морочитися з добором ілюстрацій. — Навпаки, проведена величезна робота! Ми консультувалися з фізіологами, психологами, психіатрами, терапевтами та деякими іншими спеціалістами. Фотографії підібрано так, щоб дитина, вивчаючи окреме, бачила його цілісно. Це, до речі, більш фізіологічно: згадайте, як вам було важко з окремих параграфів підручника скласти цілісну картину про предмет. З нашим посібником малюк учить, скажімо, не тільки цифру та число три, а й набуває уявлення про весь десяток у цілому. Працюючи з фотографіями, він не тільки рахує, а й освоює такі поняття, як «більше» та «менше», «верх» і «низ», «праворуч» і «ліворуч» і багато інших. Більше того, ми серйозно підходили не тільки до питання розташування ілюстрацій на сторінці, а й колірного оформлення. Так, основне поле математичної гри, з допомогою якої діти легко опановують додавання та віднімання, — жовтого кольору, а рамочка — синього. Але зовсім не тому, що це кольори національного прапора: просто жовтий колір задіює ліву півкулю, а синій — праву, і таким чином гармонізується робота обох півкуль головного мозку. — Наскільки добре знайомі з вашою технологією вчителі шкіл? — За нашими даними, сьогодні з нею працюють у школах 60 міст і сіл України, а також у Росії, Польщі й Італії. Перша презентація й апробація пройшли у травні 2002 року на базі СШ №34 м. Києва. Тоді було створено спеціальні навчальні пісні, що містили інформацію, яка відповідає шкільній програмі: «Органи дихання», «Злаки», «Орхідеї», «Східна Азія», «Київська Русь», «Сучасний Київ», «Закон Архімеда». Спочатку касету з їхніми записами ставили дітям під час фізкультхвилинок, а вже через тиждень пасивного прослуховування школярі не тільки підспівували, а й запросто відповідали на запитання вчителів. Нині учні 2-б класу цієї спецшколи працюють за навчальним посібником «Всесвіт», причому практично щодня. Іноді, щоб легше зрозуміти матеріал підручників, іноді — щоб зняти втому, підняти настрій. Слідом за СШ №34 було проведено апробацію в школі-садку «Ізюминка». Для цього створили спеціальний навчальний посібник для дошкільників про тварин. Малюки слухали пісні під час гри, відпочинку, а потім, коли почали підспівувати, дивилися одночасно книжку з ілюстраціями до пісень «Бурий ведмідь», «Африканський слон» та ін. Легко й невимушено дітлахи вивчили головні енциклопедичні відомості про цих тварин і з радістю могли всім про них розповісти. Тепер із «ПіснеЗнайкою» познайомилися вже в багатьох школах. У столичній 271-й вона навіть підштовхнула дітей до творчості: вони самі завели альбоми про Всесвіт, де малювали планети, зірки та галактики. У гімназії «Академія» із «ПіснеЗнайкою» успішно навчаються не лише молодші школярі, а й учні шостих класів: вона допомагає їм легше засвоїти навчальний матеріал із географії. За ці роки «ПіснеЗнайку» застосовували в роботі з дітьми, котрі мають різні порушення в стані здоров’я. Послуговуються нею і лікарі дитячого психоневрологічного відділення Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, Київської дитячої клінічної лікарні № 4, лікарні ім. І.Павлова. У центрах соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями (Дніпровський і Деснянський р-ни) наші посібники використовують для навчання і реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи. — У нашій школі вчителі не знайомі з цією методикою. Чи можна працювати за нею вдома? — Усі наші навчальні посібники можна використовувати як у поєднанні зі шкільними підручниками, так і самостійно. * * * Власне, про можливості віршів і пісень із погляду навчання та корекції дитини відомо вже давно. Та й кожен із нас, напевно, зауважував: інформація найкраще вкладається в голові у формі віршів або оригінальних текстів. Згадайте з російської мови «уж замуж невтерпеж» або з геометрії: «Биссектриса — это такая крыса, которая гуляет по углам и делит угол пополам». Такою особливістю мозку — своєрідною реакцією на незвичне, нестандартне (серед довгої складної прози — легкий кумедний вірш) педагоги користувалися за всіх часів. Іноді інтуїтивно приходили до того ж, що і Наталя Яновська, тобто до перекладання тексту підручника на вірші та музику для корекції деяких захворювань дітей. От що розповідає, приміром, запорізька вчителька Ганна Чорнобривець. «Якось я зіштовхнулася з серйозною проблемою: дівчатко в третьому класі зовсім не хотіло відповідати на запитання і читати вголос, хоча писала правильно, без помилок. Діти пояснили мені, що Катруся (так її звали) заїкається і не вимовляє деякі звуки. Я почала залишати її після занять і всіляко намагалася умовити хоч щось сказати. Але Катя тільки плакала. Якось я почула, що в коридорі співають дівчатка. Серед них виділявся дзвінкий голосок Каті, котра співала стародавню пісню, досить чітко вимовляючи всі слова. Тоді у мене виникла ідея... Ми залишалися після уроків і... співали все те, що було в підручниках. Мелодію дівчинка придумувала свою. До кінця навчального року вона вже могла вільно читати і правильно вимовляти всі слова». Однак комплексної технології, за якою навчальна інформація підносилася б у такі зручній і комфортній для дитини формі, донедавна не було Здавалося б, учителі мають із радістю вхопитися за неї, тим більше що сучасні школярі, особливо найменші, дуже ослаблені і, як правило, мають цілий «букет» хвороб. А медики вже відкрито заявляють: школа губить здоров’я дітей! Так, за словами заступника начальника відділу охорони здоров’я матерів і дітей Міністерства охорони здоров’я України Валентини Педан, у школярів від 7 до 14 років порівняно із шестирічками утричі збільшується кількість випадків порушення зору, у 15 разів — сколіозу. Крім того, за роки навчання стає в півтора разу більше дітей, які мають проблеми з нервовою системою, у 1,7 разу — які страждають від захворювань очей, у 2,8 разу — із порушеннями системи кровообігу, у 2,3 разу — органів травлення, 3,6 разу — кістково-м’язової системи, 2,5 — ендокринної системи. Коли припустити, що уразливість до більшості названих захворювань (особливо шлунково-кишкового тракту й ендокринної системи) підвищується саме за ослабленої нервової системи, то роль «шкільного неврозу» важко переоцінити. В.Педан пояснює всі проблеми малою рухливістю дітей, котрі проводять час як у школі, так і вдома переважно сидячи за столом або партою, і недостатньою кількістю уроків фізкультури. Але аналогічні ситуації виникають і в школах, де діти не тільки двічі на тиждень бувають на уроках фізкультури, але також займаються хореографією, ходять до різних спортивних секцій. Тому психологи, вже давно наголошуючи на такій тенденції зі здоров’ям школярів, схильні пояснювати це все ж таки зайвою перевтомою дітей, передусім шестирічних першачків. Як вважає дитячий психолог Валентина Гараєва, «на першому етапі пристосування до шкільного життя всі шестирічні діти відчувають труднощі адаптації. Вони напружені не лише фізично, а й психологічно. В одних з’являється млявість, плаксивість, порушується апетит і сон, інші, навпаки, стають дратівливими й запальними. Причина всього — перевтома через перевантаження, яке вони відчувають у школі. Подеколи виникають неврози та шкільна дезадаптація, через що лікарі навіть рекомендують забрати дитину зі школи і почекати ще рік. Виникають же перевантаження тому, що традиційна шкільна система не підходить для навчання таких маленьких дітей. Їм не можна давати завдання, які потребують тривалого зосередження на одному предметі, виконання серій монотонних точних рухів й інших, без яких наші учителі поки не вміють обходитися під час навчання читання, письма чи математики». Наявність стресу у першачків відзначають і самі вчителі. «Шестирічки справді більш напружені психологічно і частіше хворіють, аніж першокласники, котрі приходили до школи в сім років, — зазначає вчителька першого класу столичної Скандинавської гімназії Галина Рєпік. — Звісно, я намагаюся частіше давати їм відпочинок під час уроку (так називані фізкультхвилинки), не перевантажувати домашнім завданням, але малюки все одно хворіють. От сьогодні, приміром, у класі з 30 чоловік на заняття прийшли 18. Тому, звісно, необхідно шукати якісь нові методи, додаткові прийоми, щоб максимально знизити стрес дітей під час опановування шкільної премудрості. У цьому плані нова технологія «ПіснеЗнайка» може стати серйозною підмогою. Я не кажу, що потрібно повністю перейти на проведення уроків лише за схемою, запропонованою автором, але використовувати окремі елементи для зняття напруженості в класі і кращого запам’ятовування деяких складних тем цілком реально». У Міністерстві освіти та науки України нову технологію підтримують, але не бачать можливості проводити уроки в повній відповідності з пропозиціями її авторів. «Нову технологію навчання дітей у початкових класах під назвою «ПіснеЗнайка» міністерство підтримує, — каже головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України Лідія Щербакова. — Це справді унікальна інновація, з допомогою якої вдасться зацікавити дитину навчанням, допомогти краще засвоїти і запам’ятати матеріал, який викликає труднощі у викладі навіть у педагога. Технологія передбачає серію навчальних посібників із різних шкільних предметів. Нинішнього року комісія з питань педагогіки та методики початкового навчання рекомендувала до використання в школах країни комплект «Всесвіт». Інформація про це була надрукована в журналі «Початкова школа», і кожний учитель міг ознайомитися з інновацією і почати використовувати у своїй роботі. Сьогодні науково-методичну експертизу проходить і комплект «Чарівний світ чисел». Але хотілося б зауважити, що вчитель не може весь урок вести тільки за технологією «ПіснеЗнайка»: набагато розумніше брати лише окремі її елементи — по кілька хвилин на уроці і тільки у вигляді доповнення до звичайної навчальної програми». Як видно, у риториці багатьох педагогів і чиновників більше звучить тема навчання, а не здоров’я дітей, які нині йдуть до школи з шести років. При цьому в переважній більшості навчальних закладів не дотримуються навіть тих мінімальних рекомендацій, які виробляє МОН: проводити дві фізкультхвилинки за 35-хвилинний урок, не задавати домашніх завдань, уводити додаткові канікули, давати можливість повноцінно відпочити в ігровій кімнаті тощо. На жаль, із малюками працюють за такою ж схемою, що і з дітьми старшими, абсолютно не задумуючись про те, що з ними буде вже через кілька років. Звісно, «ПіснеЗнайка» — не панацея, у неї є і слабкі місця. Приміром, далеко не кожен здатен день у день слухати одні й ті ж самі пісні, деяким дітям вони в принципі можуть не подобатися. Крім того, чому неодмінно припускається, що у дитини, котра звикла набувати знання в комфортній і зручній формі у вигляді пасивного слухання, раптом несподівано з’явиться бажання самостійно щось пізнавати, ставлячи запитання і порпаючись в енциклопедіях? І навіть якщо запитання в такому віці ставлять усі діти, то багато хто з них задовольняється цілком формальними відповідями, які не потребують глибоких пізнань і серйозного осмислення. Проте, якщо таку технологію схвалено, то чому б не спробувати створити на її основі навчальні програми для шестирічок, за якими можуть працювати всі учителі, а не тільки підготовлені? Чому б не піти назустріч дітям, у яких держава буквально забрала цілий рік дитинства?



Джерело: http://gazeta.dt.ua/EDUCATION/pisneznayka,_abo_shkola_bez_stresiv_chi_mozhlivo_take.html
Категорія: "Методична скарбничка" | Додав: Natali (06.11.2015) | Автор: Тетяна Галковська
Переглядів: 314 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!