Розвиток критичного мислення молодших школярів - "Методична скарбничка" - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" [ Додати статтю ]

Розвиток критичного мислення молодших школярів

Розвиток критичного мислення молодших школярів

1. Що таке критичне мислення? Тлумачення критичного мислення у працях науковців.
Уміння критично мислити особливо важливо зараз, коли постійно в засобах масової інформації відбувається масована і витончена обробка суспільної свідомості, розгортаються підготовлені професіоналами широкомасштабні рекламні кампанії, в яких нас намагаються переконати не лише придбати «цей сир», але і обрати саме «цього кандидата» міським головою тощо. Заплативши сьогодні за несмачний сир, ми можемо завтра його не купувати. Але, обравши на посаду мера людину, від якої значною мірою залежатиме наше життя в найближчі роки, ми не зможемо його завтра переобрати, та й, чесно кажучи, практично не в змозі контролювати його діяльність. Тому такий вибір повинен бути особливо ретельним і обґрунтованим.
На сьогодні існує дуже велика кількість тлумачень критичного мислення. Критичне мислення визначається як:
1) вміння аналізувати факти, продукувати та організовувати ідеї, захищати думки, робити порівняння, будувати логічні умовиводи, оцінювати аргументи та розв’язувати проблеми (П. Ченс);
2) спосіб розмірковування, який потребує адекватної підтримки вірувань та небажання бути переконаним без належного обґрунтування (Ч. Тама);
3) пристосування аналітичного мислення з метою оцінки прочитаного (М. Хікі);
4) свідомий та обміркований процес, який використовується, щоб інтерпретувати або оцінювати інформацію та досвід за допомогою набору рефлективних засобів та можливостей, які враховують переконання та дії (Л. Мерес);
5) активний, систематичний процес розуміння та оцінювання аргументів (М. Гудчайлд і Д. Мейер);
6) інтелектуально організований процес активної та вмілої концептуалізації, застосування, аналізу, синтезу та (або) оцінювання інформації, отриманої або створеної завдяки спостереженню, досвіду, рефлексії, розмірковуванню або спілкуванню, у якості провідника до переконань та дій (Р. Пауль і Дж. Скрівен);
7) доцільні рефлексивні роздуми, сфокусовані на визначенні у що вірувати та що робити (Д. Хетчер і Л. Спенсер);
8) організована розумова діяльність з оцінки аргументів чи тверджень та прийняття рішення, яке може супроводжувати розвиток уподобань та визначення необхідних дій (Р. Еніс);
9) розумний погляд різноманітності підходів з метою висловлення обґрунтованих суджень і прийняття осмислених рішень. (В. Болотов);
10) ретельно обдумане, зважене рішення щодо якогось судження: чи повинні ми прийняти, відкинути або відкласти його, і рівень упевненості, з якою ми це робимо (Д. Мур, М. Паркер);
11) здатність особистості долати в собі схильність до однозначно-догматичного сприйняття світу, вміння аналізувати ту чи іншу проблему з різник боків, користуватися інформацією з різних джерел, відрізняючи об'єктивний факт від суб'єктивної думки про нього, логічний умовивід від упередженого припущення чи забобону. Це вміння людини адекватно визначати причини й передумови наявних в її житті проблем, готовність докласти зусиль для їх практичного подолання («Концепції громадянської освіти та виховання в Україні») [7].
За В.О. Сухомлинським, розвиток критичного мислення — невід'ємна складова розумового виховання, разом з тим – це активне ставлення до явищ навколишнього життя, прагнення пізнавати і знати; системність, тобто цілеспрямований відбір об'єктів пізнання, понять, висновків; дисциплінованість, гнучкість, самостійність, критичність.
Проаналізувавши різні тлумачення поняття «критичне мислення» можна визначити найголовніше: в основі його лежить аналіз та оцінка дійсності з метою виведення власного висновку.
Отже, критичне мислення – це здатність людини чітко виділити проблему, яка потребує розв’язання, самостійно знайти, проаналізувати, обробити інформацію; обміркувати, навести переконливу аргументацію, обрати найбільш раціональне вирішення проблеми; бути відкритим до сприйняття думок інших та вміти відстоювати власну позицію.
П’ять головних ознак, які виокремлюють критичне мислення серед інших видів розумової діяльності:
1.Самостійність. Ніхто не може мислити за людину, висловлювати думки, ідеї, переконання тощо. Навіть беручи участь у дискусії, слухаючи думки та аргументи інших, вона завжди робить власні висновки із усього почутого. При цьому важливо, щоб особистість не копіювала чиїсь ідеї, а формувала висновки в результаті індивідуальної розумової діяльності.
2. Постановка проблеми, як перший етап стимулювання критичного мислення. Початок вирішення проблеми – це збір, аналіз та оцінка інформації, активація старих даних. Адже необхідною умовою ефективної розумової діяльності є певний багаж знань, що стає відправною точкою у роздумах над проблемою та шляхами її вирішення.
3. Чітка, переконлива аргументованість. Людина, яка критично мислить, знаходить власне рішення проблеми й підкріплює його розумними, обґрунтованими доказами. Усвідомлюючи, що для вирішення проблеми можна запропонувати декілька варіантів розв’язання, вона вміє довести, що обране рішення найраціональніше. Тому, критично мислячою людиною практично неможливо маніпулювати, так як вона не лише здатна чітко і професійно проаналізувати інформацію, а й представити логіку власних аргументів та переконати у правильності та оптимальності її рішення.
4. Цікавість, що дозволяє створювати нові питання, які ведуть до бажаного розв’язання проблеми. Тому, однією з основних проблем навчально-виховної діяльності, яка керується принципами критичного мислення, є доведення до учнів розуміння різноманіття пізнавальних можливостей, та мотивування їх до пошукової активності.
5. Соціальність. Людина живе у соціумі, тому критичне мислення неможливе як без внутрішньої так і без зовнішньої оцінки, бо лише у суспільстві можна перевірити той чи інший висновок. Особистість, яка вчиться критично мислити, має приділити велику увагу виробленню якостей, необхідних для продуктивного обміну думками: терпимості, уміння слухати інших, відповідальності за власну точку зору. Доводити свої погляди та переконання людина має під час спілкування, дискусії. Одним з найпоширеніших методів стимулювання критичного мислення можна вважати диспут, де процес отримання інформації не є однобічним та керованим. Плюсами диспуту є те, що під час обговорення викладеного матеріалу педагог може оцінити рівень розуміння викладеного матеріалу, зробити певні корективи та уточнення, а також має можливість порівняти рівень знань учнів, аналізуючи якість учнівських аргументів. В свою чергу учні краще систематизують та запам’ятовують отриманий матеріал, аналізують думки інших учасників дискусії та оцінюють власні судження.
Людина, яка критично мислить має такі ознаки:
Критичне сприйняття думок, пропозицій інших людей; уміння аналізувати й оцінювати їх.
Компетентна аргументація прийнятого рішення, опора на життєвий досвід та набуті знання і вміння.
Активна позиція у різних життєвих ситуаціях, небайдужість, інтелектуальна активність.
Незалежність думок, протиставлення власної думки до думок інших, уміння не погоджуватись з групою.
Допитливість,уміння проникати у глибину питання, його сутність.
Здатність до діалогу та дискусії. Уміння вести їх, поважати думки інших, толерантно і переконливо доводити правильність власної позиції.
Умови, які спонукають учнів до критичного мислення:
Достатня кількість часу для збору, обробки, аналізу, відбору необхідної інформації за заданою проблемою та вибір оптимального рішення.
Необмежена кількість і різноманітність ідей, висловлених у будь-якій формі.
Можливість спілкування для обміну думок.
Вміння слухати і цінувати думки та ідеї товаришів. Виділення цінної для себе інформації.
Вільне висловлювання будь-яких думок, мислення поза шаблоном. Створення середовища, у якому відсутні кпини, глузування, образливі жарти.
Активна позиція в навчанні, отримання справжнього задоволення від здобування знань.
мак; на уроці математики слово «рівність»: рів, він, ніс, тінь, ріст тощо.
Дослідницькі навички, що їх використовують у критичному мисленні:
Спостерігати – бачити і помічати властивості об'єкта.
Описувати – зазначати, як об'єкт виглядає.
Порівнювати – встановлювати подібності й розбіжності між об'єктами; оцінювати що-небудь і порівнювати з іншими речами.
Визначати – показувати чи доводити існування об'єкта; розпізнавати об'єкт як конкретну річ.
Асоціювати – розумово установлювати зв'язок між об'єктами; з'єднувати об'єкти за принципом їхньої взаємодії.
Узагальнювати – робити висновки на основі наявної інформації чи фактів.
Прогнозувати – передбачати, що відбудеться в майбутньому; пророкувати що-небудь.
Застосовувати – використовувати у відповідності; отримувати практичну користь від чого-небудь.
Для того щоб учні могли скористатися своїми можливостями критичних мислителів, важливо, щоб вчитель розвивав у них низку важливих якостей, серед яких Д. Халперн виділяє:
1. Готовність до планування. Оскільки думки часто виникають хаотично, важливо упорядкувати їх, вирішити, у якій послідовності їх викласти. Упорядкованість думки – ознака впевненості.
2. Гнучкість. Якщо учень не готовий сприймати ідеї інших, він ніколи сам не зможе стати генератором ідей. Гнучкість дозволяє почекати з винесенням судження, поки учень не буде мати різноманітну інформацію.
3. Наполегливість. Часто, зіштовхуючись з важкою задачею, учні вирішують відкласти її розв'язання на невизначений час. Вчителю слід виробляти наполегливість у напруженні розумових сил, тоді учні обов'язково досягнуть значно ліпших результатів навчання.
4. Готовність виправляти свої помилки. Людина, що критично мислить, намагатиметься не виправдати свої неправильні рішення, а зробити правильні для себе висновки, скористатися помилкою для продовження навчання.
5. Усвідомлення. Це дуже важлива якість, що передбачає уміння спостерігати за собою в процесі розумової діяльності, відслідковувати перебіг міркувань.
6. Пошук компромісних рішень. Важливо, щоб ухвалені рішення могли сприйняти інші люди, інакше ці рішення так і залишаться на рівні висловлювань.

2. Структура уроку у технології формування критичного мислення
Освітня технологія розвитку критичного мислення в процесі навчання дитини - це сукупність різноманітних інтерактивних методик, які спонукають учнів до дослідницької творчої активності, створюють умови для усвідомлення ними матеріалу, узагальнення одержаних знань.
Застосування інтерактивних технологій для розвитку критичного мислення висуває певні вимоги до структури уроку. Воно передбачає такі етапи:
Розминка.
Обґрунтування навчання. Мотивація.
Актуалізація.
Усвідомлення змісту.
Рефлексія.

І. Розминка
Головне завдання розминки – створення сприятливого психологічного клімату, налаштування на цікаву роботу. Розминка замінює організаційні моменти початку традиційного уроку. Така діяльність сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, психологічному розвантаженню учнів.
ІІ. Мотивація (Обґрунтування навчання)
• Постановка мети уроку (розуміння практичної значимості навчального матеріалу).
• Розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми (чітке розуміння вимог від учнів на уроці).
Для кращого засвоєння навчального матеріалу необхідно, щоб учні усвідомлювали його практичну значущість і чітко знали, що від них вимагатиметься під час уроку.
ІІІ. Актуалізація
• Пробудження зацікавленості, пригадування того, що учні знають.
• Відтворення знань, вмінь; встановлення рівня досягнень з теми, потрібних для наступних етапів уроку.• Створення умов для здійснення «відкриття», «осяяння».
На цьому етапі вчитель вирішує три завдання:
1. Пробудити, викликати зацікавлення, схвилювати, спровокувати учнів думати, згадувати те, що вони знають.
Для цього він спирається на набуті знання та досвід учнів, пропонує згадати, що їм відомо з даної теми, проаналізувати свої знання, спрямувати мислення у відповідне русло. Це дозволяє вчителю окреслити рівень та коло знань учнів, які згодом поповняться новими; відкоригувати помилки мислення.
2. Актуалізувати мислення учнів, пам'ятаючи, що навчання - це активна діяльність.
Активне залучення означає, що учні мають усвідомити своє мислення у своїх словах через письмо або мовлення. Використовуючи різноманітні методи, форми та прийоми, вчитель активізує участь учнів у навчальному процесі, провокуючи їх до цілеспрямованого мислення, демонстрування вже набутих знань, висловлювання особистих думок, вибору форм навчання, мотивації інтересу до даної теми, критичного сприйняття нової інформації, усвідомлення здатності до саморозвитку та самоактуалізації.
3. Визначає мету та завдання навчання, формує інтерес учнів і розуміння мети вивчення даної теми (питання, проблеми), розвиває внутрішню мотивацію до цілеспрямованого навчання; підтримує пізнавальну активність учнів.
ІV. Усвідомлення змісту
• Ознайомлення та робота з новою інформацією. (Розвиток уміння працювати самостійно).
• Аналіз учнями інформації, визначення особистого її розуміння.
• Виділення головного, суттєвого.
Формування компетентності учнів з предмету.
Важливо, щоб на цьому етапі учитель мав найменший вплив на учня.
Головними завданнями цього етапу є:
підтримка зацікавленості, викликаної на першому етапі;
стимулювання старання учнів;
відстеження засвоєння нових знань.
На даному етапі відбувається безпосереднє ознайомлення учня з новою інформацією шляхом:
читання тексту;
перегляду фільму;
прослуховування лекції;
виконання експерименту тощо.
Активність учнів проявляється в тому, що вони:
ставлять запитання;
роблять помітки в уривках тексту, які викликають сумнів, нерозуміння тощо.
Коли учень керує своїм розумінням, він:
включається в процес уведення нової інформації в схему знань, які вже має;
мимоволі зіставляє нове з тим, що йому вже відомо;
щоб досягти розуміння, будує «мости» між новим і вже відомим.
Учитель стимулює діяльність учнів, заохочує такі методи як аналіз, синтез і порівняння.
V. Рефлексія
• Учень стає власником ідеї, інформації, знань. (Усвідомлення того, що було зроблено на уроці.)
• Можливість використання та застосування знань. (Демонстрація знань та того, як можна застосувати знання.)
• Обмін знаннями з іншими учнями.
• Оцінка та самооцінка діяльності.
На цьому етапі варто запропонувати замислитись над підвищенням якості виконаної роботи, диференціювати домашнє завдання, здійснити необхідну корекцію знань.
Рефлексія – це готовність та спроможність особистості до самооцінки, самопізнання, аналізу своїх дій, учинків, мотивів; зіставлення з діями, учинками і мотивами інших.
Стадії рефлексії
Установлення фактів (що було?).
Доречні питання: «Що і навіщо вивчали?», «Які помилки допустили?».
Аналіз причин (чому це сталося?).
Доречні питання: «Які способи діяльності були використані?», «Яким чином досягали поставленої мети?».
Планування подальших дій (що робити далі?).
На цьому етапі вчитель вирішує два важливих завдання:
Спонукання учнів висловлювати своїми словами отриману інформацію, бо ми краще запам'ятовуємо те, що формуємо в особистому контексті.
Сприяння обміну ідеями між учнями, в результаті чого збагачується словниковий запас та активізуються здібності до самовияву.
На цьому етапі уроку відбувається:
осмислення учнями нового матеріалу;
адаптація нових понять в особистій системі знань учня, тобто зміна вже існуючого уявлення;
реструктуризація сформованих зв'язків, що формує місце для нової інформації;
засвоєння й закріплення знань.
Знання мають тривалий характер, якщо учень переформулює ідею, інформацію, пояснення чого-небудь із використанням особистого словника, що створює власний осмислений контекст вивченого. Використання в цей час різноманітних засобів інтегрування нової інформації призводить до більш гнучких конструкцій, які можна ефективніше і цілеспрямованіше застосовувати в майбутньому.
Для того, щоб спланувати і провести урок у технології формування критичного мислення, учитель має усвідомити, що користь від уроку для учнів повинна бути не лише від засвоєного ними навчального матеріалу, а й від озброєння школярів різними методами та способами роботи з інформацією, розвитком їхнього мислення.

3. Методи і форми уроків критичного мислення.
Організовуючи урок, слід пам'ятати, що варто учнів зробити співучасниками процесу вироблення цілей, завдань, змісту і напрямів уроку, варто урок зробити по-справжньому відкритим - і станеться диво: він перестане бути засобом технологічного огранювання дитини, а стане простором її живого та самостійного розвитку [8, с.215].
Починаючи з першого класу, створюючи атмосферу довіри, ситуацію успіху, використовуючи педагогіку співробітництва, співтворчості, в межах якої є партнерство між учителем і учнем, виховуємо впевненість дитини у власних силах, бажання вільно висловлюватись, заперечувати, запитувати, доводити й переконувати, допомагаємо сформувати адекватне ставлення до Я-концепції.
Які ж методи і прийоми потрібно використовувати на уроках формування критичного мислення?
Необмежені можливості мають інтерактивні технології, які впроваджують в навчальну діяльність. Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Під час інтерактивного навчання школярі вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення [6, с.9].
«Розминка»
Може використовуватися для заміни класичних організаційних моментів початку уроку або як ланка для зв’язку між різними етапами уроку. Допомагає познайомитись учасникам, об’єднатися для групової роботи, активізувати емоційну, розумову діяльність, змінити види діяльності, створити умови для відпочинку.
Приклади розминок.
1.«Закінчи речення одним словом»
Мета: активізація емоційного настрою учнів до роботи на уроці.
Уміти мислити необхідно для того, щоб…
Я бажаю тобі…

2. «Чарівна скринька»
Мета: створення емоційного настрою учнів та об’єднання їх у групах.
На смужках паперу (по кількості дітей) написані девізи:
«Ми одна родина, ми одна сім’я».
«Один за всіх, всі за одного».
«Ми – одна команда».
«Успіх за нами!».
«У дружбі наша сила».
Смужки складаються у скриньку. Учні по черзі дістають їх, читають девізи, що створює емоційний настрій до виконання завдання. Школярі об’єднуються у групи за девізами. Якщо смужки різнокольорові, то можна запропонувати об’єднання за кольорами.
3.«Спочатку було слово»
Мета: активізувати розумову діяльність учнів.
Пропонуємо учням слово, яке може бути ключовим у назві теми уроку, предмета чи поняттям, яке буде вивчатися на уроці. Діти з букв запропонованого слова утворюють нові слова. Наприклад, на уроці української мови слово «займенник»: зима, низ, манник, займ; на уроці математики слово «рівняння»: рів, явір, яр.
«Сенкан» (французька стратегія – вірш у п’ять рядків)
Мета: підсумувати інформацію, визначити головні ідеї, думки.
1) Перший рядок: один іменник – назва поняття.
2) Другий рядок: два прикметники – описання поняття.
3) Третій рядок: три дієслова – визначення дії.
4) Четвертий рядок: фраза з чотирьох слів – виражає відношення до теми.
5) П’ятий рядок: одне слово (синонім до теми) – відображення змісту чи формулювання висновку.
Зразок.
1. Друг.
2. Вірний, надійний.
3. Вислухає, порадить, зрозуміє.
4. Завжди прийде на допомогу.
5. Товариш.
Використовується, як правило, в кінці уроку для підведення підсумків. Надає вчителю яскраву картину сприйняття чи несприйняття учнями нового матеріалу.
Можна застосовувати як опереджувальне завдання для «сильних» дітей, що самостійно опрацьовують тему.
«Есе»
Різновид твору, в якому головну роль відіграє не відтворення факту, а відображення вражень, роздумів, асоціацій. Есе як метод формування критичного мислення полягає у написанні тексту в довільному стилі. Це дозволяє глибше зануритись у проблему й власний внутрішній світ під час її розв’язання, розвивати спостережливість, збагатити словниковий запас, проявити повагу як до своєї думки, так і до думок інших
Написання есе відбувається за таким алгоритмом:
1. Збирання інформації за проблемою.
2. Аналіз інформації.
3. Виявлення власної точки зору.
4. Викладення власної точки зоу.
Особливості проведення:
1) містить тезу чи проблемне питання;
2) доведення аргументами;
3) має вступ, основну частину, висновок;
4) написано грамотно.
«Розумний куб» або «Кубування»
Метод навчання, який полегшує розгляд різних сторін теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написаними на кожному боці вказівками щодо напрямку мислення та письма. Використовуємо в процесі гри, коли вчимо дітей описувати предмет, явище.
На кожній з граней кубу написано одне з питань, за яким можна дати характеристику чого-небудь, провести аналіз, порівняти тощо. Відповідь на питання дає можливість створити на уроках ігрові моменти і дуже позитивно сприймається учнями.
Варіант 1:
1. Опишіть.
Як це виглядає? (Розгляньте уважно предмет та опишіть, що ви бачите, відрізняючи колір, форму та розміри).
2. Проаналізуйте…
(З чого це зроблено?).
3. Порівняйте з …
(На що це схоже, а від чого відрізняється?)
Встановіть асоціації.
(Про що змушує вас думати? Що спадає на думку?).
5. Застосуйте…
(Як би ви це використали? Яким чином це може бути застосовано?).
6.Оцініть. Висловіть своє ставлення…
Запропонуйте аргументи за і проти. (Добре це чи погане? Чому?).
Варіант 2:
1. Хто (що)?
2. Який?
3. Де?
4. Чому?
5. Коли?
6.Для чого?
Чи необхідно проходити всі шість сторін кубу відразу? Звичайно, ні, це залежить від теми, завдань уроку та класу. Темою має бути щось, про що учні знають досить багато. Сторони куба можна змінювати залежно від того,
«Ключові слова»
Мета: розвинути вміння створювати цілісну картину, спираючись на мінімум інформації; передбачати, прогнозувати; виділяти головне, суттєве.
(Робота на різних етапах уроку)
1. Ознайомитись з поданим матеріалом, правилом (прочитати його, прослухати, знайти у тексті).
Знайти (підкреслити, виділити, записати) ключові слова.
2. До кожного з поданих ключових слів дібрати визначення або пояснення, навести приклади, які потрібні для розкриття поняття.
3. Використовуючи ключові слова, відтворити основний зміст теми.
4. Записати всі ключові слова до тільки що вивченого на уроці матеріалу і зачитати їх, доповнюючи за потребою один одного.
«Метод прес»
Цей метод допомагає навчитися знаходити вагомі аргументи і формулювати свою думку відносно спірного питання; розбиратися у своїх ідеях, а також формулювати їх у вигляді чіткої та логічної структури. Стратегія може бути використана на будь-якому етапі уроку. особливо в тому випадку, коли виникають спірні питання і учасникам дискусії необхідно зайняти певну позицію з проблеми, яка обговорюється, і переконати всіх у власній правоті (О. Пометун). З допомогою цього методу учні вчаться висловлювати свою думку в лаконічній формі, впливаючи на думку інших співрозмовників. Щоб міркування було переконливим і справляло враження, привчаємо учнів використовувати слова:
«Я вважаю, що...» (висловлюється думка),
«Тому що...» (причина появи цієї думки), "
«Наприклад...» (аргументи і факти, докази),
«Отже, я вважаю...» (висновок, заклик прийняти дану позицію).
«Асоціативний кущ» (чи Семантична карта).
Мета: спонукати до вільного і відкритого мислення.
Стратегія використовується на етапах актуалізації і рефлексії як під час групової роботи, так і індивідуально.
1) Записати на дошці чи аркуші в центрі ключове слово чи фразу.
2) Записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку у зв’язку з темою.
3) Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість.
4) Після заповнення «куща» вказати проблеми чи теми, для розгляду яких необхідна додаткова інформація.
«Знаємо-хочемо дізнатися-дізналися»
Цю техніку слід застосовувати в роботі зі знайомими темами. Найкраще місце цього методу - на етапі актуалізації та мотивації навчальної діяльності учнів.
Застосування:
Учитель повідомляє учням тему для вивчення.
Учні розбиваються на пари і протягом 4-5 хвилин обговорюють одне з одним усе, що знають про тему.
В цей час учитель креслить на дошці таблицю.
Учитель надає слово кожній парі і з її слів заповнює першу графу таблиці. При цьому він може редагувати інформацію. В тих випадках, коли учні не дуже впевнені в своїх знаннях, учитель записує інформацію в другу графу.
Учитель пропонує учням разом шукати відповіді на запитання другої графи.
Коли відповідь знайдено, її записують у третю графу.
Учні читають текст (підручник, інше джерело) і формулюють відповіді на запитання або просто сповіщають нову інформацію. Це теж записують у третю графу.
Учитель звертає увагу учнів на запитання з другої графи: в тому разі, якщо відповіді не знайдено, педагог пропонує інші джерела.
Під час роботи учням пропонують заповнити таблицю:
Що ми знаємо
Що хочемо знати
Що ми вивчили
"Гронування» - це певна стратегія навчання, яка спонукає дітей думати вільно та відкрито на певну тему. Існують лише загальні правила для застосування методу гронування:
- напишіть центральне слово посередині аркуша паперу;
- починайте записувати слова та фрази, які спадають на думку з обраної теми;
- коли всі ідеї записано, починайте встановлювати, де це можливо, зв'язки між поняттями;
- пишіть стільки ідей, скільки дозволить час або ж поки всі вони будуть вичерпані.
Робота може виконуватися індивідуально, в парах, в групах, колективно.
«Дошка запитань»
Вчитель вивішує великий аркуш паперу на видному місці в класі, де учні можуть записувати запитання, які виникають у ході обговорень під час уроків. Мета полягає в тому, щоб учні могли записати будь-які свої запитання, що виникають у них, коли вони беруть участь в обговоренні, читають щось самостійно за власним вибором чи дорученням вчителя, виконують інші завдання. Складений учнями перелік запитань може стати матеріалом на уроці узагальнення й систематизації знань. У цьому переліку вчитель може знайти цікаві варіанти ключових та тематичних питань, які він зможе використати при вивченні цієї теми наступного навчального року.
«Пошук цікавих запитань»
Після ознайомлення учнів з темою, що вивчатиметься на уроці, вчитель може запропонувати учням записати на дошці запитання, на які їм би хотілося знайти відповідь. Учні визначають найбільш цікаві запитання. Саме ці запитання стають основою вивчення нового матеріалу на уроці. Як варіант цього методу можна обрати ситуацію, коли всі запитання, які виникли в учнів, залишаються на дошці, а в кінці уроку учні на них відповідають.
Метод недостатньої інформації
Учням спеціально слід давати не всю інформацію, потрібну для вирішення поставленого навчального завдання. Інформацію, якої не вистачає, учні мають отримати у вчителя.
Дослідницький метод
Формулювання завдання.
Активізація опорних знань.
Висунення гіпотез.
Визначення алгоритму, способу вирішення завдань.
Перевірка та оцінка результатів.
Висновок.
Проблемний метод
Вибір чи визначення проблеми.
Напружене мислення (протиріччя між раніше отриманими знаннями та новими, невідомими).
Висунення ідей.
Розв'язування проблеми (вибір оптимального варіанту).
Діаграма Венна
Діаграма Венна — техніка графічного подання інформації, що виявляється при обговоренні двох ідей або текстів, між якими існують загальні та відмінні риси.

Інформацію подано у вигляді двох або кількох кіл, які накладають одне на одне пропорційно до збігу/відмінностей, виявлених у процесі обговорення.
Застосування:
Учитель пропонує тему для обговорення, порівнюючи її з іншою, вже відомою учням.
Індивідуально, в парах або групах учні малюють кола і пишуть необхідний текст або слова.
Частину кіл, які збігаються, можна виділити штрихом або кольором. На них пишуть аспекти збігу.
Учні усно коментують усі випадки розбіжності в думках стосовно діаграми.
Відмінні риси Відмінні риси
«Займи позицію» і «Зміни позицію»
Цей метод корисний на початку роботи з дискусійними питаннями та проблемами. Його можна використовувати там, де є різні погляди на проблему. Слід використовувати дві протилежні думки, які не мають однієї правильної відповіді. Метод дозволяє стати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання.
Наприклад, на уроці природознавства для визначення ознак, які відрізняють дерева від кущів, учитель спочатку пропонує під час екскурсії поспостерігати за деревами і кущами. Потім діти об’єднуються в групи, щоб зробити висновки, за якими ознаками дерев відрізняють від кущів. Можлива відповідь однієї групи учнів: «Дерева високі і стрункі, а кущі низькі і розлогі». Інші групи дітей займають позицію біля плакатів «Так», «Ні» чи «Не знаю». Кожна група наводить власні аргументи погодження чи заперечення (Ліщина – висока, а молодий дуб – низький, тому запропоновані ознаки не є головними). Аналогічно обговорюється твердження «У всіх дерев один стовбур, а кущ має кілька стовбурів». Обговорення проводиться до тих пір, поки всі учні не переконаються в істинності твердження.
«Читання тексту з позначками»
Мета: формувати уміння читати вдумливо, оцінювати інформацію, формулювати слова автора іншими словами.
Учитель дає учням завдання позначити на полях позначками інформацію, за таким алгоритмом:
R   знайома інформація
+   нова інформація
---  я думала(в) інакше
?  це мене зацікавило (здивувало), хочу дізнатися більше
Ця стратегія дає змогу вчителеві створити клімат, що відповідає активній навчальній діяльності, а учневі класифікувати інформацію, формулювати думки автора іншими словами, навчитися вдумливо читати…
«Дискусія»
Дискусія - це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Висновок.
Для розвитку критичного мислення потрібна бесіда, суперечка, дискусія. Мислення активізується там, де перед учнями постають запитання, на які вони не можуть відповісти відразу, сприйнявши описані об'єкти або згадавши певні відомості. Щоб розв'язати мислительну задачу, потрібно розкрити безпосередньо не дані відношення між об'єктами. Розвитку мислення сприяє розв'язування задач з несформульованими запитаннями, із зайвими даними.
Методів існує багато і назвати їх можна по-різному. Ми звернули увагу лише на кілька з них: простих, але яскравих, щоб показати, що навчитися критично мислити не просто. Це не є таким завданням, що виконується на певному етапі і далі забувається. Не існує чіткого переліку кроків, зробивши які, можна навчитися критично мислити. Але існує низка умов, які вчителеві необхідно створити в класі, а також кілька порад, яких повинні дотримуватися учні для того, щоб успішно залучитися до процесу критичного мислення. Отже, щоб стимулювати критичне мислення молодших школярів, учителеві необхідно:
- виділити час та забезпечити можливості для застосування методів і прийомів для розвитку критичного мислення;
- дозволити учням вільно розмірковувати;
- приймати різноманітні ідеї та думки;
- сприяти активному залученню учнів до процесу навчання;
- забезпечити для учнів середовище, вільне від насмішок;
- вселити віру у здатність кожного учня висловлювати критичні міркування;
- цінувати критичні міркування своїх товаришів.
Для того, щоб почати ефективно практикувати критичне мислення, учні мають:
- розвивати впевненість у собі і розуміння цінності власних думок та ідей;
- брати активну участь у навчальному процесі;
- бути готовим погоджувати і відкидати судження;
- ставитись з повагою до різноманітних думок.
студентів. – К., 2006. - 220 с

Категорія: "Методична скарбничка" | Додав: (02.07.2017)
Переглядів: 525 | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!