В. Винниченко „Федько-халамидник” - Класні виховні заходи - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Класні виховні заходи [ Додати статтю ]

В. Винниченко „Федько-халамидник”

Жашківська районна адміністрація

Районний методичний кабінет

 


Методична розробка уроку

української літератури

для 6 класу на тему :

 

 В. Винниченко

 „ Федько-халамидник”

 

 

учителя української мови і літератури

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

                                                                                                             с. Бузівки

                                                                                                                                             Мазуренко Ольги Павлівни

                                                                                                                   


2014 рік


                 Тема : Володимир Винниченко „ Федько-халамидник”

 Мета : Ознайомити учнів з життям і творчістю В.К.Винниченко, змістом його оповідання „Федько-халамидник”; формулювати уміння і навички виразно читати прозові твори, розвивати правильну виховувати зацікавлення творчістю митця, правильне розуміння змісту оповідання, добробуту, чуйність, співпереживання.

Обладнання: Ілюстрації, малюнки до оповідання В.Винниченка „Федько-халамидник” 4 словник літературних термінів.

І. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

ІІІ. Усвідомлення і сприйняття матеріалу.

1.     Виразне емоційне прочитання початку оповідання „Федько-халамидник” ( Від слів:

 „ Це був численний розбишака халамидник… до слів „ Спокійний був його ворогом, яким він боровся на кожному місці”).

2.     Слово учителя.

Запитання:  Що ж це за хлопчина такий?

Відповідь: Це герой оповідання В.Винниченка „ Федько-халамидник”, якого так і звали.

Знайте, В.Винниченко в дитинстві був дуже схожий характером на Федька.

3.     Повідомлення учителем про життєпис В.Винниченка.

Перенесімо уяву в позаминуле століття 1880 р.. на одну з вулиць міста  Єлисаветграда

 ( тепер Кіровограда) . де в невеличкому будинку в  сім’ї селянина Кирила Винниченка народився син Володимир. Предки письменника були з кріпаків, потрапили сюди з Полтавщини ( пан поміняв їх на собак ). Батько пас панських овець, чумакував. Родина була велика . Мала власний будинок, двір і садок, коника Мальчика, собак Жулька і Кадна. Як і всі діти , Володя любив гратися в ґудзики, цурки, запускати зміїв, голубів.

А найулюбленіше місце дитячих розваг – річка Інгул. Влітку – купалися, взимку – каталися на ковзанах. Пригод з непосидючим хлопчиком траплялося багато. Якось переплив широкий став разом із дорослими, ледь не втопився, врятували. Якось мчав на коні перед табуна, кінь, злякавшись, скинув малого вершника, лише щасливий випадок уберіг малого вершника від смерті. Якось подорожував по льоду річкою кілометрів сорок.

Сусідські хлопці побоювались його. Був дуже сильний для свого віку, вольовий, але й упертий. Точно, як той Федько-халамидник.

Усі ці загадки  - від матері письменника, а записала їх його дружина. Мама розповідала, що малим Володя виділявся серед своїх ровесників надзвичайною кмітливістю, прекрасною пам’яттю, дуже рано сам навчився читати. Був гордим незалежним правдолюбцем. А ще любив свіже повітря, рух. Навчався спочатку в народній школі, вчився легко, з інтересом, тому батьки вирішили, що йому слід вчитися  далі , й віддали його до гімназії. Був ще й університет , але то вже потім… А поки що вчитель обов’язково розкаже про те , яким гордим українцем був ще змалку В.Винниченко: зневага й презирство до всього українського. До мужицького викликала у нього протест.  У гімназії хлопцеві не раз казали: „ Мы тебя учим не на свинопаса, а на чиновника”. Ця зверхність вражала і ображала хлопця, і він кинув їй виклик: на випускні іспити одягнув солом’яного бриля, вишиту сорочку, а на руку взяв кирею…

 От з такого хлопчини й виросла прекрасна людина, яка ніколи не шукала для себе спокійного життя, щиро прагнула принести користь рідному народ. Прожив В.Винниченко велике . неспокійне життя. Став одним із найвідоміших письменників, активним політичним діячем. Оповідання „Федько-халамидник”, яке ми з вами прочитаємо, написане ще в 1912 році. Тоді це оповідання теж вивчали  в школах, дуже любили.

ІV.Узагальнення й осмислення матеріалу.

1.     Слово учителя.

Сьогодні  у нас цікава подія: ми починаємо знайомитись з новим оповіданням, яке, віриться, не залишить байдужим нікого з вас.

2.     Проблемне питання: який благородний вчинок зробив Федько?

3.     Первісне засвоєння тексту. „Мандрівка сторінками оповідання”

4.     Бесіда за запитаннями з використанням тексту:

-         Хто є головними героями оповідання?

-         Чи подобаються вам такі вчинки?

-         В які ігри гралися діти?

-         За що найбільше перепадає Федькові від батька?

-         Як поводить себе Федько , коли за витівки батьків ремінь „виховує” його ?

-         Хто з дітей був прямою протилежністю Федька?

-         Чи хвилює вас розповідь про перехід Федьком весняної річки?

-         Чи засуджуєте ви Федька за цей вчинок, чи виправдовуєте його?

-         На чиєму боці ваші симпатії?

-         Чи можна вчинок Федька назвати благородним?

-         Чому Федько сказав неправду єдиний раз у своєму житті7

-         Як би ви  вчинили на місці Федька?

-         За що Федько поплатився життям?

-         Як поводиться Поля, коли Федька не стало? А чи могли б ви так поводитися?

-         Яка ідея оповідання?

5.     Підсумкове слово учителя

А тепер давайте просто помовчимо й подумаємо про все, що зображене в оповіданні, про себе, про своїх батьків, друзів. Хай кожен замислиться над учинками героїв оповідання і своїми теж. А про порядність, благородство та їхні антиподи продовжимо розмову на наступному уроці.

  6. Словникова робота.

Епічний твір – це твір , у якому життєвий зміст розкривається у формі авторської розповіді про людей і події. Часто автор ніби відсутній або виступає у ролі стороннього глядача, що прагне об’єктивно розповісти про якісь процеси зовнішнього життя, про поведінку і переживання у певних обставинах, про ставлення цих персонажів до різних життєвих явищ, до інших людей.

Головний герой – це герой, який стоїть у центрі уваги письменника , його ім’ям часто називають цілий твір. Навколо нього розвивається основний сюжет, він найпомітніше охарактеризований,

Другорядний герой – це герой, який іде поруч з головним героєм, доповнює своїми діями розвиток сюжету, може мати й яскраво виявлений характер, але поступається своїм значенням перед головним персонажем.

V. Підсумок уроку. Вирішення проблемного запитання.

IV. Домашнє завдання: Виразно читати і переказувати оповідання, виписати портретну характеристику  Федька  і  Толі,  проілюструвати епізоди оповідання.

Категорія: Класні виховні заходи | Додав: [ADM]Irina (24.02.2014) | Автор: Мазуренко Ольга Павлівна
Переглядів: 1661 | Рейтинг: 1.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!