Каталог статей

ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ ФОРМ ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ВИХОВНОЇ МЕТИ

Спілкування людини з навколишнім середовищем на сучасному етапі розвитку суспільства є особливо актуальною, тому що людство взаємодіє з усіма існуючими на планеті формами життя, починаючи з мікроорганізмів і закінчуючи біосферою в цілому.

Провідне завдання кожного вчителя викликати інтерес до природних об’єктів, прищеплювати повагу до всього живого і корисного, створеного людською працею, бережливе ставлення до природи, а також бажання примножувати своєю діяльністю красу рідної землі.

Тому потрібно приділяти особливу увагу розвитку емоційної сфери, формуванню позитивних почуттів до об’єктів природи, які,  відповідно, будуть мотивувати і здобуття природознавчих знань, і гуманну поведінку школярів у природному довкіллі.

Без природи неможливе і духовне становлення особистості. Людина розпочинає процес спілкування з природним  оточенням з раннього дитинства. Це впливає на формування її характеру і на все подальше життя. Духовні потреби людини тісно пов’язані з усвідомленням  вічної і невичерпної краси світу. Тому на нас позитивно діють і теплий літній дощик, і перший сніжок, і поява зелені навесні, і щебетання та спів пташок Кожний урок природознавства – це мандрівка в природу, яка поєднується з дослідженнями та практичною діяльністю учнів.

Школа майбутнього повинна якнайповніше використовувати для гармонійного розвитку дитини все, що дає природа, і навчати усього, що може робити людина, аби природа й надалі  їй служила. Уже задля цього «ми повинні берегти і поповнювати природні багатства, які маємо», - писав В. Сухомлинський.

Тому уроки-екскурсії мають великий виховний вплив на дітей. Сприймання краси природи, до якого їх постійно спонукають, відчуття гармонії.

А виховна мета уроку має бути спрямована на:

■        усвідомлення краси природи, як унікального явища, та її функцій у житті людини;

■        формування пізнавального інтересу до природи, необхідносте гармонійного співіснування людини та природи, відповідального ставлення до неї;

■        формування активної життєвої позиції щодо оздоровлення довкілля, потреби в оздоровленні довкілля та участі у природоохоронній діяльності;

■        вироблення навичок життєдіяльності в умовах екологічної кризи;

■  усвідомлення єдності людини та природи.

Під час екскурсії використовую такі формулювання виховної мети: «пробуджувати», «викликати», «виховувати», «формувати», «закріплювати», «заохочувати».

Урок-екскурсія — це особливий вид навчальних занять, що проводяться поза школою: у парку, біля водойми, у полі, лісі, саду, в музеї тощо.

На уроці – екскурсії зосереджується їхня увага, сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живого. У відносно невимушених обставинах школярі вчаться спілкуватись між собою під час виконання спільних завдань, поводитися один із одним та з навколишнім світом.

Тому екскурсії допомагають значно глибше і повніше вивчити різноманітність явищ і об’єктів природи, встановити зв’язки організмів один з одним та із середовищем, з умовами існування. Екскурсія конкретизує програмний матеріал, що вивчається в класі, пов’язує школу з життям нашої країни, з життям природи, є основою краєзнавчої роботи з учнями.

Проведення екскурсій розвиває в учнів інтерес і навички до вивчення природи свого краю, спостережливість. Перебуваючи на свіжому повітрі, діти загартовуються фізично.

Велика роль у збагаченні інтелектуального багажу молодших школярів належить сезонним екскурсіям, що я проводжу з дітьми, і прогулянкам, під час яких діти сприймають красу природи рідних місць у різні пори року в її динаміці, в розвитку.

Важливо показати їм безмежне багатство барв у тихі сонячні дні «бабиного літа», урочисту красу білосніжної зими, весняне пробудження природи. Для молодших школярів, у яких естетичний досвід ще незначний, для спостережень обираю ті об'єкти, які характеризуються виразністю, максимально концентрують у собі естетичні якості.

Важливо включити в процес сприйняття всі органи чуттів: зір, слух, нюх, дотик; ставлю  перед дітьми завдання, які б спрямовували їхню увагу на естетичні властивості об'єктів природи. Так, молодші школярі вважають, що листя на деревах восени лише жовте, бо цей колір переважає у природі. Їм пропонуються завдання, які б зацікавили, стимулювали до порівнянь, зіставлень: 1) визначити, у які кольори розфарбувала осінь листя клена, груші, дуба; 2) зібрати гербарій осіннього листя найрізноманітніших кольорів; 3) відшукати листя різних відтінків жовтого, зеленого, багряного кольорів.

Учня  даю завдання, щоб вони під час екскурсій збирали різні природніматеріали(корисні копалини; рослини лісу, луків, поля, їх плоди танасіння; комах тощо) та вдома з батьками вчилися визначати рослини, цікавитись, де вони ростуть, в який час цвітуть, хто поїдає плоди, а також за бажанням виготовляли колекції, гербарії  та для використання  на уроці трудового навчання.

Пізнання краси неможливе без яскравого, емоційного слова вчителя.Приходиться спочатку самостійно  яскраво описувати спостережувані явища, а потім допомагаю дітям підібрати образні порівняння, епітети, метафори, синоніми. Привчаю дітей описувати побачене, почуте.

Свого часу Василь Сухомлинський наголошував:»Якщо набуті вміння і навички не застосовуються на практиці, навчання поступово виходить зі сфери духовного життя дитини, неначе відділяється від її інтересів і захоплень». І тут же робив акцент:»Дуже важливо, щоб мислення учнів ґрунтувалося на дослідженні, пошуках. Спостерігаючи явища й картини природи, дитина оволодіває формами й процесами мислення, збагачується поняттями, кожне яких сповнюється реального змісту причинно-наслідкових зв’язків, помічених гострим зором допитливого спостерігача».

Починаючи з першогокласу, школярі залучаються до проектної діяльності. Міні-проекти — це доступні творчі завдання, що виконуються на уроках природознавства у формі колективних творчих справ.

Використання проектної технології навчання сприяє самостійній діяльності учнів щодо розв’язання тієї чи іншої проблеми з використанням різноманітних засобів інтеграції знань і вмінь з різних галузей. Результати виконаних проектів мають бути безпосередньо пов’язані з реальним життям. Форма представлення проекту може бути різна: теоретичне розв’язання проблеми, діюча модель, плакат, екологічний знак, план дій, результат, готовий до впровадження, папка тощо.

Працюючи над проектом, діти вчаться самостийно мислити, знаходити і розв’язувати проблеми, у них розвиваються здібності до прогнозування результатів, можливих наслідків різних варіантів розв’язання проблеми, формується вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Так, ми з учнями , створили три міні-проекти. Перший - «Гірські породи рідного раю», де учні самостійно,а хто із батьками шукали інформацію про гірську породу.

Далі у нас був дослідницький міні-проект «Як живуть комахи?». Але завдання було ускладнено. Діти не просто шукали інформацію,але й ставили запитання до дітей, коли представляли свою інформацію,а також давали відповідь на поставлені запитання. Наприклад:

• Чи сплять мурахи?  (ніколи)
• За допомогою чого спілкуються мурахи? (вусики)
• Чи росте мураха? (ні, не росте)
• Як мурахи перебираються через маленькі рівчаки? (вони роблять живий міст: зчіплюються одна з одною ніжками і щелепами)
• Чи є у мурахи серце? (Функцію серця виконує спинна судина)

Продовжуючи роботу над проектами, ми вирішили створити новий міні-проект «Мої домашні улюбленці». Кожен учень фотографувався зі своєю домашньою тваринкою, описував її, писав про неї щось цікаве. А якщо у дітей не було свого улюбленця, вони писали про мрію свою.

Отже, уроки природознавства навчають дітей бути небайдужими до природи, розвивають емоційний внутрішній світ, формують екологічну культуру і етику, розвивають творчі здібності дітей. Тож ефективність уроку визначається не обсягом знань, умінь, яких набула дитина, а мірою участі самої дитини у процесі здобуття цих знань.

Смілянець Світлана Миколаївна, учитель початкових класів Уманської міської гімназії Уманської міської ради Черкаської області