Каталог статей

У НОВІЙ ШКОЛІ

Переїхала Нюра на нову квартиру в інший район міста. Шкода їй було розлучатися із старою школою, особливо з подружкою Валею.
У новій школі Нюра нікого не знала. Тому на уроках ні з ким не роз¬мовляла, все придивлялась до учнів, до вчительки, до класу.
Якось на великій перерві підійшла до неї однокласниця Галя і питає:
— Ти ще ні з ким не дружиш?Нюра відповіла, що не дружить. Тоді Галя перебрала майже усіх дівчат класу, і виявилось, що вони всі погані. Лише про себе нічого не сказала. Вислухала це Нюра і сказала:
— З ким я дружитиму, ще не знаю. Зате
(105 слів) (За О.Буценем )

ЯК ЧУМАКИ ПО СІЛЬ ЇЗДИЛИ

Проте, що чумаки їздили по сіль до Азовського та Чорного морів, знають усі. Чумацтвом займалися, здебільшого, вільні селяни та козаки
Взимку чумаки лагодили спеціальні вози, звані мажами, доглядали волів. Тільки-но тужавіла земля навесні й наставали теплі сонячні дні, вирушали вони в дорогу. Кожен чумак брав із собою кілька пар волів, запряжених у мажі. Чумацькою ватагою керував старший чумак. Він добре мусив знати дорогу й місця, де можна було заготовити сіль.
Чумаки запасалися харчами, переважно пшоном та смальцем. З одягу брали ялові чоботи, вовняні свити і пару сорочок та штанів.
Мандрівка на південь України тривала близько місяця. Кілька століть в Україні проіснував чумацький промисел.
(104 слова)

СПАСИБІ ЛІСНИКОВІ

Нахвалявся мороз усіх в лісі поморозити. Холодних вітрів, лютих хурделиць накликав. Завивали вітри, шаленіли хурделиці. Снігом усе замітали. Скрутно, голодно стало птахам і звірам. Навіть білочка і та зажурилася. Були в неї сякі-такі припаси, та й вийшли. А до весни ще далеченько. « Добре їжачкові, - думає білочка, - добре борсукові й ведмедеві: позасинали у своїх схованках під снігом і горя не знають. А тут, мабуть, доведеться по чужих лісах поживи шукати ».
Дострибала білочка до узлісся. Аж чує: хтось шурх-шурх, рип-рип!
Глянула, а то лісник на лижах пробирається. За плечима у нього тугий мішок, при боці-верболіз та осика, в пучечки пов’язані.
Підійшов лісник до крислатого дуба. Розклав на снігу свої вінички. Це - для зайців. Потім відступив трохи і в простору дуплянку, що висіла на сучку, поклав жолудів, соняшникового насіння, житніх сухарів. Це вже для білочки. Тепер їй не доведеться свою домівку й рідний ліс полишати.
( 120 сл) Галина Демченко

ЩО НАЙТЯЖЧЕ ЖУРАВЛЯМ?

Тихого осіннього вечора на узліссі сіли відпочити журавлі. Вони летіли в теплий край. Притулились журавлі до білокорої берези та й курличуть щось тихо-тихо.
- Що найтяжче журавлям? — питає Береза.
- Дорога тяжка,— відповідає найстарший журавель.
— Та не дорога нам найтяжча.
-А що ж вам найтяжче? — дивується Береза.
-Найтяжче нам жити кілька місяців на теплій ріці. Називається вона Чіл. Немає там ніколи зими. Вічно цвітуть квіти...
-То чому ж там найтяжче? — ще більше дивується Береза.
- Бо то нерідна земля,— каже найстарший журавель.
— Бо немає там тебе, білокора Березо.
(86 слів) (В. Сухомлинський)

ХТО ДУЖЧЕ ЛЮБИТЬ

Були якось Петько з Миколою в лісі. Суниць вони назбирали мало, зате двох їжаків зловили. Трапились вони на дорозі - ну як їх не взяти? Понесли хлопці їжаків додому, кожний до себе.
Минуло кілька днів. Знову зустрілися хлопчики і засперечалися, хто з них більше любить свого їжака. Петько хвалиться, що годує їжака молоком, ганчір'я намостив у коморі, мало не голки йому чистить.
— А ти що зробив для свого їжака? — питає.
— Нічого,— похмуро відповів Микола.
- От бачиш,— сказав Петько,— не любиш ти свого їжака.
- Ні, люблю,— заперечив Микола,— я його до лісу відніс, випустив на волю.
(94слова) (За О. Буценем)

(За В. Сухомлинським)

Серед поля стоїть маленька хатинка, її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі. Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці і дивилися, як із неба ллє, мов із відра.
Коли це бачать: до хатинки біжить ще один хлопчик. Незнайомий. Мабуть з іншого села. Одяг на ньому був мокрий, як хлющ. Він тремтів од холоду, перший із тих хлопців, що сиділи в сухому одязі, сказав:
-Як же ти змок на дощі. Мені шкода тебе... Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:
- Як страшно опинитись у зливу серед поля. Я співчуваю тобі...
А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.
Гарні не красиві слова. Гарні красиві діла.
(142 слова)

ПЕТРИК, СОБАКА Й КОШЕННЯ

НАЙЛЕДАЧІШИЙ У CBITI KIT

СЬОМА ДОЧКА