Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи | [ Додати статтю ] |
Рукавичка
| Ішов дід через річку (До лісу поспішав) Й згубив він рукавичку, Не знав і не шукав. Лежить вона тепленька, Аж мишка тут біжить. Улізла в рукавичку, Лягла там і лежить. Мишка. – Яка тепленька хатка З’явилась у мене. Я буду найбагатша… Аж тут когось несе. Жабка. – Ква - ква, що це за терем У лісі тут стоїть? І хто хазяїн в ньому? Хто в хатці цій лежить? Мишка. – Я мишка – шкряботушка. Живу я тут одна. Жабка. – Пусти мене, сіренька, Я хочу теж сюда. Мишка. – Ну, що ж з тобою вдієш, Дай, поживемо вдвох. І тільки повлягались Аж, мабуть, будуть втрьох. Бо саме через річку До лісу поспішав Зайчисько Біле Личко Й до рукавички став. Зайчик. – Ну й хатка, ну й тепленька. Вмоститися б туди, Закрити оченята Й сховатись від біди. - А хто, хто в цій хатині Так мирненько живе? Можливо й мене нині Приймете до себе? Мишка. – Живуть тут мишка й жабка А ти, хто будеш ти? Зайчик. – Я зайчик – побігайчик Пустіть мене, пустіть! Мишка. – Ну, що ж лишайся з нами І будем жити втрьох. Аж тут лисичка стука. Лисичка. – Пустіть й мене до хати. І вже їх вчотирьох. А тут із хащі лісу Виходить сірий вовк Й собі до рукавички, Бо знає в цьому толк. Вовк. – А хто, хто в рукавичці? Скажіть мені скоріш. Лисичка. – Лисичка тут сестричка, Зайчик – побігайчик, Жабка – скрекотушка Та ще сіренька миш. Лисичка. – А ти чому сердитий? І хто ти тут такий? Вовк. – Та вовчик я невмитий Пустіть, бо ледь живий. Звірі. – Та де тебе подіти? Давай скоріш сюди Треба й тебе зігріти Й відвести від біди. Пустили й обігріли Вовчиська тут – таки, Коли це з лісу знову Кущі зашелестіли Аж тріски полетіли Це вибіг на галяву Кабан – іклан страшний. Та лихо нам! Ой лихо! Хто не прийде сюди Усе до рукавички Й від неї нікуди! Кабан оглянув житло: Кабан. – А хто це тут живе? Звірі. – Живе тут сіра мишка, Ще жабка і зайчисько А ще живе лисичка І вовчик сірий бік. Кабан. – А я кабан – іклан. Так хочеться до гурту Візьміть й мене туди Звірі. – Та де ж ти тут улізеш
Попробуй, ось ходи. Пустили. Вліз і кабан. І так вже тісно стало, Що хоч бери та плач Й ніхто звідси не піде, Хоч дай йому калач. Нагрілись всі, притихли. Вже можна відпочить Коли тріщить кущами Й вилазить ще ведмідь. Ведмідь. – Набрів на рукавичку І тут я буду жить Чи хоче хто – не хоче, А ви мене пустіть. Звірі. – Куди ж ми тебе пустим? Розірветься вона. Розірветься і крапка, І буде в нас біда. - Ти бач, як нас багато? Куди ж улізеш ти? Ведмідь. – Та влізу вже, не бійтесь. Й посунув до мети. Уліз у рукавичку Та й сів скраєчку він, Бо рукавичка стала Вже рідним домом їм. А дід прямує сміло Мороз тріщить міцний Хватився рукавички Дід. – Ой, Боже, Боже мій! Згубив я рукавичку На стежці лісовій. Вернуся, пошукаю, Один же я такий. Вернувся дід. Попереду Дружок його біжить Побачив рукавичку Та враз як загарчить. Бо та ж бо рукавичка Роздута он яка! Здається зараз трісне Й ворушиться вона. Та ось із рукавички Із вдячністю усі Вже вийшли наші звірі, Зігріті та живі. Подякували діду За щедрість і тепло. Вклонилися низенько За милість і добро. | |
| Переглядів: 1605 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |