Каталог статей

Розділ. Людина і художнє довкілля

Автор: Кухарчук Світлана Володимирівна, вчитель початкових класів вищої кваліфікаційної категорії Вишгородської спеціалізованої школи «Сузір’я», вчитель-методист

Тема. Виготовлення вітальної листівки до Дня Матері «Цвіт яблуні»

Мета: удосконалювати навички роботи в техніці аплікації з паперу. Навчити створювати об’ємні вироби. Розвивати творчу уяву, здібності, виховувати в учнів почуття поваги і любові до матері, бережне ставлення до Природи. Розширити знання учнів про шанобливе ставлення українців до яблуні, її магічне значення для людей.

Обладнання: зразки вітальних листівок, картини яблуневого цвіту, підручник, картон, кольоровий папір, клей олівець, пензлик, ножиці.

ХІД УРОКУ

1. Організація класу до уроку.

Душа моя  – послухай! –

Як яблуня в цвіту.

Поетичні рядки Павла Тичини. А й справді, чи є ще щось більш зворушливо у природі, аніж коли яблуня цвіте? Це так завжди бентежить наше серце, нагадує про невимовно пишну, але й скороминущу пору весняного квіту яблуневих садів.

Подивися так привітно,

Яблуневоцвітно.

2. Повідомлення теми і мети уроку.

- Чому ж то? Милуймося, запам’ятовуймо і згадуймо. Білорожевим полум’ям палахкотять сади. А серед них вирізняється цвіт яблуні. Та хіба ми можемо уявити  без цього дерева наші сади. І біблійна мудрість виокремлює яблуню з-поміж інших дерев ось у якому контексті:

Під яблунею я збудила тебе,

там повила тебе мати твоя,

там тебе повила твоя породилька!

(Пісня над піснями, 8 , вірш 5).

• Весна приносить нам і найкращі свята в наші оселі. Це свято 8 Березня і День Матері. Навчимося сьогодні виготовляти вітальні листівки для найріднішої людини на світі – мами. Зобразимо гілочку яблуні.  Чому саме яблуневу гілочку? Коли плели дівчаткам віночки, то обов’язково  першою вплітали  цвіт яблуні, як символ материнської любові і захисту дитини від усього поганого і злого.
• Вранці, як прийде світання до хати,

Будем, мамо, ми тебе вітати:

Вдвох привітаємо з татом

З восьмого березня святом.

Дам тобі в ту хвилину

Вишиту яблуневими квітами

Шовкову хустину.

3. Опрацювання нового матеріалу.

• а) Нам завжди хочеться привітати свою рідну матусю за її добрі і ласкаві слова і руки, її лагідну і чарівну посмішку, за те, що вона пестить нас і голубить, співала і співає колискові пісні:

Повішу я колисочку на ту яблуночку:

Колишися, дитиночко, маленький синочку;

Й у чистім полі стоїть яблунька,

На тій яблуньці  золоті гільця,

А на тій гільці гей колисочка.

• Ми не можемо подарувати їй всі багатства світу і коштовні прикраси, проте в нас є умілі рученята, які можуть виготовити справжній дорогий подарунок – святкову листівку. Найдорожчий подарунок той, який виготовлений своїми руками.
• б) Вірш І.Дубинського “Вітальна листівка”.

Ми теж сьогодні з вами

Поміркуєм разом знову,

Чим порадувати маму

В цей весняний день святковий.

Можна теж купити квіти,

Можна посуд перемити

Чи самому всі кімнати

По святковому прибрати.

Скрізь порядок навести,

Відчинить кватирку,

Можна з школи принести

Не одну хорошу оцінку.

Можна просто привітати

Посмішкою тільки

Можна ще подарувати

Вітальну листівку.

І така листівка, діти,

Буде кращою для мами,

Коли можете зробити

Її власними руками.

Оживуть в барвистій гамі

Ваша праця і старання

І обернеться цвіт яблуньки

Найдорожчим привітанням.

4. Пояснення процесу виготовлення листівки 

• Аркуш картону перегинають посередині. Частину передньої половинки листівки відрізають, як показано на малюнку (робота з підручником);
• Виконання аплікації в такій послідовності: вирізаємо  5 квадратиків  із стороною 5 см, складаємо і вирізаємо квіти технікою витинанка (папір беремо білого або рожевого кольору);
• На зеленому папері із прямокутників із сторонами 5 і 3 см вирізаємо листочки;
• Із паперу коричневого кольору вирізаємо гілочку, розміщаємо на листівці, намічаємо, а потім приклеюємо.

5. Хвилинка – відпочинка

Коли хрестять маленьку дитинку, то співають:

Тобі яблучко, мені – грушечка, –

Не сварімося, кумо-душечко!

Тобі яблучко, мені – зернятко, –

Не сварімося, кумо-серденько!

6. Практична робота. Вчитель звертає увагу на правила безпечної роботи з ножицями, на акуратність, точність, вирізання і приклеювання.

7. Літературна сторінка.

Казка “Про дідову дочку та про золоту яблуньку”. Тут яблунька виникає з голови корови-благодійниці, що її злюща мачуха дідової дочки наказала зарізати.

Дали дідові дочці голову, вона зараз понесла її на город і закопала. На другий день дівчина, вставши раненько, зараз же пішла на город до того місця, де закопала голову. Прийшла, глянула – аж там росте яблунька, та ще ж яка! Золотий на ній листочок та листочок срібний. Вона любується на ту яблуньку, а соловейки співають, зозулі, райські пташки -  та так і вкрили яблуньку, а їй, дідові дочці, та так і сідають на голову, на плечі, - та й її укрили і щебечуть. Вона постояла, постояла, подивилася і пішла знову в хату, мов ні в  чім не бувало.

Так минуло може з місяць. Дідова дочка щодня ходить до яблуньки, а яблунька вже виросла велика, зацвіла вже золотими та срібними квітками, далі  вже й яблука на ній уродилися; одне золоте, а друге – срібне.

От ці золоті яблука і принесли дідовій дочці щастя.

8. Народна скарбничка.

Народні порівняння:

• Дівчина, як яблуко наливчате у Спасівку.
• Щоки червоніють, як червоні яблука в саду.

Багатоманіття означень відбито у влучних народних прислів’ях:

• Яка яблуня, такі й яблука.
• Яблуко від яблуні недалеко відкотиться, а хоч одкотиться, то хвостиком обернеться”.
• На солодкій яблуні солодкі яблука.
• Здорові яблука зогниють, як коло гнилого лежать.

І Кобзар наш мріяв:

Посаджу коло хатини

На вспомин дружині

І яблуньку, ігрушеньку,

На вспомин єдиний.

9. Підведення підсумку уроку.

 Кращі роботи для виставки.

• З давніх  давен в Україні існував звичай садити дубок і горіх, коли народжується хлопчик, а вишню і яблуню – коли дівчинка. І вірили: якщо дерево захиріло – дитина захворіє.
• Яблуню забороняли рубати. Воно мовляв плаче, і той плач може вбити того, хто зрубав – він повинен умерти.
• Існує давній міф про яблука, які мають дивовижну властивість омолоджувати, символізують плодючість.
• Яблуні були поширені і в Київській Русі. Росли ці гарні плодючі дерева здебільшого в монастирських садах, закладених ще при Ярославі Мудрому. Яких тільки сортів не зустрінеш нині у яблуневих садах! Підраховано, що яблунева сім’я сьогодні нараховує понад 10 тисяч сортів. У 18 столітті   в Європі нараховувалось лише 60 сортів яблунь.
• Давньослов’янська богиня Лада, яка символізувала природу , життєве начало, богиня любові, гармонії, шлюбу, веселощів, краси й усілякого благополуччя, за уявленням наших предків поставала з дитиною і яблуком у руці, - мати, що світ напоює, блага подає.
• Ніжне, лагідне ставлення до дерева яблуні і в дорослих і у дітей. Інколи з  яблунею гралися, геть, як із живою істотою.

Ось який Різдвяний звичай існував на Гуцульщині. Коли яблуня не родила або погано родить, то у Святий вечір батько бере хлопчика, і перед вечерею, як уже смеркне, ідуть обидва в сад. Батько підводить до яблуньки, прикладає до неї сокиру і каже:

• Ну оцю мушу зрубати, бо не родить.
• Ей, татусю, не рубай її, - просить хлопець. – Вона вже буде родити.
• Ні таки мушу зрубати! – грозить батько і замахується. Хлопець знову просить і так до трьох разів. Після того, вірять, дерево насправді перелякається і буде родити.

А навесні яблуні білять, як і хати, – стовбури білять. З вірша Миколи Вінграновського:

Сестри білять яблуні в саду,

Мати білять хату і у хаті.

- Дерево із “райського саду”, його цвіт і чудові плоди полонили творчу уяву українських поетів, викликавши своєрідні, ніжні й проникливі поетичні рядки.

Як посадить яблуню кожна людина –

Згинуть на світі війни й фронти;

Я люблю, як , буває осінню

Пахне яблуками у саду.

                           (Андрій Малишко)

Небо блакитне, зелена земля,

Груші і яблуні білі...

                          (Олександр Олесь)

З ніжним серцем самотнім  і чулим,

До села я приїду, прийду.

Будуть солодко віять минулим

Білі яблуні в нашім саду;

На сизих хвилях сонця плями.

А день – мов яблуня в цвіту.

                         (Володимир Сосюра)

Снився білий рукав – яблуні цвіт;

Така мальована хата,

Ще й дві яблуні поруч.

На правій – цвіт білий,

На лівій – рожевий.

                     (Володимир Свідзинський)

Здавна вабить дерево і художників. “Яблуні, що цвітуть” – відома картина Ісаака Левітана. А ось край хати на полотні бачимо підперте дерево. Це твір Миколи Пимоненка “Стара яблуня”. Незвичне, вражаюче диво природи завжди викликає подивування і в мистецтві.