Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи [ Додати статтю ]

Славетні постаті Черкащини

Тема: Славетні постаті Черкащини

Мета виховного заходу:

  • формувати ціннісне ставлення до держави, родини, громадянина; почуття належності до своєї країни, її історії та традицій;
  • розвивати громадянські цінності: патріотизм, людяність, толерантність;
  • розвивати логічне мислення, вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти, робити висновки.
  • виховувати любов до рідного краю, розуміння людини – як найвищого творіння.
  • формувати та розвивати патріотичні почуття учнів; любов та повагу землі, українського народу.

Обладнання : портрети Богдана Хмельницького, Максима Залізняка, Тараса Шевченка, світлини Черкащини, ПК.

Хід заходу:

1 Ведучий

            Сучасна Україна як самостійна і незалежна держава існує від 24 серпня 1991 року. Наша держава – своєрідний феномен: одночасно древня і юна, славнозвісна і маловідома. На політичній карті світу як самостійна держава з’явилася  порівняно недавно, але її праматір – трипільська цивілізація, а потім – Київська Русь відомі своєю величчю на весь світ.

2 Ведучий

            Історична доля України складалася непросто. Були важкі періоди невдач і розчарувань, гоніння і роздробленості. Та на всіх історичних перехрестях, як власну душу, нетлінний скарб, народ плекав рідну мову, власну культуру і звичаї. Ми, немов найдорогоціннішу монету, карбували свої кращі риси: волелюбність, працьовитість, щедрість і відповідальність.

1 Учень

Почнемо ж нині повість цю

Про порохом повиту давнину,

Про ті часи далекі й незабутні

Коли діди, прославлені в віках

виходили на свій великий шлях 

за покоління, дбаючи майбутні

 Нема переводу козацькому роду

І славі козацькій немає кінці

Згадаймо, братове Славутича воду 

Згадаймо походи Івана Сірка.

Півтисячі років козацькій країни

Встають над Дніпром і сягають в віки

То наша історія , наша Вкраїна,

Хай слава вінчає їй довгі роки

Всі на сцені говорять разом:

«Козацькому роду нема переводу

І славі козацькій немає кінця»

1 Ведучий

Україна! Наша рідна земля, Наша Батьківщина. Вона для всіх рідна, хто її поважає і любить, вона - колиска найкращих у світі пісень, вона - вічна надія на волю і кращу долю.

2 Учень

Мені над усе більш нічого не треба:

Домівка матусі, волошки в житах,

Вишневий світанок, полив'яне небо,

І сиза роса на траві при шляхах.

Таке все тут миле, доступне і гідне -

Високі тополі і тихе село...

Таке одкровення, насущне і рідне,

Воно в мою душу навіки вросло.

Коралі калини і мамині очі,

І доля - з лелечого наче крила...

2 Ведучий

Щасливі ми, що народились і живемо на такій чудовій, мальовничій землі – у нашій славній Україні. Тут жили наші предки, живуть батьки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

1 Ведучий

Ми повинні завжди пам’ятати , що сила і міць українського народу в наших глибинних іменних коріннях. Не цурайтеся свого роду і свого народу, любіть свій край, бо ви сини й дочки нашої славної України, і вона як мати, кличе нас до себе.

Пісня «Лиш у нас на Україні»

2 Ведучий

Через все життя люди проносять любов до рідного краю. З особливим почуттям вони згадують свій дім, місце, де народилися, де пройшло їх дитинство та юність. Це -- маленька батьківщина, затишне родинне вогнище.

1 Ведучий

Хтось із поетів, звеличуючи неповторну красу землі Черкаської, писав, що «в полях та лісах придніпровських чудова казка живе…» За її багатство, родючі поля, безкраї золоті ниви, повноводні річки, ставки, плодоносні сади та неоціненні підземні скарби Черкащину називають перлиною України.

3 Учень

Черкащино, зоря моя єдина!

Струмочок чистий, мов струна бринить

Мій краю рідний, пісня тополина!

Хіба тебе я можу не любить?

Черкащино, моя ти вишиванко,

Родюча, щедра, лагідна земля.

Рожевим вишиватиму світанки,

Зеленим вишиватиму поля

Сорочка біла Батьківщини-неньки

На ній червоним шию імена

Залізняка, Хмельницького, Шевченка,

А золотом пшеницю на полях.

2 Ведучий

 Хмельницький Богдан (1595 - 1657) - Знаменитий гетьман України, засновник козацької держави – Війська Запорозького . Гетьман Війська Запорозького з 1648 року. Місце народження – ймовірно: Черкаси, м. Жовкла, Суботів, Чигирин, Переяслав.

1 Ведучий

Ім'я Богдана Хмельницького, гетьмана, полководця, політика, дипломата, творця козацької держави займає почесне місце в історії України. Визначний стратег і тактик, він звернув на себе увагу і за межами свого краю. Його добре знали у Франції, Англії. Польщі, Туреччині, Швеції. Хмельницького згадували поряд з такими славетними полководцями, як Олівер Кромвель, Густав II Адольф, Ян Собеський, Євгеній Савойський.
 2 Ведучий

  А в Україні простий трудовий люд звав його батьком, пов'язуючи з ним майбутнє своїх дітей, адже його дії були спрямовані на те, щоб полегшити долю народу, розвивати освіту й культуру. Відомий французький письменник Проспер Меріме писав про нього: "Обраний проводирем малого народу, оточеного могутніми сусідами, той чоловік присвятив усе своє життя боротьбі за його незалежність. Він спритно сіяв розбрат у стані ворогів, зміцнював єдність керованих ним полків, був безстрашним воїном, глибокодумним політиком, поважним у перемогах, стійким і непохитним у невдачах".
4 Учень

  Богдан  Хмельницький  булавою  
           Скликав  на  Січ  свої  полки.  
           Він  завжди  першим  йшов  до  бою,  
           За  ним  спішили  козаки.
  1 Ведучий

 Визвольна війна 1648 - 1654 рр. під керівництвом Б. Хмельницького завершилася об'єднанням України з Росією. Внаслідок вирішальних перемог під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями численні українські землі були звільнені від польсько-шляхетського гніту.

 5 Учень

Як  Хмельницький  в  бій  ішов,
В  бій  під  Жовті  Води,  -
У  проміннях  корогов
Ніс  зорю  свободи!
Гей,  не  бійся  перешкод,
Прапор  піднімай,  -
За  свободу,  за  народ
І  за  рідний  край!
Під  ним  коник  -  цок  та  цок  -
Копитами  грає...
Од  козацьких  од  шапок
Тісно  небокраю!
Перемоги  день  яснів,  -
Уперед,  повстанці!  -
Б'ють  під  Корсунем  панів,
Б'ють  їх  на  Пилявці!
Дим  пожарищ  навкруги,
Турки  і  татари...
Знов  полізли  вороги,
Мов  ті  чорні  хмари.
Гей,  не  бійся  перешкод,
Прапор  піднімай,  -
За  свободу,  за  народ
І  за  рідний  край!

2 Ведучий

У всіх галузях державного будівництва — у війську, адміністрації, судівництві, фінансах, у царині економіки й культури, виступає як видатний державний діяч. Це виявилося в організації верховної влади нової української держави, яка під зверхністю й титулом Війська Запорізького й під владою його гетьмана об'єднала всі верстви українського народу.

Пісня «Ой, Богдане, батьку Хмелю»

1 Ведучий

Року Божого 1739-го в козацькій родині Іова Залізняка, на хуторі Івківці на Чигиринщині, народився син, якого назвали Максимом. Після смерті батька Максим подався на Запоріжжя, де спочатку був джурою у Тимошівському курені, а потім став козаком Пластунівського куреня. У 1762 році бачимо його січовим підпушкарієм, який відповідав за стан гармат Запорозької Січі. Після цього перебував на заробітках, а в листопаді 1767 року повернувся на Правобережну Україну й розпочав життя послушника Мотронинського монастиря поблизу Чигирина. Однак наступного року Максим Залізняк несподівано став «гетьманом і князем Смілянським», що сталося під час великого селянського повстання на теренах східних воєводств Речі Посполитої.

2 Ведучий

Згодом запорозькі козаки обрали Максима полковником і своїм керівником. М. Залізняк розпочав боротьбу проти свавілля магнатів і шляхти з купкою (80 людей) запорожців. Він отримав благословення в Мотронинському монастирі і почав готувати зброю та закликати до себе людей з усіх околиць. Навесні 1768 року Максим Залізняк разом із загоном з’явився у Холодному Яру поблизу Чигирина.

1 Ведучий

Доречно сказати, що повстання мало назву Коліївщина – від слів «колоти», або «колії», тобто різники. Здебільшого зброєю, яку використовували повстанці, були довгі залізні списи. Про виступ Залізняка та про перші успіхи «коліїв» збереглися уривки з народної пісні.

6 Учень

Максим козак Залізняк,
Козак з Запорожжя,
Як поїхав на Вкраїну,
Як пишная рожа!
Зібрав війська сорок тисяч
В місті Жаботині,
Обступили город Умань
В обідній годині.
Обступили город Умань,
Покопали шанці
Та вдарили з семи гармат
У середу вранці.
Та вдарили з семи гармат
У середу вранці,
Накидали за годину
Панів повні шанці...
Отак Максим Залізняк
Із панами бився
І за те він слави
Гарной залучився.
Лине гомін, лине гомін
По степу німому, —
Вертаються козаченьки
Із бою додому.

Пісня « Максим, козак Залізняк»

7 Учень

Солов'їну, барвінкову,

 Колосисту навіки,

 Українську рідну мову

 В дар дали мені батьки.

  Берегти її плекати,

буду всюди й повсякчас,

 Бо єдина, так як мати,

 Мова кожного із нас.

Пісня на слова Т.Шевченка

2 Ведучий

Тарас Григорович –  видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він – людина універсальних обдарувань та інтересів. Усе його життя і творчість тісно  пов’язані й  присвячені Україні та українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуть рідну мову, культуру та історію народу, а люди житимуть щасливими.

1 Ведучий

Шевченко до болю любив Україну, у своїх поезіях оспівував надзвичайну красу рідної природи, але ні на мить не забував про людей, їхня доля тривожила його, як і доля великої безталанної «вдови» –  України.

           Тарас Григорович добре знав історію не тільки із переказів, він досконало вивчав «Історію русів», історичні праці Бантиш-Каменського, Миколи Маркевича, завдяки яким змалював козацьке життя, сміливі козацькі походи. Роздумував Шевченко і про долю видатних гетьманів і пишався їхнім героїзмом. Він глибоко вірив, що козацька слава не поляже, що вона вічна, а український народ пам’ятатиме своїх героїв, поет сподівався, що історія  України не буде забутою.

2  Ведучий

           Україна, як і великий наш Кобзар, – вічні. Які слова! Який паралелізм! Немає України без Шевченка, немає України без Дніпра, немає України без народу… А в багатомільйонній українській сім’ї є великий син, Тарас Григорович Шевченко, геніальна творчість якого вічна!

            Безліч книг існує на світі. Серед них виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків, ті, що є заповітними. Сміливо можна сказати те ж саме й про «Кобзар». Це Велика книга, найголовніша для української нації. Саме в ній – національні духовні скарби, успадковані з минулого.

 1 Ведучий

            У «Кобзарі» Шевченко висловив самого себе, свою особистість.

          Саме ця збірка – камінець у фундаменті нашої держави. Держава будується не тільки у вигляді заводів, кордонів, армії, а й у душі та свідомості народу.

 8  Учень

  Добутий з надр далеких поколінь

   Ти скарб наш вічний, українська мово,

   Тебе кували в кузнях ковалі –

   І гартувалось сталлю кожне слово.

    Для мене рідна ти з дитячих літ,

    Коли співала мати колискову,

    І гріх забути Шевченків «Заповіт»-

    Святе й безсмертне Кобзареве слово.

2 Ведучий

Доля цієї збірки надзвичайно особлива: поезії, які входять до неї, складалися на тернистих дорогах поетового життя: то в казематі, то в мандрах, у пісках закаспійських пустель, в суворому й непривітному Петербурзі, під самотнім сонцем вигнання. Більшість творів написана далеко від батьківщини, але наскрізь пронизані вони Україною.

             Поезія Шевченка жива, геніальна, неповторна. Невмирущий образ великого сина України, Тараса, постає перед нами з його творів. Його спадщина продовжує служити людям, захоплювати своєю мелодійністю, поетичністю, красою і простотою слова. Його розуміють усі: від малого – до старого.

 1 Ведучий

 На сьогоднішній день у світі налічується 1384 пам’ятники Тарасу Шевченку: 1256 – в Україні та 128 – за кордоном – у 35-ти державах.

В Україні найбільше пам’ятників встановлено на Івано-Франківщині – 201, за нею йдуть Львівська (193), Тернопільська (165) та Черкаська (102) області.

За кордоном найбільше пам’ятників встановлено в Росії – 30 (10 пам'ятників та 20 меморіальних дошок), Казахстані – 16, США  та Канаді – 9, а також у Білорусії - (6), Польщі -  (5), Молдові -  (4), Бразилії -  (3), Аргентині - (3), Франції - (3).

Шануючи Кобзаря, вклоняємося до землі за його безсмертне слово, за віру, за надію, що над Україною ще зійде світанкова щаслива зоря волі й добробуту, зоря свободи і розквіту.

9 Учень

В дні перемог і в дні поразок,

В щасливі дні , і в  дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Крізь глум юрби і суєту,

Ні, не в минуле, а в майбутнє,

До тебе я, Тарасе йду.

Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього до живого,

У Всесвіті віршів  й поем

І в дощ, і в сніг карбую кроки

І чую, дивлячись в блакить:

Реве та стогне Дніпр широкий.

Щоб розбудити всіх, хто спить.

Я не один іду до нього –

Ідуть до нього тисячі.

Неначе грішники до Бога

Свої печалі несучи.

І доки в римах Заповіту

Вогонь поезії не згас.

Той рух до сонця не спинити,

Бо зветься сонце те – Тарас.

2 Ведучий

Шануйте славні традиції, звичаї нашого народу, пам’ятайте завжди і скрізь, що ви – діти козацького роду, нащадки пращурів великих, що не корились ні кривавому ясиру, ні мечу, ні кулеметному вогню, а свято вірили у світле майбутнє своєї держави. Звертаючись до історичного минулого українського народу, ми б хотіли бачити в вас кращі риси наших предків, які були носіями гуманності, нескореності, патріотизму, волелюбності.

1 Ведучий

Пишайтесь нашим славним минулим, воно допоможе нам вистояти в нелегкі теперішні часи. Це потрібно не тільки кожному з нас. Це потрібно і для того, щоб не вмерла, вічно жила ненька – Україна.

10 Учень

Люблю Черкаський рідний край

І сонце, й річки й водограй.

Проміння тепле з неба ллється.

Люблю до самозабуття

Свій рідний край,

Черкаський край,

На все своє життя.

Я більшого щастя на світі не хочу!

Пісня «Рідний край»

Категорія: Класні виховні заходи | Додав: [ADM]Irina (17.07.2016) | Автор: Половець Діана Станіславівна
Переглядів: 904 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!