Виховний захід "За Україну! За її волю!" - Загальношкільні заходи - Вчитель вчителю - Каталог статей - Вчитель вчителю, учням та батькам

Каталог статей

Головна » Статті » Вчитель вчителю » Загальношкільні заходи [ Додати статтю ]

Виховний захід "За Україну! За її волю!"

За Україну! За її волю!
(Звучить Молитва за Україну , діти запалюють свічки для надпису «Героям Слава»)
 

Вчитель. Україна – це територія гідності й свободи. Такими ми стали після двох революцій – Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року. Революція Гідності, Єврореволюція – так її називають в народі. Це був надзвичайно важкий іспит для України та українців, які показали своє прагнення до свободи. Незважаючи на те, що засоби масової інформації постійно висвітлюють події у країні, необхідно згадати з чого усе почалось три роки тому.
Протести почалися 21 листопада 2013 року, як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації у Києві вночі 30 листопада. Під час протестів відбувалися мітинги, демонстрації та студентські страйки.
З початку Майдану за офіційними даними загинуло близько 100 протестую-чих, поранено більше 2000, серед них двоє – громадяни Польщі, а декілька десятків осіб зникло безвісти. Загальна кількість постраждалих біля 2,5 – 3 тисяч чоловік. Серед них 136 журналістів, які виконували свої професійні обов’язки.
Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.
Ведуча 1: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!
Ведуча 2: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!
1 дитина:
І знову, в котрий це вже раз
Зійшлися ми в одній родині,
Щоб пом’янути славний час,
Коли в офіру Батьківщині
Себе принесли кращі з нас.
2 дитина:
Нема любові понад ту,
Що окропила кров’ю Крути,
І ту гарячу кров святу
Повік Вітчизні не забути.
Всі встають і співають гімн України.
Ведуча 1: Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України.
Ведуча 2: І сьогоднішній виховний захід ми присвячуємо всім представникам славетного лицарського роду, гідним нащадкам великих прадідів, у чиїх жилах пульсує гаряча кров і дух героїчних запорожців.
Було колись в Україні – ревіли гармати.
Було колись – запорожці вміли панувати.
Панували, добували і славу, і волю
Минулося… Зосталися могили по полю.
Ведуча 1: Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи.
Ведуча 2: Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.
3 дитина:
Україно! Ти – моя молитва,
Ти моя розпуко вікова.
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
4 дитина:
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, ненько, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
Ведуча 1: Запорізька Січ! Козацтво – легендарне минуле українського народу, що упродовж століть протидіяло спробам турецьких султанів, кримських ханів, польської шляхти поставити український народ на коліна.
Виходять хлопчик-козак.
1: Я – маленький козак,
Правда, люди, правда, так?
Буду швидше виростати,
Україну захищати.
Ведуча 2: Продовжили героїчну історію України Січові Стрільці, які мужньо боролися за її волю. Це були молоді хлопці. Кожен з них любив матір, рідний край, але понад усе бажав незалежності своїй Батьківщині.
Виходить дітина.
6 дитина:
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили. для правди, для волі!
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі!
Ведуча 1: Бій під Крутами належить до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. Під Крутами загинув цілий студентський Курінь – триста студентів – цвіт української молоді, цвіт української Нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише триста і лише молодь.
Ведуча 2: Гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік. А наймолодшим – 14-16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва… І полягли … Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.
Виходять двоє дітей.
9 дитина:
На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять хлопців-українців,
Славних, молодих.

10 дитина:
На Аскольдовій могилі
Український цвіт!
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
Ведуча 1: Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але історія повернула ще одні Крути.
Ведуча 2: І знову молодь, студенти, школярі вийшли на майдан, виборюючи свою гідність. Нація потребує активності, єдності, самопожертви.
Ведуча 1: На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.
Ведуча 2: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил протистояла молодь ворогу, який розстрілював її на короткій дистанції.

Відео «Небесна сотня. Юні ангели»

Вірш «А сотню вже зустріли небеса… »
А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав…

Й заплакав Бог, побачивши загін –
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять,
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Ведучий . Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.
Ведучий . Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, тим хто пожертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» вчитель запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )
21 лютого 2014 року на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями. У жалобних промовах їх назвали «Небесною Сотнею». Під час прощання із загиблими зі сцени Майдану звучала пісня «Гей, пливе кача…»
Майдан
О! Скільки люду… Весь Майдан вирує,
Людським емоціям — ні краю, ні кінця.
Народ піднявся, силу й правду чує,
Немає лиш гвинтівки й топірця.
Він ще по-людськи правди вимагає,
По доброму, без кровопролиття.
Бо добре жити кожен право має
І йти щасливо в світле майбуття.
Народ почути треба й поважати,
І поступати так, як він велить.
Щоб потім ні за чим не жалкувати,
Відчути серцем історичну мить.
Щоб зберегти людей і Україну,
І повести до світлої мети.
А не вести усіх нас до загину,
З народом завжди треба в ногу йти.

Ведуча 1: І до цих пір на території нашої держави немає спокою, після Майдану розпочалися військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів.
Ведуча 2: Героям Майдану і воїнам-захисникам України, які загинули за світле майбутнє України, оголошується хвилина мовчання.
- Пам'ять загиблих вшануємо хвилиною мовчання.
Ведуча 1. Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів.
Ведуча 2. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про захисників нашої держави писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов’язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої протиставили свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.
17 дитина:
Вірш воїнам АТО
Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців….
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають.
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар і війни.
Віддають саме цінне – життя,
України найкращі сини!
Вчитель. Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-героям, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими і якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин та дітей.

Категорія: Загальношкільні заходи | Додав: pidtsarevychiwww (13.12.2016)
Переглядів: 226 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Никнейм Кащенко Ірина Петрівна (ADM[Irina]) зарегистрирован!