Каталог статей
| Головна » Статті » Учень вчителю » Повідомлення, інформаційні хвилинки | [ Додати статтю ] |
ЛЕГЕНДА ПРО ОМАНА. Про походження назви міста Умані
Легенда про Омана Про походження назви міста Умані Старі люди кажуть: „Скільки світу – стільки Гумані...”
На березі річки Уми стояла кузня сварожича Божа. Поблизу в ранковому тумані можна було побачити і невелику оселю, де він жив зі своєю дружиною Ладою та дітьми. Бо ж був не тільки простим ковалем, а і головою усього углицького роду. Ніщо так не поважається в світі людей і серед богів, як проста тяжка праця на користь ближнього. Кажуть, за те, що Бож викував золотого плуга самому Дажбогу, той подарував йому на старість двох синів, справжніх богатирів Омана і Гуду. Не було їм рівних ні в одному сусідньому племені. Оман мав таку надзвичайну силу, що кажуть, міг підкувати небесними зорями, як звичайними цвяхами, білого коня Світовида. Гуда, за своєю вдачею ні в чому не поступався рідному братові, тільки був від природи дуже веселий і балакучий. Ні одне свято – ніщо не обходилося без нього. Бо хто ж краще може заспівати, виграваючи на дуді чи гудку. Старий вже став батько Бож. Замислився, кому ж наступному передати нелегку і відповідальну посаду?Та закон пращурів однаковий для всіх, - хто здобуде перемогу у відкритому чесному двобої – тому і дістанеться Золотий Грифон – символ влади, котрий передається із покоління в покоління. От незабаром і настав той час, коли зібрався з усіх найвіддаленіших куточків весь бджолиний рід. А зібратися вирішили на річці Удич. Багато було претендентів показати свою силу і вдачу, але сильніших за синів коваля не виявилося жодного. І стали Оман та Гуда один навпроти одного, бра проти брата – силою мірятися. День б’ються – почорніло бусове поле, другий б’ються – почервоніло блакитне небо, третій день... Не витримали батьківські очі, обидва вони для нього найдорожчі, наче дві половинки одного цілого. Зупинили той бій, не бувало такого ще за всю історію слов’янського родоводу. Та за звичаєм, через дев’ять діб, домовилися розпочати поєдинок знову. Треба було визначити переможця – нового вожака роду. Через декілька днів зібралася на прадавній річці Умі вся громада рідновірів та наймудріших голів племені, щоб вирішити, як їм бути далі. Був на тих зборах Грек. Він благав зупинити бійку і вирішити справу жеребкуванням та покластися в усьому на Бога. Не послухалися його рідновіри, запалала між ними сварка. Одні стояли на тому, щоб продовжити двобій, інші закликали звернутися до Дажбога, треті підмовляли вбити одного з братів, і завершити справу. Підхопили хвилі синьоокої Уми ту полохливу сварку і понесли до самого Чорного моря. А тим часом, за наговорами, брати один проти одного почали гострити стріли та братися за лука. Натягнулася тятива невіглаством страшної невідомої сили, заграли на сонці жаданням влади металеві навершя стріл... Побачив це Перун – бог грому та блискавки, і як вдарив зненацька з неба вогняними списами, розщеплюючи лук разом зі стрілами навпіл. Наче з-під землі з’явилася мати братів Лада. Відчувало материнське серце, підказувало їй, що має статись щось недобре. Склала вона розщеплений Перуном лук з стрілою протилежними кінцями і високо підняла в гору. В цю хвилину пробилося крізь чорну хмару таке довгоочікуване сонячне проміння і осяяло золотою фарбою над головою матері Лади переломлений зі стрілою сагайдак – символ тризуба. „Прости нас нерозумних, Дажбоже! Ослухалися ми твого заповіту. Зневажили і забули священний знак миру, який подарували людям боги – Символ Тризуба. Пощади рідних братів, моїх синів – Омана і Гуду. Затьмарило їм очі жадання влади”. Дуже розгнівався Дажбог на людей бджолиного роду, і хотів вже їх сурово покарати, бо був не тільки таким богом, що дає, але й справедливо карає. Не став він вбивати Омана і Гуду, а разом з ними і винищувати увесь рід углицький. Тільки перетворив синів коваля Божа одного на рослину, а іншого в птаха. Рослина та і досі називається оманом, або ще дев’ясилом за те, що має дивну силу і є найулюбленішою, з давніх-давен найшанованішою рослиною всіх українців. Іншого брата, Гуду, перетворив у птаха пересмішника. Існує повір’я, що побачивши його, людина стає набагато щасливішою, а іще кажуть, від цього птаха утворилися всі веселі музики, гру яких можна почути на кожному українському весіллі. З того часу багато збігло води в прадавній річці Умі, або Уманці, як її тепер називають. На тому місці, де стояла оселя коваля Божа, на берегах, де колись збирались на княжу пораду наймудріші голови улицького племені, розкинувся майже стотисячний мурашник під назвою Умань. То є наше рідне місто. Від тих далеких часів оман разом з барвінком, рутою і любистком, калиною і хмелем, став найулюбленішою рослиною українців, а кожна господиня, зазвичай садила цю дивовижно сонячну квітку на самому видному місці, перед хатою, як оберіг для усього роду. Від назви тієї рослини, так розповідається у легенді, походить і назва нашого міста. З самого ранку, якщо прийти до острова Кохання в парку „Софіївка”, можна почути спів птаха пересмішника, який розповість вам легенду про Омана знову... | |
| Переглядів: 6397 | Рейтинг: 2.9/9 |
| Всього коментарів: 0 | |