Каталог статей
| Головна » Статті » Увага! Першокласник! » Різні аспекти цього питання | [ Додати статтю ] |
Адаптаційний період дітей 6-річного віку
| Величко Оксана Віталіївна, учитель початкових класів Звенигородської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів імені Тараса Шевченка АДАПТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД ДІТЕЙ 6-РІЧНОГО ВІКУ Вступ до школи - переламний момент у житті дитини. Він пов'язаний із новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов'язки, оточення, режим. Це "кризовий період" у житті дитини, і ця "криза" виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина моє задовольняти у навчальні способи. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному - від 2 тижнів до 2-3 місяців, залежно від рівня їх готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану здоров'я. Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або "шкільної зрілості". До дитини в цей період висуваються нові запити, у неї з'являються нові обов'язки, нові друзі, нові стосунки з дорослими, що вимагає від дитини певних моральних зусиль і досвіду. Дитина опиняється в соціальній позиції, отримує право на навчання. А чи готова вона до цього? Готовність дитини до навчання в школі можна констатувати як інтерактивну характеристику розвитку дитини, що зумовлює успішну адаптацію до вимог шкільного життя дитини. Основними компонентами загальної готовності дитини до школи є: 1. Мотиваційна готовність. 2. Емоційно-вольова готовність. 3. Розумова готовність дитини. 4. Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності. Однією з проблем, що виникає під час переходу дітей із дошкільної ланки до початкової школи, є складність адаптації учнів перших класів. Перехід від дошкільного віку до школярства потребує нового способу життєдіяльності дитини. Успішна адаптація дитини до початкової школи є необхідною умовою розвитку кожної дитини, особистості, її індивідуальності, продуктивної активної діяльності, творчості. Розглянемо суб'єктивні й об'єктивні показники адаптації. Об'єктивні - це адекватна поведінка та успішне навчання кожного учня. Суб'єктивні - самореалізація, самовдоволення, що проявляється у внутрішньому та емоційному комфорті. Адаптацію можна розглядати з різних аспектів. Але хотілося зупинитися на основних ознаках адаптації дитини: - перебування в спокійному, урівноваженому стані; - стриманість, уважність на уроках; - активність і рухливість на перервах; - виявлення інтересу до нових людей, дорослих, дітей; - зацікавленість в огляді інтер'єру класу, школи, приміщень; - спостереження за старшокласниками; - легка орієнтація в школі, демонстрація обізнаності батькам уже через тиждень; - легке розуміння і готовність виконувати вимоги вчителя без очікування його заохочень; - позитивне оцінювання дитиною дій, результатів власних зусиль; - адекватне сприймання негативної оцінки дорослого; - ініціативний характер спілкування в період навчальної діяльності; - активність на уроках; - комунікативність у спілкуванні з учнями не лише свого класу; - успішне опанування навчального матеріалу. Основними причинами труднощів під час адаптації є: 1. Психологічні особливості: слабкий тип нервової системи; підвищена сенситивність; збудження нервових процесів. 2. Особливості розвитку: несформованість емоційно-вольової сфери; слабка саморегуляція поведінки. 3. Хибні методи виховання в сім'ях; виховання на зразок "кумир у сім'ї"; батьківська вседозволеність. 4. Недосконала організація навчально-виховного процесу. Ознаками дезадаптації є: - труднощі у навчанні, стійка неуспішність; - порушення стосунків із однолітками, батьками, учителем; - небажання відвідувати школу; - сомантичні прояви (головний біль, порушення сну, апетиту, біль у животі); - пригнічений настрій, підвищена втомлюваність, зниження працездатності наприкінці дня, тижня; - підвищена тривожність, плаксивість, невміння налагоджувати стосунки з дорослими, дітьми; - емоційні порушення; - прояви дефіциту уваги, неготовність до тривалого спілкування. Особливо слід наголосити на тому, що у загальноосвітньому закладі повинен бути психологічний супровід процесу адаптації першокласників до навчання в школі. Проблема навчання шестирічних першокласників має багатоаспектний комплексний характер. Навчально-виховний процес у початковій школі спрямований на оновлення змісту, форм і методів навчання. Навчальна діяльність доповнюється іншими видами діяльності, що впливають на розвиток дитини. Перехід від статусу дошкільника до статусу школяра - найскладніший момент у житті дитини, що пов'язаний із входженням у нове соціальне середовище з новим типом стосунків, новою навчальною діяльністю, що відбувається в кризовий період. У роботі з шестирічними першокласниками слід акцентувати увагу на: - створенні належних соціальних і побутових умов, комфортного середовища перебування першокласників у школі; - дотримання принципу наступності в системі "дитячий садок - сім'я - початкова школа"; - використанні методів, форм навчання, що відповідають психологічним особливостям розвитку дитини-дошкільника; - відході від старої дисциплінарної моделі навчання і виховання молодших школярів; - сприянні розвитку дитини як особистості; - оновлення змісту початкової освіти; - зміні форм організації навчання шестирічок. - розвитку шкільної психологічної служби, яка виявляла б своєчасно причини дезадаптації; - моделювання стилів, способів партнерської діяльності, спілкування з дитиною. Не слід забувати про налагодження довірливих стосунків із дитиною: Вчинки дітей не слід засуджувати або схвалювати, їх необхідно аналізувати й розуміти; неможна критикувати дитину за неуспішність, порівнювати її з іншими однолітками, слід порівнювати її із самою собою. Успіх дитини визначається тим, наскільки вчитель ураховує її особистісну діяльність. Не варто забувати, що гра шестирічної дитини - серйозна справа, що створює психолого-педагогічну атмосферу у класі, вона є основним методом і формою навчання першокласників. Під час гри світ дитини природно поєднується із світом науки. Неприпустимо забувати про санітарно-гігієнічні вимоги до навчання першокласників. Навчальну діяльність і дозвілля учнів слід організовувати так, щоб сприяти підтриманню працездатності тривалий проміжок часу. Оцінювання навчальних досягнень першокласників здійснюється вербально. Можна рекомендувати такі форми і прийоми оцінювання навчальної діяльності: 1. Різні форми схвалення, підбадьорювання, погодження. 2. Розгорнуте словесне оцінювання. 3. Перспективне й відстрочене оцінювання. 4. Аргументована взаємо та самоперевірка. 5. Виставка дитячих робіт. 6. Оцінювання умовними символами. 7. Ігрове оцінювання - нагородження. У вербальному оцінюванні повинні переважати фрази з модальністю "можеш, а не повинен". Пристосування дитини до школи - це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються і стають стійкішими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність. Безумовно, першокласники, що відвідували дошкільні навчальні заклади значно легше адаптуються до школи, ніж ті діти, які не перебували в дитячому колективі, не звикли до певного сталого режиму. Починаючи з перших тижнів навчання у першому класі діти поступово віддаляються від батьків, хоча постійно відчувають потребу у підтримці та допомозі дорослої людини. Зі вступом дитини до першого класу в батьків з'являється новий статус - батьки першокласника, відповідно й ті проблеми, що вирішують батьки спільно з дитиною, і її радощі успіху, що переживають спільно. Як можуть допомогти батьки першокласнику. 1. Пояснити дитині, що означає "бути школярем", для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях. 2. Підготувати робоче місце, продумати режим дня і суворо його дотримуватися. 3. Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам. 4. Розвивати комунікативні здібності. 5. Пояснювати значення слів "акуратно", "старанно", формувати самооцінку. 6. Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в різних ситуаціях. 7. Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом. Батькам варто заохочувати дитину, непомітно й ненав'язливо допомагати. У міру свого розвитку та зрілості діти привчаються логічно мислити, звикають глибоко розуміти тему, привчаються критично осмислювати прочитане чи побачене. Протягом цього періоду батьки мають утримуватися від авторитарного ставлення до дитини, а їхні стосунки будуватися на діалогах - як рівний з рівним. Більш всього проблем із звиканням до шкільної дисципліни виникає у дітей з холеричним темпераментом. Вони активні та енергійні, але, на жаль, можуть бути і гіперактивними. Якщо дитина-холерик "розійшовся" під час гри, йому дуже важко заспокоїтися, перейти від активної діяльності до занять письмом чи рахунком. В цьому випадку вчителям доцільно проводити уроки в нестандартній формі (наприклад, спільний пошук необхідного рішення замість традиційного пояснення, що дозволяє дитині бути не пасивним слухачем, а активним співрозмовником. На початковій стадії проводити навчання ігровими методами. Працювати з малятами на підготовчих курсах при школі, що допоможе познайомитися з школою та вчителем. Там дитина поступово привчатиметься до вимог дисципліни, до регламентації часу. Як наголошував В. Сухомлинський, щоб дитина дійсно поважала і сприймала учителя він повинен усім серцем любити дитину, частіше посміхатися, рідко хмуритися, жити справжнім життям і створювати свій імідж. Йому має бути притаманне все найкраще, що подобається в людині. Це любов і дбайливість, індивідуальна педагогічна допомога, доброта, щирість, доброзичливість, довіра, чуйність, витримка, уважність, розумна вимогливість, справедливість, терплячість, учительський такт. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
1. Мальцева Т.В., «Адаптація дітей до шкільного життя», журнал "Початкове навчання та виховання" №12 квітень 2010 р., методист районного методичного відділу освіти Первомайської райдержадміністрації, Харківської обл. 2. Тишко І., «Незабаром школа», журнал "Початкове навчання та виховання", 2010 р., завідувач методичним кабінетом управління освіти, м. Мукачево 3. Шугай Н.В., «Психологічна готовність дітей до школи», журнал "Початкова школа", 2009 р., Нікопольська школа №6 Дніпропетровської області. Джерело: http://oipopp.ed-sp.net/ | |
| Переглядів: 2674 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всього коментарів: 0 | |