Каталог статей

Бойченко Людмила Миколаївна,
вчитель початкових класів
Першої міської гімназії
Черкаської міської ради
Черкаської області

                                                                 Виховання Благородної Людини

Питання виховання було актуальним в усі часи, скільки існує світ. Не виключення сьогодення – час, коли моральні цінності знецінені , коли все рідше можна зустріти чесну , порядну, справедливу, милосердну людину, коли життя в ніби - то цивілізованому світі у більшості людей обмежується пошуками способу виживання , коли прогресують невиліковні хвороби у дорослих і дітей, коли часто « гроші вирішують все», коли іде братовбивча війна і повсюди панує материнський страх за життя своїх дітей , коли порятунком від божевілля є віра в те, що « все послано Богом» і ці випробування може пройти саме людина з розвинутими духовними та моральними цінностями.
Саме це і cпонукає мене, як вчителя, будувати так навчально-виховний процес у класі, щоб якомога ефективніше сприяти досягненню мети, яку сформулював великий педагог сучасності Шалва Олександрович Амонашвілі: «Виховання Благородної Людини» [1 , с.59]. Ця мета мені дуже близька і співзвучна з моїм внутрішнім світом, прагненнями вдосконалити життя і змінити сьогодення.
Як на мене, благородний – високоморальний. На думку педагога Амонашвілі Ш.О., «Благородний – це: великодушний, духовний, люблячий, добрий, безкорисний, справедливий, без почуття власності, без почуття помсти, щедрий душею, терпеливий, самостійний, прекрасно мислячий, трудолюбивий».[1 , с.59] Погоджусь, що « світ обіднів на благородних людей і через те страждає. А дитина для того і народилася, щоб стати благородною, стати діячем блага світу. Але таким вона стане лише через наші виховні зусилля. Хтось скаже: «Це занадто висока ціль, не досягнемо!». [1, с.59]
Так, не досягнемо, якщо не будемо нічого робити. Будемо просто вчити, давати лише знання і тільки знання, і тоді відчуємо на собі правоту афоризму В.О.Сухомлинського: «Знання без виховання – меч в руках божевільного».
Запитає хтось, де брати час для виховання, адже в початковій школі немає виховних годин? Я намагаюсь максимально використати час адаптаційного періоду в 1 класі для того, щоб створити здоровий мікроклімат, щоб здружити дітей, вивести і відпрацювати правила дружньої співпраці, головним з яких - «стався до інших так, як хочеш, щоб ставились до тебе». Це правило, як девіз, розташоване в нас у класному куточку і допомагає не забувати, як слід себе поводити.
Вихованню любові, поваги один до одного, розуміння значимості, неповторності, єдності, цілісності класу посприяло виготовлення стенду «Дружносонцеклас» ще на першому уроці знайомства. Ця візитка прикріплена до дверей класу, супроводжує нас всі 4 роки і щоденно нагадує, що кожен з учнів є носієм позитивних рис характеру (так як стенд складається з індивідуальних візиток, на яких зображено фото та написані найкращі риси характеру дитини) і є важливою «цеглинкою» спільного будинку «Дружно-сонцекласу». Спостерігаю вже 6 років за тим, як діє цей стенд на взаємини дітей. Практично на кожній перерві хтось із дітей підходить до візитки, розглядає фото, перечитує позитивні риси, можливо, співвідносить зі своїми. Споглядає щасливі усміхнені обличчя однокласників. Адже фото дитина мала вибрати саме те , яке найбільше їй до вподоби . А це ще плюс і приємні спогади Чи не виховний процес? І зовсім без затрат часу. Те, що ця візитка дуже важлива для дітей, свідчать допитування колишніх моїх учнів, тепер шестикласників: «Де наша візитка? Чи зберігаєте ви її? Коли ви нам її покажете?»
Коли трапляються чергові непорозуміння: хтось на когось щось сказав, не зрозумів, втрутився третій, хотів допомогти, а вийшло навпаки, я говорю: «У «Дружносонцекласі» діти допомагають, виручають, діляться, не ображають, поважають один одного. Так ?» Діти погоджуються і часто зі мною проговорюють ці слова, бо самі ж виводили ці правила дружньої співпраці. Потім вони самі миряться, вибачаються, пробачають. Якщо ситуація складніша, я придумую ситуативну задачу і виношу її на обговорення та пошук рішення. В процесі рішення певної конфліктної задачі, думка конфліктуючих міняється і приводить до примирення. Чого ж ми навчаємось? Великодушності – умінню розуміти, вибачати, не виношувати план помсти, тобто вчимося БЛАГОРОДСТВУ.
З метою виховання я звертаюсь по допомогу до корекційних казок Панфілової М.А. та до «Притч для дорослих та дітей» А.Лопатіної,
М Скребцової. Притчі можуть лікувати і духовно збагачувати душу, вчать мислити по-доброму, допомагають дітям задумуватися над поведінкою героїв, своєю, посміятися над помилками, знайти рішення проблеми. Здолати лінь або не дозволяти їй рости допомагає притча «Стережись ліні» (с.50 книга ІІ), відпустити образу – «Зла образа» (с.80 книга ІІ), не боятися помилок – « Як ніколи не спотикатися» ( с.86 книга ІІ). Повчальні цілі розділи: «Доброта і величність характеру», «Любов і дружба», «Працелюбність і майстерність»,
«Чесність», «Наполегливість і сила волі», «Скарби сім’ї» (книга І), «Серце матері», «Сила любові», «Сенс життя» (книга ІІІ), «Правила життя», «Світ душі», «Суть людини». Погодьтесь, за цими книгами можна вести окремий предмет - «Виховання ЛЮДИНИ».
Дію корекційних казок покажу на прикладі. Протягом першого року навчання в класі не виникало проблеми, пов’язаної з крадіжкою. Діти, коли щось знаходили, відразу приносили до учительського столу і повідомляли про знахідку. Тому несподіваним стало в другому класі повідомлення однієї дівчинки про те, що в неї пропав гаманець. Під час бесіди з класом вияснилось, що бачили цей гаманець в однієї з наших дівчаток. Після слухання та обговорення казки «Чарівне яблуко» (про вкрадене яблуко в лісовій школі) дівчинка спокійно, чесно в усьому призналась. Щоб уникнути нарікань чи відсторонень від цієї дитини, я похвалила її за чесність, мужність та щирість. Результатом такої роботи було примирення дівчаток, вони навіть попросились сидіти разом, а інші однокласниці очікували її, щоб разом піти на урок англійської мови, чого раніше не помічала. На душі було дуже тепло від того, що мої учні вчинили БЛАГОРОДНО в такій ситуації.
Досить багато часу для виховання загальнолюдських цінностей можна знайти на уроках літературного, позакласного читання, розвитку мовлення. На цих уроках по можливості ми опрацьовуємо твори В.О.Сухомлинського. З попереднім випуском ми працювали за збіркою «Вогнегривий коник», з теперішнім – «Всі добрі люди – одна сім’я», яку батьки подарували дітям на свято «Прощавай , Букварику». Якщо в 1-2 класах ми читаємо та обговорюємо зміст творів, то в 3-4 – пишемо міркування по прочитаному. Добре було б, якби такі збірки стали супутниками «Букваря» та підручників з читання в початковій школі.
На уроках розвитку мовлення практикуємо написання листів подяки рідним і близьким людям : мамі, татові, бабусі, дідусеві, вчителям, друзям. Так виховуємо вдячність і розуміння того, що для їх блага важко і безкорисно працюють ці люди. Діти вчаться цінувати і шанувати працю інших людей.
Помітила, що вихованню благородства сприяють компліменти, похвала, позитивна оцінка роботи дитини. Якщо раніше ми на привітання учнів з днем народження дарували «віночок добрих побажань», то тепер додали збір компліментів. Однокласники згадують позитивні риси іменинника, озвучують їх, дякують за певні вчинки чи риси. Бачили б ви очі цього іменинника! У них є здивування, хвилювання, задоволення, любов. Приємно, що не бачила в них гордості чи зарозумілості. Кожен буває на місці іменинника. Це його день і час почути, яким бачать його однокласники, за що поважають і цінують. Думаю, такий прийом роботи досить добре сприяє розвитку моральних цінностей.
В свій час К. Ушинський зазначав, що «джерело і основа досконалості людини в ній самій, у її внутрішньому, душевному устрої, оскільки і суспільство, і держава, і церква – черпає із одного спільного джерела – індивідуальної моралі, яка, в свою чергу, будується на прагненні до істинної (не оманливої, не зовнішньої) досконалості» [4, 345]. Саме тому я стараюсь розвивати духовні і моральні цінності дітей через самопізнання. Для цього ми ведемо зошити «Я – добрий переможець», в якому кожен визначає свої цілі на життя, певний рік, створюється карта майбутнього: будинок, майно, професія, місце проживання, подорожі, захоплення. Окремою сторінкою виділені позитивні риси характеру учня. Найбільшу частину зошита займає розділ «Мої добрі справи», у якому дитина записує добрі справи, вчинки, які зробила вдома чи в школі. В.О.Сухомлинський теж був переконаний, що «у процесі творення людям добра виховується людяність, сердечність» [2, 382]. Своє розуміння сердечності В.О.Сухомлинський розкриває таким чином «надихати кожне дитяче серце благородним людським бажанням принести радість, щастя, благополуччя, добро, спокій іншій людині. Збудити високе бажання, надихнути ним вчинок – це, мабуть, одна з найтонших і найскладніших речей у вихованні. Це й є моральна школа справжньої любові до людини – школа виховання глибокої чуйності до її внутрішнього духовного світу, школа готовності віддати свої сили своєї душі в ім’я того, щоб ближньому було добре» [2, 382]. Діти дуже люблять ці зошити, адже вони наповнені яскравими фото, картинками, які вони добирали самостійно відповідно до своїх бажань і вподобань. По цілях видно, що діти прагнуть досягнути успіхів, подружитись, стати кращими, ніж були, тобто прагнуть досконалості.
Досить вагомий внесок у виховний процес мають уроки природознавства. В процесі спостереження за природою, дослідження, діти вчаться піклуватися про навколишній світ рослин, тварин, виховуючи в собі милосердя,людяність, доброту, чуйність. Якось, після вивчення теми «Життя рослин та тварин взимку», ми пішли у двір гімназії шукати докази, що життя дерев та кущів взимку продовжується. Знайшовши молоді пагінці на ялині, березі, бузку, великі бруньки - на каштані, увагу дітей привернув кущ жасмину. Серед опалого листя в середині куща хтось помітив гніздо і пташку. За мить весь клас обсів цей кущ з метою дослідити, що то за пташка звила взимку своє гніздо майже на землі. І яке ж було розчарування, коли один сміливець протягнув руку і взяв пташку - то був сухий корінь. Спів линув не з гнізда, а з вершечку куща - то горобчики весело цвірінькали. Так хотілось пташці допомогти! Завдяки таким дослідженням, ми знаємо, де на подвір’ї школи зимують солдатики, де які ростуть дерева та кущі, скільки років ялинкам, коли зацвітають вишні, абрикоси, каштани, чи замерзає трава, чи прилітають птахи до годівничок. До вподоби дітям міні – проекти. Згадую, з якою любов’ю вони розповідали про своїх домашніх улюбленців, демонструючи фото. Нещодавно діти захищали проект «Не зривай першоцвітів». Ми дослідили, що всі першоцвіти – лікарські і запропонували систему заходів щодо їх збереження. На математиці використали дані цих робіт при складанні задач. Не дивно, чому такі задачі діти розв’язують з більшим інтересом.
Як бачит , можливості уроків в початковій школі безмежні для досягнення головної мети педагогіки – «…ростити та виховувати справжню людину» ( Сухомлинський В. О.) [3, 219].

Література
1. Амонашвили Ш. О. Баллада о воспитании . Истинное воспитание Ребенка – в воспитании самих себя – Артемовск , 2008.- с. 172
2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В 5-ти т. - Т. 2. - К. :«Рад.школа», 1976. - 670 с.
3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. - Т. 5. Статті. - К. : «Рад.школа», 1977. - 639 с.
4. Ушинский К. Материалы к третьому тому « Педагогической антропологии»// К.Д. Ушинский . Собрание сочинений : В 11 т. – Т. 10 . – Москва – Ленинград : Изд. Акад. пед . Наук РСФСР , 1948. – с. 666