Каталог статей

Пам'ять

Короткочасна пам'ять. Учитель пояснює на уроці новий мате­ріал «Як звірі готуються до зими». Він говорить: «Спочатку я вам розповім про білок, потім про зайців, потім про їжаків, потім про ведмедя, вовка й лисицю. А потім ми порівняємо, як різні звірі готуються до зими». Ваша дитина повинна відвести «вічка пам'яті» під інформацію про білок, зайців та ін., щоб наприкінці уроку зробити висновки і запам'ятати їх надовго. Для цього їй необхідна хороша короткочасна пам'ять. Ви вже знаєте, що пере­вірити її стан дуже просто: ви називаєте 10 не пов'язаних одне з одним слів і через 5—10 хвилин пропонуєте дитині повторити їх. Вона має пригадати не менше ніж шість. Якщо короткочасна пам'ять не розвинена, це може значно перешкодити навчанню дитини. Рекомендації щодо її тренування ви знайдете в другій частині цього розділу.

Активна робоча пам'ять допомагає дитині орієнтуватися на своєму столі і в портфелі, а також орієнтуватися в купі фактів, для того щоб обрати необхідні для розв'язання задачі.

Довготривала пам'ять також є необхідною умовою успіш­ного навчання, оскільки дозволяє запам'ятати факти, правила, висновки і застосовувати їх надалі. Будь-яка шкільна дисциплі­на заснована на спадкоємності: якщо дитина не засвоїла та не запам'ятала матеріал попереднього уроку, їй буде важко розі­братися в новому матеріалі, якщо вона не запам'ятала того, чого навчилася в першому класі, вона зазнаватиме труднощів у друго­му та ін.

Розвиток мовлення

Правильна артикуляція звуків та уміння розрізняти їх на слух.

У німецькій мові існує чудове правило: «Як чується, так і пишеть­ся». Якщо дитина не може правильно почути й вимовити слово, вона навряд чи зможе його правильно написати. У розділі 2 ми вже говорили про те, що якщо у шестирічної дитини порушена вимова окремих звуків і вона не вміє розрізняти їх на слух, то така дитина — кандидат у слабкі учні з усного та писемного мовлення. На підготовчих заняттях або в дитячому садку викладач навчати­ме дитину простих навичок звукового аналізу слова (тобто з яких звуків складається те або інше слово). Якщо в дитини виникають труднощі під час виконання цих завдань, їй необхідні додаткові заняття у логопеда. Більш конкретні рекомендації дати важко, оскільки тут усе дуже індивідуально. Варто також повести дитину на консультацію до ЛОР-лікаря, оскільки причиною труднощів може бути зниження слуху.

Словниковий запас. У дитини старшого дошкільного віку слов­никовий запас має становити не менше ніж 2000 слів (у деяких дітей він перевищує 5000 слів). Дитина повинна вміти знаходити загальне слово для групи предметів (посуд, одяг, рослини, звірі, птахи) і називати декілька предметів усередині кожної групи (звірі — це ведмідь, лисиця, вовк та ін.). Вона має володіти вмінням добирати прикметники і дієслова до певного іменника (яка куртка? — нова, червона, тепла та ін.; що роблять з дере­вом? — саджають, поливають, вирощують та ін.) та іменники до дієслова (що можна варити? — суп, обід, сталь та ін.)

Дитина також повинна вміти добирати до слова синоніми — тобто слова, що є близькими за значенням (добрий, ласкавий, ніжний), і антоніми — слова з протилежним значенням (гаря­чий — холодний, швидко — повільно, високий — низький).

Уміння будувати речення. «Виглядаючи у вікно, з мене злетів капелюх». Подібні коряві печення можна зустріти і в творах старшокласників, і навіть у текстах, написаних дорослими людь­ми. Дитина повинна вміти висловлювати свою думку так, щоб її легко можна було зрозуміти.

Також вона має розуміти «речення-пастки», в яких граматика може заплутати слухача. Наприклад: «Кішка погналася за миш­кою і втекла». Хто втік?

«Петрик говорить, що він — відмінник». Петрик відмінник?

Уміння складати розповідь. «Тут він його як... раз! А тут вони з-за рогу бац-бац-бац! А тут ще зверху ууууу! І знизу бззбзз-бзз!» Така розповідь, ймовірно, сподобається приятелям вашої дитини, але навряд чи сподобається вчительці. Перед вступом до шко­ли дитина повинна навчитися складати коротку, але зрозумілу розповідь за картинкою, переказувати короткі оповідання, виділяти найголовніше, робити висновки щодо почутого тощо. Вона також має навчитися розрізняти просторіччя і грамотну літературну мову, знати, які слова можна вживати на уроці, які варто залишити для перерви, а які — не вживати зовсім.

Орієнтація в часі

Що спочатку, що потім. У школі вашій дитині постійно дове­деться розв'язувати задачі на зразок: «У вазі було 5 яблук, спочат­ку з неї узяли 3, потім — ще 2»; слухати розповідь учителя про те, що «Спочатку на березі Неви стояла шведська фортеця Нієншанц і місто Нієн, потім Петро І вигнав з цієї землі шведів і почав буду­вати Петропавлівську фортецю і місто Санкт-Петербург», або від­повідати на запитання на зразок цього: «Як відняти від числа суму двох чисел? Можна спочатку скласти ці числа, а потім відняти результат суми від зменшуваного. Можна спочатку відняти перше число, потім друге, а можна зробити навпаки — спочатку відня­ти друге число, потім перше». «Перекажи казку "Теремок"». — «У полі лежав порожній горщик. Спочатку до нього прибігла мишка. Потім прийшла жаба»...

Коли дитина пише диктант або твір, вона має пам'ятати, що спочатку слід зробити відступ для червоного рядка, а потім поча­ти писати речення з великої літери. Коли вона готуватиме уроки, вона повинна знати, що спочатку необхідно пригадати правило і тільки потім виконувати вправу. Коли вона бере книгу, вона повинна вміти спочатку подивитися зміст, а потім відкрити книгу на потрібній сторінці тощо.

Зазвичай до 6—7 років дитина інтуїтивно розуміє, що означає «спочатку», а що «потім». У гіперактивної дитини можуть бути складнощі з цими поняттями, але не через розумову відсталість, а просто тому, що для неї час спливає дуже швидко і вона не всти­гає відстежити зв'язок між причиною і наслідком.

Проте багато дітей не можуть дотримуватися правильної часо­вої послідовності у своїх розповідях. У результаті їхні розповіді деколи виглядають таким чином: «Улітку я гостювала у бабусі. У неї корови і ще кішка. Ми туди їхали два дні на потягу.

Одна корова руда, а другу звуть Травка. А ще нас дідусь зустрі­чав на станції на коні, і ми їхали на возі по мосту через річку. І ще я в цій річці купалася і трохи навчилася плавати. А руду корову звуть Зірочкою. А кішку звуть Мурка, вона смугаста та п'є молоко. І ще у неї кошенята». Звучить чарівно, але високу оцінку за таку розповідь дівчинка навряд чи одержить.

Знайомство з календарем. Напевно, кожна дитина хоче знати, скільки днів (тижнів, місяців) залишилося до канікул. їй важливо знати розклад уроків і додаткових занять на кожен день тижня, щоб учитися планувати своє життя. У школі вона буде разом з однокласниками готуватися до святкування Нового року, 8 Бе­резня тощо.

Отже календар буде їй вірним другом і помічником.

Режим. Розпорядок дня також дуже важливий для школяра. Далеко не всі діти можуть витримувати щільний графік, в якому розписана кожна хвилина, та в цьому і немає потреби. Режим повинен бути саме помічником, а не додатковим навантаженням (про це ми ще поговоримо).

Але щоб дитина ставилася до режиму свідомо, їй необхідно уміти визначати час за годинником.

Плани. Також важливо для школяра навчитися складати короткострокові та довгострокові плани. Як він готуватиметься до уроку, коли й як писатиме твір, коли й як виконуватиме творчу роботу? Усього цього він має поступово навчитися.

Орієнтація у просторі

Праворуч і ліворуч. Ви вже знаєте, що у дитини можуть виник­нути серйозні проблеми з писанням, якщо вона не розрізняє чітко правий і лівий бік. У неї також можуть виникнути проблеми з математикою. Наприклад, пояснюючи правила розв'язання рівнянь з одним невідомим, учитель може запропонувати учням рівняння х — 3 = 5 і попросити: «Перенесіть від'ємник із лівої частини рівняння до правої».

Координація ока й руки під час писання. Уміння писати — про­цес досить складний. Дитина має навчитися «бачити» текст «вну­трішнім зором» і віддавати руці відповідні команди. У багатьох дітей у початковій школі виникають проблеми з правильним писанням і виробленням хорошого почерку. Дещо можна зробити ще до того, як дитина піде до першого класу. Якщо ж у початковій школі вчителька не в змозі впоратися з почерком та грамотністю вашої дитини, не проґавте момент і зверніться до хорошого лого­педа. Логопеди вміють допомагати не тільки тим, хто безграмотно говорить, але й тим, хто безграмотно пише.

Карти і плани. Вивчаючи предмет «Навколишній світ», ваша дитина здобуде початкові відомості з географії своєї країни і сві­тової географії. Але для цього їй необхідно мати уявлення про те, що таке карта та як її читати.

Є й інший аспект: уявна карта, що виникає в голові дитини, безпосередньо пов'язана з плануванням подальших дій. У 1948 році американський психолог Едвард Толмен увів поняття «когні-тивна карта» — образ, що виникає в мозку тварини і людини під час виконання того або іншого завдання. Наприклад, щур, який проходить лабіринт, або водій таксі, який їде по місту, створюють у мозку «когнітивну карту» місцевості.

Дитина під час розв'язання задачі, створює у себе в мозку «когнітивну карту» цієї задачі, а під час переписування тексту — «когнітивну карту» тексту. Чим точніше, яскравіше і докладніше когнітивна карта, тим швидше і краще буде виконано завдання. Звісно, карта місцевості та «карта» математичної задачі або гра­матичного правила — це не те саме, але вміння користуватися реальними картами допомагає навчитися створювати хороші когнітивні карти.

Що і як працює. Навряд чи ваша дитина вивчатиме у початко­вій школі основи фізики або будову машин та механізмів. Проте для того, щоб розібратися в «роботі» таких природних явищ, як зміна дня і ночі, зміна пір року, кругообіг води в природі, припли­ви та відпливи та ін., їй знадобиться розвинена просторова уява.

Координація в спортивних іграх. Фізкультура рідко є профіль­ним предметом, але спритне поводження з м'ячем, здатність швидко бігати та ін. допоможуть вашій дитині завоювати авто­ритет у однокласників.

Логічне мислення

Про розвиток логічного мислення у дитини і дорослої люди­ни можна було б написати товстелезну книгу. Практично кожна книжка з розвитку дитини-дошкільника або підготовки до шко­ли присвячує значну частину своїх сторінок саме мисленню та його тренуванню. Тому я дозволю собі торкнутися цього питання тільки в загальних рисах. І перше, що я повинна сказати і з чим ви, напевно, погодитеся: саме по собі мислення, без тренуван­ня уваги, пам'яті, уміння орієнтуватися в просторі і в часі та ін. навряд чи допоможе вашій дитині стати відмінником.

І з іншого боку, будь-які завдання, що тренують увагу, пам'ять, просторову уяву та ін., «заразом» тренують мислення.

Від учня початкової школи ніхто не вимагає розвиненого абстрактного мислення. Проте є деякі розумові операції, які дуже допоможуть йому в навчанні.

Уміння застосовувати правила. Це вміння буде постійно необхідне вашій дитині на уроках. Наприклад, спочатку вчитель пояснює дітям правило, потім він диктує текст, який діти повинні грамотно написати, застосовуючи це правило.

Так само побудовано більшість уроків математики.

Школяреві можуть дати й інше завдання — самому вивести правило з прикладу.

Приклад завдання з математики.

—Марійко, ти весь час знаходиш білих грибів більше, ніж я, — зауважив Мишко.

—Так, сьогодні я знайшла БІЛЬШЕ НА один, — відповіла Марійка.

Напиши три пари чисел, які доводять, що Марійка знайшла на 1 гриб більше, ніж Мишко.

8І7 6 і 5 5І4

Чим є число 1 для цих пар чисел? Якою дією можна одержати число 1 з чисел кожної пари?

Запиши це. 8-7 = 1 6-5 = 1 5-4=1

Якщо Марійка знайшла на 2 гриби більше, ніж Мишко, то чи можна сказати, що Мишко знайшов на 2 гриби менше, ніж Марійка?

Напиши ще дві пари чисел, які свідчать про те, що Мишко знай­шов на 2 гриби менше, ніж Марійка.

8 і 6 6 і 4 4І2

Чим є число 2 для цих пар чисел? Якою дією можна одержати число 2 з чисел кожної пари? Запиши це.

8-6 = 2 6-4 = 2 4-2 = 2

Тепер ти знаєш: для того щоб з'ясувати, на скільки одне число більше або менше від іншого, потрібно від більшого числа відняти менше. Дізнайся, на скільки 20 більше 10. А на скільки 10 менше 20?

Уміння давати визначення. Визначення — ще одна важлива деталь навчання. Ваша дитина навряд чи зможе пояснити, чим плазуни відрізняються від ссавців, якщо чітко не знатиме, хто такі «плазун» і «ссавець».

Зрозуміло, учням початкової школи легше мислити на рівні прикладів і конкретних понять, ніж на рівні визначень і абстрак­цій. Від них ніхто і не чекатиме чіткого логічного мислення. Про­те деякі визначення вивчають і в початкових класах. Наприклад, у курсі математики 1-го класу ваша дитина повинна зрозуміти і запам'ятати, що таке «доданки», «сума», «різниця», «зменшу­ване», «від'ємник»; пізніше ці визначення будуть використані в правилах, наприклад: «Від зміни місць доданків сума не зміню­ється».

Критичне мислення. Це вміння стане в нагоді дитині і в шко­лі, і в повсякденному житті. Коли дитина прочитає оповідання, вчитель може запитати її, чи згодна вона з героями оповідання або з автором, як слід було б учинити тощо. Коли дитина дивить­ся рекламу, вона має розуміти, що автор реклами намагається за будь-яку ціну умовити її зробити покупку, навіть якщо рекламо­ваний товар не такий вже корисний і необхідний. Коли одно­класники підбивають вашу дитину на якусь витівку, вона повинна уміти виявити критичне ставлення до їхніх слів.

Пошук стратегії під час розв'язання проблем. Для успішного навчання і розв'язання проблем, з якими ваша дитина зіткнеться в житті, їй буде потрібне не тільки знання правил, але й уміння знаходити власну стратегію, що відповідатиме певному випадку.

Творче мислення. У сучасних шкільних програмах зустріча­ється доволі багато творчих завдань. Більшість дітей можуть упо­ратися з ними, не докладаючи значних зусиль, якщо дорослі не встигли їх залякати.