Каталог статей

Формування мотиву навчальної діяльності в учнів початкових класів (система розвивального навчання Д.Б.Ельконіна – В.В.Давидова)

Пушкар Л.М.,

методист науково-методичної лабораторії з розвивального

навчання Харківського обласного науково- методичного інституту

безперервної освіти

На сучасному етапі розвитку українське суспільство потребує осо-

бистості, здатної бути суб’єктом діяльності, яка може діяти в нестан-

дартних ситуаціях; тому й метою української системи освіти є ство-

рення умов для розвитку особистості й творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати, навчатися впродовж життя [1]. Саме система розвивального навчання сприяє досягненню головної мети української системи освіти завдяки досягненню своєї мети – формування суб’єкта навчальної діяльності.

Навчальна діяльність – це діяльність, спрямована на саморозвиток

учня як суб’єкта навчання. Вона складається з низки елементів: мотив,

цілепокладання, навчальні дії, контроль, оцінювання [4]. Кожна скла-

дова є однаково вагомою в низці складових навчальної діяльності, то-

му несформованість хоча б однієї з них є суттєвою перепоною для

формування суб’єкта навчальної діяльності.

Мотив має особливе значення серед взаємозумовлених складових

навчальної діяльності, є першоджерелом діяльності. У розмаїтті мо-

тивів, які спонукають учня навчатися, психологічно найвагомішими є,

звичайно, потяг до знань та інтерес до процесу їх здобування. Основа

мотивів – первинні (природні) і вторинні (набуті) потреби, які в моти-

вах відбиваються у формі переживань, почуттів, інтересів, уявлень,

думок, ідей, понять, моральних ідеалів, переконань тощо [3].

Конкретними мотивами навчальної діяльності школяра можуть бу-

ти такі: інтерес, прагнення до заохочення, страх покарання за неуспіх

тощо. При цьому єдину роль у навчальній діяльності відіграє навчаль-

но-пізнавальний інтерес. Саме він, на відміну від інших можливих мо-

тивів, тільки й може забезпечити повноцінну навчальну діяльність,

оскільки орієнтує учня безпосередньо на процес розв’язання

змістовних навчальних завдань.

Як вважає В. В. Рєпкін, для виникнення мотиву повинні бути ство-

рені певні умови. По-перше, факт, який постав перед дитиною, має

містити в собі протиріччя з набутим досвідом. По-друге, дитина по-

винна з’ясувати, навіщо їй потрібні ці нові знання і внутрішньо прий-

няти завдання для розв’язання [2].

Навчально-пізнавальний інтерес у різних учнів може мати різний

ступінь інтенсивності, набувати різних форм вияву, актуалізуватися з

більшою чи меншою легкістю. Усі ці особливості вияву навчально-

пізнавального інтересу складають предмет його діагностики.

Моніторинг дає можливість відстежити формування навчально-

пізнавального інтересу в учнів початкових класів, які навчаються за

системою розвивального навчання. Для цього Сосницькою Н.П., за-

відувачем науково-методичної лабораторії з розвивального навчання,

на основі праці Рєпкіної Г. В. та Заїки Є. В.[4], було розроблено

моніторингову картку “Рівні сформованості навчальної діяльності

учнів класів розвивального навчання”. Картка використовується вчи-

телями початкових класів для визначення (способом спостереження)

рівня сформованості всіх складових навчальної діяльності й показ-

ників росту та середнього показника навчальної діяльності кожного

учня. Користуючись цією схемою, можна й визначити чотири рівні

сформованості навчально-пізнавального інтересу і його ріст за нав-

чальний рік.

За матеріалами дослідження на початок першого класу в учнів пе-

реважає перший рівень сформованості мотиву (близько 70 %), при-

близно 30 % учнів мають другий рівень, тобто в учнів або зовсім

відсутній інтерес до розв’язання навчальних завдань, або наявна лише

реакція на новизну практичного матеріалу. На кінець навчання в по-

чатковій школі вчителі відзначають, що рівень сформованості мотиву

в учнів зростає в середньому більше ніж на два рівні. Приблизно 50%

випускників школи І ступеня виявляють третій рівень сформованості

мотиву і 50 % учнів мають четвертий рівень. Це говорить про сформо-

ваність не нижче, ніж ситуативного навчального інтересу на спосіб

розв’язання конкретного завдання. Деякі учні (так звана “група прори-

ву” за Цукерман Г.А.) виявляють ознаки сформованості

індивідуального суб’єкта – виходять за межі системи завдань, які

розв’язують на уроках [6].

Отже, система розвивального навчання Ельконіна — Давидова за-

безпечує формування стійкого навчально-пізнавального інтересу в

школярів початкових класів, що сприяє розвитку учнів як суб’єктів навчальної діяльності. Важливу роль у спрямуванні процесу форму-

вання мотиву діяльності на заданий результат відіграє педагогічний

моніторинг.

Література

1. Національна доктрина розвитку освіти . – Освіта України. – 23

квітня 2002 р. № 33. – с. 4-6

2. Репкин В. В., Репкина Н. В. Развивающее обучение: теория и

практика. – Томск: Пеленг, 1997. – 288 с.

3. Вісник Харківського національного університету № 493. Серія

психологія. Розвивальне навчання в Україні: стан і перспективи. Ма-

теріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Харків,

2000. – 72 с.

4. Репкина Г. В., Заика Е. В. Оценка уровня сформированности

учебной деятельности. – Томск: Пеленг, 1993. – 61 с.

5. Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения. – М.: Акаде-

мия, 2004. – 283 с.

6. Цукерман Г. А. Виды общения в обучении. – Томск: Пеленг,

1993.