Подорож до країни Добра та Дружби - Класні виховні заходи - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи [ Додати статтю ]

Подорож до країни Добра та Дружби

Тема: Подорож до країни Добра та Дружби.

Мета: Формувати у дітей понятя "доброта і добрі вчинки", вчити розрізняти "добре і погане", викликати бажання дарувати добро; розвивати в дитині духовно-моральні якості, вміння сприймати і створювати позитивні емоції; виховувати культуру спілкування. Сприяти зміцненню колективу, вчити дружити та пробачати. Розучити мирилки.

Обладнання: картинка із зображенням кота Леопольда; макет веселого сонечка та хмарки; промінчики сонця; кошики; улюблені іграшки; дерево та яблучка до нього; макет будиночка; сердечка та долоньки з паперу; відеозапис мультфільму «Просто так!», аудіо запис пісень.

Учитель.
- Шановні батьки і діти! Сьогодні на вас чекає подорож до країни Добра та Дружби. Перш ніж вирушити у подорож, давайте привітаємось.
Учениця.
Треба всім нам привітатись:
Всі: Добрий день!
Учениця: Дружно весело сказати:
Всі: Добрий день!
Учениця: Вліво – вправо повернемось,
Туди-сюди усміхнемось.
Всі: Добрий, добрий, добрий день!
Учениця: Всіх гостей ми привітаєм:
Всі: Добрий день!
Учениця: І здоров’я побажаєм.
Всі: Добрий день!

Вчитель.
– Діти, чи бачили ви мультфільм про кота Леопольда?
- Який він – кіт Леопольд? (Добрий).
- Які слова він казав постійно мишенятам?
«Давайте жити дружно!»
І ми з вами сьогодні спробуємо зрозуміти, що таке «добро» та чи кожна людина може бути доброю. А також спробуємо згуртувати нашу класну родину, подаруємо тепло один одному, засвітимо ще одну зірочку добра і любові. І допоможуть нам у цьому наші товариші та друзі.

Перша зупинка - «Стежина добра».
Вчитель.
- Проходячи нею, пригадайте, яку добру справу за останні дні ви зробили і розкажіть про неї.
(Діти, проходять між рядами, у кінці яких стоїть кошик. Дійшовши до нього, розповідають про свій добрий вчинок, кладуть у кошик улюблену іграшку, показуючи цим те, що вони хочуть поділитися нею зі своїми друзями або однокласниками.)
Вчитель.
- Якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а кожна добра на одну добру справу більше, наскільки б світлішим стало наше життя. Якби кожен, хто може, допоміг би хоча б одній конкретній людині, світ став би набагато кращий.
Учениця.
Ти добро лиш твори повсюди,
Хай тепло твої повнить груди.
Ти просій і доглянь пшеницю,
Ти вкопай і почисть криницю.
Волю дай, нагодуй пташину,
Приголуб і навчи дитину.
Бо людина у цьому світі
Лиш добро повинна творити.
Учень.
Правда у світі є дуже проста:
Сонце Землю теплом зігріває.
А людину – її доброта
І любов у житті прикрашає.

Друга зупинка – «Квітучий сад».
Вчитель.
- У нас у класі виросло дерево. Воно непросте, це "Дерево добра”. Але на ньому не вистачає плодів. У вас на партах лежать яблучка, а на них записані добрі побажання людям. Візьміть ті яблучка і прикрасьте ними наше деревце.( Діти прикрашають деревце.)
А тепер перевіримо, чи добре ви вмієте розрізняти, що таке добре, а що таке погано.
Пограємо в гру "Так і ні".
– Бабусі хлопчик помагав,
На допомогу він мастак.
Він, діти, добрий хлопчик? (Так.)
– Тепер усі скажіть мені:
У сварці жити добре? (Ні.)
–А як немає забіяк,
Тоді усім прекрасно? (Так.)
– А як серця у всіх ясні,
То вам погано, діти? (Ні.)
– Співає хлопчик гарно як!
А вам подобається? (Так.)
– А як обличчя всіх сумні,
Похмурі, злі? Вам добре? (Ні.)
– Кричить, ламає все хлопчак,
Це теж погано, діти? (Так.)
– Тоді іще скажіть мені:
Як діти б’ються, добре? (Ні.)
– Коли вам краще жити:
Коли сміються діти? (Так.)
Звичайно, краще в мирі
І з усіма дітьми дружити,
Щоб всі веселими були,
В добрі і злагоді жили.

Третя зупинка – «Наш спільний дім»
Вчитель.
- Що ми називаємо спільним домом?
- Як нам в ньому живеться?
- Подивіться на наш будинок, який зветься школа. У ній багато просторих та світлих кабінетів. В кожному з них навчаються діти. Це однокласники. Що у них спільне?
Чи можна їх назвати товаришами, друзями? Як діти стають друзями? Що для цього треба?
(Спільні інтереси та заняття, однакові погляди на життя…).
Виставка дитячих робіт.
- У кого з вас є друзі?
- Чи є вони серед однокласників?
- Що для цього потрібно?
Учень.
Дружить хмарка з дощиком:
носить воду горщиком.
Дощик — із травичкою,
а трава — з копичкою,
а копиця — з коником,
що гасає з дзвоником.
А іще — з телятком,
баранцем, лошатком.
Всі вони — з Даринкою,
дівчинка — з хмаринкою,
з тою, що із дощиком
носить воду горщиком.
Ось замкнулось дружнє коло,
подружились всі довкола.
Учениця.
На світі
все буває:
і сніг,
і дощ,
і вітер.
Буває злива навіть
тоді, як сонце світить.
Буває, втратять колір
всі квіти у саду...
Лиш не бува ніколи,
щоб друг
тебе
забув.
А як забуде раптом
тебе твій друг — то що ж:
ніякий він не справжній,
а просто так
— ніщо!..
Пісня «Дружба – не робота».

 

Сценка «Краще - з друзями разом!»
Чи вірте,
чи не вірте —
найкраще на санчатах
зимовим днем
із гірки удвох із другом
мчати.
Це — здорово! Повірте!..
Свистить у вухах вітер,
і сонце вам сміється,
і всім навкруг
здається, що ви удвох —
всесильні, єдині,
цільні,
спільні.
Та що там говорити,
візьміть —
і перевірте!..
От вчора ми удвох
з Юрком,
моїм найкращим другом,
на санках їздили разом,
ще й так — аж свист у вухах!
Мчимо — і весело обом:
йому,
й мені,
і нам разом!..
Аж раптом бачимо —
Славко,
стоїть один,
без санок.
— Мерщій до нас! —
гукнув Юрко.—
Кататимешся
з нами!
А той — мовчить,
такий дивак.
Не вірить, мабуть,
що «за так»
ми візьмемо —
повірте! —
його на нашу гірку.
Ні, не забули
ми з Юрком,
як влітку хизувався
велосипедом
цей Славко —
і сам-один катався.
Давно він, мабуть,
сам-один
кататись
призвичаївсь.
Не розуміє, мабуть, він,
як гарно
з другом
мчати!
Забув
хлопчачу дружбу -
і от йому —
сутужно
Та є вона! Та є вона!
Для друзів це — не дивина:
коли тобі
сутужно —
прийде на поміч
дружба!..
І от —
та що там говорить! —
Славко
уже до нас
біжить, летить
на нашу гірку!
Не вірите?
Повірте!
Ще й санки знизу
нам обом притяг!
А був — ледащо!..
Він зрозумів:
усім разом кататись
значно краще!

Сценка «Допоміг».
- Іванку, агов!
- Агов.
- Тебе я знайшов?
- Знайшов.
- Ти погріб копав?
- Копав.
- У яму упав?
- Упав.
- Давно ти упав?
- Давно.
- Куди ти упав?
- На дно.
- А що там на дні?
- Струмок.
- А що в глибині?
- Пісок.
- Каміння нема?
- Нема.
- А холод пройма?
- Пройма.
- Нагору спішиш?
- Спішу.
- Лежиш чи сидиш?
- Сиджу.
- І нудно сидіть?
- Ага.
- Що в тебе болить?
- Нога.
- Драбину чекав?
- Чекав.
- На поміч гукав?
- Гукав.
- То, кажеш, сидиш?
- Сиджу.
- Посидь…Я гулять біжу!

Вчитель.
- А як би вчинили ви?
Учень.
В житті усім потрібна дружба:
І для розваг, і для журби, й для служби.
Із другом легше в світі жити,
Але й дружити треба вміти.
Слід другові допомагати,
В пригоді завжди захищати,
Слід жарти друга розуміти
Й самому жартувати вміти.
Коли ж якесь нерозуміння,
Потрібно виявить терпіння.
При сварці – швидше помиритись –
Не варто з друзями сваритись.
Учениця.
Десь далеко в небі синім дві хмаринки посварились,
і розбіглися по світу, сірі і сумні...
І тепер, коли ти бачиш, як ідуть холодні зливи,
Знай, що то хмаринки плачуть у височині...
Тож якщо ти маєш друга, не сварися з ним даремно,
Бережи його, бо раптом втратиш назавжди...
І тоді страждати будеш, як хмаринки ті у небі,
Що не можуть одна одну й досі віднайти...

Вчитель.
- Отже, мир і злагода перш за все починається в колективі.
- А як миряться діти?
Учень.
Мирилка летіла,
На плече сіла,
Сказала тихенько:
- Миріться швиденько!
Учениця.
Ти - не ворог, я - не ворог.
Нам сваритись просто сором.
Помирились, помирились,
Щоб ніколи не сварились.
Учениця.
Ти не плач, не плач, не плач
І скоріш мені пробач,
І на мене ти не сердься,
Бо у тебе добре серце.
Будемо завжди дружити
І ніколи не сваритись!
Учень.
Дай скоріш мізинчик свій,
Зачепи його за мій.
Мізин-мізин-мізинець -
Помирив нас, молодець!
Учениця.
Подивися просто в очі;
Я сваритися не хочу.
Я образить не хотів,
Ненароком зачепив.
Просто в очі подивись
І зі мною подружись.
Учень.
Битися - не билися,
Трохи посварилися,
Потім посміялися,
Друзями зосталися.
Учень.
Грались, грались, розважались,
Веселились і сміялись.
Потім раптом посварились,
Сіли, стихли, зажурились.
Годі, годі сумувати!
Соромно ворогувати!
Не злостуй і схаменись,
Та до мене посміхнись.
Дам тобі назустріч руку.
Проженемо сварку-муку.
Настрій радісний, веселий
Хай панує у оселі.
Учень.
Озирнися навкруги:
Дружать в річки береги,
Вітерець голубить квіти,
Бавляться довкола діти.
Годі сердитись!
Покладемо сварці край.
Бачиш - іграшки сумують,
Навіть фарби не малюють...
Помиримося швиденько,
Буде знову веселенько.-
- Давайте згадаємо заповідь справжніх друзів.

Заповідь
Ніколи не деріться,
Ніколи не сваріться –
Бо прийде час, прийдеться
Друг з дружкою мириться.
Учениця.
Помирились сонце з хмарою,
І тепер танцюють парою.
Ллється дощ, і сонце світить,
Усміхаються їм діти.
Райдуга місток зробила -
Сонце з Хмарою здружила.
Хай з них приклад беруть діти.
Треба дітям всім дружити. (промовляють всі хором).
Учитель.
- У кожного з вас є долонька, яку ви обвели та вирізали власноруч. Вона має особливу енергетику. Подаруйте її тій дитині, яку ви вважаєте своїм другом, або тому, з ким би ви хотіли дружити. І тоді вам справді буде затишно та приємно жити у нашому спільному будинку, у школі.
- Існують правила дружби, які допомагають друзям не сваритися. І нам вони допоможуть також.

Правила дружби:
 Уникати сварок;
 Допомагати один одному;
 Бути доброзичливими;
 Бути турботливими;
 Не глузувати один з одного;
 Вміти вибачати та поступатися…

Четверта зупинка «Сонце доброти»
Вчитель.
- Добро, як сонце – всіх зігріває. Добра людина дарує тепло іншим, з добрим приємно спілкуватися, така людина дарує радість і посмішку. Добро схоже на таке сонечко. (На дошці з’являється сонечко, що має очі та посміхається .Чого не вистачає сонечку?
Діти.
- У цього сонечка немає промінців.
Вчитель.
- Уявіть себе промінцями цього радісного і доброго сонечка. Якщо ви хочете робити добро людям, природі, всій Землі, то роздайте свої сердечка найближчим людям, батькам з найкращими побажаннями.
Вчитель.
- Діти, як можна назвати це сонечко?
Діти.
- Добре сонечко, сонце доброти,…
Вчитель.
- Сонце доброти завжди буде сяяти в нашому класі. Ви, я впевнена, надалі в житті будете всім нести добро, ласку, співчуття і любов. А тепер станьте у коло, візьміться за руки, посміхніться один одному і доповніть вірш словами. Останнє слово кожного другого рядочка ви будете добирати самі в риму.
Треба вчитися... (дружити).
А не кидатись словами,
Щоб не стати ... (ворогами).
І запам’ятай собі —
З другом легше у... (журбі).
Друг нас виручити може,
У біді він ... (допоможе).
А як пісня, жарт чи сміх —
Радість ділиться на... (всіх).
Друг нас може захистити
Може з класом ... (помирити).
Друг не стане кепкувати
І на людях нас... (повчати).
А як сварять всі навкруг —
Йде на захист справжній... (друг).
І ніколи не забудь!
Й ти для друга — вірним... (будь)!
Й ще одне запам’ятай:
Друзів ти... (не забувай)!
Знай, моя дитино мила,
Дружба — це велика... (сила)! ( промовляють хором).

(Перегляд мультфільму «Просто так!»)

Пісня «Маша і ведмідь. Про дружбу»

Категорія: Класні виховні заходи | Додав: Natali (30.07.2014) | Автор: Озвіться!
Переглядів: 2690 | Рейтинг: 3.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!