Наші славні пращури - Уроки - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Уроки [ Додати статтю ]

Наші славні пращури

Урок українознавства на тему : «Наші славні пращури»
Мета : ознайомити учнів з видатними українцями, розвивати пам’ять, увагу, мовлення, мислення,
виховувати шану та інтерес до історії власного народу, історії і культури інших народів, які проживають на території Україні,
виховувати в учнів національну самосвідомість і патріотизм,
сприяти усвідомленню морально-правових норм і загальнолюдських цінностей суспільства.
Форма уроку: віртуальна мандрівка «Машиною часу» .

                                                                                     ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
Пролунав уже дзвінок,
починаємо урок.
Давайте згадаємо правила роботи, яких ми будемо дотримуватись. Вони у нас є визначені. Ми їх дотримуємося.
• Звертатися на ім’я
• Один говорить, усі слухають
• Активна участь у роботі
• Доброзичливе ставлення один до одного
• Кожна думка має право на існування
• Не повторювати те, що сказав інший
• Правило піднятої руки
Правила роботи ми згадали. А чого ви чекаєте від нашого заняття?
Очікувані результати:
- збагатитися новою інформацією;
- розширити свій світогляд;
- обмінятися знаннями із присутніми
- навчитися робити висновки

II Актуалізація опорних знань.
Країно моя — Україно,
Ще пращурів пам ять жива,
Знайома тут кожна стежина,
І сонце мене зігріва.
-Яке слово у цьому вірші є незрозумілим?
-Хто такі пращури? Пращури –це наші предки.
- А кого з відомих предків ви знаєте?

ІІІ Оголошення теми уроку
Сьогодні ви збагатите свої знання ще деякими іменами. Адже тема сьогоднішнього уроку «Наші славні пращури.»
Але для цього нам потрібно поринути у глиб віків.
-Діти ,чи любите ви подорожувати? Сьогодні ми здійснемо не звичайну подорож, а віртуальну. Подорож у часі! Готові? Тоді візьміться всі за руки і промовте чарівні слова:
Наш чудовий клас
Ти часу не гай
Кнопку натискай
У минуле мого краю
Швидше відлітай

III.Вивчення нового матеріалу.
1. Зупинка.
Погляньте на екран . Перед вами Древній Київ. 940рік. На чолі Київського князівства княгиня Ольга. Вона стала на чолі держави після смерті свого чоловіка князя Ігоря. Правління Ігоря тривало 33 роки. Правив він би й далі, як би не конфлікт з древлянами. Його жорстко вбили. Ольга помстилася за чоловіка. Помста була страшною. А конфлікт з древлянами погіршився, коли вони запропонували великій княгині вийти заміж за свого ватажка Мала. Спочатку за її наказом були закопані живцем їх посли-свати. Потім, друге посольство спалили в лазні, поки вони готувалися до зустрічі. Потім, 5000 древлян було в буквальному сенсі порубано під час тризни по Ігорю. Нарешті, в 946 році Ольга вирушила в похід проти своїх ворогів. Їх столиця згоріла. Кияни прив'язали до лапок голубів запалену паклю з сіркою.
Ольга - перша російська княгиня, яка прийняла християнство. Її хрещення зміцнило міжнародне становище Київської Русі. Адже сам візантійський імператор Костянтин став її хрещеним батьком. У хрещенні вона була названа Оленою. Однак Хрещення Русі відбулося аж через 31 рік.
Існує цікава легенда, яка прославляє гострий розум княгині Ольги. Коли вона приїхала в Царгород (Константинополь), то її довго, десь близько півроку, протримали не допускаючи до зустрічі з імператором (за церемоніалом того часу). Нарешті після зустрічі з княгинею імператор помітив її красу і вирішив одружитись з нею. Княгиня Ольга була проти цього, але відкрито не виступила. Вона поставила умову, що перед одруженням вона має охреститись і хресним батьком має бути сам імператор Костянтин. Після хрещення імператор знову почав розмову про одруження, але у відповідь почув запитання - чи може дочка одружуватись з батьком. Зрозумівши, що його перехитрили, імператор відпустив Ольгу додому багато обдарувавши.

Вирушаємо далі .
Закривайте міцно очі
Помандруєм кріз роки.
Перед вами також Київ,
Але в пізнії роки.

2.Зупинка
Перед вами князь Ярослав. Він ввійшов в історію не тільки як великий державний діяч. Він показав себе і як людина, що зуміла перебороти самого себе. Народившись ще в язичницькій родині, він став дійсним християнином. Великий князь у той же час показав себе людиною винятково різнобічною.Він був кульгавим. А фізичне каліцтво для того часу було серйозною перешколою на шляху до влади, адже не варязьких традиціях, було віддавати правління тому, хто не зможе показати себе на полі бою. Але Ярослав переміг кульгавість, компенсувавши її залізною волею. Він привчився їздити в сідлі, що з його хворобою далося йому не просто, і відтепер на коні відчував себе набагато впевненіше, ніж на землі. Ярослав залишився в історії як великий містобудівник. При ньому в Києві був побудований нове "Місто Ярослава" і Київ набагато розширив свої межі. Були споруджені численні церкви. У той час у Києві нараховувалося близько 400 церков. На честь перемоги над ворогами Ярослав вибудував так звані "Золоті ворота", що вражали іноземців своєю пишнотою, Собор Святої Софії. . Його будівельний розмах виходив далеко за межі руської столиці.Ярослав був ревним поборником створення, відкриття шкіл, розвитку грамотності. При ньому були створені перші бібліотеки, одержала визнання і підтримку перекладацька діяльність. Багато книг древніх авторів, творів візантійських батьків церкви й істориків були переведені на слов'янську мову.
Своїми діяннями цей князь заслужив у нащадків прізвисько Мудрий.
-Чи знаєте ви що відомих діячів зображали нагрошових знаках? На купюрі у 2 грн зображений Ярослав Мудрий. А на зворотній стороні Собор Святої Софії.
(Виходить учень переодягнений у Ярослава Мудрого і говорить заповіт.)
Заповіт Ярослава Мудрого « Якщо будете жити в любові, Бог буде при вас і дасть вам перемогу над ворогами, а як будете жити ненависно, в суперечках, то й самі загинете, і затратите землю ваших батьків та дідів, що вони здобули великим трудом.»

Вирушаємо у путь.
Закривай те очі.

3 Зупинка
Ми потрапили у село Суботов. Перед вами Іллінська церква. Зображення її можна побачити на купюрі 5 грн. Поруч з нею сталася ця історія.
(Інсценізація легенди учнями)
Народження Хмельницького
В селі Суботові люди розповідають, що там колись жили одинокі дід і баба. Дітей у них не було. Одного разу чують вони, що в них коло ганку плаче дитина. Вони вибігли швиденько і побачили немовля, загорнене в ряднину. Лежить під хмелем, що оповив ганок.
Дід і каже:
– Візьмемо собі цю дитину.
А баба собі:
– Візьмемо, це нам її Бог дав.
Пораділи дід з бабою і забрали дитину в хату. Прийшов час та й стали вони думати-гадати як назвати малого.
А баба й каже:
– Він нам Богом даний, то й назвімо його Богданом, а ще знайшли його хмелем, то хай ще зветься і Хмелем або Хмельниченком.
Так і виріс у них Богдан Хмельницький і став бравим козаком, а згодом і гетьманом України.
(Учень розповідає вірш)
Моя славетна Україна,
Земля незламних козаків,
Була ти мужня і нетлінна
На протязі значних років

Ще зовсім молодим Богдан вступив до козацького війська. Вже скоро всі помітили, що з нього буде хоробрий і відважний козак-лицар та розумний керівник. Як козацький старшина він брав участь у численних битвах з турками. В 1648 році він рушив проти польського війська і всієї шляхти, що була в Україні. Незабаром стали приставати до козаків молоді й старі, і Богдан вже мав коло себе велике військо й почав перемагати поляків.
(Учень розповідає вірш)
«Ой спасибі тобі, Хмелю,
Й превелика шана,
Що врятував Україну
Від польського пана»
Визначною подією в Україні було прийняття рішення Богданом Хмельницьким про возз'єднання України з Росією, яке відбулося в місті Переяславі 1654 року.
Гетьман Хмельницький має в українській історії велику славу, бо він перший рішуче повів козацьке військо до боротьби за волю народу і рідної землі.

ПІД РІДНИМ ПРАПОРОМ
Стань під прапор синьо-жовтий —
Стяг відважних прабатьків,
Доторкнися позолоти
Запорозьких козаків,

Заповіт Богдана Хмельницького: “З’єднайомся, браття, повстанемо за віру православну, відновимо волю народу нашого і будемо єдині!..”
Фізкультхвилинка «Україно, ми твоя надія»
Наша подорож триває
Ми летімо крізь віки
І дорогу прокладаєм
У наступнії роки.
Перед вами Ки́єво-Могиля́нська акаде́мія — стародавній навчальний заклад в Києві, який під такою назвою існував від 1659 до1817 року. Засновником Академії є Петро Могила. Саме з цим навчальним закладом пов’язане ім’я Григорія Сковороди. Григорій Савич Сковорода (1722—1794) — видатний український педагог, поет, мандрівний філософ. Навчався в Києво-Могилянській академії, поглиблював знання за кордоном. Повернувшись на батьківщину, викладав в Переяславській семінарії, згодом — у Харківській колегії. Після звільнення з колегії Г. Сковорода до кінця життя залишався мандрівним філософом і вчителем.
Байка "Зозуля та дрізд"
Зозуля прилетіла до чорного Дрозда.
— Чи тобі не нудно? — питає його.— Що ти робиш?
— Співаю,— відказує Дрізд.— Хіба не чуєш?
— Я співаю частіше від тебе, проте однаково нудно...
— Так ти ж, пані, тільки те й робиш, що, підкинувши в чуже гніздо свої яйця, з місця на місце перелітаєш, співаєш, п'єш та їси. А я сам годую, бережу і вчу своїх дітей, а працю свою полегшую співом.
-Як ви розумієте слова дрозда?
Багато хто, занедбавши споріднену їм роботу, лише співають, п'ють та їдять. У сім гультяйстві вони терплять їдучішу нудьгу, ніж ті, хто працює без ослабу. Співати, пити та їсти — не робота, а лише крихітний хвостик з головного, призначеного нам діла.
Треба швидко вирушати далі.
Ми у 1900році.Перед вами село Богданівка. Саме тут народилась відома на весь світ художниця Катерина Білокур. Вона народилася в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер це Яготинський район Київської області), коли саме до кінця не з'ясовано. Офіційною датою її народження було, зрештою, визнано 25 листопада (7 грудня) 1900 року. Це було логічніше за все, адже - це день святої великомучениці Катерини. Приблизно у 6-7 років Катерина навчилася читати. Батько й дід спочатку допомагали їй у цьому, але були здивовані завзяттям і успіхами дівчинки. На сімейній раді було вирішено - у школу Катрю не віддавати, оскільки читати вона і так уміє, а економія одягу й взуття - величезна. Краще посадити її за прядку.
Коли саме майбутня художниця почала малювати - сказати важко, але, очевидно, це відбулося в дитинстві, а вже в отроцтві. Малювала вуглем на шматочках полотнини. У 14 років Катерину застали за цим безглуздим, як вважали родичі, заняттям і суворо заборонили малювати. Від тоді дівчинці доводилося творити потайки. Після чергової невдачі, Катря Білокур починає опановувати непросте ремесло художника сама. Малюнки вугіллям на шматочках полотнини залишилися в минулому. В минулому й картини, створені фарбами власного виготовлення на картоні й фанері. Аквареллю й олівцем вона завжди працювала мало і неохоче. Художницю найбільше приваблювали олійні фарби.
Гостюючи у сестри Люби Тонконіг, Катя почула по радіо пісню "Чи я в лузі не калина була?" у виконанні прославленої Оксани Петрусенко. Вражена піснею й голосом Катерина, посилає листа співачці. Вкладений у конверт разом із листом малюнок на шматочку полотна - калина, вразив Оксану Петрусенко. Вона радиться із друзями - Касіяном, Тичиною, іде у Центр народної творчості, викладає суть справи. У Полтаву надходить розпорядження - з'їздити у Богданівку, знайти Катрю Білокур, поцікавитися її роботами. І в 1940 році в Полтавському будинку народної творчості відкривається персональна виставка художниці-самоучки з Богданівки Катрі Білокур, яка складалася з 11 картин. Успіх величезний. Три картини Білокур - "Цар-Колос", "Берізка" і "Колгоспне поле" - були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі 1954 року. Тут їх побачив Пабло Пікасо. Весь світ облетіли його слова: "Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!" Він порівнював Катерину з іншою великою художницею-самоучкою - Серафін Луїз із Сандлі.
Катерина Білокур “Малюй радість, а не біль”. “Що ж є радість?”. “Це квіти і діти”.
На ваших столах знаходяться квіти. Візьміть їх і розмалюйте на власний розсуд. Причепіть їх на дошку, адже це і є радість.
Вірш про Україну
Гарна назва «Україна»
Сенс значний в собі таїть.
«К» — то Київ, що стоїть.
«Р» — рівнини під степами,
«А» — то армія міцна,
«Ї» сховалась за лісами,
«Н» — то ненька дорога.
«А» — то аґрус, абрикоси,
І акація струнка,
Що розпустить свої коси,
Коли прийде вже весна.
СОНЯЧНИЙ ДІМ
Привітний і світлий наш сонячний дім,
Як радісно й весело жити у нім.
Тут мамина пісня і усмішка тата.
В любові й добрі тут зростають малята.
Дзвінка наша пісня до сонечка лине:
«Мій сонячний дім — це моя Україна!»
                                                             А. Німенко
Підсумок уроку
Ми живемо на Україні. Наша Батьківщина здавна славилася не лише щедрим урожаєм, родючими землями та багатими лісами. Найбільше, чим завжди дивувала весь світ Україна - це українці. Працелюбні, терплячі та горді. У всі часи вороги намагалися захопити наш край, висмоктати з нього всі багатства , а людей забрати у рабство. Хто лише не нападав на наші землі. Всі нападники намагалися зробити з українців рабів, змушуючи забути рідну мову та вірити у їхнього бога.Але українці - волелюбний народ. Ще не народилася та сила, яка б змогла поработити нас. Наші предки відвоювали для нас вільну Україну, ціною своєї крові, своїх життів. Багато з них полягло у цих тяжких битвах задля того, щоб зараз ми вільно ходили до українських шкіл, вільно спілкувалися рідною мовою, молилися у своїх церквах і працювали на себе. Основний заповіт, який залишили для нас наші предки - берегти Україну, її гордість, її свободу, її волю. Тому ми повинні любити і берегти наш край,обороняти Україну від загарбників. І ніколи не забувати про тих, кому ми завдячуємо за те, що живемо у вільній, незалежній державі, пам’ятаючи слова великого Шевченка:
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

Категорія: Уроки | Додав: Iryna78 (16.08.2017) | Автор: Криворчук Ірина Іванівна E
Переглядів: 200 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!