Т. Г. Шевченко – поет, художник і патріот - Класні виховні заходи - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи [ Додати статтю ]

Т. Г. Шевченко – поет, художник і патріот
Вітюк Олена Анатолівна, вчитель початкових класів.
 
Романівська гімназія Житомирської області.

 

«Т. Г. Шевченко – поет, художник і патріот»

ВИХОВНА    ГОДИНА

МЕТА. 

Навчальна: повторити відомі факти з біографії поета, розширити новими відомостями; розкрити значення спадщини Кобзаря.

Корекційно – розвиткова: розвивати навички виразного читання віршів, пам’ять, слухове сприймання.

Виховна: виховувати у школярів глибоку повагу до Т.Г. Шевченка, бажання осягнути його геніальність і важливу роль в історії України. Формувати ціннісне ставлення до свого народу, мови. Сприяти патріотичному вихованню учнів, виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія.

 

ВЧИТЕЛЬ.

Доброго дня! Ми раді вітати вас у нашій залі. Знов прийшла на землю шевченкова весна. 9-го березня  ми відзначаємо день народження Тараса Григоровича Шевченка. Ми пропонуємо вам пройти разом з нами життєвими стежками великого Кобзаря.

 1 учень.

Україна… В одному вже тільки слові бринить музика смутку і жалю. Україна – країна   смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше  мають її.

    Україна – це тихі води і ясні зорі.

    Україна – це край, де широка і довга стрічка Дніпра оперізує жовті лани пшениці, де бездонна блакить неба купає золотосяйне сонце.

   Хто бував в Україні? Хто знає Україну? Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, то нехай собі уявить. Що там скрізь білі хати у вишневих садах, і весною там дуже гарно, як усі садочки зацвітуть,і усі соловейки защебечуть.

 ПІСНЯ  «Розкажу про Україну».

2 учень.

Весна- весняночка… Це вона привітна і щедра подарувала Україні Пророка. Ім’я дала йому рідна мама – Тарас, що означає бунтар .Є у нашій  літературі такі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія, картини от уже понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю.

3 учень. 

Щовесни, коли тануть сніги.

І на рясті просяє веселка.

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка  .

4 учень.

І став для нас Шевченко заповітом,

Безсмертним, як саме людське життя.

Ми будем славить перед цілим світом

Живе й святе Шевченківське ім’я!

5 учень.

9 березня 1814 року , темної ночі. Перед світом. У селі Моринцях у хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда. Блиснув у вікні єдиний на все село вогник, - народилася панові нова кріпацька душа, а Україні - її великий співець - Тарас Шевченко.

6 учень.

Не на шовкових пелюшках.

Не у величному палаці-

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі , тьми і праці.

Нещасна мати сповила.

Його малого й зажурилась…

І цілу ніченьку вона –

За сина- кріпака молилась.

7 учень.

Тарас Григорович був четвертою дитиною у сім’ї. Усього їх було шестеро.

     Коли малому  Тарасику виповнилося 2 роки. Родина Шевченків переїхала до сусіднього села – Кирилівки. Тут, у Кирилівці, в убогій хатині й минуло безрадісне дитинство поета. Пізніше він намалює свою хату. Коли Тарасові було 8 років, його віддали в науку до дяка.

8 учень.

 Ти взяла  мене , маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

  • Учися, серденько, колись

З нас будуть люде, - ти сказала.

9 учень.

 Вчитися йому подобалося. Та недовго тривала ця наука. Коли хлопцеві сповнилося 9 років, від важкої праці померла його мама.

10 учень.

Там матір добрую мою

Ще молодую – у могилу

Нужда та праця положила.

11 учень.

Щоб якось упоратися із сім’єю, батько Тараса одружився знову. Мачуха була жінкою сварливою, недоброю. Вона зненавиділа «чужих» дітей, а особливо Тараса . Щоб хлопець був менше на очах лихої мачухи, батько брав його чумакувати. Та скоро помер і батько.

12 учень.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми були малі та голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині !… А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята.

13 учень.

 Осиротівши, Тарас пішов у найми. Не дивлячись на те, що хлопець народився у бідній кріпацькій сім’ї, він ріс допитливим і розумним хлопчиком. Не було нічого у хлопця- сироти, але був талант, прагнення вчитися. У нього рано проявилися здібності до малювання, співу та написання віршів.

14 учень.

І золотої й дорогої

Моєї долі молодої,

А іноді така печаль

Оступить душу, аж заплачу.

І ще до того, як побачу

Малого хлопчика в селі.

Мов одірвалось од гіллі.

Одне – однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині.

Мені здається, що се я.

15 учень.

Тарас наймитує, у вільний від роботи час читає і малює. А по закутках, щоб ніхто не бачив його горя, плаче. Але думка знайти людину, яка б навчила його малювати, не покидає хлопчика. Так він потрапляє до маляра, який погоджується навчити хлопця малювати, однак пан Енгельгард забирає його до себе в Петербург.

16 учень.

Хоче малювати , прагне він до знань

Та за це багато зазнає знущань.

Нишком він малює статуї в саду,

Вночі пише вірші про людську біду..

Сценка Оксанки  Коваленко та Тараса

Тарасик сидить та плаче. Оксанка тихенько підходить до нього.

Оксанка.

  • Чом же ти плачеш? Ох , дурненький, Тарасе, бач, як малий плаче. Давай я сльози тобі витру.(Витирає йому сльози).

Тарас.

  • Оксано! Оксаночко!(Посміхнувся)
  •  
  • Не сумуй , Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти співаєш, найкраще від усіх ти читаєш, ще й , кажуть, малюєш ти. От виростеш і будеш малярем, еге ж ?
  •  
  • Еге ж, малярем.
  •  
  • І ти розмалюєш нашу хату, Тарасе, еге ж ?
  •  
  • Еге ж… А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний. Ні, я не ледащо. Я буду таким малярем!
  •  
  • Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий, - вони ж питоньки хочуть! Побігли їх швидше напоїмо!

(Діти схопилися за руки й побігли)

17 учень.

У Петербурзі Т. Шевченко знайомиться з малярем - художником І. Я. Сошенком, з байкарем Гребінкою, художником К. П. Брюловим, поетом В. А. Жуковським. Вони побачили великі здібності художника Шевченка і викупили його з кріпацтва.

18 учень.

 І виріс я на чужині

І сивію в чужому краї,

То одинокому мені

Здається кращого немає

Нічого в Бога, як Дніпро

Та наша славная країна…

19 учень.

 Ще одна подія сталася в Петербурзі, знаменна не тільки в житті Шевченка, а й важлива для всієї України – вихід у світ книги віршів «Кобзар» у 1840 році. У наступному році окремою книжкою Шевченко видає велику історичну поему «Гайдамаки». Далеко від рідного краю живе поет мріями про Україну.

20 учень.

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє.

Радіють люди, що одпочинуть

А я дивлюся… І серцем лину

В темний садочок на Україну.

21 учень.

 Так, у 1843 році Шевченку нарешті вдалося побувати на Батьківщині після 14- річної розлуки. Україну поет побачив з усіма злиднями простого народу. Після повернення до Петербурга у 1845 році він закінчує художню академію з двома «срібними» медалями і званням «вільного» художника та мріє назовсім поселитися у рідному краї і боротися за покращення життя свого знедоленого народу. За бунтарські твори 33-річного Шевченка було заслано в солдати із забороною писати й малювати.

22 учень.

  Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні, чи ні

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині!-

Однаковісінько мені.

В неволі виріс між чужими,

І, не оплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру.

23 учень.

 У засланні Шевченко дуже тужив за Україною. Туга за рідною природою, рідним краєм звучить у його віршах.

  Останні роки життя провів у Петербурзі. 1859 року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну. Тоді він мріяв оселитися в Україні у хаті з вишневим садком. Але доля не судила йому цього звичайного людського щастя.

24 учень.

Поставлю хату і кімнату,

Садок – райочок насажу.

Посижу я і похожу

В своїй маленькій благодаті.

Та в одині – самотині

В садочку буду спочивати,

Присняться діточки мені,

Веселая присниться мати,

Давнє- колишній та ясний

Присниться сон мені!

25 учень.

 Настав 1861 рік. В день народження 9 березня Тараса Григоровича провідали друзі. Прийшло багато листів,вітальних телеграм з України. Прочитавши їх, хворий поет проказав: «От якби додому, там би я , може одужав». Але не судилося. Вранці 10 березня життя поета обірвалося.

Вчитель. Тараса Шевченка поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну. Друзі вибрали для поховання місце на Чернечій горі, звіряючи величність місця з рядками  «Заповіту».

ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ «ЗАПОВІТ».

 Багато творів вам знайомі з уроків читання, сьогодні ви почули нові для вас рядки. Вашій увазі пропонуємо перегляд презентації «Шевченко – художник».

Все йде, все минає… Та залишається пам’ять, добра слава про людей, що мандрують у світі у пошуках істини та правди.

  Минуло багато років від дні народження Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе між нами.

 Кожне слово Тараса ніби із сьогоднішнього дня. Читайте його твори. Вони допоможуть осмислити минуле і зазирнути в майбутнє, відкрити для себе нове в мудрих рядках його творчості. І дорослі, і діти вшановують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди будуть пам’ятати його заповіти.

26 учень.

Живи , поете, в бронзі і граніті,

Живи, поете, в пам’яті людській,

Живи в піснях, живи у «Заповіті»,

У слові праведнім, у славі віковій.

27 учень.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

28 учень.

У росяні вінки заплетені суцвіття,

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,Тебе своїм сучасником звемо.

28 учень.

Ми не забули тебе, Тарасе,

Черпаєм правду в твоєму слові.

І вбережем ми для внуків наших

Вкраїнську пісню, вкраїнську мову.

29 учень.

 Прямуєм щастю навздогін,

В руках несем чудові квіти.

Як добре – встала ти з колін,

Моя Вкраїно , тобі співають діти.

(Лунає пісня « Боже , Україну збережи») 

Категорія: Класні виховні заходи | Додав: [ADM]Irina (09.02.2016) | Автор: Вітюк Олена Анатолівна
Переглядів: 868 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!