Захист населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу - Основи здоров'я - Презентації та відео матеріали - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Презентації та відео матеріали » Основи здоров'я [ Додати статтю ]

Захист населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу

Тема: Захист населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу.
Мета: ознайомити учнів з основами захисту населення в умовах надзвичайних ситуацій;
ознайомити учнів з системою захисних споруд;
розвивати вміння учнів діяти в екстремальних умовах надзвичайних ситуацій;
виховувати в учнів культуру безпеки життєдіяльності та почуття необхідності надання допомоги оточуючим людям.
Тип уроку: комбінований (змішаний) урок.
Обладнання: мультимедійна дошка, ПЕОМ, слайди, ілюстративний і дидактичний матеріал.

                                                                          ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
1. Привітання та перевірка готовності учнів до уроку.
2. Представлення присутніх на уроці та запрошених гостей.

II. Повідомлення теми, мети та основних питань уроку
Початок демонстрації слайдів

ПЛАН УРОКУ
1. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.
2. Укриття найпростішого типу.
3. Протирадіаційні укриття.
4. Сховища.
5. Правила перебування у захисній споруді.
6. Розосередження працівників та евакуація населення.
7. Оповіщення та дії громадян під час надзвичайних ситуацій.

ІII. Актуалізація опорних знань
Запитання:
1. Поясніть поняття “надзвичайна ситуація”?
2. Поясніть що таке терористична організація та хто такі терористи?
3. Поясніть поняття “цивільний захист”?
4. Які основні завдання вирішують підрозділи цивільного захисту?

ІV. Розгляд питань уроку
1. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.
Розповідь учителя, демонстрація слайдів
Захист населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу – одне з головних завдань цивільного захисту. У Кодексі цивільного захисту України в статті 20 зазначено, що до завдань і обов’язків суб’єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить:
 забезпечення відповідно до законодавства своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту;
 розміщення інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії;
 організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна;
 створення об’єктових формувань цивільного захисту відповідно до цього Кодексу та інших законодавчих актів, необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази і забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням;
 створення диспетчерських служб відповідно до цього Кодексу та інших законів, необхідних для забезпечення безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;
 здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки;
 забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту;
 утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням.
Обсяг та характер захисних заходів визначається особливостями окремих районів та промислових підприємств, обстановки, яка може скластися в разі аварії на атомній електростанції, хімічно небезпечному об'єкті, а також в разі застосування противником ядерної, хімічної, біологічної зброї та звичайних військових засобів ураження.
Плануються та проводяться у комплексі три основні заходи захисту населення:
 укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту;
 розселення у заміській зоні робітників та службовців підприємств, закладів та організацій, які продовжують свою діяльність у містах, а також евакуація з цих міст населення;
 використання населенням засобів індивідуального захисту і медичних засобів.
Крім цього, організовується та проводиться обов'язкове навчання населення заходам захисту. Передбачаються оповіщення та інформування населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний час і воєнний, а також постійне інформування його про наявну обстановку. Проводиться радіаційна, хімічна та біологічна розвідка, встановлюється режим захисту населення, робітників та службовців, виробничої діяльності підприємств, а також дозиметричний і лабораторний контроль. Плануються профілактичні, протипожежні, протиепідемічні заходи, аварійно-рятувальні і інші невідкладні роботи в осередках ураження, санітарна обробка, знезаражування споруд, будівель, техніки, одягу, території.
Учитель підводить підсумок першого питання та переходить до розгляду другого питання.
2. Укриття найпростішого типу.
Розповідь учителя, демонстрація слайдів
Зростання кількості атомних електростанцій, хімічнонебезпечних і вибухонебезпечних підприємств та інших об'єктів, які порушують екологію зовнішнього середовища, а також удосконалення зброї масового ураження вимагають від органів влади створювати умови для захисту населення у надзвичайних ситуаціях. В цих умовах терміни проведення захисних заходів можуть бути обмеженими. На першому місці має бути переховування населення у захисних спорудах у місці його перебування – на роботі чи навчанні та в місцях постійного проживання.
Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф) і стихійних лих, а також від уражаючої дії зброї масового знищення і звичайних військових засобів ураження та впливу другорядних чинників ядерного вибуху.
Захисні споруди розрізняють:
• за призначенням – для захисту населення, розміщення органів управління (командного пункту, пункту управління, вузла зв'язку) і медичних закладів;
• за місцем знаходження – вбудовані, відокремлені, метрополітен, у гірських виробках;
• за терміном будівництва – зведені завчасно, швидко зведені;
• за захисними властивостями – найпростіші укриття (щілини відкриті і перекриті), протирадіаційні укриття (ПРУ) і сховища.
При відсутності захисних споруд у випадку загрози застосування зброї, передбачається їх побудова із готових будівельних матеріалів або конструкцій: бетону, лісоматеріалів, цегли тощо. Під укриття можливе пристосування підвалу, погребу, гірських виробок та інших заглиблених приміщень, а також будування силами населення найпростіших укриттів із підручних матеріалів.
До захисних споруд цивільного захисту належать:
• сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;
• протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості;
• швидкоспоруджувана захисна споруда цивільного захисту - захисна споруда, що зводиться із спеціальних конструкцій за короткий час для захисту людей від дії засобів ураження в особливий період.
Для захисту людей від деяких факторів небезпеки, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій у мирний час, та дії засобів ураження в особливий період також використовуються споруди подвійного призначення та найпростіші укриття.
Споруда подвійного призначення - це наземна або підземна споруда, що може бути використана за основним функціональним призначенням і для захисту населення.
Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, що знижує комбіноване ураження людей від небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій, а також від дії засобів ураження в особливий період.
Укриття найпростішого типу
У системі захисту населення особливе значення мають найпростіші укриття типу щілин. Це найбільш масові захисні споруди, що можуть бути збудовані населенням у найкоротший термін. Щілини будують відкритими і перекритими. Відкрита щілина зменшує ймовірність ураження ударною хвилею (в 1,2-2 рази), світловим випромінюванням і проникаючою радіацією.
Перекрита щілина захищає: від світлового випромінювання - повністю, від ударної хвилі - у 1,5-3 рази, від проникаючої радіації і радіоактивного випромінювання - у 200-300 разів, а також надійно захищає від осколкових і кулькових бомб, від запалювальних засобів.
Відкрита щілина – це зигзагоподібна траншея з кількох прямолінійних ділянок довжиною до 15 м. Глибина її - 1,8 - 2,0 м; ширина: зверху - 1,1-1,3 м, на дні - 0,8 м. Будівництво щілини починається з розмітки і трасування, тобто визначення її плану на місцевості. Копають спочатку на ширину дна. В міру заглиблення поступово підрівнюють крутизну, доводячи до потрібних параметрів. Стінки (крутизну) щілини укріплюють дошками, жердинами, очеретом, іншими наявними матеріалами.
Коли є час і в разі потреби, щілину перекривають колодами, шпалами або малогабаритними залізобетонними плитами. Зверху покриття влаштовують шар гідроізоляції з толю, руберойду, хлорвінілової плівки або утрамбовують шар глини і насипають шар ґрунту товщиною 50-60 см. У перекритій щілині роблять вхід з однієї або двох сторін з дверима і тамбуром. Для вентиляції встановлюють витяжну коробку.
Учитель підводить підсумок другого питання та переходить до розгляду третього питання.

3. Протирадіаційні укриття.
Розповідь учителя, демонстрація слайдів
Протирадіаційними укриттями (ПРУ) називаються негерметичні захисні споруди, що забезпечують захист людей в умовах надзвичайних ситуацій. До ПРУ можна віднести не тільки спеціально побудовані споруди, а й будівлі господарського призначення (погреби, підпілля, овочесховища), пристосовані під укриття, і звичайні житлові будівлі.
Захисні властивості укриттів визначаються коефіцієнтом послаблення радіації, що залежить від товщини огороджувальних конструкцій, властивостей матеріалу, з якого виготовлені конструкції, а також від енергії гамма-випромінювання. Наприклад, підвали дерев'яних будинків послаблюють радіацію в 7-12 разів, а кам'яних - у 200-300 разів.
Для герметизації приміщень ретельно замуровують тріщини, щілини, отвори у стінах і стелі, біля вікон і дверей, припасовують двері, оббивають їх повстю, ущільнюють дверні рами валиком з повсті або з іншої м'якої тканини. Укриття, що вміщує до З0 чоловік, провітрюється природною вентиляцією через припливний і витяжний короби. Для створення тяги витяжний короб встановлюють на 1,5-2 м вище припливного. На зовнішньому виводі вентиляційного короба роблять дашок, а в припливному коробі - щільно підігнані засуви.
У пристосованих під укриття приміщеннях встановлюють бачки з водою з розрахунку 3-4 л на одну людину на добу, а в туалеті - виносну тару або влаштовують люфт-клозет з вигрібною ямою. Крім того, в укритті встановлюють нари (лавки) для відпочинку, стелажі для продуктів харчування. Освітлення - від електромережі або переносними електричними ліхтарями.
Учитель підводить підсумок третього питання та переходить до розгляду четвертого питання.

4. Сховища.
Розповідь учителя, демонстрація слайдів
Сховище є найбільш надійним захистом від усіх уражаючих чинників: високих температур і шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних та сильнодіючих отруйних речовин, обвалів і уламків зруйнованих будинків та споруд тощо, а також засобів масового ураження й звичайних засобів ураження. Воно обладнане комплексом інженерних споруд, що забезпечують необхідні умови життєдіяльності протягом певного часу.
За місцем знаходження сховища бувають вбудованими (у підвалах будинків) і відокремленими (поза будинками), їх споруджують заздалегідь, у мирний час, але можуть будувати і в період загрози нападу або під час воєнних дій (швидко зведені).
Сховища мають фільтровентиляційні установки (ФВУ) промислового виготовлення. ФВУ очищає зовнішнє повітря, розподіляє його по відсіках і створює у захисному приміщенні надлишковий тиск, що перешкоджає проникненню зараженого повітря через тріщини та щілини.
В усіх сховищах передбачаються два режими вентиляції:
• чистої, коли зовнішнє повітря очищається від пилу,
• фільтровентиляції, коли воно проходить крізь поглинальні фільтри, де очищається від радіоактивного пилу, отруйних речовин, сильно діючих отруйних речовин та бактеріологічних засобів.
У кожному сховищі є документи, які містять його характеристику, схеми зовнішніх і внутрішніх мереж з вказівкою місць відключення, а також журнал перевірки стану сховища.
Система водопостачання забезпечує людей водою для життя і гігієнічних потреб від зовнішньої водопровідної мережі. На той випадок, коли водопровід перестане діяти, передбачено аварійний запас води або її джерело. Кожна захисна споруда має систему каналізації для відводу фекальних стоків. Санвузол влаштовують у приміщенні, ізольованому перегородками від секцій сховища, обов'язково з витяжкою.
Система опалення сховища працює від опалювальної мережі будинку, під яким воно знаходиться. Освітлюється сховище від міської (об'єктної) електромережі, в аварійних випадках - від автономної електростанції, а якщо її немає - від акумуляторів або ліхтарями.
Запас продуктів харчування робиться з розрахунку не менше ніж на дві доби для кожної людини у сховищі.
Медичне обслуговування здійснюють санітарні пости і медпункти об'єктів народного господарства.
Фонд захисних споруд цивільного захисту міста Києва
Для укриття населення Києва від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру створено фонд захисних споруд цивільного захисту.
Найбільшими сховище-укриттєвими спорудами в історії Києва вважаються могутні фортифікаційні споруди на Лисій горі, збудовані у XVIII–XIX століттях, які активно використовувалися під час першої світової та Великої Вітчизняної війни. Залишки споруд залишилися до нашого часу і представляють значний екскурсійно-історичний інтерес.
Фонд захисних споруд складається зі сховищ цивільного захисту, підземних споруд метрополітену, підвальних приміщень (житлових будинків, промислових підприємств усіх форм власності, учбових закладів усіх рівнів, культурно-музейних та концертно-виставкових установ, державних цивільних та військових органів, медичних та торгівельних установ, закладів харчування та спортивно-розважального спрямування), підземних паркінгів та інших споруд підземного простору, які можуть бути використані для укриття населення столиці України під час різноманітних надзвичайних ситуацій та військового стану.
Фонд знаходиться в підпорядкуванні Київської міської державної адміністрації і створений у відповідності з вимогами Кодексу Цивільного захисту України.
У Києві 526 об’єктів різного класу, які є сховищами чи укриттями. Більшість у задовільному стані. Деякі сховища використовувалися на за призначенням, там були склади і таке інше. Завдання Київради на сьогодні – зробити їх придатними для укриття, щоб вони відповідали всім нормам.
На сайті Київської міської ради розміщено інформацію про місця для укриття населення в підземному просторі міста. Зокрема, на карті нанесені сховища цивільного захисту, підземний простір метро, підвали житлових будинків, підземні паркінги та інші споруди підземного простору, які можуть бути тимчасово використані для укриття населення.
Учитель підводить підсумок четвертого питання та переходить до розгляду п’ятого питання.

5. Правила перебування у захисній споруді.
Розповідь учителя, демонстрація слайдів
Громадяни повинні завчасно за місцем свого проживання з'ясувати розташування захисної споруди (підвального приміщення), призначеного для укриття населення.
Населення укривається у захисних спорудах за сигналами ЦЗ.
Заходити до них потрібно організовано, швидко і без паніки. У сховищі зручніше розміщуватися групами - з тих, хто разом працює або мешкає в одному будинку. В кожній групі призначають старшого. Тих, хто з дітьми, розміщують в окремих відсіках або у спеціально відведених місцях. Літніх і хворих намагаються влаштувати ближче до вентиляційних труб.
У сховище (укриття) потрібно приходити зі своїми засобами індивідуального захисту органів дихання (ватно-марлева пов'язка тощо), запасом продуктів харчування та води на 2 доби та документами.
Не дозволяється приносити з собою речі громіздкі, з сильним запахом, легкозаймисті, приводити тварин.
У сховищі забороняється ходити без потреби, шуміти, курити, виходити назовні без дозволу коменданта або чергового.
Всі у сховищі зобов'язані виконувати розпорядження чергового по сховищу, надавати посильну допомогу хворим, інвалідам.
Учитель підводить підсумок п'ятого питання та переходить до розгляду шостого питання.

6. Розосередження працівників та евакуація населення.
Розповідь учителя, демонстрація слайдів
Розосередження і евакуація населення – це один із заходів захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу. Під розосередженням мається на увазі організований вивіз з міст та інших населених пунктів, розміщення в зоні за містом вільних від праці працівників і службовців, які продовжують роботу у надзвичайних ситуаціях. До категорії розосередження відноситься також персонал об'єктів, які забезпечують життєдіяльність міста. Робітники і службовці, які відносяться до категорії розосередження після вивозу і розселення їх, позмінно виїжджають в місто для роботи на своїх підприємствах, а по закінченні роботи повертаються в зону за містом для відпочинку.
Евакуація – це організований вивіз або вивід з міст та інших населених пунктів і розміщення у заміській зоні решти населення, а також вивіз населення із зон можливого затоплення, радіоактивного зараження тощо. На відміну від розосереджених евакуйовані постійно проживають у заміській зоні до особливого розпорядження.
Заміська зона – це територія, яка знаходиться за межами зон можливого зруйнування в містах. Кожному підприємству, навчальному закладу міста, з якого планується розосередження та евакуація, в заміській зоні призначається район розміщення, який в залежності від кількості робітників, службовців і членів їх сімей може включати один або декілька розміщених поряд населених пунктів.
Райони розселення працівників в заміській зоні повинні знаходитись на такій відстані від міста, яка гарантувала б їх безпеку, а на переїзд людей для роботи в міста і їх повернення в заміську зону для відпочинку витрачалась би мінімальна кількість часу.
Працівників підприємства, яке переносить свою виробничу діяльність у заміську зону, розташовують поблизу виробничих баз за районами розміщення працівників підприємств, які продовжують працювати в місті. Евакуйоване населення, не зв'язане з виробництвом і яке не є членами сімей розосереджених робітників та службовців, розміщують у більш віддалені райони заміської зони, а населення, евакуйоване із зон можливого затоплення, – в населених пунктах, які знаходяться поблизу цих зон.
Евакуація передбачає вивід і вивіз населення із міст у безпечні райони в усіх напрямках від міста.
Розосередження та евакуація працівників і членів їх сімей організовуються та проводяться за виробничим принципом, а евакуація населення, не зв'язаного з виробництвом, – за територіальномим принципом – за місцем проживання через ЖЕК, ОСББ. Діти переважно евакуюються разом з батьками, але не виключається можливість вивезення їх зі школами і дитячими садками.
Розосередження і евакуацію організовують та проводять після отримання розпорядження про їх проведення.
Для проведення розосередження і евакуації використовуються всі види громадського транспорту (залізничний, автомобільний, водний), не зайнятого воєнними і невідкладними виробничими та господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування.
Для вивозу населення залізничним і водним транспортом використовують пасажирські поїзди, теплоходи, а при їх нестачі – і товарні вагони, вантажні судна та баржі. Передбачається збільшення довжини потягів.
Вивіз розосередженого та евакуйованого населення автотранспортом планується на невеликі відстані. Для цього використовуються автобуси і вантажні автомобілі. Частина населення, яка підлягає евакуації, може виводитись пішим порядком. Вивід населення пішим порядком організовується колонами по дорогах, не зайнятих іншими перевезеннями або по визначених маршрутах і колонних шляхах.
При загрозі надзвичайної ситуації в мирний час, а також загрозі нападу противника і нестачі транспортних засобів важливе значення мають строки евакуації населення за межі зон можливих зруйнувань. В цих випадках використовують комбінований захід, який дозволяє провести евакуацію в короткі строки. Суть комбінованого заходу евакуації полягає в тому, що масовий вивід населення з міст пішим порядком співпадає з вивозом всіма видами транспорту. Цей захід є основним.
Розосередження і евакуація населення проводиться через збірні евакуаційні пункти. Для них відводяться школи, клуби та інші приміщення. Призначаються збірні евакуаційні пункти (ЗЕП) для збору, реєстрації і відправки населення, евакуйованого транспортом, на станції, пристані та інші пункти посадки, а евакуйовані в пішому порядку – на вихідні пункти пішого руху. ЗЕП організовують поблизу залізничних станцій, платформ, портів, пристаней, а для населення, яке виводиться пішим порядком – поблизу маршрутів виводу в призначені райони.
На території ЗЕП і поблизу нього повинні бути підготовлені сховища (укриття) з розрахунком на розміщення в них людей, які можуть одночасно заходитись на пункті. Кожному ЗЕП присвоюють номер, приписують до нього промислові підприємства (об'єкти), які знаходяться поблизу, а також ЖЕК, населення якого буде евакуюватися через даний ЗЕП.
Населення міста про початок евакуації повідомляється через підприємства, навчальні заклади, ЖЕК, міліцію а також радіотрансляційну мережу і місцеве телебачення.
Отримавши повідомлення про початок розосередження і евакуації, населення повинно підготувати і взяти з собою документи, гроші, необхідні речі і запаси продуктів та з'явитися на збірний евакуаційний пункт в попередньо визначений час.
У випадку, якщо працівників розмістити разом з сім'ями неможливо, членів їх сімей евакуюють окремо в більш віддалені райони за напрямком розосередження і час їх появи на ЗЕП встановлюється окремо.
Прибулих на ЗЕП людей реєструють, групують по вагонах залізничного ешелону або по автомашинах і у призначений час виводять до пунктів посадки на транспорт. Представники влади разом з адміністрацією станції здійснюють посадку людей у вагони, автомашини, судна і підтримують встановлений порядок.
Вивід населення пішим порядком здійснюється за попередньо встановленими маршрутами, їх розраховують на один добовий перехід, який здійснюється за 10-12 год. руху. У піших колонах може бути від 500 до 1000 людей. Для зручності управління колони слід розбити на групи по 50-100 людей, а на чолі груп призначити старших. Старші груп зобов'язані перевіряти чисельність складу, не допускати в групи сторонніх осіб і слідкувати, щоб не було відстаючих. Швидкість руху колон слід витримувати в межах 4-5 км/год, а дистанції між колонами до 500 м.
При здійсненні маршу через кожні 1-1,5 год руху роблять малі привали, які продовжуються 10-15 хв, а на початку другої половини добового переходу роблять великий привал на 1-2 год, як правило, за межею зони можливих зруйнувань. На малих привалах людям надається необхідна медична допомога, перевіряється склад колон, надається допомога відстаючим, дається людям короткочасний відпочинок. За час привалу колони, які розтягнулися, підтягуються. На великому привалі крім цього організовують прийом гарячої їжі.
Для організації прийому і розміщення розосередженого та евакуйованого міського населення, а також забезпечення його всім необхідним, створюються приймальні евакуаційні комісії та прийомні евакуаційні пункти сільських районів.
На прийомні евакуаційні комісії (ПЕК) сільської місцевості покладається зустріч, прийом, облік і розселення прибулого населення, а також забезпечення його всім необхідним.
За вказівкою ПЕК району для прийому населення, яке прибуло з міста, розгортають прийомні евакуаційні пункти (ПЕП). Вони розташовуються в школах, дитячих садках, клубах та інших громадських приміщеннях недалеко від станції висадки людей.
На ПЕП покладаються такі завдання: зустріч прибулого населення, розприділення його по населених пунктах, надання першої медичної допомоги, організоване відправлення людей до місць розквартирування.
В місцях розселення звільняють приміщення, які призначені для розміщення розосереджуваного і евакуйованого населення, уточнюють всі питання розміщення людей по будинках місцевих жителів, в пансіонатах, туристичних таборах, підсобних господарствах та інших громадських приміщеннях. Завчасно підготовляють колективні засоби захисту. Якщо сховищ до часу прибуття населення буде недостатньо, то організовують додаткове їх будування. Для виконання цих робіт залучають все працездатне населення, в тому числі і населення, яке прибуло з міста.
Виключно велике значення має забезпечення в заміській зоні розосереджених робітників, службовців та членів їх сімей, а також евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і медичного обслуговування.
Евакуйоване населення залучається до роботи на підприємствах, вивезених з міста, що продовжують роботу в заміській зоні, у фермерських, колективних і інших господарствах.
Учитель підводить підсумок шостого питання та переходить до розгляду сьомого питання.

7. Оповіщення та дії громадян під час надзвичайних ситуацій.
Розповідь учителя, демонстрація слайдів
Головний спосіб оповіщення населення про дії при виникненні надзвичайних ситуацій – це передача повідомлення мережею провідного мовлення (через квартирні і зовнішні гучномовці), а також через місцеві радіомовні станції і телебачення, пересувні автомобілі, оснащені гучномовцями. Для привернення уваги населення в екстремальних випадках перед передачею інформації включаються сирени та інші сигнальні засоби.
Запам’ятайте! Сирени і переривисті гудки інших сигнальних засобів означають сигнал цивільної оборони “УВАГА ВСІМ!”.
Почувши такий сигнал, негайно увімкніть гучномовець, радіоприймач або телевізор і слухайте повідомлення управління з питань надзвичайних ситуацій.
На кожний випадок надзвичайних ситуацій підготовлено варіанти повідомлень на можливі надзвичайні ситуації.
Після подачі звукових сигналів (сирени, гудки тощо) передається мовна інформація про надзвичайну ситуацію.
Вислухавши повідомлення кожний громадянин повинен діяти без паніки і метушні у відповідності з отриманими вказівками.
Повідомлення включає: інформацію про надзвичайну ситуацію, місце і час виникнення надзвичайної ситуації; територія (райони, масиви, вулиці, будинки і т. д.), яка потрапляє в осередки (зони) ураження; порядок дій при надзвичайних ситуаціях; інша інформація.
Повідомлення будуть залежати від екстремальних умов, розмірів, тривалості та масштабності можливих наслідків надзвичайних ситуацій, ступеню небезпеки факторів ураження для населення міста та стану рятувальних і невідкладних аварійних відновлювальних робіт.

Дії громадян під час надзвичайних ситуацій
Кожний громадянин, який знаходиться на роботі, повинен виконувати всі розпорядження керівника цивільного захисту суб’єкта господарської діяльності, діяти у відповідності з планом цивільного захисту, а також брати участь у проведенні аварійно-рятувальних робіт у складі формувань або за вказівками органів управління ЦЗ.
Якщо громадянин знаходиться вдома при виникненні надзвичайних ситуацій, він повинен:
• тримати вдома постійно включеними репродуктори, радіоприймачі, телевізори для того, щоб слухати розпорядження і вказівки органів виконавчої влади, управлінь з питань надзвичайних ситуацій;
• повідомити про отриману інформацію сусідів;
• привести в готовність індивідуальні засоби захисту органів дихання і шкіри, при їх відсутності приготувати найпростіші засоби (повсякденний одяг, взуття, ватномарлеві пов’язки, плівку тощо);
• постійно тримати при собі засоби індивідуального захисту, підготувати медичну аптечку, документи, засоби зв’язку, особистої гігієни, запас їжі та інше;
• провести у квартирі (домі) протипожежні профілактичні заходи (виключити газ, електропостачання та інше), підвищити захисні властивості квартири: зачинити вікна, кватирки, ущільнити їх;
• уточнити місце найближчого укриття (підвальне приміщення, метрополітен, паркінг) де можна укритися.
Якщо сигнал застав вас в транспорті, громадському місці (магазині, театрі, на ринку тощо) необхідно уважно і спокійно вислухати повідомлення, визначитись, де поблизу знаходиться станція метрополітену, укриття і як найшвидше добратися і укритися в них, якщо є час то якнайшвидше добратися додому і діяти у відповідності з отриманими вказівками.
Учитель підводить підсумок сьомого питання та переходить до підбиття підсумків уроку.

V. Підсумки уроку
Підбиття підсумків уроку, виставлення та коментування оцінок.

VІ. Домашнє завдання
Підготувати повідомлення про систему цивільного захисту держави та м.Києва.
Підготувати повідомлення про заходи знезараження у сховищах.
Ознайомитися з розташуванням сховища цивільного захисту за місцем проживання.

Презентація знаходиться за посиланням:



Джерело: http://www.docme.ru/kWu5
Категорія: Основи здоров'я | Додав: (20.04.2015) | Автор: Клавдия Бондаренко
Переглядів: 1911 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!