Співпраця сім'ї та школи з питання виховання дітей - Я - класний керівник - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Я - класний керівник [ Додати статтю ]

Співпраця сім'ї та школи з питання виховання дітей

Дмитро Миколайович Семеняка, заступник директора з виховної роботи Геронимівської загальноосвітнітньої школи І-ІІІ ступенів Черкаської районної ради

СПІВПРАЦЯ СІМ’Ї ТА ШКОЛИ З ПИТАННЯ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

У статті розглянуті проблеми, які виникають на сучасному етапі у спільній роботі сім’ї та школи в умовах їх соціального партнерства. Описані деструктивні причини, які впливають на спільну співпрацю. Визначена роль держави в контексті освітньої та соціальної політики.

На сучасному етапі розвитку суспільства розв’язок виховних завдань реалізується в тісній взаємодії партнерства сім’ї та школи, включаючи механізми суспільно-державного управління загальноосвітньою школою.

Сьогодні суспільство гостро потребує виховання таких особистісних якостей як духовність, пошук істини, прагнення творити добро, участь у громадському житті держави, турбота про природу, повага до сімейних цінностей, прагнення у досягненні мети, відповідальність за основні події в своєму житті, турбота про близьких, їх та своє здоров’я.

Одним із факторів, який виходить на перший план у виховному процесі формування особистості, є міжособистісні відносини в сім’ї. Багато проблем, які виникають в сім’ї та школі, стають не тільки виховними та педагогічними, а і соціальними.

Досить часто ми можемо спостерігати деформацію внутрішньосімейних відносин. Статистичні дані в Україні в сукупності характеризують поглиблення кризи сім’ї як соціального інституту. Спостерігається зростання кількості неповних сімей різних типів: розлучених, матерів-одиначок, батьків, позбавлених батьківських прав, дітей-сиріт,  сімей та дітей в них, які опинились у складних життєвих ситуаціях. У зв’язку з цим за участю неповнолітніх збільшується рівень злочинності, а також злочинів, що здійснюються дорослими по відношенню до дітей.

Серед характерних проблем соціального та сімейного виховання слід виділити наступні: зникнення комунікативних бар’єрів, зростання вільного доступу до використання інформації, особливо в мережі Internet; не лібералізована статева мораль; різка економічна диференціація сімей із дітьми; підвищення вимог до успішності учнів; переважання конфронтаційного стилю відносин в сім’ї, сім’ї де переважають відносини «успішного тимчасового союзу» [3, с.220].

На жаль, сьогодні сім’я переживає значні труднощі для реалізації свого виховного потенціалу. Так, І.В. Крупіна зазначає: «Реальна ситуація говорить про те, що спостерігається тенденція до погіршення якості сімейного виховання. Саме сім’я – природне та сприятливе середовище для підростаючої людини – зведена до примітивного рівня одягти, прохарчувати та покарати. Відбулися глибинні деформації в психології людей, які стали наслідком недостатнього материнського та батьківського тепла, атмосфери щастя». Про вплив змін у суспільстві на сім’ю вказує Н.А. Залевська: «На початку третього тисячоліття під загрозою зникнення знаходиться корабель людства, першооснова його духовної культури – сім’я. Про це свідчать такі явища нашого життя, як скорочення населення, зростання числа розлучень та незареєстрованих шлюбів, відмова від дітей, безпритульність. Проходить девальвація сімейних цінностей, знижується соціальна значимість батьківства та материнства» [1, с.136].

          При організації взаємодії сім’ї та школи необхідно окреслити мету та педагогічні умови цієї взаємодії. Метою взаємодії є залучення сімей до спільної із школою соціальної діяльності, забезпечення взаєморозуміння та спільної роботи у формуванні соціальних орієнтацій та творчого потенціалу дитини. Під педагогічними умовами  (Новіков А.М., Кузченко О.А.) розуміють умови навчально-виховного процесу, які забезпечують досягнення педагогічних цілей; умови, які сприяють ефективній взаємодії сім’ї та школи [2, с.26].

          Сьогодні перед підростаючим поколінням суспільство ставить ряд вимог: мобільність, самостійність, уміння швидко адаптуватися в умовах мінливого середовища, навчатися протягом всього життя.  Виховання такої людини потребує мобілізації всіх соціальних інститутів, особливої уваги та взаємодії виховного середовища школи, позакласної роботи та сімейного виховання. В свою чергу, сьогодні можна помітити самоусунення сім’ї від вирішення питань виховання та особистісного розвитку дитини. У багатьох сучасних сім’ях можна виділити ряд характерних проблем:

          - фінансове забезпечення родини;

          - різний віковий та інтелектуальний розвиток родин;

          - руйнування сімейних цінностей;

          - дефіцит батьківської уваги та виховання дітей, зайнятість матерів на роботі;

          - дестабілізуючий вплив алкоголю, шкідливих звичок, асоціальної поведінки батьків, або осіб,               які їх замінюють, цинізму, жорстокості та інших проявів  бездуховності на стійкість шлюбно-               сімейних відносин;

          - обмеження внутрішньосімейних та міжсімейних відносин;

          - низький рівень організації та спільного проведення вільного часу у родині;

          - психолого-педагогічна неграмотність батьків.

Батьки, не володіючи в достатній мірі знаннями вікових та індивідуальних особливостей дітей, виховують їх, як правило, інтуїтивно. У таких сім’ях відсутні міжособистісні відносини між батьками та дітьми, діти в таких випадках повинні шукати «авторитет» поза родиною. Ця проблема виникає також і в благополучних сім’ях, у яких діти не вміють протистояти доступним спокусам.

Змістовна відмінність сімейного виховання залежить від рівня культури, побуту, роду діяльності батьків та соціального статусу сім’ї. Для характеристики питань взаємодії батьків та школи важливою є освіта батьків.

         Загальноосвітній навчальний заклад не може вирішити всі ці проблеми самостійно, тому державі необхідно посилити соціальну політику у відношенні до родин, зацікавити суспільство у життєздатності сімей, забезпечити посередництво.

         У цій ситуації необхідно використовувати всі можливі форми та методи продуктивної взаємодії сім’ї та школи: підвищити педагогічну культуру батьків, знаходити механізми спільної взаємодії, враховувати специфіку та інтереси сучасних дітей. Школа виконує функцію не тільки навчання та виховання, але й сприяє соціалізації учнів, формуванню життєвих компетентностей, розвиток соціальних якостей особистості, виховання самостійності, створює спільне освітньо-культурне середовище, в якому живе та розвивається дитина.

         Партнерські відносини між вчителями та батьками повинні бути міцними та різнобічними, особливо для молодших школярів. Адже саме в цей період динамічно формується не тільки інтелектуальна основа особистості, але й її моральні якості. Проблема взаємовідносин школи та батьків існує з періоду становлення навчання в школі. Безумовно, загальноосвітні навчальні заклади накопичили величезний досвід співпраці з сім’ями, створили цілі системи співпраці з батьками.

         Геронимівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів заснована в 1880 році, 25 листопада 1995 року була відкрита нова трьохповерхова споруда, яка відповідає сучасним вимогам  загальноосвітніх закладів І-ІІІ ступенів. У школі працює 23 навчальних кабінети для учнів 1-11 класів, оснащено кабінети логопеда, практичного психолога, педагога соціального, сестри медичної, педагога-організатора, спортивний зал, актова зала, кабінет ІКТ, бібліотека. Працює група продовженого дня, учні школи мають можливість знаходитись у школі повний день. Працює 27 шкільних гуртків та 9 позашкільних («Бокс», «Хореографія», «Кінний спорт», «Музична школа», «Школа мистецтв», «Туризм та спортивне орієнтування», «Судномоделювання», «Ракетомоделювання»). Педагогічний колектив школи створює умови для естетичного, патріотичного, екологічного та морального розвитку особистості на уроках та в позаурочний час.

         Діяльність батьків та педагогів в інтересах дитини є успішною лише в тому випадку, коли вони стануть союзниками. Для нас важливо встановити партнерські відносини з сім’єю кожного учня, створити атмосферу взаємопідтримки та спільності інтересів. За нашими спостереженнями, зазвичай, батьки проявляють активну діяльність на першому та другому році навчання дитини в школі, та до кінця четвертого класу їх активність поступово згасає. Вони вважають дитину вже самостійною, яка не потребує батьківської уваги та підтримки. Тому першочерговим завданням нашої школи є необхідність активізації батьківської участі у навчально-виховному процесі, знаходження різних шляхів прояву інтересу батьків до шкільного життя своїх дітей.

         Більшість класних керівників школи будують роботу на принципах співпраці педагогів та батьків, які підтримуються та впроваджуються спільно з адміністрацією. Такими принципами є:

         1) етика у взаємовідносинах та спілкуванні з батьками;

         2)  поінформованість батьків;

         3) відносини педагогів та батьків, що будуються на принципах рівності та поваги;

         4) висока психологічна освіченість вчителя;

         Батьки, безперечно, хочуть знати інформацію про свою дитину, і вона повинна бути абсолютно достовірною, проте не повинна зводитись до скарг та негативної оцінки.

         Роботу з батьками будуємо за різними напрямками:

         1. Ведення характеристик сімей учнів (склад сім’ї, сфера зайнятості, освітній та соціальний рівень, проведення громадського огляду, особові справи учнів).

         2. Організація діагностичної роботи щодо вивчення сімей (бесіди спеціалістів, діагностика емоційної та мовленнєвої сфери, показників здоров’я, рівня розвитку пізнавальної активності, вимірювання рівня вихованості, робота психологічної служби, індивідуальні та групові консультації батьків спеціалістами школи, співпраця з дошкільним навчальним закладом, органами місцевого самоврядування, амбулаторією загальної практики сімейної медицини).

         3. Організація психолого-педагогічної освіти батьків (тематичні загальношкільні збори, система батьківських лекторіїв «Родинна Просвіта»; робота психологічної служби школи, заняття з елементами тренінгу, поради та рекомендації практичного психолога, педагога соціального, логопеда, вчителів-предметників, класних керівників, адміністрації школи, відкриті уроки та заходи, дні відкритих дверей).

         4. Упровадження системи масових заходів  з батьками, робота по організації спільної діяльності та відпочинку (проведення ярмарок, виступи батьків на батьківських зборах, спільні походи в ліс, музеї).

         5. Створення умов для забезпечення прав батьків на участь в управлінні навчальним закладом, організації навчально-виховного процесу (робота батьківських комітетів, залучення батьків до проведення педагогічних рад та нарад, роботи Ради профілактики школи, консультації адміністрації та психологічної служби школи).

         6. Активне включення, за необхідності, в роботу сімей практичного психолога, педагога соціального, бібліотекаря, педагога-організатора, вихователя ГПД (індивідуальні та групові консультації спеціалістами школи – тематичні та за запитом батьків, контроль та підтримка соціально неблагополучних сімей, анкетування з метою вивчення думки батьків щодо визначення пріоритетних напрямків роботи школи).

         7. Розширення сфери додаткових освітніх послуг (функціонування ГПД, організація харчування дітей, робота гуртків, оздоровлення дітей влітку).

         Завдячуючи тісній співпраці з батьками, в школі створено позитивний мікроклімат, встановлені довірливі  стосунки між учнями та вчителями. Знизилась кількість звернень батьків до адміністрації із скаргами. Активізувалась їх участь в усіх шкільних та позашкільних заходах, частково покращилась матеріально-технічна база школи.

         Сучасній школі необхідно підсилити виховну функцію навчально-виховного процесу. Виховання через навчання – це той резерв, яким ми сьогодні маємо користуватися, поєднувати наукову теорію з практикою.

         Сім’я разом зі школою створює той важливий комплекс факторів виховного середовища, який визначає успішність всього навчально-виховного процесу.

Список використаної літератури

  1. Мардахаев Л.В. Социальная педагогика. А-О, П-Я. – М., 2011. – 213 с.
  2. Методические рекомендации о взаимодействии образовательного учереждения с семьей //Вестник образования. – 2001. - № 8. – С. 24-33
  3. Тоффлер Э. Шок будущего / Пер. с англ. Е. Руднева, Л. Бурмистова и др. – М., 2002. – 557 с.


Джерело: http://oipopp.ed-sp.net/
Категорія: Я - класний керівник | Додав: Natali (24.05.2014) | Автор: Дмитро Миколайович Семеняка
Переглядів: 4509 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!