Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Вчитель студенту | [ Додати статтю ] |
РОДИНА – ДЖЕРЕЛО ПРОДОВЖЕННЯ РОДУ
РОДИНА – ДЖЕРЕЛО ПРОДОВЖЕННЯ РОДУ Виховна година Мета : виховувати почуття любові й поваги до батьків, розширити, поглибити уявлення дітей про сім’ю, родину, рід, їх значення в житті людини, пробуджувати пізнавальний інтерес до історії своєї родини, родоводу, гордості за свій народ, його історію, культуру, традиції; навчити складати «родовідне дерево», розвивати активність мислення, творчу уяву. Виховувати любов до Батьківщини, зміцнювати почуття обов’язку, усвідомлення себе часткою свого народу й особистості до всього, чим живе народ . Святково прибрана зала. Ікона Божої Матері, обрамлена вишиваним рушником. Заповідь: Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими дні твої були на землі” (Кн. Вихід, 20,12). Батьки і діти! Діти і батьки! Нероздільне і довічне коло. Ми засіваємо життєве поле. І не на день минулий – на віки. Бо наша кров пульсує в їхній долі, Батьки і діти, діти і батьки. Викладач. Шановні гості! Дорогі діти, запрошуємо вас на щире слово, на мудру бесіду. Народились ми і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі – Верховині. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки - тут корінь роду нашого, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної Верховинської землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово. Є в світі зваби немалі Цікава стежка кожна… Але до рідної землі Збайдужитись не можна (В.Коломієць). Я не можу учні не згадати про те, що єднає нас усіх у народі, ріднить, як матір дітей. Це – мова українська, батьківська, материнська. Відцуратися, забути її – все одно, що зректися матері. Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Тільки камінь має. (В.Воробкевич). Серед усіх геніальних винаходів людства одне з провідних місць займає сім´я, родина. В народі кажуть: „Без сім´ї немає щастя на землі”. А що таке сімя, родина, рід у вашому розумінні? Учень: сім'я – це мати, батько, діти. Сім´я – святиня людського духу, благородних людських почуттів: Любові, Вірності, Надії. Це хранителька національних звичаїв і традицій, пам´ять предків, плекальниця найвищої цінності людства – дітей, майбутнього народу. Учениця: родина – це мати, батько, діти, дідусь, бабуся. Людина є смертною, але рід, родина, народ – безсмертний. Як маленькі струмочки, вливаючись у більші, творять потічки, потоки, а ті – річки, а ріки – море, так і ми творимо сім’ї. родини, рід, а з родів складається велике, святе і рідне всім родам – народ. Викладач: Отже, родина – джерело продовження роду. Сильна родина, рід, сім´я – міцна буде наша ненька Україна. Тож, мабуть, це зрозуміли, нарешті, всі. Тому потрібно не забувати про родинні свята, звичаї, традиції, а відтворювати їх, бо нам зараз, як ніколи, не вистачає родинного спілкування, підтримки у тяжку хвилину, та й хвилини радості повинні нас єднати. Сьогодні – на нашій виховній годині ми поговоримо про родину, як джерело продовження роду людського, будемо виховувати почуття любові й поваги до батьків, родини, гордості за свій народ, його історію, культуру, традиції. Для того, щоб відчути оце родинне тепло, ми запалили свічки, які символізують родинне вогнище. Отож хай воно горить, зігріває наші душі і серця, дарує тепло, радість, наснагу. 1. Українська сім´я Викладач: Учні, в п'ятій заповіді Божій сказано: «Шануй батька свого і матір свою, щоб було добре тобі і щоб довго прожив ти на землі». – Яку нагороду вона обіцяє при її виконанні? Учениця: Нагороду довгих і щасливих років життя.
Учениця: Я думаю, що вона вчить нас шанувати своїх батьків, адже ми розуміємо, якщо шануватимемо своїх батьків то і наші діти будуть шанувати нас. Викладач: Шануймо і батька, і матір шануймо – І нас шануватимуть діти колись, Все те, що від Бога в душі, не марнуймо, Щоб наші надії щоденні збулись. Сьогодні нелегко знайти своє щастя У грішному світі, де безліч тривог, Та добре, що нас опікують так часто І батько, і мати, і праведний Бог. Учениця: Згадаймо їх слово напутнє в дорогу, Яка крізь роки у життя повела, Їх слізну і щиру молитву до Бога, Що нас неслухняних від зла берегла. Учениця: А як же їх теплу усмішку забути, У погляді ніжнім зажуру не раз? Бо як тоді їхнє бажання збагнути – Щоденно щасливими бачити нас! Учень: Шануймо любов’ю і батька, і матір – Два рівних крила, що підносять увись, Тоді тільки щастя ми будемо мати, І нас шануватимуть діти колись. Викладач: Повчання Володимира Мономаха „Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів. Пам’ятайте: при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору”. Ці слова були сказані великим князем на початку XII ст., тобто дев’ять віків тому, але наскільки актуальними вони є в наші дні. Якби всі молоді люди прислухалися до цих простих порад, наскільки приємнішим було б наше спілкування. Пропоную вам відгадати кінцівку прислів’я ( учні відгадують ). 1. Яке дерево, такі в нього квіточки, Які батьки, ... (такі їхні діточки). 2. . Який кущ, така й калина, Яка мати, ... (така й дитина). 3. Який дуб, такий тин, (Який батько, такий син). 4. Як під сонцем квітам…, (Так з матір’ю дітям). 5. Як мати рідненька…, (То й сорочка біленька). 6. Матері ні купити…, (ні заслужити). 7. Мати сильно замахне…, (та легенько вдарить). 8. Мати однією рукою б’є…, (а другою гладить). 9. Мене мати цілий вік дурила: Казала битиму…, (та й не била). 10.У дитини заболить пальчик, а в матері… – (серце). 11. Добрі діти — батькам вінець, А злі діти… – (кінець). 12. Коло батька чемно вітаються, Коло матері… – (вклоняються). А тепер учні поговоримо про складові кожної родини. У кожного з нас є три матері : Небесна Мати – Пресвята Богородиця, наша ненька Україна та рідна мати, яка нас народила і виховала. Ким для нас є Пресвята Богородиця ? Учень: Як Добра Мати – Пресвята Богородиця веде нас по земному життю, постійно скеровуючи на добрий шлях. Заступається за нас перед Богом, коли ми грішимо, навчає нас, коли ми робимо безглузді вчинки, або ж впадаємо у відчай, терпеливо зносить хвилини, коли ми за своїми буденними клопотами забуваємо про Бога і про Неї. Потрібно цінувати нашу Небесну Матір. Наслідувати її терпеливість, красу почуттів, що наскрізь пронизані любов'ю до Бога і ближнього. Українці обрали своєю заступницею саме Богородицю. До неї звертаємось у щоденній молитві, про неї складено вірші, пісні. Учениця: Мати Україна – це наша земля, на якій ми живемо. І в цьому ми єдині – ми - діти Матері України, з якої бере початок коріння нашого народу. Ніхто не вибирає собі місце народження, Бог вибирає його за нас. Отже, ми маємо любити і шанувати цей вибір, зберігати і примножувати надбання свого народу. Любити свій край по-справжньому, пам’ятаючи про минуле, працюючи над теперішнім, дбати про майбутнє. Учениця: І добра мати яка народила. Вона, мов палаюча свічка, яка поступово згорає у любові до своїх дітей, віддаючи їм своє тепло і світло, щоб освітити ним дорогу життя. І ми повинні пам’ятати про цю жертовну любов матері і не забувати про неї ні на хвилину. Викладач: Ось перед вами сімейна реліквія учениці нашої групи і ми попросимо її розповісти про неї. Учениця: Цьому образові вже більше 100 років. Він передавався у нашій родині з покоління в покоління. І коли жінкам нашої родини було дуже важко у житті, вони просили допомоги у Матері Діви.. І, дійсно, я відчуваю з ним глибокий духовний зв’язок. У молитві, у вдячності завжди звер- таюсь до цього образа. Викладач: Які слова заважають щастю родині? ( учні знаходять серед слів) 2.Українська сім’я тримається на жінці-матері. Ким вона є для кожного з нас? Учениця: Слово мама росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо грає веселка і гладить по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на згадку — промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком на вишні, пелюсткою квітки, голосом колискової пісні. Із букви-краплинки і звуку-сльозинки народиться одного дня слово М-а-м-о, мов- лене устами дитини, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нами вперше нахилилась мати. Але всі ми пам’ятаємо колискову, ласкавий голос і ніжні слова. Учень: Мама! Найдорожче слово в світі! Де б не був ти, що б ти не робив, назавжди вона твій шлях освітить ніжним серцем, відданим тобі. В дні важкі і в дні, на щастя щедрі, не забудь: вона завжди – в тобі: Тож живи, як мама щиро й чесно, і, як мама, світ оцей люби!.. Викладач: Століттями виростали покоління, розправляли крила для праці, добра і любові. Мати має найсильніший вплив на дітей, оберігає їх від нещасть і деморалізації, вносить в їх душу любов до Бога, до України. Тому ми вдячні своїм мамам. Ми завжди повинні низько схиляти голови перед їх мудрістю і добротою, ласкою і теплом. У народі кажуть: "Материнська молитва з дна моря дістане”. Але кажуть і так: "Материнське прокляття і під водою знайде”. Справіку вважалося, що немає нещасливішої людини за ту, яку прокляла мати. Як не буде ніколи успіху в справі, що розпочата без материнського благословення. Саме тому благословення батьків відіграє таку велику роль при шлюбних обрядах. До образу матері, жінки зверталося багато українських письменників. І завдяки їм зараз ми маємо чудові твори про прекрасних українських жінок: Учениця : Іван Котляревський "Наталка – Полтавка” Учениця : Тарас Шевченко "Катерина” Учениця : Ліна Костенко "Маруся Чурай” Учениця : Павло Загребельний "Роксолана” Учениця : Іван Драч "Чорнобильська мадонна” 3. Роль батька у сім´ї. Батько – це наша тверда рука, на яку можна сміливо опертись. Споконвіку батько вважався господарем сім'ї. Роль чоловіка-батька визначається його відповідальністю. Батьків приклад, батьків наказ завжди служили законом для родини. Які ж традиції виховання, батьківського прикладу збереглись у вашій родині? Які риси характеру виховує батько? Учень: неквапливе й розважливе слово батька завжди сприймалося всерйоз, змушувало глибоко замислюватися над життям, виховувало такі людські риси, як доброта, чесність і відповідальність. Батько вчив мене з дитинства, що чоловік повинен бути годувальником в сім'ї, опорою для жінки, дбайливим господарем. Любий батько - глава мого роду, Ти навчив розуміти і зло, і добро, Де б не був я - до тебе прийду на пораду, Знайду вірну стежину, як би там не було. Учень: Справжній чоловік мусить бути відповідальним за себе, за свою сім’ю, роботу, свій народ. Батько – основний годувальник сім’ї. Він повинен навчати своїх дітей, а особливо хлопців, різних ремесел. Адже як вихована дитина, що вона знає, вміє можна судити про її батьків. Якщо вдома злагода, повага між батьками, то й діти так будуть ставитись до своїх майбутніх чоловіків чи дружин. Горе чи нещастя, чи біда яка. Всіх нас виручає батькова рука. Татова правиця знає труд і піт, Із руки цієї ми йдемо у світ. Рідна, ніжна, щира, добра і міцна. У житті дорога з нею не страшна. Як підеш у люди, щоб там не було, Хай в тобі не згасне батькове тепло. Викладач: Батьківське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися за долю своїх дітей усе життя. Якби міг, кажуть у народі, то й сонце прихилив би. Які прислів'я чи приказки ви знаєте про Батька? Учень : Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога. Учениця: Батько краще догляне семеро синів, ніж семеро синів- батька. Учень: Який дуб - такий тин, який батько – такий син. Учень: У сокола і діти соколята 4.Родина завжди була великою. Викладач : У сім´ях було багато дітей, вони допомагали одне одному, старші виховували, доглядали, молодших. І між братами і сестрами завжди існував міцний духовний зв´язок. Особливо, коли народжувались близнята чи двійнята. Учні, а як виховувалися діти в давнину? Що розповідали вам ваші дідусі і бабусі про їх виховання в сім'ї? Учениця: В сиву давнину життя кожного українця від народження до смерті регламентувалося двома поняттями : рід та лад. Все , що людина думала, говорила , робила мало бути направлене на підтримання життєдіяльності роду – родини, сім'ї. Мистецтву жити гармонійно дітей навчали з самого „пуп’янка”. Батьки починали займатися вихованням своєї дитини ще до її народження. Мати співала їй колискових, розповідала казки, просто розмовляла. І кожне слово було оповите добром і любов'ю. Учениця: Молодій жінці, яка чекала на дитину, не дозволяли сваритися, лютувати, жорстоко поводитися з тваринами, нищити рослини. Вона мала шанувати старших та прислухатися до їх порад. Виховання в селянській родині вели за християнськими канонами, які перегукувалися із нормами громадянського права. До нього входили морально – етичні норми поведінки. Дитину, ще у сповиточку, батьки майже кожної неділі носили до причастя. Із семи років діти повинні були самостійно сповідатися та приймати причастя. Старші члени родини привчали їх до щоденної молитви. Учениця: Вечорами чи у святкові дні бабка, дід або мати переповідали онукам Євангеліє та „Житіє святих”. На них покладалося виховання дитини в сім’ї. Статус жінки був високим. До її порад прислухалися не тільки діти, а й чоловік радився із дружиною. Атмосфера пошани до батьків , старших людей, що панувала в сім’ї була зразком поведінки для дітей. У родинах не дозволяли собі вживати лайливих слів. Дитина мала рости доброю і чуйною. Жорстокість була великим гріхом. Учень: Працювати дітей учили змалечку. З п’яти років діти пасли гусей, качок. З восьми років пасли худобу в череді. З десяти, дванадцяти років хлопці допомагали батьку майструвати, лагодити реманент. А дівчат – шити, вишивати, поратися по господарству, обробляти город. Якщо діти не хотіли або не вміли працювати, то це був сором на все село. Односельці дорікали батькам, що виростили дармоїдів, насміхалися над ними. Викладач: Кажуть, є три біди у людини: смерть, старість і погані діти. Добрі діти – батькам вінець, а злі діти батькам кінець. Старість неминуча, смерть невблаганна – перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, але й від нас, дітей. Тож нам потрібно дбати про своїх батьків, берегти їх, примножувати славні родинні традиції. Хоч ми ще зовсім молоді і нам далеко до старості, але пам´ятаймо народну мудрість: „Все, що робимо для когось, робимо для себе”. Все колись повернеться до нас, зроблене нами – і погане, і добре. Отже ми повинні робити тільки добро. Я надіюся, що після сьогоднішньої виховної години дехто з вас суттєво змінить своє ставлення до батьків, адже ви повинні знати, що як ви ставитесь до своїх батьків, так і ваші діти будуть ставитися до Вас. Якщо ти батька й матір поважаєш, Піклуєшся про їх життя, Знай, що перед Богом чисту душу маєш, Ото твоє прощення й каяття. / Генріх Акулов / Викладач: Родина – це не тільки батьки і діти. Якщо сім’я зосереджується у трикутнику батько – мати – дитина, що символізує Трійцю, то родина охоплює сім’ї родичів і означає дім, наповнений ріднею – далекою і близькою, живими і померлими. Кого ми називаємо родиною ? Учениця : Це далекі і близькі родичі по батьковій і материній лінії, що об’єднані на основі шлюбних та кровних зв’язків і знаються впродовж багатьох років. Родичами вважались і куми, хресні мами і батьки дітей. Вони повинні допомагати рідним батькам у вихованні похресників, завжди бути поруч. Але зараз часи змінилися. І мало хто з нас знає своїх хресних батьків і спілкується з ними. Викладач: Які традиції є у ваших родинах. (учні розповідають про свої сімейні традиції). 5.Родовідна пам’ять. Вчитель. А що таке, учні, родовідна пам'ять ? Учениця: У давнину було за обов’язок знати свій родовід від п’ятого чи сьомого коліна. За кожним членом роду стояли цікаві історії, реальні події. Люди повинні триматися свого родоводу, оберігати сімейні традиції, передавати їх у спадок своїм дітям. Споконвіку в сім’ї існував тісний взаємозв’язок: батьки намагались передати у спадок не тільки навички до праці й поведінки, а й залишити добру пам’ять про самих себе. Звідси і таке шанобливе ставлення до могил своїх предків. Учениця: Пам’ять родоводу – це і пам’ять про дідуся чи бабусю, і їх портрет на стіні, і документи роду, листи. Це і пісні та обряди, це і наша мова, культура. Недарма говорять, що сім’я – це домашня церква, на якій увесь світ стоїть. Людське безсмертя з роду і до роду Увись росте з коріння родоводу. І тільки той, у кого серце чуле, Хто знає, береже минуле І вміє шанувать сучасне, - Лиш той майбутнє Вивершить прекрасне! Учениця: Стародавній звичай наших предків зобов’язував кожного члена роду, який набув зрілості, знати свій родовід до сьомого коліна. В основі генеалогічного Дерева роду було ім’я родоначальника. Про свій родовід я знаю багато. Ось у мене родовідне дерево, яке я складаю вже кілька років. Я дослідила свій рід до четвертого коліна. Викладач: Родина – це не тільки родичі, це друзі, наша група, ліцей та й увесь народ. Тему родини ми продовжимо наступної виховної години, де поговоримо про нашу маленьку родину – групу. А закінчити сьогоднішню виховну годину я хочу словами великого педагога К.Д.Ушинського, який писав: „ Важко передати словами те, щось особливо світле, коли ми згадуємо теплоту рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються у нас якісь задушевні зв’язки з тією сім’єю, з якої ми вийшли. Нам якось важко уявити собі, що ці зв’язки вже розірвані назавжди, але це сімейне почуття час від часу пробуджується в нас і так до останніх днів життя”. Одна Батьківщина, і двох не буває, Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, Той долі не знайде в житті. Чи можна забути ту пісню, що мати Співала малому, коли засинав? Чи можна забути ту стежку до хати, Що босим колись протоптав? Дякую Вам, учні, за щирі слова, за мудру бесіду. І хай Бог допомагає вам у свій час створити міцні сім'ї, де буде панувати добро, любов, мир, злагода, взаємопорозуміння. Медулич О.М., класний керівник Міжгірського професійного ліцею | |
| Переглядів: 2963 | Рейтинг: 1.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |