Свято Букварика - Класні виховні заходи - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи [ Додати статтю ]

Свято Букварика

                                                                 Свято Букварика

Зал святково прибраний (повітряними кульками, малюнками казкових героїв, квітами). На стіні плакат “Прощавай, Букварику”.

Запрошення.
Увага! Увага! Увага!
У нас сьогодні свято.
Приходьте до нас у гості всі:
Малята, мами й тата.
Дізнайтесь, які ми тепер красномовні.
Послухайте наше виразне читання,
Вірші, пісні у нашому виконанні.
І разом віддячимо вірному другу,
Що нам допоміг подолати науку.
А що то за друг? Не будем казати.
А дізнатися хочете — приходьте на свято.

(Звучить у запису урочиста музика. Зал у святковому вбранні. На плакатах — літери. У центрі залу напис: “Ласкаво просимо на свято веселого Букваря!”, “Спасибі Букварику”.)

Під веселу музику входять першокласники.


Вчитель:
Шановні гості! Дорогі діти. Сьогодні у нас традиційне шкільне свято — свято Букваря. На цьому святі присутні почесні гості: директор, завуч, вчителі, бібліотекар. Всього 4 місяці минуло, як ви прийшли до школи. А на сьогоднішній день всі учні читають, більшість гарно. Скільки старань ми всі приклали: і я, і ви, дорогі мої школярики, і ваші батьки. І, звичайно, своїм умінням читати першокласники завдячують Буквареві. Вони бажають висловити слова подяки.

Звучить пісня “Школярики”.

Виступи учнів.
1) Любі друзі, мами й тата!
У нас — Букварикове свято.
Розпочинаємо його.

2) Над містом нашим рідним
Зайнялася ясна зоря.
У першому класі сьогодні свято —
Свято Букваря.

3) Є святкових днів багато
На листках календаря.
А між ними наше свято
Вшанування букваря.

4) День вітання і прощання —
Свято перших букварів
Перша сходинка зростання
Для найменших школярів.

5) В путь, щасливу і широку
Всіх виводить перший клас.
До уроку, до уроку —
Чуєш, дзвоник кличе нас!

6) Любі гості, мами й тати.
В нас букварикове свято.
Добре, що пройшли до нас
У гості в перший клас.

7) Ми всіх гостей вітаємо
І дуже вам радіємо.
Усі вже букви знаємо
Книжки читати вміємо.

8) Буквар взяли ми в перший раз
Як зайшли у перший клас.

9) І як нам радісно казати:
Тепер вже вміємо читати (хором).

10) Літера перша і перше слово,
З книгою перша серйозна розмова.
Перша сторінка і друга сторінка.
Перша тривога і перша оцінка.

11) Ми букви старанно вивчали
Знаєм їх від А до Я.
І сторіночку останню
Прочитали з Букваря.

12) Навчився читати наш дружній клас.
Ви можете всі поздоровити нас.

Пісня “Дружно ми зростаємо”.

Діти сідають на лавах навпроти дорослих. На імпровізованій сцені в центрі залу відбувається дія.


Дівчинка (сидить за партою, з-за куліс чути нявкання):
— Мурчику, годі нявкати!
Я літери буду вивчати!
(чути кукурікання)
Не клич мене, Петько! Облиш!
Я вчитися буду. А киш!
(хтось кличе дівчинку)
— Я кинула ляльку
Сиджу і мовчу
Ой, ніколи гратись,
Бо літери вчу!
Вчитель: Галинко, а скільки літер ти вже вивчила?
Дівчинка: Ой, багато! Аж 33!
Вчитель: Тож на свято їх проси!
Дівчинка: Шановні літери, ласкаво просимо до нас на свято.

В музичному супроводі з хоровою промовкою входять діти в костюмах літер.

1 літера: Нас 33, нас 33,
У нас міцна сім’я.
Складаємо слова нові
Від А до Я (тричі хором).

2 літера: Ми мрію любимо, й книжки,
Життя у нас буя.
Вчимося в школі залюбки
Від А до Я (тричі хором).

3 літера: Знай рідну мову і вивчай:
Вона твоя й моя.
Та перш за все абетку знай
Від А до Я (тричі хором).

Вчитель: Скажіть, будь ласка, шановні літери, а чи завітає Букварик до нас на свято?

Букви (хором): Завітає. Тільки треба його гарно попросити.

Діти (хором): Любий букварику, ласкаво просимо до нас на свято!

З’являється хлопчик в костюмі Букваря.

Вчитель:
Шановний букварику! На свято прощання зібралися всі першокласники, їхні батьки та вчителі. До проведення свята готові.

Буквар: Дякую за організацію і порядок.

Букварик:
Я — веселий Букварик,
Весело співаю,
Бо веселе свято в школі
Я сьогодні маю.

Я — розумний букварик!
Все про себе знаю,
Свої літери слухняні
Вже в слова єднаю.

Я — щасливий букварик!
Я тому радію,
Що всі діти в першім класі
Вже читати вміють.
Я — святковий букварик —
Прошу всіх на свято.
Кожну літеру всі разом
Будемо вітати.

Букварик:
Букви-значки, як бійці на парад
Дружно і швидко шикуються в ряд.
Кожна в належному місті стоїть
І називається все — алфавіт.

Літери! Шикуйся на лінійку! Рівняйсь! Струнко!

Веселу абетку почнемо читати,
Про літеру кожну повинні згадати.
З букви А почали малята
Нашу азбуку вивчати.

Всі діти по черзі розповідають вірші про літери “Українська азбука” Варвари Гринько.

Діти:

Ми літери відомі,
Ми всякому знайомі,
Але про кожну літеру
Ви знаєте не все.
Ми літери незвичні,
Ще й дуже симпатичні,
Бо кожна жарт, чи віршика,
Чи казочку несе (2 рази).

А — А маленька наша Алла
Рушничок на річці прала.
Мама Аллі говорила:
“Ти б його уже сушила!”
Але Алла тільки прала.
Як сушить — вона не знала.

Б — Біг бичечок білий, біг,
А в бичечка збитий ріг.
— З ким ти буцався, бичок,
Що зламав собі ріжок?
— З хижим вовком я змагався.
У бою ріжок зламався.
Боронив же я телятко,
Бо телятко — ще малятко.

В — Вишиваю вишиваночку
Я для братика Іваночка.
Вишиваночка у вишеньках,
Ягідками рясно вишита.
Вся в мережах вишиваночка —
Подарунок для Іваночка.

Г — Гриб у лісі заблудився,
Бо гіллячкою накрився.

Д — Джерело дзюрчить-іскриться
Дай водиці нам напитися.

Е — “Е! — сказала буква Е, —
Звір мене не дожене!”
І, махнувши нам рукою,
Е зробилася луною.

Є — Єноти вийшли погуляти,
Єхидна їх не хоче знати.

Ж — Жаба спала в жабуринні,
Жук — під кущиком ожини.
Пролітали журавлі
З ясним сонцем на крилі
І журливої співали.
Жук — не чув,
А жаба — спала.

И — И — великої немає
И — слова не починає.

І — Іваночку, Іванку,
Іди, посидь на ганку.

Ї — Їхав кіт на коні,
Їв перепічки смачні.

Й — Йод в аптеці ми купили.
Його пляшечку відкрили.
“Ой! — Івасик наш ридає, —
Йод кусається, щипає!”

К — Куй, ковалику, підкову.
Коник мій поскаче знову.

Л — Літом ластівка літає,
Ластів’ят малих навчає:
“Не лінуйтесь, ластів’ята,
Вчіться літечком літати,
Бо, як літо відлітує,
Ми за море помандруєм”.

М — Мишко клишоногий — в барлозі.
Мале мишеня — у підлозі.

Н — Ніна, Нонна і Наталка
Не сварилися із малку.

О — Осел по вулиці гаса —
Осла ужалила оса.

П — Перепілка — гарна птиця,
Та вона хлоп’ят боїться.
А хлоп’ята візьмуть гілку
І лякають перепілку.
Не потрібно так лякать:
В неї п’ять перепелят.

Р — Рік у рік біля воріт
Риє норку чорний кіт.

С — Спить старий сердитий сом.
Сому сниться сьомий сон.

Т — Тигреня ричати вчиться,
Тигра всякий звір боїться.

У — Уродила груша рясно.
Урожай зібрали вчасно.

Ф — Фізкульт-ура! Фізкульт-ура!
Футбол для нас — найкраща гра!

Х — Ховрашки хотіли хліба.
Ховрашкам давали рибу.

Ц — Цап до цапа в гості йшов.
Цап дороги не знайшов.

Ч — Через річку, через брід
Ходить чапля на обід.
Для маленьких чапленят
Носить чапля жабенят.

Ш — Шишка впала — не розбилась.
Шишка — в трави закотилась.
Наша Шура в ліс пішла,
Але шишки не знайшла.

Щ — Щиглик, щиглик,
Що з тобою,
Що не чуть пісень весною?

Ь  — не шість, я м’який знак,
Це повинен знати всяк.

 

Я - Я не літера проста,
Я пом’якшую слова.

Ю — Юля юшку вранці їла.
Юля юшки — не хотіла.
Мама просить: “Ще наллю?”
Юля каже: “Не люблю!”

Учитель:
Як гарно розповіли про літери учні! А зараз... О, здається до нас гості! І вигляд же у тебе, “Лінивице”!

Заходить лінивиця.

Лінивиця:
А чого ви всі тут зібралися? Вам не ліньки? Краще б удома, на ліжку лежали. Що? Букви вчили?! Навіщо? Якщо з того користь? Спробуй всі вивчити (тикає пальцем). Оце бублик якийсь (о), а це неначе хвіртка (и).

Учитель:
Який сором, Лінивице! У твоєму віці літер не знати! Ти подивися, як читають діти. Хто найперший складе слова?
А, О, Л, К, Ш (школа).
Е, А, С, В, Н (весна).
Цікава гра? Бачиш, Лінивице, як важливо знати літери. Радимо й тобі не лінуватися, а за розум братися, за букваря.

Буквар:
А я допоможу тобі. Діти теж залюбки допомагатимуть. Правда, мої любі малюки?

Лінивиця:
Дякую вам. Я все зрозуміла. Я старатимусь і швидко всі літери вивчу.

Лінивиця стає поруч з учнями.

Учитель:
Сьогоднішнє наше свято — це ваша перша сходинка в шкільному житті, яку ви подолали власною працею. Зі словами подяки я зараз звертаюсь до мам. Це вони приклали багато зусиль для того, щоб ви читали. Вони разом з нами раділи, нашим маленьким перемогам. Це дякуючи їм ми разом подолали першу сходинку в шкільному житті.

Букварик:
Нумо, М, дай руку А,
Нумо МА, дай руку МА.
МА і МА, а разом...

Всі: МАМА!

Учень:
На світі добрих слів живе чимало,
Та всіх добріше і ніжніш одне —
Із двох складів простеньке слово “мама”
Й немає слів рідніших, ніж оце!

Пісня “Мама двері відчиня...”

Лисичка (радісно): Ой, куди я потрапила?

Учитель: На свято до першокласників. Але мені здається, що тебе не запрошували.

Лисичка (співає або декламує):
Я лисичка, я сестричка,
Хитрувати маю звичку.
Але тут, на цьому святі,
Я не буду хитрувати.
Можу вам допомагати!
Я — лисичка,
Я — сестричка,
Маю дуже гарну звичку:
Лінуватись не люблю
І за це себе хвалю!

Учитель: Лисичка, а хіба гарно себе вихваляти?

Лисичка: Лінуватись не люблю.

Учитель: То ти роботу любиш?

Лисичка: І працювати люблю. Ой, а квіточок зараз у гайочку багато, піду нарву! (виходить)

Учитель: А як тяжко було починати писати! Не слухалися букви маленьких дитячих рук!

1-учениця:
Допоможіть мені, палички,
Палички-виручалочки!
Станьте гарно всі в рядок
У мій перший зошиток.

2-учениця:
За рядок не вилізайте!
Стійте прямо, не схиляйтесь
Чому мене не слухаєтесь,
Чому погано так вчитесь?

3-учениця:
Що ж ви стали, як попало?
Мені знов за вас попало.
І не знає мій учитель,
І не знає навіть мама,
Як вас тяжко научити,
Щоб ви всі стояли прямо!

Учитель: Це було так давно і так недавно, навіть не віриться, що ви були такими неумійками. А зараз?

Учні виконують пісню “Чому навчають в школі”.

Двійка: Добридень, друзі! Ви мене впізнали? Я ваш найкращий друг — двійка! Хто бажає зі мною дружити? Не бажаєте? Ну й не треба! Я піду в інші класи друзів шукати.

П’ятірка: А хто хотів би зі мною подружитися? Бачите, скільки у мене друзів.

Танок.

Буквар: Як весело на вашому святі. Не хочеться навіть прощатися. Та все ж я поспішаю. Мене чекає дуже і дуже багато дітей.

Діти:
Добрий букварику,
Мудра книжко!
Хочеться навіть
Поплакати трішки.
Жаль розлучатися.
Хоча і треба.
Ми не забудем
Ніколи про тебе.
Спасибі тобі за добру науку,
За паличку першу і першу букву.
За перше слово і першу казку,
За першої вчительки щиру ласку.
Ми пам’ятатимем довгі роки
Мудрі й повчальні твої уроки.

Діти (разом):
Прощавай Букварику, наш найперший друже.
Ми тобі, букварику, дякуємо дуже.

Буквар: Дякую вам за добрі слова. І хочу познайомити вас з тими, хто вестиме вас далі Країною Знань.
Читанка добра, бери естафету.
Веди школярів шляхами планети.

Читанка:
Я — читанка нечитана,
Навчатиму ваш клас.
Я з вами говоритиму
Про наш прекрасний час.
Букварику, мій братику,
Розумна голова.
Твої веселі літери
Складуть мої слова.
А ти спочинь до вересня,
Чи просто погуляй.
Букварику, мій братику,
Спасибі! Прощавай!

Читанка відходить углиб сцени. На її місце стає Рідна мова (мелодійним голосом читає).

Рідна мова:
Я — не з лісу, я — не з поля.
Нелегка у мене доля.
Через радість та біду
Я з віків до вас іду.
Я дитину колисала,
Батьківщину захищала.
І від роду і до роду
Зберігала свою вроду.
Всі народи мову мають.
Всі пісень своїх співають
Бо хто має мову рідну,
Той багатий, а не бідний.

Рідна мова відходить від центру сцени. Її місце займає Математика.

Математика:
Раз. Два. Три. Чотири. П’ять.
Вміють діти рахувать.
Але хто мене не знає,
Хай даремно не гуляє.
Як уроки діти вчать,
Ставлю їм “чотири”, “п’ять”.
А хто вчить їх трохи гірше,
Ставлю “трієчку”, не більше.
За невивчені слова
Я поставлю тільки “два”.
А лінивим і недбалим
“Одиничку” я поставлю.
Щоби весело гулять
Всі уроки треба знать!
Дуже точна я наука.
Вчіть мене лише на “п’ять”!

Учитель: Нам дуже приємно! Сподіваємося жити з вами в дружбі.

Діти: Дуже приємно познайомитися!

Учитель: Друзі, закінчується наше свято, привітати нас прийшли ваші шефи — учні 5 класу.

Привітання шефів:
— Щоб ви не дивились похмуро і косо,
Ніколи не вчіться писати носом.
Щоб не гнітили вас горе та біди,
Вчасно з’їдайте сніданки й обіди.
Нещастя женіть, наче воду крізь сито!
Найкраще — це вчасно перекусити.
А трапиться двійка, гірка, як цибуля,
Хоч як вона, клята, пече і муляє,
Сльози видушує й кислу міну, —
Миріться й приймайте, як вітаміну.
Хай у науці кожен привчиться
Покуштувати і хрону й перчиці.
Зате, коли буде в навчанні тяжко,
П’ятірки в журналі цвістимуть ромашками.

Учні: Ми дякуємо нашим любим шефам і хочемо подякувати нашій Вікторії Анатоліївні
Тому, хто нас навчив читати і писати,
Хто допоміг нам здобути знання.
Перші сходинки здолати в житті.
Спасибі, Вікторія Анатоліївна!

Звучить пісня “Школярики-школяри”.

Через весь зал до виходу йдуть: Букварик першим, за ним — нові підручники. Дзвенить дзвінок, який сповіщає, що свято закінчилося.

Пісня про букварик.

Категорія: Класні виховні заходи | Додав: (09.10.2012)
Переглядів: 5370 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!