Сценарій родинного свята "Батько і мати - два сонця гарячі" - Класні виховні заходи - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи [ Додати статтю ]

Сценарій родинного свята "Батько і мати - два сонця гарячі"

Батько і мати - два сонця гарячі

 
Вчитель. Доброго вечора всім вам, мої любі гості, моя славна велика родина. Щиро вітаю вас. А ось і ваші діти, шановні батьки. Зустрічайте їх. Бо як немає дня без сонця, а весни без цвіту, так важко уявити собі сім'ю без дитини, без її веселого щебетання.
Запрошую вас, дорогі діти.

(До залу під мелодію маршу заходять діти).

Вчитель. Батьки — це найрідніші в світі люди. В кожному з нас зринають в уяві два милі серцю обличчя. Це велике щастя, коли поруч з вами майже все життя і мама, і та-то. Буває і гірше. Хтось ріс без батька, хтось не знав у своєму житті материнської ласки. І як не хочеться кожному з нас, щоб доля людського сирітства, напівсирітства торкнулась наших дітей. Як це важливо, щоб і тато, і мама завжди були поруч, особливо коли гірко, коли хтось образив. Куди ж завжди біжить дитина? Кому ж відкриває усі таємниці? І від кого жде поради, захисту? Звичайно ж, від тата і ма-ми.
Я ще раз вітаю вас, дорогі батьки, і вас, мої учні, і за¬рошую всіх на свято «Батько і мати — два сонця гарячі».
1-й учень. Дорогі наші батьки.
2-й учень. Наші милі, найдорожчі в світі люди.
1-й учень. Щастя вам, здоров'я.
2-й учень. Миру і злагоди.
3-й учень.
Нехай рясніють ниви колоскові,
У хаті буде злагода і мир.
На чистому, як сонце, рушникові
Дозвольте вам піднести хліб і сіль.

(Вручають батькам хліб. Звучить пісня «Зеленеє жито»).

Вчитель. Так, ми зібралися, щоб хорошим словом подякувати твердому батьківському плечу, вклонитись низько до землі святій материнській любові, щоб посміхнутись своїм синові та доньці. І порадіти в цю мить, що ми є, що ми живемо, що ще не перервалась ниточка роду людського, що виростає з цієї малечі нове покоління українського народу.
І від батьків, залежить, якими вони будуть, наші діти. Тож жити в мирі, злагоді треба не тільки заради себе, а й заради своїх дітей.
1-й учень. Тато і мама. Чи є в світі тепліші слова? Ні! Батьки ведуть нас в життя, і така вже, бачте, доля, і такий вже розумний лелека, що порозносив нас саме нашим мамі і таткові. Ми його навіть не просили.
2-й учень. Це прекрасно, що саме моїми батьками є мої мама і тато. І що саме в них з'явився на світ не хто інший, а я.
1-й учень. Всі подумки думають, що їхні мама і тато найкращі. А я не боюсь і кажу всім. Вам і Вам, а ще сонцю і небу, зеленій ялинці й могутньому дубу, можу кричати на весь світ, мої батьки найкращі в світі. І дай, Боже, їм здоров'я на довгі роки.
2-й учень. Вам, шановні батьки, наш пісенний дарунок.

(Звучить пісня «Їхав козак містом»).

Вчитель. Батько... В нашій уяві — це образ сильної, сміливої і мудрої людини. Так воно і має бути. Це фундамент сім'ї. І від нього так часто залежить добробут, злагода, достаток, повага. Пам'ятайте, шановні чоловіки, від вас залежить сімейне щастя. Щасливу сім'ю впізнають за усмішкою жінки.
Усміхніться своїм дружинам, запросіть їх до танцю. Можливо, хтось із ваших дітей вперше побачить, як танцюють разом його тато і мама.

(Звучить вальс. Чоловіки запрошують жінок на танець).

Вчитель. Батьківська любов... Вона більш потайна. Батько любить подумки дитину, погля-дом, його любов є стриманою і урівноваженою. Недарма кажуть, батько любить дитину так, щоб вона цього не знала.
1-й учень. Батькова лайка дужча за материну бійку.
2-й учень. Батько — не матір, не поцілує, не приголубить.

Навчи мене, тату,
Жити на світі.
Сонцю усміхатись,
Ранку радіти.
Навчи мене, тату,
Життя розуміти.
Щоб в радості, в горі
Людиною лишитись.
Навчи мене, тату,
Як друга шукати,
Щоб з ним ми могли
Всі біди здолати.
Навчи мене, тату,
Як дім збудувати,
Садок посадити,
Землю зорати.
Навчи мене, тату,
О Боже, не знаю,
Ще скільки я.
Завжди пам'ятай!
Я ж маленька кровинка твоя.

(Зачитуються уривки творів про батьків, написаних їхніми дітьми. Лунають пісні «Ой джигуне, джигуне», «їхали козаки з ярмарку»).

Вчитель. Батько — це постійний взірець для сина. Від нього він має навчитись вести домашнє господарство, радитись, вчитись (для майбутнього) поважати свою дружину, говорити їй теплі, щирі слова.

(Гра «Скажіть хороше слово про свою дружину». У грі беруть участь 5—6 чоловіків. Вони по черзі називають хороше слово про дружину. Можуть на допомогу покликати синів. Виграє змагання той, хто сказав найбільше слів. Переможцю — пісня «Ой дівчина по гриби ходила»).

Вчитель. Як би ми високо не піднімали батьківську любов, як би ми її не оспівували (хоча вона цього і варта), але ж їй неможливо дотягнутись до святої материнської любові. Мама... Джерело життя на землі. Живий вогонь — ясне дитя народжує жінка-Мати.
Серце матері благословенне і сповнене віри, любові, краси. її помисли, молитва охороняють дитину протягом всього її життєвому шляху. Недарма народ каже. «Материнська любов і з морського дна дістане».

Як добре нам жити і знати,
І вірити, друзі, весь час,
Що кращого слова, ніж «мама»
Немає на світі у нас.
Матуся, мов зоря світанкова,
Як хліб і людська доброта,
Як мова твоя колискова,
Як доля і правда свята.
Моліться, люди, на слова пророчі,
Та славте маму на своїй землі,
То лиш її натомленість печально
Підводить розум, серце і слова.
То з рук її мозольно і повчально
Ростуть пташата, діти, і трава.
Хто ж це так нас вірно любить?
І вбирає, і голубить,
І кладе у постіль спати?
— Мати.
Хто ж мене узяв за руку І до школи на науку вів,
Щоб розуму навчати?
— Мати.
Хто ж мене стеріг від злого?
Відмовляв собі усього,
Щоб мені віддати?
— Ну, звичайно, наша рідна мати.

1-й учень. Для вас, дорогі мами, даруємо пісню «Гречаники».
Вчитель. Дорогі мої жінки. Ні, я назву вас вищим у моральному відношенні словом. Дорогі матері. Мамо, матусю, — так вас кличуть ваші діти. А ми інколи і сварливі, і сердиті, і заплакані, і знервовані. І часом, не бажаючи цього, зганяємо злість на наших дітях. І тільки серце знає, як болить душа, як сльози душать, що незаслужено образили дитину.
Так, вони, ваші діти, насупившись на хвильку, прощають вас, розуміють вас, бо знають, життя — це не завжди тільки радість.
Усміхніться, дорогі матері. Знайдіть очима свого синочка чи донечку. Подякуйте поглядом за ці хвилини.

(Пісня «Ой є в лісі калина»).

Вчитель. Мої маленькі поети присвятили вам, дорогі мами, свої вірші.
(Діти читають вірші).

Вчитель. Послухайте пісню "Христе царю...".
Вчитель. Мої хлопчики, а ваші сини... Хто знає, яка доля їх чекає? Що написано їм на роду? Що приберегла їм доля?
Знайте, мої дорогі хлопчики, якби мама могла б, зорі дістала б з неба, життя віддала б, аби ви були здорові й щасливі.
Мама (читає вірш).
Мама впадає, не спить біля сина,
Мліє душею, бо хвора дитина,
Плаче маленький, голівка болить,
Просить, синочок. «Мамочко, пить». —
Любий синочку, тобі все віддати
З радістю можу я, твоя рідненька мати.
Душу і серце, силу і кров,
Тільки б хворобу ти чорну зборов...
Крихітко рідна, любий синочку,
Землю піднімемо, серце дістанемо,
Тільки б ти, сину, отак не зів'янув,
Тільки б ти, сину, очей не закрив,
Тільки б ти жив, тільки б ти жив.

(У виконанні батьків звучить пісня «Сину, ангел мій..«. Коли закінчуються слова пісні, хлопчики підходять до мам і дарують квіти).

Вчитель. В дарунок звучить пісня у виконанні хлопчиків "Та орав мужик..".
Вчитель. Моя ластівка, моє сонечко, моя квіточка, моя донечко. Ну кого ще може назвати так мама? Донечка в сім'ї — це її окраса, її щастя й багатство.
Мама (читає вірш про донечку).

Донечко рідненька,
Ти ж іще маленька.
І тебе любов'ю
Зігріває ненька.
Казочку розкаже,
Бантики зав'яже,
Розв'язать задачку,
Теж вона підкаже.
А якщо ти хвора,
Якщо невесела,
То мама готова
Прихилити небо.
Донечко рідненька,
Квіточко ніжненька,
Я молюсь за тебе,
Як і кожна ненька.
Я прошу у Бога
Здоров'я міцного.
Щоб тобі прислав він
Щасливу дорогу.
Щоб в житті ніколи
Ти горя не знала,
І щоб твоя доля
Цвіла-процвітала.
                               (К.Ломакіна)
(У виконанні мами звучить пісня «Доню моя, донечко». Дівчатка дарують мамам квіти).


Вчитель. А зараз ми пограємо в гру «Впізнай свою маму».
(Мами з дівчатками танцюють, музика зупиняється, дівчатка мають з закритим очима відшукати свою маму).
Вчитель.
Не заздріть, діти, ви нікому,
Ні славнозвісним, ні багатим,
Хай серце заздрить тим і тому,
Кого на призьбі біля хати стрічає мати.
Та сьогодні я хотіла б, щоб кожен з вас, батьків, у ці хвилини згадав своїх батьків, своїх маму і тата. Про когось із них тільки світла пам'ять залишилась у ваших серцях, а хтось ще живе і, сидячи біля вікна, вони дивляться в далечінь. Ні, вони не милуються краєвидом, квітами, блакиттю неба, вони чекають вас, дорогі батьки, і вас, улюблені онуки. А вони, ці діти та ці онуки, такі вже зайняті своїми справами, що й не завжди знайдуть вільну хвилинку, щоб ступити на батьківський поріг.
Дорога до батьківського порогу — найсвітліша, найсправедливіша дорога в житті. Хто забуває дорогу до матері, той перестає бути людиною.
Нещодавно я прочитала невеличку статтю в газеті і мені стало моторошно за людську черствість, безсердечність.
Послухайте і ви її.
Зістарився чоловік. Лишивсь сам, без дружини. Син забрав його до Києва. Та старенький батько не зазнав у синівській хаті затишку, любові від сина та невістки... І тільки онук, десятилітній Василько, любив погомоніти з дідусем.
І от одного разу Василько підслухав розмову мами з татом. Ті домовлялися, що завтра відвезуть старого до притулку для старих. Син плакав, просив. «Не везіть, я все буду робити, я буду краще вчитись, я доглядатиму за дідусем». І, щоб заспокоїти сина, пообіцяли лишити дідуся вдома.
Вранці Василько побіг до школи. А тим часом дорослі сказали дідусю новину. Закам'яніло серце старенького. «Ти ж в мене один. Я ж тебе виростив. Я ж для тебе життя прожив. За що ж мені така покара?» — кричала батьківська душа. Та щось здавило в грудях, не дало говорити, тільки сльози, як ті горошинки, покотились по обличчю батька.
А Васильку не сиділось на уроках. Вперше втік зі школи. Коли підбігав до будинку, побачив, що їхня машина від'їхала від під'їзду, а у вікні завбачив дідуся. Василько кричав, просив зупинитися, але марно. Зупинивши таксі, хлопчик попросив водія їхати за машиною.
...Батьки вивели старенького з машини, щось говорили, що йому тут буде добре, що вони будуть до нього навідуватися, але дідусь із закам'янілим серцем ледь піднімавсь сходами.
Під'їхало таксі. Кулею вискочив Василько. Він припав, приріс до дідуся.
Не віддам! Не віддам! — плакав він. Він сльозами скропив стареньку дідусеву одіж. Потім повернувсь до батька.
Тату, запам'ятай дорогу до цього будинку. Бо я тебе не везтиму! Ти сюди прийдеш пішки! Хлопчик, мліючи, опустивсь до дідусевих ніг... На щастя, та історія закінчилась щасливо. Але скільки було заплачено за це щастя!

Допоки виглядають ваші мами,
І доки виглядають вас батьки,
Провідуйте, і не лише листами,
Хоч дорогі їм й ці скупі листи.
Коли ударять дзвоном громи дальні,
Тоді на все, на все знайдете час,
Але ні сльози, ні вінок печалі,
Ніщо, ніщо не виправдає вас.
Заниє важко в серці слово «мама»
І страшним сумом полине в синю вись,
Провідуйте, і завжди пам'ятайте,
Що можете спізнитися колись.

(Батьки виконують пісню «Мамо, тобі низесенько вклонюсь»).

Вчитель
. Сьогодні свято. А воно має бути радісним, веселим. Бо то велике свято, коли ось так зустрічається родина, а тим більше така родина, як наша.

(Конкурс «Закінчи прислів'я..»).

Бажаючим роздаюють аркуші паперу, де написані початки прислів’їв. Завдання, згадати приспів 'я, закінчити їх.
Учні на допомогу можуть брати батьків.
Переможцю — пісня «Поліська полька».
1-й учень. Не цурайтесь пісні, що чули від мами,
Не згубім, — то мова прадідів твоїх.
Бо зректися пісні, що цвіла віками, —
Мов забуть народ свій, дальйого доріг.
2-й учень. У яких би фарбах небо не світилось,
Збережи кровинку рідного тепла.
Тільки б вічні зорі в криниці дивитись,
Тільки б наша пісня нас пережила.
Вчитель. Пісня — душа народу. А чи знаємо ми цю пісню? Чи вміємо її співати?

(Пропоную конкурс «Чи станемо ми зіркою?». Грає музика. Батьки мають згадати слова пісні та почати її співати. Переможцю вручається зірка від Сивохи).

3-й учень. Дорогі батьки, ми даруємо вам віночок народних пісень.
«Ой, що ж то за шум учинився..«. «Ой при лужку..». «Наші хлопці вареничків хочуть..».

(Пісню «Розпрягайте, хлопці, коней» діти виконують разом з батьками).

Вчитель.
Наше свято наближається до завершення. Бажаю вам всім в мирі жити, діток своїх ростити, виховувати їх хорошими людьми. Бо кажуть, що людина має три лиха, старість, смерть та погані діти. Та старість неминуча, смерть невблаганна, а від поганих дітей нехай береже вас Господь.
1-й учень.
Ми вам бажаєм, щоб ви не старіли,
Щоб серцем й душею були молоді.
До рідного краю любов'ю горіли
І користь приносили рідній землі.
2-й учень.
Без вас, батьки, чого ми в світі варті,
Без маминої ласки і тепла?
Без батьківської строгості і жарту,
Без нашого родинного тепла?
3-й учень.
Нехай незванна старість прийде ще не скоро,
Хай біда і лихо обминають наш дім.
Щоб були завжди ви дужі і здорові,
А душею і серцем — вічно молоді.
1-й учень.
Хай рікою щастя ллється,
Хай в сім'ї добро ведеться.
2-й учень.
Хай серце не знає печалі і болю,
Бажаєм здоров'я, щасливої долі.
3-й учень.
Хай Матір Божа вас охороняє,
А Господь з небес щастя посилає
На многії літа.

(Звучить пісня «Родина» у виконанні батьків. Діти тихесенько виходять із залу, і після пісні в залі вимикається світло. Діти заходять до залу із запаленими свічками. Говорять хором).

Милостивий Боже!
Дякуємо тобі за наших батьків та за все те добре, що ти дав нам через них.
Благослови їх, Господи, добром, здоров'ям, віком довгим.

(Діти разом з батьками співають «Де згода в сімействі»).

Категорія: Класні виховні заходи | Додав: (12.11.2014) | Автор: Озвіться!
Переглядів: 2587 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!