Родинне свято - Класні виховні заходи - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи [ Додати статтю ]

Родинне свято

Родинне свято
 

 Підготовка до свята: разом з батьками скласти родинне дерево; написати твір на тему „Моя родина”, вивчити прислів’я про родину, сім’ю; розучити з дітьми пісні до свята; запросити на свято всіх родичів.
Оформлення залу: на стінах „Родинні дерева”; на сцені – декорації „Українська хата”; у залі – столи з українським посудом, коровай на рушнику; вироби, виготовлені руками батьків і дітей; записи пісень, платівки.

                                                                             Хід свята

 

 1 учень.
Добрий день вам, люди добрі!
Раді з святом вас вітати,
Щастя і добра бажати.

2 учень.
Красиво і ніжно у нашій світлиці –
Квіти на вікнах горять чарівні.
Сьогодні у нас родиннеє свято
І хочеться всіх привітати мені.

Звучить пісня „Зеленіє жито, зелене” у запису.
Танець з рушниками.


Учитель. Шановні гості, просимо вас взяти участь у нашій щирій розмові на святі нашого роду. Ми з вами всі – український народ, який складається з родин – великих і малих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка черпає силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується родинами, сім’ями. Потрібно вивчати, шанувати свій народ, його мову, рідний край, бо ми – його частина. Згадаємо, що ж таке родина, родичі, родове дерево.

3 учень. Родина – це група людей, що складається з дружини, чоловіка, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом.
Родовід – це історія поколінь певного роду. Діти – листочки й квіти на дереві, батьки – гілки, бабусі й дідусі – стовбур, товсті гілки, а прародичі – то коріння.
4 учень. Чи знаємо ми своїх предків – дідусів, бабусь, прародичів? Чим вони займались, як жили в ті давні часи? Наші батьки не вічні. Настане час, коли пам’ять про них залишиться у спогадах, фотографіях, листах, які ми не вміємо берегти. Ми хочемо більше знати про те, як жили наші предки.

1 учень читає вірш О.Олеся
Наші предки слов’яни
Над озерами, річками,
На полянах лісових,
На стрімких високих горах,
На просторах степових,
Де лише сіріє стежка,
Або вкрився збіжжям лан –
Скрізь розкидані оселі
Наших прадідів – слов’ян.
Оселялись цілим родом:
Що людина, як одна?
Кровні люди – рід складали,
Кровні роди – племена.

Кілька учнів розповідають про свої родинні дерева.

Учитель. Справді, це щастя, коли ми можемо торкнутися джерела нашої культури. У народі кажуть: „Козацькому роду нема переводу”. Щоб роду не було переводу, треба берегти його коріння. Як співає Н.Матвієнко: „З роду в рід кладе життя мости, без коріння саду не цвісти, без стремління човен не пливе, без коріння гине все живе”. Хто ж є берегинею роду?
5 учень. У давнину говорили, що то хата, оселя, усе, що в ній є, що збагачує, освячує сім’ю і піснею, і вишивкою, і добрим словом, і спогадом.
6 учень. Дім, домівка, рідна хата. Такі давні і завжди сучасні поняття. Близькі, зрозумілі кожному. Але житло лише тоді ставало домом, коли в ньому поселявся Дух, спалахувало родинне вогнище.

Пісня „Хата моя, біла хата”

7 учень. Берегиня – це богиня сімейного затишку. Головною берегинею родини була мати.
8 учень. Її називали святою. Т.Г.Шевченко писав:
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
9 учень. Мама народжувала дитину, співала їй колискових, вчила добра і любові.
10 учень.
Заспівай мені, мамо моя,
Як бувало колись над колискою.
Буду слухати, слухати я
І стояти в задумі берізкою.

Мами виконують колискову.
1 ведучий. Мати не тільки оберігала дітей, але й навчала їх охайності, працьовитості. Вона казала: „Тримай хату, як у віночку, і рушничок на кілочку. Тримай відерця чистесенькі, водиці повнесенькі”.
11 учень. Мати – це вічність життя. Жодною мірою не виміряти втрат, нічим не вилікувати незагоєних ран материнської душі.

Інсценізація вірша Г.Вієру „Мамо, чому?”
Син. Чом у тебе у косі ясна
Забриніла раптом сивина?
Мати. Од любові, од надій.
Ти ж один у мене, сину мій.
Син. А в бабусі голова біліш –
То ж мене бабуся любить більш?
Мати. В неї діти – доньки і сини –
Додають сердешній сивини.
Син. Чом же тьотя біла, як зима,
В неї ж діток не було й нема?
Мати. Так, синочку, біла геть вона:
Бо нудьгує цілий вік одна.
12 учень. Слово „мама” росте з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, як тихо світить вечорова зоря, розквітають чорнобривці.

Звучить пісня „Чорнобривці”.
13 учень.
Найкращі дні для наших матерів –
Це дні, коли щасливі їхні діти.
Від нас залежить, скільки днів таких
Ми зможемо для матері зробити.
Даруймо ж радість нашим матерям,
Бо їм турбот і горя вистачає.
Учитель. Діти, ви мали завдання дібрати і вивчити приказки та прислів’я про рід, родину. Назвіть, будь ласка, прислів’я, які ви запам’ятали.
Тато (до своєї мами).
Не сивій, моя мамо,
Не печаль моє серце в журбі.
Я від тебе поїхав рано,
Та в житті дуже вдячний тобі,
Засіяй в небі сонечком ясним,
Зарожевій зорею в імлі.
Як же жити з тобою прекрасно!
Дихать легко, ходить по землі!
Не сивій, не старій, моя мамо,
Молодою приснися мені,
Засвітися зорею рум’яно,
Розстелись чебрецем навесні.
Мама (до своєї мами).
Мати піде, в серці лишить рану.
Всохне корінь наш і родовід.
Заклинаєм:
Бережіть всі маму,
Діти світу, матір бережіть!
І коли згрубіла ваша мова,
Їй здобудьте ласку із грудей.
Бережіть її від злого слова,
Бо найглибші рани від дітей.
Учитель. Дорогі матусі, прийміть у дарунок музичний твір.

Звучить фортепіано, діти вручають своїм мамам саморобні медалі.

 

 Гра „Скажи мамі найбільше пестливих слів” (для мам та дітей).

14 учень.
Знайдеться на усе причина –
Для тишини і для грози…
Та дивиться синок
А в них – дві крапельки сльози.
15 учень.
І крізь образи і розлуки
Печаль дітей знов нас пече,
Їм треба материнські руки,
Їм треба батьківське плече.
16 учень.
Батько і мати – два сонця гарячих,
Що нам дарують надію й тепло.
Батько і мати у долі дитячій,
Треба, щоб кривди між них не було.
1 ведучий. Батько, тато… Суворий, вимогливий, а його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Саме такою і повинна бути батьківська любов.
2 ведучий. Батько має в сім’ї незаперечний авторитет. Він уособлюється як захисник, годувальник. Одначе батьків приклад, батькове слово завжди були законом. Стриманість батьківської любові відбилася в прислів’ях: „Батькова лайка – дужча за материну бійку”, „З батьком суд коротенький”.
17 учень.
Ми мужики – тато і я.
І робота в нас своя:
Ремонтуємо замки,
Забиваємо гвіздки,
Помагаєм мамі ми,
Посуд миємо самі.
От які ми з татом
Вдвох помічники.

Діти вручають саморобні медалі своїм татам.
Гра „Впізнай свою дитину” (для тат і дітей).

1 ведучий. Шанування батьків – один із найсвятіших обов’язків людини, неоплатних боргів дітей. Батьки нас зростили, виховали, навчили добра. То як не відплатити їм пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою? А власне саме цього на старості літ і хочуть від нас, дітей.
2 ведучий. А якщо уваги, піклування старенькі не відчувають, їм здається, що вони є тягарем, чимось зайвим, непотрібним для своїх дітей. Кому не доводилося бачити, якою радістю спалахують їхні очі, коли онук чи онука скажуть: „Дорогенька моя бабуся” або „Любий мій дідусь”.
18 учень. Ти тільки вслухайся: бабуся! Бабусенька! Бабуня! Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово!
19 учень. А чому? А тому, що бабуся – це мамина або татова мама. Вона прожила вдвічі довше, ніж мама чи тато, бачила в житті вдвічі більше. І ти, мабуть, удвоє дорожчий для неї, бо ти дитина її дитини.
20 учень.
Бо ти – її онучатко,
Дівчатко чи хлоп’ятко,
Бо ти – її пташенятко, ластів’ятко,
Козенятко, навіть телятко,
Або й поросятко.
Танець поросят.
21 учень. Бабуся! Чи є в світі людина краща?
Ні! Скільки вона пережила, але така ніжна, щира!
Скільки вона не доспала ночей, голублячи своїх дітей, онучат!
22 учень.
Скільки в бабусеньки з нами турбот.
Варить бабуся нам добрий компот.
Треба і шапочки теплі зв’язати,
Казку веселу нам всім розказати.
Скільки в турботах її різних вмінь.
Рідна бабусенько, сядь відпочинь.
23 учень.
Наметушились, натомилися, бабусю.
Спочиньте трохи, в холодок ідіть.
З пошаною, як сядемо, дивлюся
На ваші руки, стомлені в труді.
Які вони мозолисті та почорнілі,
Сплелися жили у тугі вузли,
Їм не було ні свята, ні неділі,
Поки дітей на ноги ви звели.
24 учень.
Я й досі чую дотик їх гарячий,
І тануть всі тривоги, наче сніг.
Бабуся мила, горлице терпляча,
Спішу завжди на Ваш святий поріг.
Спасибі, бабусю, за все,
що ви для нас зробили.
Та дуже вас просимо,
бережіть свої сили
25 учень. Сивина. Одним бабуням вона припорошила скроні, іншим зовсім вибілила коси. І кожна сива волосина свідчить про те, що не завжди їх слухали їхні діти, та й ми, онучата. І боліло у бабусь серце за нас, за наших мам і тат, а волосинки сивіли.
26 учень. Ой, бабусю. У ваших косах вже 4 сиві волосини, а вчора було три... Чого це посивіла ще одна?
Бабуся. Від болю, любий онучку. Коли болить серце, тоді сивіє волосинка...
26 учень. А від чого ж у вас болить серце?
Бабуся. Пам’ятаєш, ти поліз на високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілочці. Серце заболіло, а волосинка посивіла.
27 учень.
Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси.
Може, і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов химерні візерунки
На замерзлій з ночі шибі.
28 учень. Бабуся, бабусенька, невтомна бджілка. Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплиною води поділиться. Кажуть, що бабусі більше люблять онуків, ніж власних дітей. Вони з любов’ю передають їм свої уміння. Погляньте, як прикрашають наш зал ці вишиванки. Всі вони виконані руками наших бабусь.
2 ведучий. На нашому святі присутні бабусі. Привітаймо їх!

Найактивнішій бабусі вручають диплом „Почесна бабуся класу”.
Батьки звертаються до бабусь.

Мама.
Милі наші матусі!
Ми вам шану складаєм
І признатися мусим,
Що без вас нас немає,
Ви нас, рідні, зростили,
Нам життя дарували
І безмежно любили,
Від біди захищали.
То ж сьогодні я хочу
Вам „спасибі ” сказати,
За недоспані ночі,
На тривоги багаті,
За натруджені руки,
Що не знають утоми,
І за добрі поради,
Як не ладиться в домі.
Тато.
Ви завжди у роботі,
На вас кинуті діти,
Повсякденні турботи –
Нема часу й хворіти.
Густі зморшки покрили
Ваше добре лице.
І все менше в вас сили –
Пам’ятайте про це!
Люблять вас і онуки.
Всім здоров’я вам, миру,
І цілуєм вам руки.

Батьки цілують руки бабусям.
Гра „Впізнай бабусині руки”.

1 ведучий. Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини.

Дідусів діти вітають квітами.
29 учень.
Мій сивий, лагідний дідусю,
Я до землі тобі вклонюся
За теплоту твою і ласку,
За мудре слово, гарну казку.
30 учень.
Ти вчив нас, як на світі жить,
Як один одного любить.
І твій розумний заповіт
Я пам’ятатиму повік.

Звучить пісня „Про дідуся”.
Гра для дідусів та онуків „Впізнай онука по голосу”.

Мама (до татусів).
Дорогі татусі!
Хай життєві дороги нелегкі
І тривоги чекають
На всіх перехрестях й стежках,
Та курличуть весною
Так радісно вірні лелеки,
Бо надії і мрії
Ступають на пройдений шлях.
Передзвін доброти, ваша строга,
Задумлива ласка
Так потрібні нам всюди
На кожному кроці, завжди.
Бо життя – то не вічно
щасливо закінчена казка.
І не знаємо ми, де провалля,
де гори, де буря.
Дорогі татусі!
Нам потрібні сьогодні і завтра
Ваша сила і честь.
Ваші повні наснаги серця.
Хай не згасне ніколи
В мудрих помислах батьківська ласка,
Із якою в житті ми йдемо до самого кінця.

Інсценізація вірша „Голубочки”.
Якось вдень на старість літ
Посварились баба і дід.
А тоді – як діточки:
В різні боки та кутки.
Дід мовчить: уперся він,
Мов кілочок той у тин.
Не говорить і стара...
Вже й обідати пора...
Вже спустилася пітьма,
А розмовоньки нема...
Баба зроду говірка,
Ця мовчанка їй тяжка.
Розтуля вона вуста,
В діда лагідно пита:
- Ти, старий, учора чхнув?
Дід удав, що не почув.
- Чхнув чи ні? – стара ізнов
- Чхнув... То що?
- То будь здоров!
Засміявся дід в отвіт...
Помирились баба й дід.
І сидять вони у купці –
Голубочок при голубці.

 

 1 ведучий. Не вічні наші рідні. Настає час і ми прощаємося з ними. „На все Божа воля ”,- кажуть у народі. Але як часто не вистачає онукам ніжної, теплої бабусиної руки. Як не вистачає їхнім матерям мудрої поради... і не гоїться в серці рана. Лише притуплюється біль...

Діти виходять з фотографіями бабусь і дідусів, які померли.

31 учень.
Плине час, минають роки,
Але в пам’яті моїй
Ти назавжди залишив спокій,
Мій дідусю дорогий.
32 учень.
От і все.
Поховали старенького діда,
Закопали навіки у землю святу.
Він тепер вже не стане і ранком не піде
Із косою під гору круту.
33 учень.
І не стане мантачкою тишу будити,
Задивлятися в небо, як гаснуть зірки.
Лиш росою над ним буде плакати жито
І пливтимуть над ним непомітно віки.

34 учень. От і все.
Поховали хорошу людину,
Повернули навіки у лоно землі...
35 учень.
В серці не гоїться рана,
Душу біда напекла.
Бабцю, чого ти так рано
З дому навіки пішла?
36 учень.
З міста приїду в неділю,
Гляну – бабусі нема.
Двір наш неначе спустілий,
Хата – неначе німа.
37 учень.
Ти ж мене, рідна, любила,
Більш, ніж себе берегла.
Бабусю, чого ж ти так рано
З дому навіки пішла.
1 ведучий. Вшануймо покійних бабусь і дідусів хвилиною мовчання.

Усі встають.

Але життя триває. І в народі кажуть: „Живі думають про живих”.
А треба жити кожним днем,
Не відкладаючи на потім...
Що має буть – не обминеш
В своїх стараннях і турботах.
2 ведучий.
Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати;
Горить сьогоднішнім вогнем,
Бо „потім” може не настати.
Шануймо кожну мить життя –
Вона безцінна.
Уміймо нею дорожити.
Даруймо один одному
любов, повагу, розуміння.

Конкурс для тат „Склади букет для дружини”.

38 учень.
Побажаєм вам сто років жити
Без горя, сліз і без журби!
Хай з вами буде щастя і здоров’я
На многії літа, назавжди.
39 учень.
Хай в житті вам радість буде,
Процвітайте, як той цвіт.
Дай же, Боже, добрим людям
Добрих і щасливих літ.
Учитель.
Хай тішаться онуками бабуся й дід!
Хай татко та мама радіють дитині!
Хай буде, як дуб, могутній ваш рід!
Хай злагода й мир панують в родині!

Категорія: Класні виховні заходи | Додав: (15.11.2014) | Автор: Озвіться!
Переглядів: 1009 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!