Каталог статей
| Головна » Статті » Вчитель вчителю » Уроки | [ Додати статтю ] |
Український фольклор – колективна словесна творчість народу, його жанрова різноманітність. Багатство пісенної творчості народу. Народні голо
| Тема: Український фольклор – колективна словесна творчість народу, його жанрова різноманітність. Багатство пісенної творчості народу. Народні голосіння Мета: поглибити знання учнів із українського фольклору та ознайомити одним із різновидів родинно-обрядової поезії; розвивати вміння виразно читати твори; логічно мислити; створювати уявні словесні картини; виховувати інтерес до усної народної творчості, зокрема до пісні, її чарівності, милозвучності, краси; прищеплювати почуття пошани, поваги до фольклорної спадщини наших предків. Тип уроку: засвоєння нових знань. Обладнання: тексти голосінь, тести (дидактичний матеріал), книга «Закувала зозуленька». Хід уроку ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіди за питанням. 1) Які ви знаєте українські народні пісні? 2) Чи любите ви їх слухати і чому? 3) Чому, на вашу думку, пісня – це фольклорний жанр? 4) Назвіть кілька пісень, що не втрачають своєї актуальності? ІІІ. Оголошення теми і мети уроку. ІV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу. … Народні пісні для України – все: і поезія, її історія, і батьківська могила. Пісні ці – народний літопис, живий яскравий, сповнений барв, істини, який розкриває все життя народу. М.Гоголь 1. Вступне слово вчителя про фольклор та її жанрову різноманітність. Фольклор – це усна народна творчість трудового народу. Термін «фольклор» (у перекладі - народ, мудрість, знання) вперше вжитий у 1846 році англійським ученим Вільямом Томсоном і згодом знайшов міжнародне визнання. Фольклористика – наука про народну творчість. Коло проблем, які вона досліджує, досить широке. Це визначення специфіки уснопоетичного народного мистецтва, вивчення особливостей його розвитку на різних етапах історії і відображення в ньому історичної дійсності, співвідношення особистого і колективного, ідейного змісту та художньої своєрідності, його взаємозв’язки з художньою літературою та іншими видами мистецтва, специфіка різних жанрів тощо. Українська народна поетична творчість складається з трьох родів: епосу, лірики, драматичного мистецтва. Кожний із розділів об’єднує подібні за структурою, ідейно-художніми принципами, традиціями, що склались історично, твори. Кожний рід, у свою чергу, поділяється на жанри, що за своєю поетикою і функціональними особливостями мають самостійне значення. Український фольклор відобразив історію, працю, побут українського народу, його ідеалами, боротьбу проти соціальної несправедливості в їх історичних змінах. Як єдиний засіб відображення явищ життя і художніх знань народу до появи писемності , фольклор передавав із покоління в покоління життєвий досвід народу, його мудрість, етику, кращими своїми образами, в яких були втілені благородні риси – патріотизм, хоробрість, чесність, людяність, сприяв вихованню трудящих мас. Фольклор – явище колективне. Це одна із найістотніших ознак усної творчості. Народ протягом багатьох століть складав поетичні твори, шліфував їх, передав із покоління в покоління. Масова колективна форма складання і виконання словесних творів виразно виявилась уже на ранній стадії людського суспільства. За творами не закріплювались імена їх авторів, і вони «розчинились» у масі колективної творчості. Колективне у фольклорі виявляється і в тому, що кожний виконавець залежно від потреби чи особистого творчого задуму може змінити твір. Колективність народної творчості породила і похідну її рису. При колективній творчості авторство, зрозуміло, неможливе, а коли народний твір на початку свого існування мав ім’я автора, то в процесі свого побутування він його втрачав, воно просто забувалося виконавцями. Тільки в поодиноких випадках за твором закріплювалось ім’я автора. Наприклад, кілька пісень ХУІІ ст.. приписується народній поетесі і співачці Марусі Чурай. Ознакою фольклорних творів є їх варіантність. Вона виникає внаслідок тривалого побутування творів в усному виконанні в народному середовищі, часто в різних місцевостях, і залежить від характеру творчого сприйняття їх народом. Серед жанрів української обрядової поезії широкої популярності набули величальні пісні – колядки і щедрівки, веснянки, купальські пісні, русальні, жниварські пісні, весілля, голосіння. Теорія літератури. Народна пісня – невеликий музично-поетичний твір строфічної форми, автором якого є народ. Анафора – повторення однакових звуків, складів чи словосполучень на початку віршованих рядків чи строф. Рефрен – повторення групи слів, одного чи кількох віршованих рядків наприкінці строфи чи рядка. 2. Бесіда за запитаннями 1) Що вам відомо про колядки та щедрівки? 2) Пригадайте і розкажіть напам’ять колядки та щедрівки. 3) Коли співалися колядки? 4) Коли співалися щедрівки? 5) Що оспівувалося у колядках та щедрівках? Мікрофон. - Чи хотіли б ви зустрічати Новий рік і Різдво без колядок та щедрівок, чи навпаки?
6) Що таке веснянка? 7) На які групи можна поділити веснянки? ( ліричного та жартівливого характеру) 8) Коли виконувались веснянки? 9) Розкажіть напам’ять веснянки? (Учні читають напам’ять) 10) Що вам відомо про купальські пісні? Як у вашій місцевості проходить свято Івана Купала? 11) Хто бере участь у святі русалії? Чому так називають люди його? 12) Кого вшановували люди, виконуючи русальні пісні? 13) Як на селі святкують жнива? Які ви знаєте пісні жниварські? Акваріум. Усі по черзі повинні побувати в акваріумі. На попередньому уроці було додому завдання: «Розпитати прабабусь, бабусь, мам і сестричок, як у них святкували весілля? До чийого весілля ви хотіли б бачити схожість свого майбутнього весілля (бабусиного, маминого чи сестри)?» Слово вчителя Серед жанрів родинно-обрядової поезії важливе місце займає один із ліричних жанрів українського фольклору – це голосіння. Голосіння належить до найдавніших жанрів народної творчості. Це поетичні твори, пов’язані з похоронними обрядами та проводами в рекрути. Голосіннями називаються також твори, що супроводжували інші сумні життєві події, наприклад, голод, пожежу тощо. У голосіннях народ виражав не лише свої почуття і переживання, викликані тяжкими або трагічними епізодами життя, а й відобразив своє соціальне становище, ставлення до експлуататорів. Відомості про голосіння сягають періоду Київської Русі. Літературно опрацьовані тексти голосінь увійшли до славнозвісного «Слова о полку Ігоревім» (плач Ярославни і дружин руських воїнів після звістки про поразку військ Ігоря). Давні голосіння вже мали струнку композицію, ритміку, уставлені вислови і образи. Творцями голосінь переважно були жінки. З плином часу магічне значення похоронного обряду затемнюється, забувається, і його виконання стає звичаєм, виявом особистого горя. Виконання голосінь стає ритуальною обов’язковою часткою обряду. Трагічні картини насичувались епітетами, властива емоційність, ліричність. Вони мали виразити весь душевний біль близьких померлого, образ якого в тексті відтворювався з винятковою теплотою. Цим особливо відзначались голосіння за померлими сином чи дочкою або дітей за матір’ю. Так у тексті «голосіння сироти за матір’ю» спостерігаємо, як дочки-сироти чи сини плакали за батьком чи матір'ю. Поетичні образи в голосіннях (сонце, місяць, вітер, птахи: зозуля, голубка, соколику…). Смерть у голосіннях виступає здебільшого в антропоморфному або зооморфному образі, що є несумісним із християнською уявою про смерть. Душа «покійного» зображується у вигляді голубки, зозулі. Близькі до похоронних голосінь рекрутські плачі, пов’язані з обрядом проводів новобранців до війська. Мабуть, певний обряд існував і тоді, коли проводжали юнаків у козацьке військо в роки лихоліття-нашестя татарсько-турецьких орд і польської шляхти на Україну. На жаль, такі плачі не зафіксовані, але про їх існування свідчать історичні пісні та думи, в яких часто звучать голосіння . Рекрутські та солдатські плачі виникли в період введення в Росії Петром І обов’язкової військової повинності. Служба у царській армії була майже довічною і тому особливо тяжкою. Вона тривала майже 25 років. Ще молодою людиною покидав хлопець батьківську оселю, а повертався додому хворим або калікою. Не маючи сім'ї, рідних, решту свого життя він був самотнім. Часто гинув солдат на полі бою на чужині. Прощаючись із сином, якого «забирали» у солдати, мати тужила, як за померлим, і рекрутський плач тут асоціюється з похоронним голосінням. - Прочитати текст «Голосіння за дорослим сином» Які художні засоби, і як вони використовувались у голосіннях? Художні засоби українських голосінь емоційно насичені, що викликало сильні душевні переживання і глибокі почуття в слухачів. У обох видах голосінь – похоронних і рекрутських – переважає речитативна форма. Поетичний стиль голосінь досить розвинений, мова багата на порівняння, епітети, діалоги; трагізм життєвого моменту передавався частими запитами і окличними інтонаціями. Емоції голосіння підсилювались прикметниками й іменниками в пестливій формі. У поетиці голосінь відлунює архаїчне за своїм походженням метафоричне позначення покійного чи його родини. У давнину подібна метафоризація мала конкретну мету – вберегти родину від подальшого впливу злих сил. У пізніші часи такий зміст метафоричності зник, але метафора як провідний художній засіб голосінь залишилась. Тексти голосіння складаються у нерівномірно ритмічну строфу, мають в основному дієслівну риму. Голосіння були часткою фундаменту, на якому складалися українські народні думи. Ознаки спорідненості в обох жанрах досить відчутні: це речитативний стиль, музична форма, мотиви, поетичні образи тощо. Простежується спільність голосінь і з іншими жанрами української народнопоетичної творчості. - Гра-змагання «Хто швидше?» Клас розподіляється на 3 команди, обирають капітани, проводиться жеребкування (кому випаде розгадати той чи інший кросворд). Завдання гри: хто перший розгадає кросворд, вміщений у посібнику «Кмітливим та допитливим»? Кросворди для команд : І команда – посібник с. 27 ІІ команда – посібник с. 31 ІІІ команда – посібник с. 33 У.Закріплення вивченого матеріалу. Проведення тестового опитування закритої і відкритої форм. 1. Фольклорні тексти з'явилися: А. у 20-30 роки ХІХ ст.., про що свідчать видання записів пісень; Б. у часи Київської Русі; В. разом із розвитком мови, матеріальної і духовної сфер діяльності людини; Г. З часу визвольних воєн під проводом Б.Хмельницького. 2. Вкажіть, у чому виявляється фольклор як сукупність творчої діяльності народу: А. лише в усній поезії; Б. у словесному та музичному мистецтві, декоративно-ужитковій творчості, народній архітектурі та малярстві; В. у народних гуляннях, що відтворюють звичаї наших предків; Г. лише у декоративно-ужитковому мистецтві. 3. Фольклор – це слово іншомовного походження, що означає: А. з англійської – народні знання, народна мудрість; Б. з грецької – життя; В. з латинської – героїчне минуле народу; Г. зі старослов’янської – оповідь про історію. 4. З’ясуйте, у якому взаємозв’язку перебувають людина і природа у фольклорі(«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси…», «У неділю рано зілля копала…»): А. у конфліктному протиставленні; Б. у конфлікті, де людина шукає інших форм існування, уникаючи взаємин із природою; В. у формі драматичного пошуку порозуміння, коли людина прагне завоювати прихильність ворожої природи; Г. у гармонійній єдності, де природа (звірі, птахи, рослини тощо) або прихильна до героя, або існує як паралельна аналогія (образний паралелізм). 5. У щедрівці «Щедрик, щедрик, Щедрівочка» образ кошари господаря Там овечки покотились, А ягнички народились. В тебе товар весь хороший… символізує: А. завершення сезонних робіт, що збігається зі збільшенням прикладу худоби; Б, хороші господарські навички та вміння господаря; В. заможність господаря у новому році; Г. типовий образ хазяїна, який має добре господарство, міцну родину, «мірку грошей» тощо. 6. У колядці, що співається на Різдво: «Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся! ой радуйся, земле, Син Божий народився» йдеться про народження: А. образу матері й сина; Б. Ісуса Христа; В. сина бога Велеса; Г. сина бога Перуна. 7. З якими запитаннями звертається до весни у веснянці «Ой весна, весна – днем красна»? А. Що ти нам принесла? Б. «Чому так довго не приходила?» В. «Чим ти нас порадуєш?» Г. «Чи теплою будеш?». 8. У весільному обряді, що символізує коровай? А. щасливе життя; Б. достаток; В. гарний урожай; Г. багато грошей. 9. Укажіть відповідність де відбувалося голосіння, між назвою твору і його автором. А. Т.Г.Шевченко; 1.»Тіні забутих предків» Б. Г.Квітка-Основ’яненко 2. «Горпина» В. Марко Вовчок 3. «Тризна» Г. М.Коцюбинський 4. «Маруся» 10. У голосінні «Сирота за матір’ю», які вживає сирота слова, звертаючись до матері? Встановіть відповідність між словами, між родовим і видовим поняттями: А. Мамочка 1. Вірнеє Б. Словечко 2. Пчілочка В. Зозулечко 3. Ластівочка Г. Сонечко 4. Лугова Д. Ручечки 5. Яснеє Г.Ручечки 6. Пишній Д. Ніжечки 7. Карії Е. Очечки 8. Подушечки Є. Птичка 9. Одлетная 11. У творі «Слово о полку Ігоревім», що нагадує спів Ярославни? А. голосіння; Б. плач; В. сміх; Г. крик. 12. До яких за жанром творів подібні голосіння? А. думи; Б. пісні; В. балади; Г. лірики. VІ. Підсумок уроку. VІІ. Домашнє завдання. Вивчити матеріал, записаний у зошитах. | |
| Переглядів: 3299 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |