Робота з проблемної теми
вчителя початкових класів
ЗНЗ № 243
Шраєвої Тетяни Трохимівни
Тема: «Розвиток навичок читання, уміння працювати з книгою як засіб розумового виховання учня.»
Найважливіше завдання початкової школи - навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння питати і працювати з книжкою. В.О.Сухомлинський в своїх працях зазначав, що без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці, що погане читання - ніби брудне вікно, крізь яке нічого не видно, що „читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе”.
Читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту. У цьому складному процесі беруть участь зір, мислення, мовлення, сприйняття, пам’ять, уява, слухові та зорові аналізатори. Дітям непросто поєднувати водночас зорове сприйняття букв, слів, речень, усвідомлювати прочитане, визначати ставлення до нього. Не володіючи технікою читання, дитина втрачає до нього інтерес, погано розуміє і засвоює текст, швидко стомлюється. Тому розвиток техніки цього вміння та розуміння прочитаного – слів, словосполучень, речень - взаємопов’язані і мають здійснюватися одночасно.
Відомо, що читання - настільки складний процес, що суть його важко чи й неможливо визначити однозначно. Адже є стільки різновидів діяльності, яка зветься багатозначним словом читання. Скажімо: читання невідомого твору - перечитування вдруге, втретє добре відомого ("для себе"), читання вголос ("для когось"), перегляд тексту в пошуках певної інформації, читання з метою виконати навчальне завдання (як правило, за текстом, зміст якого невідомий).
Для багатьох вчителів і батьків вміння читати до першого класу є основним показником готовності дитини до школи. Перевірка навичок читання при прийомі в школу проводиться зазвичай на коротких словах: з 3-4 букв. При «читанні» таких слів відбувається впізнавання їх, а не справжнє читання. Кожна дитина в такому віці знає, наприклад, як «виглядає» слово «мама», деякі інші, легкі для запам’ятовування слова.
Після півроку навчання в першому класі вчитель дивується: «Прийшов читаючий, а зараз сидить, гадає, що тут написано, або ледь розбирає слово по складах».
Така ситуація виникає в наслідок того, що дитину не готували до читання, а вчили запам’ятовувати написання деяких слів. Це затримує розвиток навичок читання.
Як підготувати дитину до читання?
Цей процес комплексний. Він включає:
- розвиток фонематичного слуху;
- розвиток артикуляції.
Артикуляційна гімнастика не менш важлива для дитини, ніж фонематичні вправи. А ще потрібно займатися розвитком зорового сприйняття та зорово-моторної координації. Якщо дитина функціонально готова до читання, вона сама почне читати. Якщо не готова, значить їй треба допомогти. Готувати до читання, а не вчити читати.
Навички читання – це і темп читання, і інтонування речень, і розуміння прочитаного. Поки навички не сформовані, не можна вимагати від дитини швидкого читання. Темп читання обмежений індивідуальними здібностями дитини. В кожної людини вони різні. Крім того, темп читання в основному перевіряється, коли учень читає вголос.
Дійсно, швидке читання – читання, яке потрібно людині в подальшому, - це читання «про себе». В наш час комп’ютеризації, коли потрібно сприйняти велику кількість інформації, читання «про себе» вимагає швидкості і розуміння прочитаного.
Іноді дитина так спішить прочитати, що не звертає уваги на інтонацію, на зв'язок слів, на виразність читання. Вона ніби «захлинається», спішить здивувати однокласників, прочитати 120 слів за хвилину і навіть більше(!)
Потрібно, щоб дитина не губками перебирала швидко, а розуміла те, про що читає. Розуміння прочитаного – основний показник читання.
Успішне навчання школярів неможливе без оволодіння раціональними прийомами роботи з книгою, що є основою для самостійного здобуття знань.
Перевірка читання вголос, читання напам’ять і читання мовчки (за допомогою завдань тестового характеру), які передбачають цілісне сприйняття, розуміння учнем твору, доповнюється перевіркою окремих читацьких (і літературознавчих) умінь і навичок, знань про книгу і читання, яка здійснюється у ході поточного оцінювання.
Перевіряється:
- уміння виконувати аналітичні дії за текстом: ділити текст на частини, визначити послідовність подій, встановлювати відповідність заголовка тексту; складати запитання різних типів до тексту; передбачувати події при читанні незнайомого тексту; знаходити у тексті ключові слова та ін.;
- уміння висловлюватись про прочитане: складати усні й письмові перекази, вільні висловлювання, брати участь у діалогах-обговореннях твору, виявляючи своє ставлення до подій, персонажів твору; пов’язуючи прочитане із власним життєвим досвідом;
- уміння виконувати творчі завдання, пов’язані з текстом: складати інший початок чи кінцівку твору, додавати опис (місця події, зовнішності персонажа), складати свій твір за даним зразком чи самостійно і т. ін.;
- уміння працювати самостійно і співпрацювати з іншими в групах;
- розуміння ходу виконання того чи іншого завдання; уміння оцінювати результати своєї роботи.
Розрізняють два види роботи з книгою: під керівництвом учителя (на уроці) і самостійно (в домашніх умовах). Пізнавальна робота на уроці передбачає поділ навчального матеріалу на частини, виконання необхідних дій із запам’ятовування, розуміння, порівняння, класифікації. Робота з підручником в домашніх умовах розпочинається з відтворення знань, одержаних під час уроку. Тому, основним напрямком цієї діяльності є синтезування навчального матеріалу, засвоєного на уроці, з текстом підручника. Самостійна робота з підручниками підвищує пізнавальну самостійність учнів, якість засвоєння знань, формує уміння вчитися, навички самоконтролю. Важливими прийомами раціональної роботи з книгою є: установка на запам’ятовування основних положень, теорій, правил тощо; створення плану прочитаного, його фіксація; створення опорного конспекту.
Раціональна організація роботи з книгою - це вміння швидко знаходити в бібліотеці потрібні книжки, швидко створити правильне уявлення про зміст і особливості знайдених книжок, виділити з них ті, які треба опрацювати в першу чергу й ґрунтовно, а які досить тільки переглянути. Це не бездумне запам’ятовування прочитаного, а уважне заглиблення в його зміст, знаходження основного, найважливішого, що допоможе пригадати й деталі. Це творче ставлення до прочитаного, роздумування над ним, критичний аналіз його, зіставлення з відомим раніше. Це вільне користування довідковою літературою (енциклопедії, словники, статистичні й інші матеріали). Це бережливе ставлення до книжок.
|
