Стаття " Викрристання власного дидактичного матеріалу як чинник розвитку творчого потенціалу молодших школярів" - "Методична скарбничка" - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » "Методична скарбничка" [ Додати статтю ]

Стаття " Викрристання власного дидактичного матеріалу як чинник розвитку творчого потенціалу молодших школярів"

ВИКОРИСТАННЯ
ВЛАСНОГО ДИДАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ
ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 

Якимович Оксана Сергіївна,
вчитель початкових класів
Кременецької ЗОШ І-ІІ ст. № 5


Нове тисячоліття, з його обвалом інформації, шаленим розвитком науки і технологій, приводить до школи нове покоління учнів, яких, здається, уже нічим не можна здивувати чи зацікавити. У них уже є свої улюблені персонажі та герої, ігри та забави. І, на превеликий жаль, телевізор та Інтернет все частіше відсовують на задній план безцінний скарб людства – книжку. Щоб книга стала для учнів порадником, другом, джерелом натхнення, мудрості та однією із доріг у світ прекрасного, необхідно вже з перших днів перебування дитини в школі розкривати їй красу художнього слова.
Для цього у кожного учителя є свої методи, я ж хочу поділитися деякими своїми знахідками, яку допомагають мені досягти поставленого завдання.
Мої учні дуже люблять вірші, які я пишу для них. Це їхнє захоплення я використовую як на уроках, так і у виховній роботі.
Отут і виходить на передній план постулат: учитель – професія творча. Адже для того, щоб активізувати свідомі та підсвідомі процеси, пізнавальні інтереси дітей, забезпечити їх естетичний розвиток, недостатньо просто прочитати учням вірш, нехай навіть і написаний їх учителем. Елементи театралізації, вміле прив’язання вірша до теми уроку, виховної бесіди чи певного моменту із життя класу, додають емоційного забарвлення, сприяють кращому розумінню учнями мети, поставленої учителем, підвищують їх інтерес до навчання, стимулюють мислення увагу, творчість.
Пропоную добірку віршів, які можна використати не тільки на уроках мови або читання, а й природознавства, основ здоров’я, а також у виховних бесідах.

Зазвичай, навчальний рік я розпочинаю із невеликих бесід – повторень режиму дня, правил особистої гігієни, правил безпечної поведінки у школі, на дорозі тощо. Вірші допомагають зробити ці бесіди жвавішими, цікавішими.
Наприклад, повторюючи режим дня, пропоную дітям такий вірш:
У м’якій небесній хатці
Сонце ніч проспало,
А раненько пробудилось,
Потягнулось промінцями,
В річку подивилось,
Позбирало чисті роси
І гарненько вмилось.
Спритні сонячні зайчатка
Вибігають з хатки
І стрибають, присідають –
Роблять фіззарядку.
Далі проводжу бесіду за питаннями:
- Що зробило сонечко, прокинувшись зранку?
- Пригадайте, що робили сонячні зайчики?
- Які вправи ранкової зарядки робите ви? ( 3-4 учні)
- Як ви дотримуєтеся режиму дня? Чи допомагає це вам у навчанні?
- Складіть невеличку усну розповідь « Мій ранок».
Така бесіда не тільки допомагає нагадати учням про необхідність дотримуватися режиму дня, повторити комплекс вправ ранкової зарядки, а й дає додаткову можливість попрацювати над розвитком мовлення учнів. Збагачення словникового запасу, розвиток уміння добирати синоніми та антоніми, формувати яскраві художні образи сприяють розвиткові мовлення та мислення учнів. Вірші якраз і допомагають проводити цю роботу в ігровій, цікавій та доступній учням формі.
У « Читанці » ми зустрічаємо завдання : виписати з вірша рими. Я пропоную учням ускладнене завдання: завершити вірш, дібравши до нього слова-рими.
Записую вірш на дошці, закриваю слова, на місце яких і пропоную дібрати рими. Слова, названі дітьми, пишу на дошці окремо. Працюємо над кожним словом, обґрунтовуємо доцільність його у вірші, вибираємо ті, що, як вважають учні, є римою і найбільше підходять за змістом. Читаємо увесь вірш. Після цього я відкриваю закриті слова і колективно порівнюємо, чи співпали і вірші рими, які дібрала я, з дібраними учнями. Цей вид роботи можна розпочинати, давши дітям завдання спочатку попрацювати в групах, на іншому уроці – парами, а окремим учням – дібрати рими самостійно.


ЛІТНІЙ ДОЩИК
Захотіло сонце вмитись,
Гукнуло хмаринку,
І застукали об листя
Дощові … ( сльозинки).

Напоїли спраглу землю,
І кущі, і трави,
Розчесали довгі коси
Вербам … ( кучерявим).

І земля зазеленіла,
Перлами прибралась,
А на вимитому небі
Райдуга … ( заграла).

НІЧ
Плине місячний кораблик
По небу … (нічному),
Посилає срібний промінь
До кожного … ( дому).
Тихо в вікна заглядає
І діток … (колише),
Колискові їм …( співає ),
Казкою в сни дише.
І старому, і малому
Чари снів дарує,
Срібним променем по стінах
Міражі … ( малює).
Все затихло, все заснуло,
Зорі ледь … ( моргають),
Лиш у лузі на калині
Солов’ї співають.
Цілий ряд віршів я написала для уроків позакласного читання. Наприклад, напередодні уроку на тему « Українські поети про природу» даю учням завдання: відшукати вірші до теми, вибрати напам’ять і прочитати той, що найбільше сподобається, запам’ятається чи схвилює. Під час уроку, після того, як діти розкажуть вірші, розкажуть, чому обрали саме ці, пропоную їм прослухати мої вірші, наголошуючи при цьому, що написати їх мені допомогли багатство й краса рідної природи та мої спостереження за нею.
Діти завжди слухають дуже уважно і охоче беруть участь у обговоренні: діляться враженнями від почутого, складають свої розповіді про побачене в природі. Колективно робимо підсумок: природа нашого краю чудова, багата, різноманітна, а ми, люди, її маленька, наділена могутнім розумом частинка, маємо берегти природу для тих, хто буде жити на Землі після нас.

ЛІТО
Сонце стукає в вікно:
- Скільки можна спати?
Вибігай скоріш надвір
Сонце зустрічати!
- Літо, літечко, - дзвенить
За вікном синичка.
- Літо, літо! – хлюпотить
За городом річка.
Червоніють у траві
Запашні сунички,
Зарум’янились між листям
У черешень личка.
Пахне сіном луговим,
Дощиком веселим:
Зранку він полив сади,
І поля, і села.
Сонце гладить гарбузам
Їх пузаті боки.
Зорить соняшник у небо
Своїм жовтим оком.
Над веселкою квіток
Метушаться бджілки,
А антонівки налиті
Гнуть додолу гілку.

ГРОЗА
Потемніло синє небо від кола до кола,
Знявся вітер, закурилось, стихло все довкола.
Нишкнуть птахи, тихне слово, небо закипає,
Доганяє хмара хмару і важко зітхає.
Раптом блискавка сліпуча небо розділила,
Стрімко вдарилась об землю і громом відбилась.
Розірвались чорні хмари, дожем пролилися
І подерті, гнані вітром далі потяглися.

ДОЩ
- Дощик, дощик… Зупинись!
Вже земля наскрізь промокла,
Наче сіру поволоку
Нам плете небесна вись.
Дощик, дощик… Ти ж не злий!
Поливати досить, досить!
Розуміє я, що осінь,
Та не лий уже, не лий!
- Я і сам промок до нитки,
Поливаю, хоч-не-хоч!
Я ж не літній дощик, ниньки
Я сумний осінній дощ!..

БАБИНЕ ЛІТО
Опісля холоду осіннього
Настали сонячні деньки:
Над головою небо синіє,
А на гілках тремтять нитки.
Нитки ці у зимове марево
Повільно, як туман пливуть,
А дні, на диво теплі й лагідні,
Всі літом бабиним зовуть.

****
Мамо, завтра вже зима,
Листопад скінчився,
Ну а снігу все нема!
Де ж він забарився?
Прилетіли снігурі
Зиму зимувати,
Та без снігу як її
Зимою назвати?
Вже готові саночки,
Лижі вже чекають,
І ржавіють ковзани,
А снігу немає!
Напишу зимі листа,
Щоб прийшла скоріше
І щоб снігу принесла
У мішку побільше.
Щоб засипала стежки
Від хати до хати,
Бо ми хочемо в сніжки
З друзями пограти,
Покататись на санках,
З гірки поз’їжджати,
Та не знаю я адреси –
листа надіслати!

****
За березовим гайком,
В тихому ярочку
Виткала собі зима
Снігову сорочку.

Гаптувала морозцем
І сріблястим інеєм,
Прасувала вітерцем,
А небом підсинила.

Ну й сорочка удалась:
Пухнаста і тепла.
Зима землю одягла,
Щоб в мороз не мерзла.

****
Там, де влітку при долині
Хлюпотіла річка,
Де шуміла листям верба,
Плескалась плотичка,
Чути звуки незвичайні,
Мов коваль працює,
Срібним молотком з кришталю
Дзвоники майструє.
Цих дзвіночків дивна пісня
В тиші залунала –
Це зима у срібну кригу
Річку закувала.
Зверху снігом притрусила,
Щоб тепліше спалось,
І гайнула в степ широкий,
Аж пороша знялась.

***
Малесенька пташино, лети до мене в сад,
Насиплю в годівничку тобі смачних зернят.
Насиплю хлібних крихіт, насіння і крупи,
Щоб цю сувору зиму змогла прожити ти.
Коли ж зима зі снігом і холодом мине,
Своїм веселим співом розбудиш ти мене,
В гніздечку на калині злелієш пташенят…
Малесенька пташино, лети до мене в сад!

****
Весна прийшла так несподівано….
Ще вчора хуртовина віяла,
Вгиналось гілля, вкрите інеєм,
Хмарина сніг на землю сіяла,
Мороз тріщав на річці кригою,
Дрімало сонце серед холоду,
Світилась ніч від снігу білого,
Тремтіли горобці від голоду.
Весна прийшла – і все змінилося:
Легесенько теплом повіяло,
На небі сонце заіскрилося
І задзвенів струмок замріяно.
Парує, в променях купається
Земля, квітує луг над річкою.
Весна нам з неба усміхається
Барвистої веселки стрічкою.

До уроку позакласного читання на тему « Моя улюблена українська народна казка» я підготувала казки-загадки.

РУКАВИЧКА
Раз в зимову сніжну пору лісом дід ходив.
Чи знайшов там щось – не знаю, але щось згубив.
Згуба гарним домом стала жителям лісним:
Мишка, жабка, зайчик, лиска поселились в нім.
Вовчик-братик попросився, щоб пожити там,
Зумів якось протиснутись ще й кабан – іклан.
Лиш надумав поселитись в ній ведмідь-набрід,
Як помітив свою згубу і вернувся дід.
Песик, що за дідом бігав, згубу відшукав,
І звірят, що там сховались, добре налякав.
З неї вискочили мишка, зайчик і лисичка…
Ця історія цікава – казка …. ( « Рукавичка»).
Після того, як діти прослухали загадку, даю завдання для роботи в групах – змінити кінцівку (на вибір)
1) Дід залишив рукавичку звірятам.
2) Придумати власну кінцівку.
Після закінчення часу, відведеного на роботу , заслуховуємо керівників груп, відзначаємо найбільш цікаві та вдалі роботи.

ТЕЛЕСИК
В селі, що пролягло над річкою,
Серед дерев і квітів саду,
Удвох в хатині невеличкій
Жили старенькі дід та баба.
Жили у мирі, не сварилися,
Трудились, рук не покладали.
Та більш за все старі журилися,
Що діточок вони не мали.
От якось баба каже дідові:
- Раз Бог не дав вже нам дитяти,
Зроби й вчепи мені колисочку,
Щоб хоч полінце колихати.
Послухав дід, зробив колисочку,
Та й стала баба колисати
Сповиту туго деревиночку
І колискову їй співати.
Згас літній день, і промінь місячний
Вже у віконце заглядає.
Замість полінця у колисочці
Мале хлоп’я собі дрімає.
І рано-вранці, з першим сонечком,
Схилилась баба над колискою,
А там лежить не деревиночка –
Синок очицями виблискує…

Яке імення дали сину?
Що йому батько змайстрував?
Хто, злий , підступний, вкрав хлопчину?
І як від смерті він втікав?
Хто допоміг йому дістатися
Живим-здоровим до батьків?
Ти пригадав про кого казочка –
То й на питання відповів!

Добре відомо, що діти краще сприймають нову інформацію, якщо вона подана у цікавій, доступній їм формі. Отож, коли я читаю вірші про те, як Кощій Безсмертний виконує правила особистої гігієни, розуміє, що необхідно знати Правила вуличного руху і дотримуватись їх, а ровесник дітей Петрик мало на потрапив у біду, бо легковажив на дорозі, то учні задумуються над тим, що вивчення і дотримання Правил вуличного руху – запорука збереження їх здоров’я та життя.

ЯК КОЩІЙ ХОДИВ У ГОСТІ
Якось вирішив Кощій трішки розім’ятись
І до подруги Яги в гості став збиратись.
Вмився, вбрався, причесав волосини чуба,
Довго і старанно чистив єдиного зубу.
Вийшов з хати і побрів навпростець у гості.
Стукотіли на весь ліс його древні кості.
Вийшов з лісу до дороги, а на ній – машини,
Туди-сюди так і їдуть вони без зупину.
Як же йому перебігти через цю дорогу?
Хто порадить, хто підкаже, надасть допомогу?
Бо Кощій, хоч і безсмертний, живе сотні років,
Але ж ті залізні монстри намнуть добре боки!
Тут до нього підбігає маленьке дівчатко.
Каже: « Я вам допоможу, дайте руку, дядьку!
Спершу дивимось наліво: як нема машини,
Сміло йдем через дорогу аж до середини.
Потім дивимося вправо і так само робим:
Якщо й там нема машини, далі переходим».
На гостині у Ягусі за чашкою чаю
Сказав Кощій : « Буду вчити те, чого не знаю!»
Довго не було про нього ні слуху, ні духу,
Бо він правила учив вуличного руху.

ПЕТЬКОВА ПРИГОДА
Повертався якось Петрик додому зі школи.
Було слизько і морозно, сніг лежав довкола.
Зліпив Петрик міцну сніжку, запустив в синичку,
Штурхнув Олю, а Галинку смикнув за косичку,
Сипнув у лице Тетянці снігової кірки,
Гепнув животом на ранця і поїхав гірки.
Стрімко швидкість набирає, аж свистить у вухах,
Вітер подих забиває в грудях відчайдуха.
Набив Петрик собі ґулю, розбив лікоть, ногу,
А портфель його виносить просто на дорогу.
Зупинився б та не може! Серце в грудях скаче!
Наш « герой » від страху й болю на весь голос паче.
Раптом сильною рукою хтось Петька хапає
І легенько, мов пушинку, з портфеля знімає.
Можна тільки здогадатись, що б його чекало…
А от вдома від батьків добре перепало!

Наступний вірш я запропонувала учням на закріплення теми « Кру-гообіг води у природі». Перед прочитанням даю завдання: уважно прослухати вірш і доповнити його. ( Діти відповідають, що у вірші не сказано про те, що вода. Потрапляючи на землю у вигляді опадів, випаровується не вся, частина її просочується в ґрунт і потрапляє в річки, моря тощо. )

КРУГООБІГ ВОДИ
Над ранок рясно линув дощ.
Я чула, як стукав до мене в віконце.
А вранці на заспане вимите небо
Вийшло червоне усміхнене сонце.

Позаглядало у темні куточки,
Заставило нічку за обрій тікати,
Помилувалось на себе в ставочку
І почало від душі припікати.

Пригріло і випило воду з калюжі,
Зібрало краплини з дерев і травиці,
З городу й стежини, із лісу і лугу
І, навіть, заглянуло в холод криниці.

Нагріта вода, наче подих, незримо
Легенькою парою вгору піднялась,
Високо у небі остигла в краплини
І дощовою хмариною стала.

Пустун-вітерець підлетів до хмарини,
Погнав її небом до іншої хмари.
Вони обійнялися, стали важкими.
І ось по землі дощ краплинами вдарив.

І знов гріло сонце, вода парувала.
Тепло поступалося місцем негоді…
А потім спочатку усе починалось,
Бо це – кругообіг води у природі.

На уроках громадянської освіти ми говоримо про родину, необхідність збереження сімейних цінностей і традицій, вчимо дітей шанобливо ставитися до старших членів сім’ї і дбати про менших. Кожна людина має знати свій родовід, своє коріння, бо без цього їй буде важко жити у світі – такий висновок зробили мої учні. Прослухавши вірш « Берізка».

БЕРІЗКА
У полі при дорозі виросла одна.
Хто вона - не знала. І яка вона?
Сонце зігрівало, дощик умивав,
Вітер пустотливо коси заплітав.
-Хто я ? – Запитала раз у солов’я.
Де мої подруги? Де моя сім’я?
На пташиній мові він защебетав,
Що сьогодні вранці у гаю співав.
Там її подруги, там її сім’я…
І полинув далі, не сказав ім’я.
Серденько зомліло, сумно, гірко стало.
В землю зі сльозою насінинка впала.
А за нею друга, третя покотилась…
Вся земля довкола слізками зросилась.
Дні ішли за днями, сльози проростали
І за кілька років деревцями стали.
Мимо йшла Оленка – золотаві кіски.
Каже: « Мамо, мамо, глянь, які берізки!»

Кожна родина має свої традиції виховання, всі батьки бажають своїм дітям тільки добра.
- Чому ж герой вірша « Маслючок» став обідом для білочки?- Запи- тала я учнів після того, як вони прослухали вірш.

МАСЛЮЧОК
Під розлогою сосною, серед моху й голочок
Мамі й татові на втіху ріс грибочок-маслючок.
У родині маслючиній був найменшим, а тому
Все найкраще, найсмачніше діставалося йому:
Перший теплий промінь сонця в сіру вранішню пору,
Тінь від дідового бриля у полуденну жару.
Захотів синочок пити – зразу ж батечко – маслюк
Поливає чисті роси на синка із щедрих рук.
А матуся і бабуся теж не знають, як годить:
Все питають, чи голодний, чи нічого не болить.
Догоджають, хто як може, пестять, ніжать маслюка,
До роботи не привчають своє любе дитинча.
Швидко плинуть дні і ночі… Зоглядітись не змогли,
Як із милого грибочка виріс товстелезний гриб.
А ледачий! А нахабний! Вередливий, як маля!
- Ти, синочку, вже дорослий. – Ніжно мама промовля.-
Можеш сам про себе дбати, одружися, май свій дім.
( Ох, старі вже батько й мати, працювати важко їм!)
Сам від грибників ховайся, стережися хробаків…
Та маслюк свою матусю навіть слухать на хотів!
- Будь уважний: онде білка дивиться на нас згори.
Ти пригнися і сховайся під листочком до пори.
- Я? Пригнутись? Та ніколи! – Вигукнув пихатий гриб.
А тим часом спритна білка вже донизу стриб та стриб.
- Заховайся! – Плаче мати.
- Заховайся! – Просить дід.
Де там! І понесла білка діточкам своїм обід….

Діти відповіли, що маслючок виріс ледачим, не любив і не шанував своїх рідних, за що і поплатився.
-Що потрібно робити, щоб не вирости таким « маслюком»?
-Які обов’язки у сім’ї маєте ви?

« Як досягти успіху?» - цю тему ми вивчали на уроці громадянської освіти, вона ж стала темою невеличкої виховної бесіди:
-Якою має бути людина, щоб досягти успіху у житті?
-Які риси характеру заважають цьому?
-Чи може людина, яка підводить інших, досягти успіхів у житті?
Вислухавши відповіді учнів, прошу їх прослухати вірш « Ключі від обрію» і відповісти на питання: що допомогло ґаві змінитися?

КЛЮЧІ ВІД ОБРІЮ
Одного разу ґава, у гості летючи,
Взяла і загубила від обрію ключі.
А обрій – річ серйозна, там сонце спить вночі.
Хто ж довіряє ґаві від обрію ключі?
Всю ніч птахи шукала ті чарівні ключі,
Та як же ти їх знайдеш, ключі ті, уночі?
Ліхтарики ввімкнули сичі та пугачі
І в травах відшукали загублені ключі.
За обрій полетіли, де сонце спить вночі,
І промінцям віддали загублені ключі.
Відкрилась чудо-брама, закрита уночі.
Птахи забрали в ґави від обрію ключі.
А ґава заховалась від сорому у ліс,
Три довгі дні і ночі не висунувши ніс.
А потім попросила пробачення в птахів
За те, що провинилась, не вберегла ключів.
Вона бюро відкрила з розшукування згуб,
І з того часу ґаву роззявою не звуть.
Далі робимо висновок: немає людей без недоліків, але над собою потрібно постійно працювати, і тоді обов’язково досягнеш успіхів у житті.
Вірш « Фанати» зачіпає таку важливу тему, як товаришування.

ФАНАТИ
На перерві в коридорі йшла тиха розмова:
Хлопчаки вели бесіду про зірок футболу.
«В світі серед футболістів Роналду – найкращий.-
Переконував Миколку Іваненко Саша.-
Як він грає! Забиває у кожному матчі!»
« Ні, - не згідний з ним Миколка,-
Мессі, ось хто кращий!»
« Ні, Роналду!»
«Та ні, Мессі!»
Голоси міцніють,
Блищать очі, горять щоки,
Вуха червоніють.
За хвилину мирна мова сваркою зробилась,
А ще через мить « фанати» із завзяттям бились.
Дивувалось сонце з неба,
Дивувались діти:
Як футбол «любити » треба,
Щоб друга побити?

Прочитавши учням вірша, проводжу невелику бесіду:
- Чому ж друзі Сашко і Миколка побилися?
- Що б ви їм порадили зробити, щоб уникнути сварки, бійки?
- Чи доводилося вам спостерігати подібну ситуацію між своїми товаришами?
- Як ви допомагали їм вийти з конфлікту?

Використання віршів на уроках та у виховних бесідах прищеплює учням навички культури спілкування, формує вміння складати усні висловлювання, тобто, розвиває усне мовлення, як вимагає того Програма курсу української мови. А творчість учителя стимулює в учнів бажання наслідувати його, творити, писати власні вірші.

Категорія: "Методична скарбничка" | Додав: Oksana0634 (15.03.2015) | Автор: Якимович Оксана Сергіївнв E
Переглядів: 499 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!