Психолого-педагогічний тренінг "Горіти, не згораючи" - Поради вчителям - Поради психолога - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Поради психолога » Поради вчителям [ Додати статтю ]

Психолого-педагогічний тренінг "Горіти, не згораючи"

 С.С. Кузьменко

вчитель початкових класів

Смілянський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 15» Смілянської міської ради

Черкаської області

 

ПСИХОЛОГО - ПЕДАГОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ

«ГОРІТИ, НЕ ЗГОРАЮЧИ»

«Людина тільки тоді чогось гідна,  коли вірить у свої сили»

Л. Феєрбах

Постановка проблеми.  На сучасному етапі розвитку суспільства особливою є проблема синдрому  «емоційного вигорання» працівників. Професія педагога – одна з тих, де такий синдром є найбільш поширеним. Це  викликає необхідність вивчення особливостей його виникнення, розвитку та перебігу під час педагогічної  діяльності, шляхів подолання.[2, с.287].

Проблема психологічного благополуччя вчителя є однією з найбільш актуальних проблем сучасної педагогічної психології. Саме тому, пропоную  методичну розробку  тренінгового заняття для педагогічних працівників , проведене спільно між вчителями початкових класів та  вихователями ДНЗ, яке сприяє зміцненню психологічного здоров’я та емоційного стану педагогів під час навчального процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.  Аналіз наукової літератури за окресленою проблемою показав, що більшість авторів визначають „емоційне вигорання” як синдром, який розвивається на тлі хронічного стресу та призводить до спустошення емоційного-енергічних та особистісних ресурсів людини, яка працює. Ознакою синдрому виступає підвищена роздратованість, що може переходити в немотивовану агресію у ставленні до оточуючих.

Термін „професійне вигорання” з‘явився у психологічній літературі відносно недавно. Його ввів американський психіатр Х.Фрейденберг у 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які інтенсивно свілкуються з клієнтами, пацієнтами та постійно перебувають в емоційно завантаженої атмосфері при наданні професійної допомоги [2, 177-179]. К. Маслач та С. Джексон розглядають синдром „професійного вигорання” як трикомпонентну систему, яка складається з емоційного виснаження, деперсоналізації та редукції особистісних досягнень. Однак слід підкреслити, що всі ці симптоми хоча і виникають разом, але в жодної людини не проявляються одночасно, оскільки „професійне вигорання” – процес дуже індивідуальний.

З 1974 року вийшло друком понад 2500 статей і книг, присвячених вивченню синдрому «професійного вигорання». Сучасний стан вітчизняної освітньої системи характеризується активним упровадженням інноваційних технологій у педагогічний процес. В умовах змін, які відбуваються сьогодні, все більш високі вимоги ставляться не тільки до професійних знань, умінь та навичок учителя, але й до рівня його особистісного саморозвитку, його психологічного самопочуття.

Виклад основного матеріалу

Мета заняття: сприяти гармонізації внутрішнього світу педа­гога, послаблювати його психічну напруженість, роз­вивати внутрішні психічні сили, розширювати професійну самосвідомість, яка базуєть­ся на самоаналізі, самоконтролі, самокоригуванні, саморозвитку, що це допоможе йому у спілкуванні з уч­нями, поліпшить мікроклімат у класі, в колективі.

Очікуваний результат: наприкінці тренінгу педагоги мають:

- зміцнити свою психіку,

- вміти добирати способи та методи відновлення психоемоційного комфорту.

Учасники тренінгу: вчителів початкових класів, вихователі ДНЗ, психолог школи.

Кількість учасників тренінгу: 12 осіб.

Тривалість тренінгу: 1 год. 40 хв.

Обладнання та матеріали: екран, дошка з демонстраційним матеріалом,

аудіозаписи.стільці по колу, бейджики трьох кольорів, на столах: маркери, стікери, ароматичні олії, аромолампа.

Хід тренінгу

І. Підготовчий етап

1. Інформаційний блок

Тренер – методист:  Доброго дня всім присутнім.

Професії педагогів і психологів належать до так званих хелперських (від англ. help — допомагати), оскільки пов'язані з роботою у системі «людина — людина», тривалим спілкуванням, наданням підтримки і допомоги. У таких фахівців дуже високий ризик психічних і соматичних (тілесних) реакцій на напружені ситуації на роботі. У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ) навіть виділяють окремий стан — «професійний стрес», визначаючи його як «стрес керування своїм життям». Один із наслідків тривалого професійного стресу — синдром професійного вигорання.[1, 118].

Термін «професійне вигорання» з'явився у психологічній літературі відносно недавно. Його ввів американський психіатр X. Дж. Фрейденбергер у 1974 році для характеристики психічного стану здорових людей, які інтенсивно спілкуються з клієнтами, пацієнтами, постійно емоційно напружені.

Отож, пропонуємо кілька прийомів, які можуть сприяти розвитку самокоригування, саморозвитку і самостановлення вчителя. Спо­діваємось, що це допоможе йому у спілкуванні з уч­нями, поліпшить мікроклімат у класі.

Подаємо психологічні ігри, ігрові епізоди і впра­ви, які педагог може виконувати самостійно. Голов­не - мати бажання зміцнити свою психіку і розви­вати особистість.

Ігрові заняття - це конкретні ситуації, з якими вчитель стикається повсякчас, спілкуючись з «важкими» учнями, відновлюючи сили після напруженого уроку, розв'язуючи педагогічні конфлікти. Вони розвивають інтелектуальну і емоційно-вольову сфери особистості.

Чому ми обрали таку форму роботи? Психолого-педагогічний тренінг – інтерактивна форма роботи з педагогами, під час якої  вони можуть в  невимушеній приємній психологічній атмосфері закріпити свої знання, набути нового практичного досвіду, поспілкуватися з колегами. Термін «тренінг» має ряд значень: «виховання», «навчання», «підготовка», «тренування». Це також цікавий процес пізнання себе та інших; спілкування; ефективна форма набуття знань, умінь, навичок; розширення досвіду.

Тренер – методист: А тепер виберіть собі бейджик за кольором, який вам подобається.

(Учасники обирають бейджик і сідають за стільці, розташовані по колу)

Девізом нашої роботи будуть слова Л. Феєрбаха «Людина тільки тоді чогось гідна, коли вірить у свої сили».

2. Вправа « Знайомство»

Мета: створити доброзичливу атмосферу між учасниками для ефективної співпраці.

Інструкція

Тренер – психолог: Щоб зняти напруження і налаштуватися на доброзичливі стосунки між учасниками, пропоную розпочати зі знайомства. Ми всі маємо право на ім’я, так давайте скажемо, як би ви хотіли, щоб вас сьогодні називали учасники тренінгу. (Тренер пропонує передавати інформацію по колу, від першого (тренера) до останнього учасника). Потім учасники пишуть це ім’я на своєму бейджику поряд з офіційним.

3. Вправа « Прийняття правил роботи групах»

Мета: показати необхідність вироблення й дотримання певних правил, за якими відбувається взаємодія людей у групі. Прийняти правила для продуктивної роботи в групах.

Інструкція

Тренер – методист: Перш ніж перейти до подальшої роботи, пропоную вам прийняти певні правила, за якими будемо працювати протягом нашої зустрічі.  Практика проведення тренінгу показує, що найбільш корисними в групі є такі правила:

- Спілкування на основі довіри

- Спілкування за принципом « тут» і « тепер» ( говорити про те, що турбує саме зараз)

                -  « Я» висловлювання  ( я думаю, я вважаю)

                 - Щирість спілкування  (немає бажання висловитися відверто, краще промовчи)

- Активна участь у тому, що відбувається ( активно слухаємо, дивимося, говоримо. Не замикаємося, ми весь час у групі, уважні до оточуючих.)

- Толерантність один до одного ( повага, тактовність, терплячість, співчуття, товариськість, рівність, люб’язність, інтелігентність)

- Працювати « від» і « до».

Тренер – методист: Чи згодні з такими правилами? Пропоную прийняти їх в цілому.

4. Вправа « Очікування»

Мета: сформулювати завдання тренінгу, налаштувати учасників на роботу під час тренінгу. Визначити з якою метою учасники прийшли на захід, рівень інтересу до проблеми заходу, їх зацікавленість у роботі, готовність прийняти відповідальність за витрачений час.

Інструкція

Тренер – психолог: Шановні учасники тренінгу, зазначте, будь ласка, на стікерах, які ви маєте власні очікування від нашого заходу, на який сподіваєтеся результат.  Озвучте їх, будь ласка.

ІІІ. Основна частина

1. Вправа «Внутрішній промінь»

Займіть зручну позу, сидячи чи стоячи, залежно від того, де гра виконуватиметься (в учительській, на уроці чи у транспорті). Уявіть, що у верхній частині вашої голови вини­кає світлий промінь, який повільно рухається дони­зу і теплим, рівним і розслаблюючим світлом осяює обличчя, шию, плечі, руки. Рухаючись, промінь розг­ладжує зморшки, зникає напруга в потилиці, розс­лаблюються складки на лобі, в куточках уст, шия і груди, опускаються плечі. Внутрішній промінь ніби формує нову зовнішність спокійної, вільної людини, котра задоволена собою і своїм життям, професією і учнями. [4, 128].

Виконайте цю вправу кілька разів і ви одержите задоволення, навіть насолоду. Закінчуйте вправу сло­вами: «Я стала іншою людиною — молодою і дужою, спокійною і врівноваженою. Я все робитиму гарно».

2. Вправа «Маргарита Іванівна»

Гра розвиває внутрішні засоби рольової децент­рації. Виконується індивідуально протягом 10 - 15 хвилин.

Уявіть вашу неприємну розмову, наприклад, із завучем. Умовно назвемо її Маргаритою Іванівною, яка у розмові з вами була не дуже ввічливою. Закінчились уроки, і дорогою додому ви ще і ще перебираєте в пам'яті цю неприємну бесіду. Це дуже шкідливо для вашої психіки, адже на тлі психологічної втоми після трудового дня розвивається психічна напруга. Ви намагаєтесь забути образу, однак вам це не вдається.

Спробуйте йти від протилежного - зіграти роль Маргарити  Іванівни. Наслідуйте її ходу, манери, програй­те її сімейну ситуацію, нарешті, її ставлення до роз­мови з вами. Через кілька хвилин такої гри ви по­чуватиметеся значно краще, спаде напруга. Зміниться ваше ставлення до конфлікту, Маргарити Іванівни, ви побачите у ній багато позитивного, чо­го не помічали раніше. По суті, ви пройметеся проблемами  Маргарити Іванівни, і зможете її зрозуміти. Наслідок такої гри ви побачите наступного дня, ко­ли прийдете на роботу. Маргарити Іванівна з подивом відчує, що ви доброзичливі й спокійні, і сама, напев­но, захоче уладнати конфлікт.

3. Вправа «Я — дитина»

Чимало досвідчених педагогів грають у гру «Я - дитина». Ось, наприклад, як змальовує свій стан Ю.Азаров у праці «Мій метод»: «Я викликаю у себе стан дитинства, тобто відчуття дитячої безтурботботності, яке притаманне дитині, скидаю з себе «все до­росле», а головне — ту зовнішність, що властива моїй адміністративній ролі. Далі добираю форми звертання до дітей, інтонації, способи пояснень...» (Азаров Ю.П. Искусство воспитания. М., 1975).

Пригадайте, яку гру в дитинстві ви найбільше полюбили? Тепер підійдіть до вашої дитини і запропонуйте їй погратися в цю гру. Під час гри ви маєте  виконувати роль дитини, поводитися «на рівних»  з вашим партнером. Це дасть йому змогу почуватися лідером, разом з вами обговорювати правила гри. А ви відчуєте свіжість, оригінальність, нестанікість дитячого мислення, багатство внутрішнього світу дитини. Ви, безперечно, станете їй ближчою людиною.

4. Аромо- і музикотерапія

Сядьте зручно, заспокойтеся і заплющте очі. Вслухайтесь у запис шуму лісу чи моря, уявіть його. Вдихніть пахощі кедру, сосни, евкаліпту...

Намагайтеся дихати повільно, ритмічно, на повні груди.

Ароматерапія — застосування ефірних олій ароматичних трав із лікувальною метою. Ароматерапія є складовою частиною фітотерапії. Історія ефірних олій сягає сивої давнини. Давні єгиптяни, греки, римляни не тільки розумілися на ароматах квітів, але й знали, як ними лікувати. Гомер в «Одісеї» неодноразово згадував про застосування ароматичних олій. Перший твір про лікарські рослини, що дійшов до нас, науково обґрунтовує застосування ароматичних олій. Його автор — великий давньогрецький мислитель і лікар, засновник медицини — Гіппократ (460—377 рр. до н. є.)

Лавандова олія допомагає заспокоїтися, покращує сон, знімає головні болі та спазми; гвоздична — антибактеріальна та протизапальна; олія геранієва усуває біль та запальні процеси вуха, горла, носа, а також знімає головний біль, мігрень; мелісова олія допомагає побороти астенію, слабкість, запаморочення, заспокоює при неврозах, істерії; трояндова — протизапальна, лікує органи дихання, ліквідує бронхоспазми, лікує застуду, знеболює, очищає лімфу.

5. Вправа «Відвертість»

Одна з умов успіху в педагогічній діяльності — вміння вчителя правильно спілкуватися, вступати у взаємодію під час діалогу, спілкування з класом. Часто, заглиблений у те, щоб правильно сформулювати запитання, вчитель не стежить за своєю поведінкою, емоціями. І, здавалося б на ваш погляд, правильні дії ие сприйматимуться або викличуть негативні емоції у дітей, якщо вони відчуватимуть вашу зверхність, зтодність, зневагу, відчркення. Діти можуть протес­тувати проти ваших вимог, демонстративно знева­жати їх. Не дивуйтеся, ви були не готові до відвер­того діалогу. Ось кілька простих вправ.

Перед вами - співрозмовник (учень, колега по роботі). Усміхніться доброзичливо, кивніть йому на знак того, що ви його уважно слухаєте і розумієте, «відкрийте» свою душу перед людиною, з якою спілкуєтесь, намагайтеся психологічно близько підій­ти до неї.

    6. Вправа «Діалог»

Ця гра дає сильний ефект і може бути рекомен­дована у тих випадках, коли людина переживає дов­готривалий і важкий конфлікт з іншою.

Активізація внутрішніх засобів комунікативної децентрації, на формування яких спрямована ця вправа, дає змогу людині «вийти» із гострої конфлік­тної ситуації, подивитися на поведінку свою та пар­тнера, з яким конфліктує, так би мовити, відсторо­нено, виявити нові, досі не помічені відтінки конф­лікту, і, зрештою, змінити до неї ставлення.

Двоє учасників гри сідають на стільці один навп­роти одного. Вчитель, який пропонував для розбору конфліктну ситуацію, - «пасивний», а його партнер по діалогу - «ведучий».

Таким чином, учитель веде діалог ніби сам із со­бою від імені того, з ким він конфліктує. На почат­ку бесіди йому пропонується подумати про людину, з якою конфліктує, описати її зовнішність, манеру поведінки, професійну і сімейну ситуації. Потім по­чинається діалог, у якому «пасивний» описує конф­ліктну ситуацію від особи, з якою конфліктує, вис­ловлює її думку з цього приводу, оцінює ситуацію, що склалася. «Ведучий» вступає у діалог від особи свого співрозмовника. Після двадцятихвилинного діалогу варто зробити спробу знайти конструктивні засоби для налагодження конфліктної ситуації.

  7. Вправа «Мій ворог — мій друг»

  Ця гра, по суті, - психотерапевтична форма однієї із заповідей християнства: «Полюби ворога свого». Вона допоможе вам принципово (від нега­тивного - до позитивного) змінити ставлення до іншої людини, учня, колеги, з якими у вас складні стосунки.

Уявіть собі того, хто вас скривдив. Візьміть аркуш паперу і спробуйте описати його зовнішній виг­ляд - словесний портрет. Намагайтеся найперше зафіксувати приємні, симпатичні деталі його зовніш­ності. Прочитайте, що написали. Якщо ви почали описувати негативні зовнішні дані цієї людини, викресліть їх. На другому аркуші паперу опишіть риси характеру людини, з якою конфліктуєте. Надавайте перевагу всьому кращому, що є в ній, не дозволяйте собі описувати негативні риси її особистості. Якщо все ж це трапилося, під час повторного читання дру­гої сторінки викресліть їх.

На третьому аркуші опишіть взаємини з цією людиною, спираючись на позитивні моменти в її по­ведінці. З огляду на це проаналізуйте свою поведін­ку. Ви з подивом відчуєте, як щось змінилося на кра­ще у вашому ставленні до цієї людини, а тепер, зважаючи на ваше нове змінене ставлення, побудуй­те іншу лінію вашої поведінки. [5.191- 201].

Вправа закінчується тоді, коли завершено моделювання стратегії і такти­ки вашого позитивного ставлення до людини, з якою конфліктували.

ІІІ. Заключний етап (Рефлексія)

1. Вправа « Збір очікувань»

Мета: визначити враження учасників від проведеного заходу, їх емоційний стан, можливі висновки.

Тренер - психолог: Шановні учасники тренінгу, на своїх стікерах ви написали свої очікування. Нам цікаво дізнатися, чи здійснилися ваші очікування, які емоції переважають зараз.

2. Вправа „Подаруй посмішку”.

Всі учасники тренінгу стають у коло і повертаючись до сусіда бажають щось приємне і посміхаються. Сусід відповідає „ Дякую!” і по колу передає бажання далі: «ГОРІТИ, НЕ ЗГОРАЮЧИ»

Висновок. Педагоги, які пред'являють дуже високі вимоги до себе, мають ризик «вигоріти». В їхньому уявлені справжній вчитель – це зразок професійної невразливості та досконалості. Вони асоціюють свою працю з особливим призначенням, місією, тому у педагогів зникає межа між роботою та приватним життям.

Підводячи підсумки, слід відзначити, що виходячи з реалій сучасного життя, проблема емоційного вигорання вчителів вимагає подальшого розгляду. 

Список  використаної літератури:

  1. Бойко В. В. Синдром емоційного вигорання в професійному спілкуванні. - СПб., Добродійко, 1999 .
  2. Токар М. Збереження психологічного здоров'я педагогів //Психолог. - №47 – С.287. 2007.
  3. Кузьміна Т. Як допомогти вчителю зберегти своє здоров'я та подолати стрес//Психолог. - №29-30 – С.365-366 - 2009.
  4. Емоційне вигорання. – Упоряд.: В. Дудяк – К.: Главник, 2007. – С.128. (Серія «Психол. інструментарій»).
  5. Тренінги з розвитку комунікативності вчителів / уклад. А.Г.Дербеньова, А.В.Кунцевська. – Х.: Вид. група “Основа”, 2010. – С.191-201 – (Серія “Тренінги в педагогічній практиці”).


Джерело: http://oipopp.ed-sp.net/
Категорія: Поради вчителям | Додав: Natali (14.03.2015) | Автор: С.С. Кузьменко
Переглядів: 1284 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!