Каталог статей

 «Як тебе не любити, Києве мій!»

                                                            Усний журнал для учнів 1- 4 класів
 

Мета.
1. Формування поняття про столицю України Київ як про політичний, культурний та історичний центр сучасної європейської держави.
2. Розширення та поглиблення знань про історію рідного міста.
3. Ознайомлення з історичними та культурними пам’ятками столиці України.
4. Національно-патріотичне та громадянське виховання учнів,
5. Розвиток пізнавальних інтересів, формування читацьких навичок.
6. Збагачення та розвиток емоційної сфери, духовний розвиток.
7. Розвиток творчої уяви та образного мислення.
8. Розвиток активної форми мовлення, збагачення активного та пасивного словника школярів.
9. Формування комунікативних компетенцій, навичок колективної співпраці, створення сприятливих умов для позитивної самореалізації та самопрезентації учнів.

Обладнання.
1. Технічні засоби навчання: комп’ютер, проектор, екран (дошка), магнітофон.
2. Електронні носії інформації (диски) із записами фонограм, презентації.
3. Плакат «Як тебе не любити, Києве мій!»
4. Плакат з епіграфом свята «Київ — наша честь, і гордість, і краса, невмируще серце України!”
5. Фотовиставка з ілюстраціями культурних та історичних пам’яток Києва, фотографіями, зробленими під час екскурсій по місту.
6. Композиції з каштанового цвіту, виготовлені учнями під керівництвом вихователя, для оздоблення зали.
7. Реквізит для сценок і танців ( квіти декількох видів та кольорів, костюми, глиняний посуд, біжутерія, сопілка, штучні дерева, виготовлені з картону давньоруські щити, мечі, шоломи).

Зала прикрашена композиціями з каштанового цвіту, виготовленими учнями за допомогою вихователя, надувними кульками.
Біля сцени оформлено фотовиставку з ілюстраціями культурних та історичних пам’яток Києва, фотографіями, зробленими під час екскурсій по місту.
Сцену оформлено плакатами: «Як тебе не любити, Києве мій!»,
«Київ — наша честь,
і гордість,
і краса,
невмируще серце України!”

                                                                       Хід свята

Учні класу вишикувались на сцені.
Вихователь:
Шановні гості, сьогодні ми з вами здійснимо віртуальну подорож нашим рідним містом. Київ — столиця України, одне з найкрасивіших міст на Землі. З різних континентів приїжджають до нас гості, щоб помилуватися його красою, подивуватися його унікальності, доторкнутися до славної багатовікової історії та національної культури.
Ми старанно готувались до цього свята. Ви бачите цікаві поробки із елементами символіки нашого міста, якими прикрашено залу, плакати із прекрасними словами про наш невмирущий Київ, до виготовлення яких долучились учні 4-А класу. Запрошуємо вас познайомитись із цікавою фотовиставкою, підготовленою колективом класу, яка ілюструє культурні та історичні пам’ятки Києва, висвітлює наші цікаві враження від екскурсій по місту.
Наш 4-А клас запрошує вас до цікавої мандрівки крізь віки. Давайте разом перегорнемо сторінки літопису Києва від найдавніших часів до сьогодення.

На екрані демонструються слайди «Як тебе не любити, Києве мій!»
Учні виконують І куплет пісні «Києве мій» (муз. І. Шамо, сл. Д. Луценка).

Читці (на фоні слайдів «Наша Батьківщина — Україна»):
(на фоні слайдів «Моя Батьківщина — Україна»)
Буває, часом, сліпну від краси
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво –
Оці степи, це небо, ці ліси —
Усе так гарно, чисто, не зрадливо.
Усе, як є, - дорога, явори —
Усе моє, що зветься Україна.

(на фоні слайдів «Як тебе не любити, Києве мій»)
Дніпро широкий, пісня солов’їна,
На каштанах голуба роса,
Рідний Київ, серце України —
Наша слава, гордість і краса.

Ведучі
Так, у кожної людини є свій куточок на землі - це край, де вона народилася і живе. Називається він – Батьківщина.
Наша Батьківщина - це наше рідне місто, столиця України. Сьогодні ми будемо подорожувати по нашому рідному місту. Ми ознайомимося з історичними пам’ятками, дізнаємося про минуле нашого славного міста. Київ- місто не тільки стародавнє, але й прекрасне. І всі прекрасні пам’ятки, споруди створили українці. Нам є чим пишатись, є що берегти, є чому вчитись.

Читці:
(на фоні слайду «Київ квітучий»)
Київ – місто історичне,
Йому вже багато літ,
А воно красиве, вічне
Серед зелені і квіт.
З нього почалась держава
У прадавні ще часи,
В ньому наша міць і слава,
В ньому предків голоси.

Київ - серце України
І найкраще місто в світі,
Хоч пройшов усякі зміни,
Гарний все - в зимі, чи в літі.

Там церкви золотобанні,
А в них дзвони, сріблом куті,
Як задзвонять на світанні,
То на всю країну чути!

Гомін міста, шепіт тополиний,
Світлий простір, сині небеса.
Київ наш — це серце України,
України гордість і краса!

На каштанах цвіт їх довгожданий
Розкрива, засвічує весна.
Київ - це оспівані каштани
І нових кварталів білизна.

Молодій, красуйся променисто,
Височій, зростай під небеса,
Києве, чудове наше місто —
України гордість і краса.

Учні виконують пісню «Наша столиця» на музику і слова Ю. Михайленка («Цвітуть бузок, тюльпани і каштани»).

Ведучі:
Перегорнемо першу сторінку історії, яка розповість про заснування Києва.
Найперше описав історію заснування Києва Нестор–літописець у своїх літописах: «… Було три брати. Одному ім’я Кий, другому - Щек, третьому - Хорив і сестра їх Либідь.»

На екрані демонструється слайд «Заснування Києва»

Інсценізація «Легенда про заснування Києва».
Учасники: Ведучий, читці, Кий, Щек, Хорив, Либідь

Читці:
… Якось одного разу в час той давній
(З ти х пір минуло тисяча й п’ять сотень літ),
До берега, де зараз Київ славний,
З Дніпра направивсь човен.
Стишив хід.
І з човна вийшло три кремезних брати:
Найстаршого було з ний Києм звати.
Середній - Щек.
А третій із братів,
Що був найменший, - мав ім’я Хорив.
З братами прибула і їх сестриця
На ім’я Либідь.
Наче цар - дівиця,
Що і пером краси не описати:
Коса русява, довга аж до п’яти,
Висока постать та вуста рум’яні.
І Либідь і брати були слов’яни.
Всім одразу полюбились -
І братам, і їх сестрі -
Береги - високі схили - при Славутичі-Дніпрі
І сказав найстарший брат, той, що зветься Києм:

Кий:
— Браття, тут збудуєм град, -
Працювати ж вміємо!
Сили нам не позичать -
Роботящі ж зроду!
Будемо дерево рубать і тесать колоди.
Та й сестриці і на мить не дамо скучати:
Буде нам обід варить і на гуслях грати.

Читці:
Що на першій горі на стрімкій,
Де шуміли тополі сріблисті
Жив полянин на ім’я Кий
У затишнім зеленім обійсті.

Кий:
Він тримав перевіз на річці
І човни конопатив не даром
Звідусіль чужоземні купці
і до полян прибували з товаром.

Читці:
Що на другій горі між смерек,
Де волхви зупинилися віщі
Жив рудий, наче полум’я Щек
У затишнім зеленім обійсті.

Щек:
Ще умільством уславився Щек
Мав щоднини мистецьку затію:
Візьме глини, та й виліпить глек,
Куплять глек у саму Візантію!

Читці:
Що на третій горі, де обрив
Обійма валуни кам’янисті
Жив русявий і ніжний Хорив
У затишнім зеленім обійсті.

Хорив:
Тільки візьме він срібла шматок —
Радість іскрою блисне у зорі.
Аж співає його молоток
Та мережить полянські узори.

Читець:
Над струмком, що петляв до Дніпра
Між зеленого буйного дива,
Оселилась Либідь – сестра
Трьох братів: Кия, Щека й Хорива.

Либідь:
В літню пору, бува, до темна,
Конопельки, льонок вона брала
На сорочку братам полотна
По сувою на кожного пряла

Ведучі:
І назвали в місті горю — Щекавицею, вулицю – Хоривою, а річку –Либідь.
А місто назвали на честь старшого брата – Києвом.

Учні виконують пісню «Києву – столиці не злічити літ», сл. Т. Мезенцевої, муз. В. Таловирі.

Ведучі:
Спочатку місто було зовсім маленьке — просто укріплений замок. Навкруг Києва був глибокий рів. Він перешкоджав ворогам потрапити до міста. Захищала місто військова дружина на чолі з князем.
(На екрані демонструється слайд «Аскольдова могила». Ведучий продовжує читати на фоні слайду.) Першими князями були Аскольд і Дір. І донині у Києві є могила, яку називають Аскольдовою.

Читці:
… З прадавніх літ
Колись на цій землі,
Де зараз Київ наш –
Краса країни,
Вкривались лісом гори та долини,
Жили привільно всякі звірі в лісі:
Ведмеді та вовки, лисиці й рисі,
Стрибали з гір в долини кози дикі…
А по ярах текли маленькі ріки.
Вони вливалися в одну ріку, -
Широку й повноводну.
А в яку?
В прославлену, могутню і велику,
Що звуть Славутичем-Дніпром ізпоконвіку.

На екрані демонструється слайд «Дніпро-Славута».
Ведучі:
В Україні багато річок. Але найбільша і наймогутніша з них –Дніпро. Купці могли припливати і з півночі, і з півдня, різний товар возити. Древні греки називали Дніпро Борисфеном, що означає «той, що тече з півночі». А ще Дніпро називали Данапріс, що означає «вічна невмируща вода». А наші предки слов’яни називали Дніпро «Славута», що означає «син слави».
Великий російський письменник М.В. Гоголь так описував Дніпро:

Читець:
«Чуден Днепр при тихой погоде, когда тихо и плавно мчит он сквозь леса и горы вольные воды свои. Ни, зашелохнет, ни прогремит. Редкая птица долетит до середины Днепра. Чудный! Нет ему равной реки в мире!»

Ведучі:
Дуже любив Дніпро Т. Г. Шевченко. Ось який грізний Дніпро у його творі.

Учні виконують І куплет пісні на вірш Т. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий…» (мел. Д. Крижанівського)

Читці:
Бігли дні. Ішли роки, -
З них складалися віки.
Те, про що так мріяв Кий
І брати, — здійснилось:
З часом виріс град такий,
Що й вві сні не снилось.
А відтіль пішла держава —
З Київ-градом на Горі!

На екрані демонструється слайд «Поділ»
Ведучі:
Найстаріший район Києва – Поділ. Там жили люди працьовиті. Силилися вони цілими вулицями, і вулиці називалися за професією.

Читці:
Під горою в тій порі
Поселились трударі —
Люд простий і роботящий,
Що ремесла знав найкраще,
Вмів робити речі різні:
Ковалі — мечі залізні
В кузні старанно кували.
Кожум’яки шкіри м’яли,
Гончарі робили посуд,
Що ставав усім до послуг.
Ювеліри, ловке діло,
Вироблять прикраси вміли.

Учні інсценують «живу картинку» «Базар».
Дійові особи: Ремісники (кожум’яки, ковалі, гончарі, ювеліри, жінки-ткалі, прялі). Реквізит: глиняний посуд, макети мечів, щитів, шоломів, полотно, хутро, біжутерія, кошики, лави, монети бутафорські (золотисті, сріблясті, кольору міді).

Читці:
І тоді про Київ слава
Понеслась у всі кінці!
Почали чужі держави
В Київ слать своїх купців.
По Славутичу величнім
Вже до нашої землі
Припливали –
Вдень і ніччю —
Чужоземці кораблі.
Римлян, греків і арабів-
Посланців з усіх усюд –
Зустрічав гостинно, радо
трудовий слов’янський люд.
За тканини, з шовку ткані,
За солодощі й хустки
Різни вироби кияни
Віддавали залюбки.
Всі приходили до згоди,
Задоволені були,
І кияни хороводи
Для гостей своїх вели.

Учні виконують танець-хоровод («Ліричний танок», Національний академічний оркестр народних інструментів України)

На екрані демонструється слайд «Золоті ворота.

Читці:
Слід згадати добрим словом
будівничих давнини:
неабиякі будови
вміли зводи вони.
Красувалися при в’їзді
Золоті ворота в місті,
Що в блискучій позолоті
Ясно сяяли в день та ніч.
Відкривалися ворота
Лиш для друзів –
Певна річ.

Ведучий:
В’їхати до міста можна було лише через Золоті ворота. Саме їх називали урочистою брамою Києва.
На ніч ворота міцно замикали, піднімаючи над ровом міст. Воїни зі списами вартували на мурах вдень і вночі. Оборонні стіни викликали повагу навіть у ворогів. Стіна була заввишки 16 метрів, а шириною – 3 метри.
На жаль до нас дійшли тільки руїни Золотих воріт. Тепер відновлено їхній давній вигляд з церквою над ними. Зараз тут музей.

На екрані демонструється слайд «Хрещатик».

Ведучі:
Головна вулиця міста – Хрещатик. Каштани, які є прикрасою, завезено з Парижа. На місці, де знаходиться вулиця Хрещатик, у давнину був глибокий яр. Посеред яру протікав струмок, а навколо шумів густий ліс. Цей яр називався Хрещатим. Звідси пішла назва - Хрещатик.
Під час війни Хрещатик був зруйнований. Потім його відбудували. Зараз на цій вулиці відбуваються святкові та урочисті заходи.
Тепер це окраса, гордість Києва. Особливої мальовничості надає вулиці бульвар з каштанами та фонтанами. На Хрещатику завжди людно. Тут люблять відпочивати кияни та гості міста.

Читець:
Хрещатик, що в Києві краще за тебе?
Тут юрби проходять, як хвилі ріки,
Тут стільки людей під задуманим небом,
Закохана юність, і діти, й батьки.

Учні виконують 1 куплет і приспів пісні «Хрещатик» (сл.. Ю. Рибчинського, муз. П. Зіброва)

На екрані демонструється слайд «Софія Київська».

Читці:
Ось – Софія! І понині
У красі своїй стоїть
Древньокиївська перлина:
Їй аж дев’ять вже століть,
Повернуло на десяте…
Входим в неї, як в музей,
І не можна відірвати
Від живопису очей !
Цей живопис звуть настінним,
Бо у сивій давнині
Всі митці свої картини
Малювали на стіні.

Ведучі (текст супроводжується слайдами):
Софійський собор – найбільша споруда древнього Києва. Назва походить від грецького слова «Софія», що означає «мудрість».
Побудований він сином князя Володимира Ярославом, якого назвали Мудрим.
Головним зображенням собору є Оранта — Богоматір у повний зріст, яка молиться за весь світ. Цей собор став центром науки і освіти. Тут була бібліотека Ярослава Мудрого, переписувалися книги і навчалися діти. Книги переписували вручну. Оправи прикрашалися золотом та коштовним камінням. Тому такі книги мали тільки князі та найбагатші люди.

На екрані демонструється слайд «Пам’ятник Богдану Хмельницькому».

Ведучі:
Перед Софійським собором на площі стоїть пам’ятник українському гетьману Б. Хмельницькому. В руках у нього булава — символ гетьманської влади, нею він показує на Москву і закликає з’єднати Україну і Росію.

На екрані демонструється слайд «Пам’ятник Т. Шевченку».

Ведучі:
Заслуговує на увагу і пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку біля Національного університету, що носить його ім’я. Зажурений долею України поет заповідав:

Читець:
І мене в сім’ї великій
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим, тихим словом.

На екрані демонструється слайд «Києво-Печерська Лавра».
Звучить аудіозапис «Дзвони Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври» (фрагмент).

Ведучі:
Немає людини, яка б не чула про чоловічий монастир – Києво-Печерську Лавру. Заснований він у 1051 році Антонієм Печерським. Спершу монастир знаходився у печерах. Більше сотні печерських ченців визнано святими. У печерах знаходяться їхні мощі — нетлінні тіла. Серед печерських святих знамениті письменники, художники, будівничі, лікарі Київської Русі. Ченцем був і Нестор-літописець, що написав найдавніший літопис «Повесть временных лет».
В печерах знаходяться мощі знаменитого богатиря Іллі Муромця. Головний храм монастиря — Успенський собор. У 1941 році, під час Великої Вітчизняної війни собор було повністю зруйновано. У 2000 році храм повністю відновили.

На екрані демонструється слайд «Архістратиг Михаїл»

Ведучі:
А чи знаєте ви, хто покровитель Києва? Це Архістратиг Михаїл.
Архістратиг — головнокомандуючий, керівник усього небесного війська.
За давньою легендою, він став заступником України. В руках у нього – вогняний меч. Його ікони в багатьох храмах Києва. А пам’ятник йому встановлено на Хрещатику.

На екрані демонструється слайд «Парк Вічної Слави»

Ведучі:
Краса і багатство Києва завжди приваблювало до себе загарбників. Тому киянам не раз доводилось кидати мирну працю і братися до зброї. Нападали на місто ворожі орди, палили вогнем, руйнували. Найбільшого лиха зазнав Київ під час Великої Вітчизняної війни.

Звучить фрагмент пісні «Священная война», муз. О. Александрова, сл.. В. Лебедєва-Кумача (аудіозапис 1-го куплету і приспіву)

Ведучі:
Багато славних синів України загинуло в битві за Київ.
Загиблих воїнів поховали на Дніпрових кручах. Тут у 1957 році було створено Парк Вічної Слави. У центі парку – обеліск і Вічний вогонь. Це символ безсмертя солдатського подвигу. До Парку Слави приходять із квітами дорослі і діти. Вони низько вклоняються героям, які відстояли для них життя і щасливий сьогоднішній день.

Читці:
Стоїть солдатський обеліск.
На обеліску сонця блиск.
Ти принеси сюди, як всі,
Осінні айстри у росі.
Під обеліском зупинись
Солдатській славі уклонись.
В спокої села і міста —
Солдат не сходить із поста,
Щоб стяг із честю ми несли
Трудились, вчились і росли!

Пливуть по Дніпру пароплави,
Над хвилями чайка ячить
І пам’ятник Вічної слави
На схилах крутих височить.
Горіти вогню не згасати,
Трояндам довкола цвісти
Тут сплять наші мужні солдати,
Вклонись їм зі мною і ти.

Учні виконують пісню «Вічний вогонь», сл.. О. Чібісова, муз. В. Філіпенка («Ми у тихий парк ходили»).

На екрані демонструється слайд «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років».

Ведучі:
Заслуговує на увагу і великий пам’ятник Батьківщині-Матері над музеєм Великої Вітчизняної війни. Створив його видатний скульптор Є. Вучетич.
В руках у Батьківщини-Матері грізний меч. Вона ніби попереджає: хто з мечем прийшов — від меча і загине.

Читці:
Ідуть роки невпинною ходою,
А Київ молодіє у красі
Із золотою зіркою Героя,
Героєм місто звуть його усі,
Бо по-геройськи бився він з фашистом,
Стояв на смерть, коли була війна,
Каштанів знову насадили в місті
І сміх дитячий в скверах залунав.
В зелених парках, у садах духмяних
Підвівсь до сонця Київ на горі.
Живуть у ньому й трудяться кияни —
Турботливі його господарі.

На екрані демонструється слайд «Київські каштани».

Учні виконують 1-й куплет і приспів пісні «Київський вальс» муз. П. Майбороди, сл.. А Малишка.

Ведучі:
Під час нашої подорожі ми з вами познайомились з пам’ятниками, без яких не можна уявити наше місто. А які ще символи Києва ви можете назвати?
Нам допоможе підказка-загадка.

Читці:
На дереві гойдається,
Жупан колючий має,
На літо одягається,
А восени скидає. (Каштан)

Учні співають 1-й куплет і 4-й куплети пісні «Білі каштани», муз. П. Майбороди.

Ведучі:
А чи знаєте ви, що раніше на гербі Києва було зображено каштанове листя із свічкою квітучого каштана?
Каштани, які є окремою красою Києва, завезено з Парижа.
Київські каштани оспівували поети і композитори, про них складали пісні і вірші. В місті є вулиця, яка носить назву Каштанова.
А всього в Києві налічується близько мільйона цих прекрасних дерев.

Учні виконують пісню «Зацвіли каштани», муз. М. Ведмедері, сл. М. Познанської.

Читці:
Біла хмарка тане,
Сонячна пора.
Зацвіли каштани
Біля круч Дніпра.

Теплий вітер віє,
Пахощі весни,
По Дніпру на Київ
Попливли човни.

Сонце мружить вії,
Нас віта добром.
Здрастуй, рідний Київ,
Красень над Дніпром!

Учні виконують пісню А. Філіпенка «Пісню дівчинка співає» («На Дніпрі веселка грає»).

На екрані демонструються слайди «Театрально-концертний Київ».

Ведучі (текст супроводжується слайдами):
Наступна сторінка нашого усного журналу — театральна.
Київ — культурний центр України. В ньому багато театрів. Сьогодні у нас в гостях деякі з них.

На екрані демонструється слайд «Національний Палац мистецтв «Україна»».

Ведучі:
Національний Палац мистецтв «Україна» вітає вас українським народним танцем «Козачок».

Учні виконують український народний танець «Козачок».

На екрані демонструється слайд «Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка»

Ведучі:
Український драматичний театр імені І. Франка дарує вам уривок із драми Л. Українки «Лісова пісня».

Сцена за мотивами драми Л. Українки «Лісова пісня» у виконанні учнів.
Дійові особи: Мавка, Лукаш, Лісовик, Мати (за сценою)
Музичний супровід: фрагмент з опери «Орфей та Еврідіка» К.-В. Глюка.

Звучить музичний вступ.
Мавка:
Ох, як я довго спала!
Лісовик
Довго, дочко!
Вже й сон-трава перецвітати стала.
Вже з вирію поприлітали гості.
Он жовтими пушинками вже плавають
на чистім плесі каченятка дикі.
Мавка
А хто мене збудив?
Лісовик
Либонь, весна.
Мавка
Весна ще так ніколи не співала,
як отепер. Чи то мені так снилось?
Знову звучить музика.
Мавка:
Ні... стій... Ба! чуєш?.. То весна співає?
Лукаш грає, тільки ближче.
Лісовик:
Та ні, то хлопець на сопілці грає.
Лукаш на ймення.
Я його не знаю.
Бо він уперше тута. Він здалека.
Мавка:
Хотіла б я побачити його.
Лісовик:
Та нащо він тобі?
Мавка:
Він, певне, гарний!
Лісовик:
Не задивляйся ти на хлопців людських.
Се лісовим дівчатам небезпечно...
Виходить Лукаш із сопілкою.
Лукаш:
Ти хто така?
Мавка:
Я - Мавка лісова.
Лукаш:
А, от ти хто! Я від старих людей
про мавок чув не раз, але ще зроду
не бачив сам.
Мавка:
А бачити хотів?
Лукаш:
Чому ж би ні?.. Що ж, ти зовсім така,
як дівчина... ба ні, хутчій як панна,
бо й руки білі, і сама тоненька.
Мавка:
Чи гарна ж я тобі?
Лукаш:
(соромлячись)
Хіба я знаю?
Мавка:
(сміючись)
А хто ж те знає?
Лукаш:
(зовсім засоромлений)
Ет, таке питаєш!..
Лукаш:
А де була ти цілу зиму?
Мавка:
Спала.
Спить озеро, спить ліс і очерет.
І снилися мені все білі сни.
Лукаш:
(заслухавшись)
Як ти говориш...
Мавка:
Чи тобі так добре?
Лукаш потакує головою.
Мавка:
Твоя сопілка має кращу мову.
Заграй мені.

Лукаш грає.
Мавка:
Як солодко грає,
як глибоко крає,
розтинає білі груди, серденько виймає!
Лукаш перестає грати.
Лукаш:
Ти плачеш, дівчино?
Мавка:
Хіба я плачу?
А ти зо мною хочеш бути?
Лукаш киває, потакуючи.
Мавка:
В нас так нема, як у людей, навіки.
Лукаш:
А ти б хотіла?
Раптом чутно голосне гукання дядька Лева.
Голос:
Лукашу, гов!
Лукаш:
Та йду вже, йду!
Мавка:
А вернешся?
Лукаш:
Не знаю.
Лукаш іде в хащі.

На екрані демонструється слайд «Національна опера України».

Ведучі:
Далеко за межами країни славиться Національна опера України. Послухайте дует Одарки та Карася з опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм».

Сценка «Дует Одарки і Карася» за мотивами опери С. Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» у виконання учнів.
Дійові особи: Карась, Одарка.

Звучить музичний вступ.
Одарка:
Звідкіля це ти узявся,
Де ти досі пропадав?
Хоч би Бога побоявся,
Хоч би трохи сором мав!
Де ж це так ти веселився,
Де ж це так бенкетував?
Як крізь землю провалився.
Вдома чом не ночував?
Як крізь землю провалився.
Вдома чом не ночував?
Карась:
Ось послухай, що вчинилось,
Страх мене бере й тепер.
Лишенько таке зробилось,
Трохи-трохи я не вмер.
Занедужав у дорозі,
Та й набрався ж я біди,
Так що ледве вже на возі
Привезли, привезли мене сюди.
Так що ледве вже на возі
Привезли, привезли мене сюди.
Одарка:
Чи то ж випив,
Чи тож випив на дорогу,
Чи в дорозі,
Чи в дорозі вже напивсь?
Карась:
Ні, не пив, не пив, їй Богу,
От не гріх, що й забоживсь!
Ні, не пив, не пив, їй Богу,
От не гріх, що й забоживсь!
Одарка:
Мабуть, випив, мабуть випив добру кварту,
Або випив, або випив цілий ківш!
Карась:
Ні, не пив, кажу без жарту,
Випив чарочку, не більш!
Ні, не пив, кажу без жарту,
Випив чарочку, не більш!
Ой, Одарко, годі, буде,
Перестань бо вже кричать!
Одарка:
Ні, нехай же чують люди,
Ні, не буду я мовчать!
Ночувати у небоги,
Вдома чом не ночувать?!

На екрані демонструється слайд «Як тебе не любити, Києве мій?»
Вихователь:
Гортаючи сторінки історії нашого міста, ми з вами познайомились з пам’ятками, символами, як створюють невмирущий образ Києва. Ми долучились до мистецьких надбань, якими славиться наше місто, наша Батьківщина. І кожен з нас може пишатися тим, що ми — кияни, мешканці столиці України.

Учні (всі разом):
Наш рідний Києве,
Ти – наша честь і гордість і краса
Як голуб, ніжний, гострий, як коса.
Ти – наша слава, помста за руїни
Ти – невмируще серці України.

Учні виконують 3-й куплет пісні П. Зіброва на вірш Ю. Рибчинського «Хрещатик»

Висновки
Позаурочна виховна робота з учнями молодшого шкільного віку є важливою ланкою формування їх мовленнєвої компетенції, оскільки у сценаріях свят широко представлено матеріал, спрямований на збагачення словникового запасу, формування фонетичних і граматичних умінь, розвиток діалогічного й монологічного мовлення.
Систематичне і системне залучення учнів до активної підготовки та проведення позаурочних заходів допомагає щколярам читати і повноцінно сприймати художній твір як мистецтво слова, яке включає розвиток спостережливості, творчої уяви, чуття поетичного слова, здатності сприймати звукові, словесні образи, емоційно реагувати на художнє слово, співпереживати, творити.
Цілеспрямована робота вихователя сприяє формування в учнів компетентнісно орієнтованих умінь: слухати і розуміти; сприймати інформацію; виділяти головне й утримувати його в пам'яті, орієнтуючись на логіко-смислові частини під час його відтворення, дає можливість дітям усвідомити орфоепічні, граматичні, лексичні особливості мови, вчить активно користуватися нею у повсякденному житті.
Участь у підготовці та проведенні заходів дає можливість так організувати виховний процес, щоб учень не залишався пасивним слухачем і мовчазним виконавцем запропонованих завдань, а виступав у ролі активного співрозмовника, доповідача, коментатора, учасника діалогу, оскільки саме у формах активної навчально-виховної діяльності і відбувається його соціалізація.
Маючи досвід участі у шкільних виховних заходах у якості виконавців різних ролей, учні отримують можливість випробувати і навчитися позитивно проявляти себе у таких видах і формах діяльності, з якими їм доведеться зіткнутися в дорослому житті, у процесі розв’язання різних життєвих ситуацій.

Використання різножанрових текстів, пов’язаних з тематикою заходів, дозволяє вихователю визначити виховні цілі заходу, впливати на розвиток інтелектуальних якостей школяра, формувати патріотичні, морально-етичні, екологічні переконання, а також розвивати естетичні смаки, залучити учнів до культурних надбань українського народу.
Формування мовленнєвої компетенції учнів молодшого шкільного віку на сучасному етапі розвитку їх соціальних стосунків є однією з найважливіших проблем. Увага повинна звертатися саме на вказану вікову категорію дітей не випадково. Адже наступний етап у житті дитини — підлітковий вік, коли одним з домінуючих чинників є навички спілкування. Мовленнєва компетенція, освоєння елементів комунікативної культури в молодшому шкільному віці дозволить дітям успішніше реалізувати свій потенціал.


Додатки

НАША СТОЛИЦЯ
Музика і слова Юлії МИХАЙЛЕНКО

Цвітуть бузок, тюльпани і каштани,
І солов'ї співають до зорі.
Співаємо про Київ наш коханий,
Де радісно живеться дітворі.

Приспів:
Наша столиця — Київ чудовий,
Любимо дуже тебе!
Парки зелені, хвилі Дніпрові,
Небо твоє голубе.
Наш славний Київ — серце Батьківщини —
Буяє пишним цвітом навесні.
Тобі дарують діти України
Свої серця, усмішки та пісні.

Приспів.

Києву-столиці не злічити літ
Слова Т. Мезенцевої Музика В. Таловирі

У каштанах білих
Київ розцвіта.
Місто наше миле —
Казка золота.

Ми ростем, міцнієм
В радіснім краю,
Любим, рідний Київ,
Ми красу твою!

В небі світлім, синім
Линуть голуби…
Скільки років нині,
Києве тобі!

Києву-столиці
Не злічити літ,
Київ яснолиций
Знає увесь світ!

Реве та стогне Дніпр широкий
Вріш Т. Шевченка Мелодія Д. Крижанівського

Каштани, каштани, каштани,
Софії і Лаври хрести.
Кияни, кияни, кияни,
Ви сестри мої і брати.
Я з Вами в дощі й снігопади
У черзі за шастям стою,
І лаю по-київськи владу
Й «Росинку» по-київськи п'ю.

Приспів:
Я і друзів розумів
І ворогів умів прощати,
Бо хрещений батько мій-
То Хрещатик, то Хрещатик

Вам скажуть, що я в Амстердамі,
Що Київ зміняв на Москву,
Не вірте, панове, я з Вами
За київським часом живу.
І де б я не був за кордоном,
Я знав, що завжди повернусь
Додому, додому, додому
В святу мою Київську Русь

Вічний вогонь
Музика А. Філіпенка   Слова Д. Чибісова

Ми у тихий парк ходили
До солдатської могили,
Вічно тут вогонь горить,
Тут солдат загиблий спить.
Ми йому вклонились низько
Край підніжжя обеліска
І поклали свій вінок
З польових, живих квіток.

Віддали життя солдати,
Щоб у мирі нам зростати,
їх ми будем пам'ятать,
Світлу пам'ять шанувать!

Київський вальс
Муз. П. Майбороди Сл.. А. Малишка

Зацвіли каштани
Слова М. Познанської Музика М. Ведмедері

1. Зацвіли каштани 2. А під ними ходять
У моєму місті, Вулицею люди.
Золотистим цвітом Зацвіли каштани
Зарясніли в листі. Тут і там - усюди.
Цвіт такий хороший, Холодку багато,
Аж вбирає очі. Пахощів багато.
Зацвіли каштани У моєму місті
Вчора опівночі. Гарно, як на свято!

Пісню дівчинка співає
Муз. А. Філіпенка

На Дніпрі веселка грає,
Обрії ясні.
Пісню дівчинка співає
Про щасливі дні.
Ой, ля, ой, ля-ля,
Про щасливі дні.

А як пісню доспівала,
Стала на горі,
До їй аплодували
Хвилі на Дніпрі.
Ой, ля, ой, ля-ля,
Хвилі на Дніпрі.

Білі каштани
Муз. П. Майбороди Сл.. А. Малишка
Білі каштани,
Світлі вогні,
Де б не бував я —
Любі мені.
Київські ночі,
Зустрічі в саду —
В серці, куди не піду.
Київські ночі,
Зустрічі в саду —
В серці, куди не піду.

Так воно стане,
Так воно є,
Білі каштани —
Щастя моє.
Київські ночі,
Зустрічі в саду —
В серці, куди не піду.
Київські ночі,
Зустрічі в саду —
В серці, куди не піду.

Козачок
Українська народна мелодія
Варіації Е. Бойко

Вступ. Діти стають колом парами (хлопчик — зліва, дівчинка — справа) та беруться за руки (навхрест).
Такти 1-8. Біжать по колу.
Такти 9-16. Кладуть праву руку на праве плече товариша, ліву відводять у сторону і кружляють на бігу (шаг дорівнює чверті.)
Такти 9-16 (повторюються). Кружляють в іншу сторону.
Такти 17-24. Дівчатка біжать вправо по внутрішньому колу і вертаються на місця. Руками притримують кінці стрічок вінків. Одночасно хлопчики, повернувшись обличчям до центра кола, плескають в долоні і притопують ногою.
Такти 25-32. Кружляють.
Такти 33-40. Хлопчики біжать по внутрішньому колу, тримаючи руки на поясі. Одночасно дівчатка плескають в долоні.
Такти 41-48. Діти, взявшись за руки, біжать по колу.
Такти 49-56. Біжать за ведучими і стають півколом.
Такти 57-64. Кожна дитина танцює, виконуючи відомі танцювальні рухи.
Композиція рухів М. Равін та Г. Поліської

Список використаної літератури
1. „Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України”. Затверджено наказом Міністерства від 31.10.11р. № 1243
2. Державний стандарт початкової загальної освіти. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462.
3. Славне місто-герой. / Позняк П.. — К.: Веселка,1982.
4. Рідний Київ. / Н. Забіла. — К. П.. — К.: Веселка,1977.
5. М. Познанська. І древній, і вічно молодий./ Дошкільне виховання. Науково-методичний журнал. — 1082. — № 4. — с. 26-28.
6. У містечку чудес. / Крищенко В.. — К.: Веселка,1977.
7. Ми — Кияни: Навчально-розвивальний посібник для учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів. — Х.: Оберіг, 2010.
8. Первоцвіт. / Скрипченко Н. Ф., Савченко О. Л. — К.: Освіта, 1997.
9. Українське дошкілля: збірка для читання та розповідання дітям старшого дошкільного і молодошого шкільного віку.— К.: Смолоскип, 2009. — с 261-268.
10. Розкажіть онуку. Журнал — 2005. — № 9-10. — с. 17-19.
11. Розкажіть онуку. Журнал — 2007. — № 120. — с. 8-12.
12. Розкажіть онуку. Журнал — 2009. — № 7-8. — с. 67.
13. Архів Києво-Печерської Лаври та заповідника / упоряд. С.Р. Кагамлик ; Нац. Києво-Печерський історико-культур. заповідник, Центр. держ. іст. арх. України, м. Київ. - К. : Фенікс, 2007.
14. Вип. 1 : ЦДІАК України фонд 128, Києво-Печерська лавра. - К. : Фенікс, 2007. – 384 с.
15. Баран В.Д. Кий, Щек і Хорив, сестра їх Либідь та пракорені українського народу : [нарис] / Володимир Баран. - К. : Атлант ЮЕмСі, 2007. - 63 с. : іл., портр. - (Б-ка української родини «Стозір’я»: Державні діячі. Дипломати. Військові діячі).
16. Державний архів міста Києва : путівник / Держ. ком. арх. України, Держ. арх. м. Києва. - К., 2007. – .- (Архівні зібрання України. Путівники).
Т. 1 : Фонди дорадянського періоду / [авт.-уклад. Ж.Серга, С.Сидорова ; наук. ред. Г.Папакін]. - 2007. - 126 с. : іл.
17. Державний архів міста Києва : анот. реєстр описів / Держ. ком. арх. України, Держ. арх. м. Києва. - К., ... – .- (Архівні зібрання України. Спеціальні довідники).
18. есять маршрутів вихідного дня навколо Києва / [авт. тексту О.Романенко]. - [К. : Грані-Т, 2007]. - 83 с. : іл.
Діброва, В. Андріївський узвіз : роман / Володимир Діброва. - К. : Факт, 2007. - 246 с. : іл. - (Exceptis excipiendis).
Жадько, В.О. У пам'яті Києва : наук. фотоілюстрований довід.-посіб. / В.О. Жадько. - К. : Фенікс, 2007. – 480 с. : іл.
19. Київ : іст.-біогр. енциклопед. довід. / Г.Ю. Івакін, М.Б. Кальницький, Ю.В. Павленко та ін. ; відп. ред. Ю.О.Храмов. - [К. : Фенікс, 2007]. - 1087 с. : іл.
20. Київ - місто музей. Київ - місто музеїв : нариси = Kyiv - museum city. Kyiv - city of museums / пер. з англ. Т.А. Хмелевська ; худож. Р.Я. Власюк. - К. : Кий, 2007. - 190 с. : іл. - ( Б-ка музею історії міста Києва).
21. Київ. Сім чудес Києва : 7 маршрутів, 11 карт, 360 фотографій : путівник / авт. тексту Л. Рахліна. - К. : Горобець Г.С., 2007. - 239 с. : іл.
22. Нікітенко, Н. Софійський собор : путівник / Н. Нікітенко ; Нац. заповідник "Софія Київська" / О. Гончар (фото). - К. : Задруга, 2007. – 88 с. : іл. - (Б-ка "Софії Київської").
23. , упоряд. Б. Чернов ; Переяслав-Хмельницький пед. ун-т ім. Григорія Сковороди. - К. : Міленіум, 2007. – 352 с.
24. Шкільні екскурсії Україною : Київ : зб. / упоряд. В. Серебрій, Н. Муніч. - К. : Шкільний світ, 2007. - 128 с. : іл. - ( Б-ка "Шкільного світу").
25. Бердник, О. Золоті Ворота : поезія, публіцистика, інтерв'ю / упоряд. Г. Бердник. - К. : Смолоскип, 2008. – 416 с.
26. Вишневський, В.І. Краєвиди Дніпра : фотоальбом / В.І. Вишневський. - К. : Інтерпрес ЛТД, 2008. – 80 с. : іл.
27. Гук, О.М. 20 лучших экскурсий по Киеву / О.М. Гук. - Х. : Фолио, 2008. – 316 с. : ил.
28. Довідник киянина. – Х. : Фоліо, 2008. – 64 с.
29. Зелені скарби Києва : фотоальбом. - К. : Фенікс, 2008. – 128 с. : фотогр.
30. Київ : [альб.] / [упорядкув., худож. оформлення, макет і комп’ютер. верстка А. Прибєги ; вступ. ст. А. Вакуленко]. - Перевидання. - К. : Мистецтво, 2008. - 111 с. : іл.
міськдержадмін., Музей історії міста Києва. - [К.] : [Б.в.], 2008. - 220 с.
31. Історія міста Києва з найдавніших часів до 2000 року : наук.-допом. бібліогр. покажч. у вид. від XVII ст. до 2000 р. : у 3-х т., 14-ти кн.; НАН України, Ін-т історії України. - К. : Ін-т історії України, 2009
32. Удовік, С. Л. Київ - моя любов = Kyiv - my love : фотоальбом / С. Л. Удовік. - К. : Ваклер, 2009. - 240 с. : іл. - Текст укр., англ.

Корисні посилання:
1. http://www.mon.gov.ua/
2. http://uk.wikipedia.org/wiki/
3. http://uk.wikipedia.org/wiki/Софія
4. http://uk.wikipedia.org/wiki/Києво-Печерська_Лавра
5. http://uk.wikipedia.org/wiki/Як тебе не любити, Києве мій!

Презентацію можна скачати за посиланням: